ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.04.2025Справа № 910/1384/25
За позовом ОСОБА_1
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "СУШИ-ЛБ"
відповідача-2: державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації
про припинення трудових відносин, зобов'язання вчинити певні дії
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Піскунова О.Ю.
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача-1 - не з'явився;
від відповідача-2 - не з'явився
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУШИ-ЛБ" (далі - відповідач-1, ТОВ "СУШИ-ЛБ", Товариство), державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач-2) з вимогами про припинення трудових відносин, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
14.02.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, згідно якої позивач також уточнив заявлені ним позовні вимоги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1384/25, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 17.03.2025 о 10:40 год.
21.02.2025 до суду від позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду щодо змісту позовної вимоги.
Суд розглядає позовні вимоги в редакції, викладеній позивачем у заяві про усунення недоліків, з урахуванням клопотання позивача, поданого до суду 21.02.2025.
10.03.2025 до суду від відповідача-2 надійшла заява про проведення засідання без участі представника відповідача-2.
10.03.2025 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-2 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог до відповідача-2.
У підготовче засідання, призначене на 17.03.2025, представники позивача, відповідача-1 та відповідача2 не з'явились.
У підготовчому засіданні 17.03.2025 суд долучив до матеріалів справи заяви по суті спору та з процесуальних питань, подані учасниками справи.
У підготовчому засіданні, призначеному на 17.03.2025, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 14.04.2025 о 09:40 год.
26.03.2025 до суду від відповідача-2 надійшла заява про проведення засідання без участі представника відповідача-2 з урахуванням поданого відзиву на позовну заяву.
27.03.2025 до суду від позивача надійшла заява про проведення засідання без участі представника позивача.
У судове засідання, призначене на 14.04.2025, представники сторін не з'явились.
У судовому засіданні 14.04.2025 судом задоволено клопотання відповідача-2 та позивача, подані до суду відповідно 26.03.2025 та 27.03.2023, про проведення засідання без участі представника позивача та відповідача-2.
Судом враховано, що явка учасників справи у судове засідання, призначене на 14.04.2025, визнана ухвалою суду від 17.03.2025 не обов'язковою.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 14.04.2025 здійснювався розгляд справи по суті.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
З'ясувавши обставини справи, на які сторони посилався як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши в судовому засіданні наявні в матеріалах справи докази, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "СУШИ-ЛБ" (далі - ТОВ "СУШИ ЛБ", Товариство,) створено згідно протоколу загальних зборів учасників № 1 від 17.04.2013 та зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.04.2013, розмір статутного капіталу 237 500,00 грн.
Єдиним засновником (учасником) Товариства є ОСОБА_2 (громадянство: Україна, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ); розмір частки засновника (учасника): 237 500,00 грн, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) зазначила, що була призначена на посаду директора Товариства згідно з рішенням загальних зборів учасників, оформленим протоколом № 22-05/16 від 22.05.2016. Трудовий контракт з ОСОБА_1 . Товариство не укладало.
23.08.2024 ОСОБА_1 направила Товариству заяву від 22.08.2024 про звільнення з посади директора за власним бажанням з 06.09.2024, а також повідомлення від 23.08.2024 про проведення позачергових загальних зборів Товариства 24.09.2024, на порядок денний яких виносилось питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства. Проте, 24.09.2024 позачергові збори Товариства не відбулись у зв'язку із неявкою та відсутністю на них єдиного учасника Товариства - ОСОБА_2 , який має частку у статутному капіталі Товариства 237 500,00 грн, що становить 100% статутного капіталу Товариства, питання про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства не було вирішено.
Позивач вважає, що нею були вчинені всі необхідні, передбачені законодавством дії для звільнення з посади директора Товариства, а відтак наявні підстави для визнання припиненими трудових відносин директора з Товариством, оскільки бездіяльність загальних зборів у вирішенні цього питання є порушенням прав позивача.
За наведених обставин позивач звернулась з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУШИ-ЛБ" (далі - відповідач-1), державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач-2) з вимогами:
- зобов'язати ТОВ "СУШИ-ЛБ" припинити трудові відносини з ОСОБА_1 за рішенням суду, а саме з дати набрання судовим рішенням законної сили;
- зобов'язати державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань запис про директора ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідачльністю "СУШИ-ЛБ" у графі "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи".
Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог до відповідача-2, оскільки реєстраційні дії щодо юридичної особи незалежно від її місцезнаходження уповноважені проводити і інші суб'єкти державної реєстрації у місті Києві. Крім того, нормами чинного законодавства не передбачено виключення відомостей з Єдиного державного реєстру юидичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) про попереднього керівника юридичної особи без внесення змін щодо призначення нового керівника. До компетенції загальних зборів учасників товариства відноситься питання призначення і звільнення директора товариства та відповідно до вимог статей 9, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" обов'язок внесення відповідних змін до ЄДР щодо відомостей про керівника юридичної особи шляхом подання відповідних документів для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу.
Відповідач-1 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались.
Враховуючи приписи ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із статтею 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання ТОВ "СУШИ-ЛБ" припинити трудові відносини з ОСОБА_1 за рішенням суду, а саме з дати набрання судовим рішенням законної сили.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням загальних зборів учасників, оформленим протоколом № 22-05/16 від 22.05.2016, ОСОБА_1 призначено на посаду директора Товариства (а.с. 13 т. 1).
Згідно наказу Товариства № 23-05/16-К від 23.05.2016 ОСОБА_1 приступила до виконання обов'язків директора Товариства з 23.05.2016 (а.с. 14 т. 1).
Відомості про ОСОБА_1 як керівника (директора) ТОВ "СУШИ-ЛБ" внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 17-20 т. 1).
Позивач стверджує, що трудовий договір між нею та ТОВ "ДРІНК СМАРТ" не укладався, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 висловила правову позицію про те, що суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, які фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Судом враховано позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20, згідно якої за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини 2 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина 2 статті 38 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.
Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв'язку з укладенням в установленому порядку (частина 12 статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).
Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.
Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством (пункти 8.14, 8.15, 8.19, 8.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20).
Наведеними висновками Велика Палата Верховного Суду відступала від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.
Необхідність такого відступу зумовлена тим, що у справах № 761/40378/18, № 758/1861/18 та № 911/719/21 Верховний Суд застосував норми законодавства про працю та поклав їх в основу своїх висновків, зроблених у спорах за позовами директорів, які були обрані рішеннями загальних зборів учасників, за відсутності встановлених судами обставин укладення з ними трудових договорів (контрактів), що суперечить викладеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.
За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об'єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
В матеріалах справи наявний Статут ТОВ "СУШИ-ЛБ", затверджений загальними зборами ТОВ "СУШИ-ЛБ" згідно протоколу № 14-08/04 від 14.08.2014, який містить такі положення:
- учасниками Товариства є: ОСОБА_2 (95 голосів); ОСОБА_3 (5 голосів) (п. 1.3, 9.3);
- усі питання, які не знайшли відображення в цьому Статуті, регулюються чинним законодавством України (п. 1.5);
- органами управління Товариства є: вищий орган Товариства - Загальні збори учасників; виконавчий орган Товариства - Директор; контролюючий орган - Ревізійна комісія (п. 9.1);
- Загальні збори учасників скликаються не рідше 2 (двох) разів на рік. Позачергові загальні збори скликаються Головою загальних зборів за своєю ініціативою або на вимогу учасників, що володіють у сукупності більш як 10% голосів, а також на вимогу Ревізійної комісії. Позачергові загальні збори скликаються у будь-якому випадку, якщо цього потребують інтереси Товариства вцілому, або виникла загроза значних матеріальних збитків Товариству (п. 9.5);
- Загальні збори учасників Товариства вирішують будь-які питання, що відносяться до предмета діяльності Товариства, а також будь-які організаційні питання (п. 9.6);
- до компетенції Загальних збрів учасників Товариства відносится обрання та відкликання директора (пп 9.6.3 п. 9.6);
- повноваження, передбачені пунктами 9.6.1 - 9.6.9 Статуту відносяться до виключної компетенції Загальних зборів учасників Товариства та не можуть бути передані ними для вирішення директорові Товариства (п. 9.7);
- про проведення Загальних зборів учасників Товариства учасники повідомляються письмово, не пізніше, як за 30 днів до початку загальних зборів, із зазначенням часу та місця проведення Загальних зборів, порядку денного. Повідомлення про проведення загальних зборів учасників Товариства може бути відправлено в письмовій формі рекомендованим листом, по телетайпу, телеграфу, телефаксу або доставлено особисто (п. 9.7);
- виконавчим і розпорядчим органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю та несе відповідальність за виконання покладених на Товариство завдань, є Директор. Директор підзвітний загальним зборам учасників і забезпечує виконання прийнтих ними рішень. Директор призначається на посаду та звільняється Загальними зборами Учасників. Директор вирішує всі питання діяльності Товариства, крім тих, що віднесено до компетенції Загальних зборів учасників (п. 9.16).
Як вбачається із наявного в матеріалах справи Статуту ТОВ "СУШИ-ЛБ", він був затверджений загальними зборами учасників згідно протоколу №14/08/04 від 14.08.2014.
06.02.2018 прийнято Закон України № 2275-VIII "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який набрав чинності 17.06.2018.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про господарські товариства" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., №49, ст. 682 із наступними змінами) у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю.
Згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.
Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 у справі № 922/3010/18 зазначив, що наведену норму потрібно тлумачити так, що протягом року з дня набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариства можуть здійснювати свою діяльність на підставі положень статуту в редакції, яка діє на момент набрання чинності цим Законом, за умови, що положення такого статуту відповідають чинному на той момент законодавству, зокрема, Закону України "Про господарські товариства". Якщо протягом "перехідного періоду" (одного року з дня набрання чинності законом) товариство вносить зміни до статуту, така редакція статуту товариства після внесення змін повинна відповідати Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Якщо товариство не внесе відповідні зміни до статуту через рік після набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", то у такому разі положення статуту, які не відповідають цьому Закону, не застосовуються, натомість учасники товариства повинні керуватися нормами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Судом встановлено що станом на час виникнення спірних правовідносин та на даний час єдиним засновником (учасником) Товариства є ОСОБА_2 , який має частку у статутному капіталі Товариства 237 500,00 грн, що становить 100% статутного капіталу Товариства,
Матеріали справи не містять доказів приведення Статуту ТОВ "СУШИ-ЛБ" у відповідність до вимог Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" протягом року з дня набрання чинності цим законом, з урахуванням чого положення Статуту ТОВ "СУШИ-ЛБ" у частині порядку скликання та проведення загальних зборів учасників не відповідають положенням ст. 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а відтак до спірних правовідносин мають застосовуватись положення закону, а не статуту.
Статтею 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 цієї статті).
Статті 32, 33, 34, 35, 36 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" містять положення про: порядок скликання загальних зборів учасників товариства; проведення загальних зборів учасників товариства; прийняття рішень загальними зборами учасників з питань порядку денного, заочне голосування; рішення загальних зборів учасників, прийняте шляхом опитування.
Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено особливості проведення загальних зборів учасників товариством, що має одного учасника, а саме встановлено:
1. У товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника (ч. 1 ст. 37).
2. До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті (ч. 2 ст. 37).
Отже, Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" врегульовано, що у випадку наявності у товариства одного учасника, загальні збори не скликаються, а рішення приймається таким учасником товариства одноособово.
23.08.2024 ОСОБА_1 було прийнято рішення про проведення позачергових зборів 24.09.2024, про що 23.08.2024 єдиному учаснику ТОВ "СУШИ-ЛБ" ОСОБА_2 направлено повідомлення про проведення позачергових загальних зборів разом із заявою про звільнення ОСОБА_1 на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 23.08.2024 №0101911471710 (а.с. 22 т. 1 ).
Відповідно до повідомення про проведення позачергових загальних зборів (а.с. 16 т. 1) запропоновано єдиному учаснику ТОВ "СУШИ-ЛБ" ОСОБА_2 з'явитись на Загальні збори учасників Товариства, які відбудуться 24.09.2024 з 13:00 до 13:30 за адресою: 02081, м. Київ, проспект Петра Григоренка, будинок 22/20, літера А, поверх 1 з наступним порядком денним: - звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з 06.09.2024 за власним бажанням; - про призначення відповідальної особи за проведення державної реєстрації змін до відомостей про Товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
24.09.2024 позачергові загальні збори ТОВ "СУШИ-ЛБ" не відбулись у зв'язку з неявкою на них ОСОБА_2 , який є єдиним учасником ТОВ "СУШИ-ЛБ", про що директором ТОВ "СУШИ-ЛБ" ОСОБА_1 складено Актом про не проведення позачергових загальних зборів ТОВ "СУШИ-ЛБ" від 25.09.2024.
Отже, з огляду на встановлені судом у даній справі обставини, суд дійшов висновку, що позивачем вчинено дії для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу Товариства.
Надані позивачем докази направлення наведених вище заяви про звільнення та повідомлення про проведення позачергових загальних зборів суд визнає належними та допустимими, що свідчить про вчинення позивачем всіх залежних від нього дій задля припинення своїх повноважень на посаді керівника (директора) Товариства.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "СУШИ-ЛБ" на підставі рішення єдиного учасника цього товариства та внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін відомостей про юридичну особу в частині зміни керівника ТОВ "СУШИ-ЛБ".
Наведене дає підстав для висновку про те, що права ОСОБА_1 були порушені внаслідок позбавлення її можливості припинити свої повноваження як керівника (директора) Товариства з незалежних від неї причин.
Як встановлено судом, у цій справі позивач звернулась до суду саме за захистом свого законного інтересу у правовій визначеності щодо прав і обов'язків у відносинах представництва з Товариством.
Водночас суд звертає увагу на те, що невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови у позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені у відповідності до належного способу захисту прав, і якщо таке тлумачення не призводить до порушення процесуальних прав відповідача (зокрема, щодо подання заперечень, надання відповідних доказів тощо). Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства. Такі висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22 (пункт 5.30).
Суд вважає, що належним способом захисту інтересів позивача в розрізі існуючою правової невизначеності є визнання припиненими представницьких правовідносин з Товариством, що забезпечить ефективність наданого судового захисту задля захисту визначеного інтересу позивача.
Отже, за відсутності рішення єдиного учасника товариства про звільнення керівника, останній з метою захисту своїх прав може звернутися до суду. Належним та ефективним способом захисту його прав та законних інтересів у такому випадку буде вимога про припинення повноважень на посаді керівника (директора) товариства за рішенням суду, які будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили.
За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача шляхом припинення повноважень ОСОБА_1 на посаді керівника (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю "СУШИ-ЛБ".
Щодо вимог позивача про зобов'язання державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань запис про директора ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідачльністю "СУШИ-ЛБ" у графі "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи".
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, відокремленого підрозділу юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
За змістом ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться зокрема такі відомості про юридичну особу як відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв'язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Приписами ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо, зокрема, зобов'язання вчинення реєстраційних дій.
За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).
У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
При цьому, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, виходячи з викладеного, можна дійти висновку, що процедура припинення повноважень особи на посаді керівника (директора) має супроводжуватись внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань змін до відомостей про керівника юридичної особи.
Враховуючи зазначене, у зв'язку із прийняттям судом рішення про припинення повноважень позивача на посаді керівника (директора) відповідача-1, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині зобов'язання державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації вчинити відповідну державну реєстрацію, у такий спосіб: зобов'язати державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації внести зміни до відомостей про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "СУШИ-ЛБ" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме до графи: "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по-батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи" внести запис про припинення повноважень ОСОБА_1 на посаді керівника (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю "СУШИ-ЛБ" на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/1384/25.
При цьому суд зазначає, що зобов'язання відповідача-2 на підставі судового рішення здійснити дії щодо внесення до ЄДР відповідних змін до відомостей про керівника юридичної особи, без виключення при цьому з ЄДР відомостей про попереднього керівника юридичної особи, не буде примушенням державного реєстратора здійснити дії, які суперечать статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якою передбачено перелік документів, що подаються заявником для державної реєстрації юридичної особи, а також не буде порушувати публічний порядок.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд доходить висновку про задоволення позову.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
Відповідачі-1, 2 попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вони понесли і які очікують понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подали.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Враховуючи задоволення позову, приписи ч. 9 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-1, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір у даній справі.
Керуючись ст. 2, 4, 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Припинити повноваження ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) на посаді керівника (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю "СУШИ-ЛБ" (Україна, 02081, місто Київ, проспект Петра Григоренка, будинок 22/20, літера "А", поверх 1; ідентифікаційний код 38702777).
3. Зобов'язати державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (Україна, 02068, місто Київ, вулиця Олександра Кошиця, будинок 11; ідентифікаційний код 37388222) внести зміни до відомостей про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "СУШИ-ЛБ" (Україна, 02081, місто Київ, проспект Петра Григоренка, будинок 22/20, літера "А", поверх 1; ідентифікаційний код 38702777) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме до графи: "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по-батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи" внести запис про припинення повноважень ОСОБА_1 на посаді керівника (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю "СУШИ-ЛБ" на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/1384/25.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СУШИ-ЛБ" (Україна, 02081, місто Київ, проспект Петра Григоренка, будинок 22/20, літера "А", поверх 1; ідентифікаційний код 38702777) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) судового збору.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 15.04.2025
Суддя Оксана ГУМЕГА