вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" квітня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3272/24
Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПК Укрпромпостач» (04128, м. Київ, вул. Мрії, буд. 19, оф. 110Б)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “О-Транс Україна» (08292, Київська обл., Бучанський р-н., м. Буча, вул. Качинського Леха, буд. 11, оф. 5)
про стягнення 300 160, 19 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ПК Укрпромпостач» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою за вих. №б/н від 02.12.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю “О-Транс Україна» про стягнення 300 160, 19 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2024 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 09.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Запропоновано відповідачу не пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.
13.01.2025 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжної інструкції №1445 від 04.12.2024 на суму 1 000, 00 грн. та платіжної інструкції №1475 від 03.01.2025 на суму 1 000, 00 грн., які підтверджують часткову сплату відповідачем основного боргу.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечення щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала суду від 09.12.2024 була доставлена до електронного кабінету відповідача 09.12.2024 о 21:20, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.
Про хід розгляду справи відповідач також міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень": https://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Судом враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку, що відповідача було повідомлено про розгляд справи №911/3272/24, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 7, 8, 13 ГПК України.
Однак, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі.
Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм ч. 2 ст. 2 ГПК України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 14.04.2025.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Позов мотивовано заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю “О-Транс Україна» (далі - відповідач, Покупець) перед Товариством з обмеженою відповідальністю “ПК Укрпромпостач» (далі - позивач, Постачальник), що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору поставки №18/10/23-ВД від 18.10.2023 (далі - Договір).
Так, 18.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ПК Укрпромпостач» та Товариством з обмеженою відповідальністю “О-Транс Україна» було укладено Договір, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов?язується організувати й забезпечити безперебійну заправку нафтопродуктами (далі по тексту «Паливо») автотранспорту Покупця, а Покупець - приймати і оплачувати Паливо відповідно до умов даного Договору.
Пунктами 2.1., 2.5., 2.7., 2.8. Договору передбачено, що Постачальник організовує заправлення автотранспорту Покупця на АЗС за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 1. Кількість відпущеного Палива фіксується у Відомості, що ведеться безпосередньо на АЗС. В Відомості мають бути також відмітки: державного номеру транспортного засобу, ПІБ водія, дати, часу передачі, що підтверджується підписами Оператора АЗС та водія транспортного засобу Покупця. Постачальник на підставі Відомостей про відпуск Палива 2 (два) рази на місяць виписує зведені видаткові накладні. Рахунки-фактури Покупцю за марками нафтопродуктів та встановленими цінами виписуються датою відвантаження. Постачальник зобов?язується 2 (два) рази на місяць надавати Покупцю звірку про фактичну поставку Палива згідно відомостей.
Згідно пунктів 2.9., 2.10. Договору Постачальник зобов?язується оформити та надати Покупцю видаткову накладну в електронному форматі відповідно до вимог діючого законодавства України. Покупець зобов?язується протягом 3 робочих днів «Затвердити» надану в електронному форматі видаткову накладну. В разі порушення Покупцем даного зобов?язання видаткова накладна буде вважатися «Погодженою».
Розрахунки за Паливо Покупець здійснює на умовах 100% попередньої оплати вартості Товар протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання рахунку Постачальника (п. 3.2. Договору).
Пунктами 6.2., 6.3., 6.4. Договору встановлено, що у випадку порушення Покупцем строку оплати Палива, передбаченого пунктом 3.2. цього Договору, Постачальник має право вимагати від Покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Постачальник зобов?язується оформити та надати Покупцю видаткову накладну в електронному форматі відповідно до вимог діючого законодавства України. Покупець зобов?язується протягом 3 робочих днів «Затвердити» надану в електронному форматі видаткову накладну. В разі порушення Покупцем даного зобов'язання видаткова накладна буде вважатися «Погодженою».
Даний Договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання Сторонами. Строк дії Договору автоматично продовжується на 1 (один) календарний рік на тих же умовах, якщо жодна із Сторін не повідомить іншу Сторону про припинення Договору за 10 календарних днів до закінчення терміну дії Договору (п. 8.9. Договору).
Відповідно до п. 9.1. Договору сторони погодили, що цей Договір а також первинні облікові документи, що будуть складені на виконання умов цього Договору, можуть складатися в електронній формі та підписуватися кваліфікованими електронними підписами (КЕП) в порядку і на умовах передбачених чинним законодавством України. Електронні документи бухгалтерського обліку повинні відповідати усім необхідним вимогам законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
Позивач вказує, що за період з 31 жовтня 2023 року по 14 серпня 2024 року ним було здійснено поставку палива відповідачу на загальну суму 2 668 584, 70 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №5772 від 31.10.2023 на суму 27 948, 00 грн., №6125 від 15.11.2023 на суму 220 111, 50 грн., №6525 від 30.11.2023 на суму 148 227, 50 грн., №6902 від 15.12.2023 на суму 175 679, 50 грн., №7194 від 31.12.2023 на суму 158 713, 50 грн., №184 від 15.01.2024 на суму 107 640, 00 грн., №531 від 31.01.2024 на суму 193 050, 00 грн., №838 від 15.02.2024 на суму 132 537, 60 грн., №1111 від 29.02.2024 на суму 145 735, 20 грн., №1494 від 15.03.2024 на суму 144 939, 60 грн., №1905 від 31.03.2024 на суму 153 403, 10 грн., №2318 від 15.04.2024 на суму 155 380, 50 грн., №2671 від 30.04.2024 на суму 147 859, 80 грн., №3029 від 15.05.2024 на суму 100 152, 90 грн., №3404 від 31.05.2024 на суму 119 568, 00 грн., №3843 від 15.06.2024 на суму 169 153, 00 грн., №4195 від 30.06.2024 на суму 132 285, 00 грн., №4536 від 15.07.2024 на суму 102 600, 00 грн., №4948 від 31.07.2024 на суму 96 430, 00 грн., №5284 від 14.08.2024 на суму 37 440, 00 грн.
Вказані вище видаткові накладні підписані електронними цифровими підписами обох сторін.
Позивач наголошує на тому, що відповідачем здійснено оплату за поставлений товар частково, а саме на суму 2 406 671, 00 грн., на підтвердження чого позивач надав суду довідку з банку за вих. №031-3-031-3-031-3/422БТ від 19.11.2024.
Так, позивач зазначає, що не оплаченими з боку відповідача залишились наступні видаткові накладні на загальну суму 262 183, 70 грн.: №4195 від 30.06.2024 на суму 25 713, 70 грн., №4536 від 15.07.2024 на суму 102 600, 00 грн., №4948 від 31.07.2024 на суму 96 430, 00 грн., №5284 від 14.08.2024 на суму 37 440, 00 грн.
Позивачем долучено до матеріалів справи Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.07.2024 по 30.09.2024, з якого вбачається, що станом на 30.09.2024 заборгованість відповідача перед позивачем склала 312 183, 70 грн. Вказаний Акт підписаний представниками обох сторін.
Також позивачем надано суду Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2023 по 20.11.2024, з якого вбачається, що станом на 20.11.2024 заборгованість відповідача перед позивачем склала 262 183, 70 грн., однак відповідний Акт не підписаний відповідачем.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором в частині оплати товару на суму 262 183, 70 грн. стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в примусовому порядку.
Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, умови передачі товару, порядок та терміни проведення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу паливо на загальну суму 2 668 854, 70 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними.
В свою чергу, відповідачем перераховано позивачу 2 406 671, 00 грн. вартості поставленого товару.
Відповідно до п. 3.2. Договору розрахунки за Паливо Покупець здійснює на умовах 100% попередньої оплати вартості Товар протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання рахунку Постачальника.
Таким чином, з наведених умов Договору вбачається, що сторонами узгоджено форму оплати - 100% передоплату палива.
При цьому, незважаючи на відсутність передоплати, позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується матеріалами справи.
Проте, строків оплати за фактично поставлений товар, за відсутності передоплати за такий товар, сторонами не узгоджувалось.
Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару та водночас виконання постачальником обов'язку з поставки товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, враховуючи, що позивачем було поставлено паливо, а відповідачем до моменту поставки не сплачено його попередню оплату у повному обсязі, беручи до уваги положення ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був розраховуватись за поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто у день поставки палива, визначений у вищевказаних видаткових накладних.
Отже, відповідач, згідно з приписами чинного законодавства України, зобов'язаний оплатити поставлене паливо одразу після його прийняття та підписання видаткових накладних на цей товар, які за умовами пунктів 6.3., 6.4. Договору є належним доказом отримання відповідачем товару.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При цьому, 13.01.2025 позивачем було подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи платіжної інструкції №1475 від 03.01.2025 на суму 1 000, 00 грн. та платіжної інструкції №1445 від 04.12.2024 на суму 1 000, 00 грн. Позивач зазначає, що після подання позовної заяви до суду відповідачем було здійснено часткове погашення основного боргу у розмірі 2 000, 00 грн. Позивач вказує, що станом на 10.01.2025 основний борг відповідача складає 260 183, 70 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що оплата боргу у розмірі 2 000, 00 грн. була здійснена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду.
Законодавець зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору (пункт 2 ч. 1 статті 231 ГПК України), зокрема у таких випадках:
- припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;
- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
За таких обставин, провадження у справі №911/3272/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ПК Укрпромпостач» до Товариства з обмеженою відповідальністю “О-Транс Україна» щодо стягнення з останнього заборгованості в сумі 2 000, 00 грн. слід закрити за ознаками п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Відтак, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Укрпромпостач» до Товариства з обмеженою відповідальністю “О-Транс Україна» про стягнення заборгованості у розмірі 260 183, 70 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З підстав порушення строків виконання грошового зобов'язання позивач заявив до стягнення з відповідача 23 000, 00 грн. пені, 2 653, 94 грн. трьох процентів річних та 12 321, 77 грн. інфляційних втрат.
Розрахунок пені виконано позивачем за період з 08.08.2024 по 22.10.2024 на суму 312 183, 70 грн. та за період з 24.10.2024 по 25.11.2024 на суму 262 183, 70 грн.
Розрахунок трьох процентів річних виконано позивачем за період з 08.08.2024 по 22.10.2024 на суму 312 183, 70 грн. та за період з 24.10.2024 по 25.11.2024 на суму 262 183, 70 грн.
Розрахунок інфляційних втрат виконано позивачем за період з 08.08.2024 по 22.10.2024 на суму 312 183, 70 грн. та за період з 24.10.2024 по 23.11.2024 на суму 262 183, 70 грн.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, умовами пункту 6.2. Договору встановлено, що у випадку порушення Покупцем строку оплати Палива, передбаченого пунктом 3.2. цього Договору, Постачальник має право вимагати від Покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов'язковим.
Відтак, дослідивши розрахунки пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх перерахунку, оскільки позивачем було здійснено нарахування, зокрема, на суму боргу у розмірі 312 183, 70 грн., в той час як відповідна сума заборгованості не є предметом розгляду даної справи.
Судом здійснено перерахунок пені та трьох процентів річних за заявлений позивачем період з 24.10.2024 по 25.11.2024 на суму основного боргу в розмірі 262 183, 70 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ПК Укрпромпостач» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “О-Транс Україна» пені підлягають задоволенню частково в сумі 6 146, 27 грн., а трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 709, 19 грн.
Разом з цим, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за заявлений позивачем період з 24.10.2024 по 23.11.2024 на суму основного боргу в розмірі 262 183, 70 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ПК Укрпромпостач» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “О-Транс Україна» інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 4 981, 49 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем доведено суду факт порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за умовами Договору поставки №18/10/23-ВД від 18.10.2023. Натомість, відповідач станом на день розгляду даної справи доказів повної та своєчасної оплати поставленого палива не надав, заявлених до нього вимог не спростував.
Судовий збір в сумі 29, 30 грн. у зв'язку із закриттям провадження у справі №911/3272/24 в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2 000, 00 грн. може бути повернутий позивачу за його клопотанням згідно із п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Витрати зі сплати судового збору в іншій частині покладаються на обидві строни пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3, 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність № 5076-VI від 05.07.2012 року, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав Договір про надання правової допомоги №22-11 від 22.11.2024, який укладено між Адвокатом Степаненко Оленою Андріївною (далі - Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Укрпромпостач» (далі - Клієнт).
Відповідно до п. 1.1. Договору №22-11 від 22.11.2024 на виконання даного Договору Адвокат приймає на себе зобов?язання надати правову допомогу - Товариству з обмеженою відповідальністю "ПК Укрпромпостач", а саме, аналіз обставин спору, представництво інтересів Клієнта в Господарському суді Київської області в якості позивача за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "О-Транс Україна" про стягнення заборгованості за Договором поставки №18/10/23- ВД від 18.10.2023 р. в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Гонорар Адвоката становить 15 000, 00 грн. (п. 4.1. Договору).
Згідно пунктів 4.2., 4.3. Договору Клієнт за цим Договором сплачує Адвокату оплату в розмірі 80% розміру гонорару що становить 12 000, 00 грн. на підставі Акту наданих послуг. Остаточний розрахунок в розмірі 20% гонорару, що становить 3000,00 грн., Клієнт здійснює після винесення рішення у справі.
Даний Договір набирає сили з моменту його підписання Сторонами і діє до « 31» грудня 2025 року (п. 7.1. Договору).
До вказаного вище Договору позивач надав підписаний ним з Адвокатом Акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 28.11.2024, за яким вартість наданих послуг Адвоката склала 12 000, 00 грн.
В матеріалах справи міститься довіреність №б/н від 22.11.2024 на ім'я адвоката Степаненко О.А. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я адвоката Степаненко О.А.
З матеріалів справи вбачається, що за підписом адвоката Степаненко О.А. було подано позовну заяву та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Згідно із ч. 3-6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Такої позиції також притримується Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
З огляду на предмет розгляду справи та її обставини, справа є не складною, і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, судової практики, значних затрат часу та зусиль.
Справа №911/3272/24 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та містить малий обсяг документів, тому суд дійшов висновку, що витрати порівняно зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) є не співрозмірними та достатньо завищеними.
Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 5 000, 00 грн.
При цьому витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 126, 129, 233, 236, 238, 247-252 ГПК України, суд
1. Провадження у справі №911/3272/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ПК Укрпромпостач» до Товариства з обмеженою відповідальністю “О-Транс Україна» в частині вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 2 000, 00 грн. закрити.
2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ПК Укрпромпостач» до Товариства з обмеженою відповідальністю “О-Транс Україна» задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “О-Транс Україна» (08292, Київська обл., Бучанський р-н., м. Буча, вул. Качинського Леха, буд. 11, оф. 5, код ЄДРПОУ 39168953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПК Укрпромпостач» (04128, м. Київ, вул. Мрії, буд. 19, оф. 110Б, код ЄДРПОУ 40884096) заборгованість у розмірі 260 183 (двісті шістдесят тисяч сто вісімдесят три) грн. 70 коп., пеню у розмірі 6 146 (шість тисяч сто сорок шість) грн. 27 коп., три проценти річних у розмірі 709 (сімсот дев'ять) грн. 19 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 981 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят одну) грн. 49 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 053 (чотири тисячі п'ятдесят три) грн. 75 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., видавши наказ.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складено 14.04.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.