61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649
15.04.2025 № 905/384/25
Господарський суд Донецької області у складі
судді Лободи Т.О.,
розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", м. Дніпро, код 42086719,
до Фізичної особи-підприємця Фіщенко Інни Анатоліївни, м. Краматорськ Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1 ,
про стягнення 38 317,76 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Фіщенко Інни Анатоліївни про стягнення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 166 від 01.01.2019 за спожиту електричну енергію у вересні 2023 року в сумі 32 657,94 грн, 3% річних у сумі 1 307,21 грн та інфляційних втрат у сумі 4 352,61 грн.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в справі, зважаючи на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Предметна і суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 ГПК України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Згідно з частиною першою статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями.
З огляду на положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Відповідно до частини першої статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Частиною першою статті 50 ЦК України передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
За частиною першою статті 58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи ФОП у порядку, визначеному законом.
Правовий статус ФОП надає людині з повною цивільною дієздатністю право займатися підприємницькою діяльністю.
Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача боргу за спожиту електричну енергію за вересень 2023 року позивач посилається на укладення 01.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" та Фізичною особою-підприємцем Фіщенко Інною Анатоліївною Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 166.
З інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суд встановив, що Фіщенко Інна Анатоліївна припинила свою підприємницьку діяльність на підставі власного рішення 04.01.2017, відомості про її реєстрацію як фізичної особи підприємця після 04.01.2017 відсутні.
Таким чином, посилання позивача на те, що Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 166 від 01.01.2019 був укладений позивачем з Фіщенко Інною Анатоліївною саме як з фізичною особою-підприємцем є безпідставними, оскільки станом на 01.01.2019 (момент укладення договору) така особа припинила свою підприємницьку діяльність у встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що матеріалами позовної заяви не підтверджується здійснення останньою підприємницької діяльності станом на 01.01.2019 (момент укладення договору).
Позивач у позові посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, за яким господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем, а також на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18, за яким у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за її зобов'язаннями, пов'язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Суд зазначає, що у вищевказаних спірних правовідносинах фізичні особи укладали договори маючи статус підприємця та в подальшому така підприємницька діяльність була припинена, однак їх зобов'язання, взяті як підприємцями, продовжують існувати, проте, у спірних правовідносинах у даній справі виникла інша ситуація - договір був укладений особою, яка вже два роки не мала статусу фізичної особи - підприємця, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин вищевказаних правових висновків Верховного Суду.
Суд ще раз акцентує увагу на тому, що позивач самостійно без будь-якого документального підтвердження визначає статус відповідачки саме як фізичної особи - підприємця, хоча такий статус в неї відсутній з 2017 року, при цьому не надає суду доказів, які підтверджують, що даний спір пов'язаний з її підприємницькою діяльністю.
Враховуючи, що на час укладання договору, щодо невиконання якого виник спір, відповідачка не була суб'єктом підприємницької діяльності, а позивач не надав доказів того, що спірний договір пов'язаний саме з підприємницькою діяльністю відповідачки (лише факт постачання електричної енергії в нежитлове приміщення не є таким підтвердженням), суд дійшов висновку, що вказаний спір не є спором, що виник у зв'язку із здійсненням господарської діяльності і нормами чинного ГПК України не віднесено вирішення вказаного спору до компетенції господарських судів.
У той же час відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, заявлений до розгляду спір не підлягає розгляду в господарських судах України, а має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для відкриття провадження у справі.
Керуючись статтями 4, 20, 45, 175, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" до Фізичної особи-підприємця Фіщенко Інни Анатоліївни про стягнення 38 317,76 грн.
Роз'яснити позивачу, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства місцевими загальними судами.
Ухвала набирає законної сили 15.04.2025 та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дати складення повного тексту ухвали.
Ухвалу складено та підписано 15.04.2025.
Суддя Т. О. Лобода