61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
14.04.2025р. Справа №905/53/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,
за позовом: Акціонерного товариства “Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська» (85333, Донецька область, с. Сергіївка, провулок Верхній, буд. 44; код ЄДРПОУ 36975983)
про стягнення 67 800,00 грн.
без виклику сторін
Акціонерне товариство “Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська» про стягнення 67 800,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невірне зазначення маси вантажу, який був відправлений у вагоні №60926011 за накладною №49779887, у зв'язку з чим, нараховує штраф.
Ухвалою суду від 27.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/53/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Направлення ухвали здійснювалось до електронних кабінетів сторін.
29.01.2025 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову та вказує, що позивач ніяким чином взагалі не отримав жодних збитків під час надання послуг.
Завантаження вугілля відбувається насипом, вагони не є закритими, отже вбачається, що до цих відкритих вагонів можливе потрапляння будь яких інших предметів, у тому числі осадів.
Позивач до позову не додає протокол зважування, у якому зафіксовано вагу.
Позивачем обгрунтовано не доведені факти, які підтверджували обставини, що загрожують безпеці руху.
Також, у разі прийняття рішення про задоволення вимог, відповідач просить зменшити розмір стягуваного штрафу до 10 % від заявленої суми або у разі якщо суд вважатиме інакше то до 1 провізної плати.
03.02.2025 позивачем була надана відповідь на відзив, в якій останній заперечує щодо доводів відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач вказує, що на вантажовідправника покладається обов'язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу. При цьому, залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.
Так, у накладній 49779887 відправником-відповідчем зазначено 70 000 кг, при перевірці маси встановлено маса вантажу, вказана відправником в залізничній накладній не відповідає масі вантажу встановленій при проведенні контрольного зважування вантажу а саме 70400 кг, що більше на 400 кг.
Штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Доводи відповідача щодо визначення маси вантажу за спірним перевезенням у різний спосіб, що суперечить п.22 Правил видачі вантажів, є безпідставним, оскільки як було зазначено вище - існує декілька нормативно-вичерпних способів визначення маси вантажів, а саме: шляхом зважування на вагах, підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом, розрахунковим методом, за обміром та умовно.
Відповідач вказує про недотримання порядку зважування, тобто процедури в межах одного способу визначення маси вантажу, проте з п.10 Правил приймання вантажів до перевезення вбачається, що порядок зважування (із зупинкою і розчіпленням вагонів або із зупинкою без розщеплення для даного типу вантажу) залежить від типу використаних вагонних ваг, при цьому, вимог щодо використання однотипних ваг та ідентичного порядку зважування при визначенні/перевірки маси вантажу на станції відправки та станції призначення (на шляху прямування) нормативні документи не містять.
Відповідачем при заповненні накладної внесені невірні відомості щодо маси вантажу, що стало підставою для складання комерційного акту та нарахування штрафу. Вказане є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникло в силу об'єктивних та незалежних від відповідача обставин.
Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Разом з тим, відповідачем не надано сертифіката Торгово-промислової палати України, яким би засвідчувалася дія обставин непереборної сили.
Крім того, особа звільняється від відповідальності у зв'язку з дією обставин непереборної сили у тому випадку, коли саме вказані обставини перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із неможливістю виконання такого зобов'язання належним чином.
В той же час, в даному випадку відповідачем порушено зобов'язання в частині зазначення у залізничній накладній маси відправленого вантажу.
Тобто, вказані обставини є наслідком суб'єктивної поведінки учасника господарських правовідносин, а не виникнення обставин непереборної сили.
Отже, відповідачем не надано належних доказів, що даний випадок є винятковим або наявні будь-які обставини, з якими закон пов'язує можливість зменшення нарахованих боржнику штрафних санкцій.
Відповідачем не доведено виключності даного випадку, а також існування обставин, з якими Закон пов'язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій.
04.02.2025 відповідачем надані заперечення на відповідь на відзив, в яких вказано, що майновий комплекс Відповідача майже зупинив свою роботи у зв'язку із тим, що Метінвест призупинив роботу Покровської вугільної групи через погіршення безпекової ситуації для співробітників.
Акт загальної форми, виписка з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах - є недопустимими доказами, оскільки складені формально, без чіткого зазначення способу зважування, місця зважування, обставин, що передували складанню актів та взагалі необхідності проведення перевірки маси вантажу саме спірного вагону, час та дату та місце де проводилось зважування. З цієї ситуації ми можемо побачити, що позивач в односторонньому порядку склав неспроможні документи та на підставі них намагається притягнути до відповідальності відповідача.
На думку відповідача в цій ситуації слід застосувати доктрину «плодів отруйного дерева» яка сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
16.11.2024 зі станції Удачна Донецької залізниці, згідно залізничної накладної №49779887, Товариство з обмеженою відповідальністю “Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська» відправило вантаж - концентрат вугілля кам'яного для коксування, марка к-100 у вологому стані.
Відповідно до накладної №49779887 за відомістю вагонів маса вантажу у вагоні №60926011 складає 70000 кг, максимальне навантаження - 70000 кг.
Згідно з розділом 26 вищезазначеної накладної, маса вантажу визначена на вагонних вагах (150т) відправником.
На станції Кривий Ріг по заявці вантажоодержувача, вантаж було переважено та відповідно до відомостей з комерційного акту №467004/373 від 20.11.2024 встановлено, що у вагоні №60926011 фактична маса вантажу становить 70400 кг, що більше на 400 кг, від маси, яка визначена накладною. Вагони технічно справні, течі вантажу немає.
Відповідно до приписів ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч.2 ст.908 ЦК України та ч.5 ст.307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 3 ст.909 ЦК України встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення (п.6 Статуту залізниць України).
Пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну). У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною. Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП).
Враховуючи викладене, та приписи статей 11 ЦК України та 174 ГК України, накладна є підставою для виникнення у сторін визначених в ній прав та обов'язків.
Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом визначені Статутом залізниць України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (ст.2 Статуту залізниць України).
На підставі вказаного Статуту наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, затверджені Правила приймання вантажів до перевезення (7, 9, 13, 22, 24, 37, 39 Статуту), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб.
Згідно з п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.
Відповідно до п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Правильність внесених відомостей до накладних на спірні вагони підтверджена електронним цифровим підписом представника відправника у графі 55.
Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення (п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення).
Таким чином, позивач не зобов'язаний здійснювати перевірку маси та кількості вантажу завантаженого відправником, при цьому він не позбавлений права перевірити правильність відомостей про вантаж визначених у накладній.
З матеріалів справи вбачається, що на станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень та без перевірки маси та кількості вантажу, про що свідчить електронний цифровий підпис працівника станції відправлення у накладній.
Згідно з п.24 Статуту залізниці вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Відповідно до ч.1 ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Частиною 2 ст.129 Статуту встановлено, що у разі встановлення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах складається комерційний акт.
Пунктом 5.5. розділу 4 Правил перевезення вантажів встановлено, що якщо під час перевезення або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно до ст. 122 Статуту залізниць України. Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей зазначених у накладній. Відповідно до ст. 122 Статуту за неправильно зазначені в накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код, адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно ст. 118 цього статуту, якою встановлено стягнення штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.
Таким чином, у випадку невідповідності маси вантажу інформації визначеної у провізних документах складається комерційний акт і саме він є належним та допустимим доказом такої невідповідності.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 № 334.
При видачі однорідного вантажу, який перевозиться навалом або насипом і прибув від одного відправника на адресу одного одержувача, недостачі, що перевищують норму природної втрати маси вантажу і граничне розходження визначення маси нетто, а також надлишки, що перевищують граничне розходження визначення маси нетто, виявлені в окремих відправках під час перевірки протягом однієї календарної доби, оформляються одним комерційним актом (п.6 Правил складання актів).
Пунктом 8 Правил складання актів, передбачено, що комерційний акт може бути складений як на станції призначення, так і на станції відправлення або попутній станції.
Враховуючи викладене, проведення зважування по станції призначення та складання комерційного акту за результатами такого зважування, відповідає вимогам чинного законодавства.
У пункті 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 862/5083, встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
Надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:
від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;
від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Вантажовідправником відправлено концентрат вугільний, марки К-100, у вологому стані, навалом (графа 20-22 накладної). Залізницею виявлено надлишок вантажу у вагоні №60926011 , різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізному документі складає 400 кг., що є більшою ніж 0,2 % граничного розходження маси нетто, від маси зазначеної в перевізних документах (маса нетто 70000х0,2%=140кг).
За даними комерційного акту №467004/373 від 20.11.2024 маса вантажу у вагоні складає 70400 кг (нетто).
Таким чином, різниця в сторону збільшення становить 400 кг (70400кг - 70000кг), що перевищує максимальне навантаження вагону.
Провізна плата за перевезення вантажу, за накладною №49779887 у вагоні №60926011 складає 13 560,00 грн.
На підставі викладеного, сума штрафу, яка підлягає стягненню складає 67 800,00 грн. (13 560,00 х 5), що відповідає приписам чинного законодавства та заявленим вимогам позивача.
Наведені відповідачем у відзиві на позов заперечення суд до уваги не приймає, оскільки вони не відповідають нормам діючого законодавства, є припущеннями відповідача, що не підтверджені належними доказами. Відповідач не заперечив невірне зазначення ним маси вантажу у накладній №49779887 від 16.11.2024 у вагоні №60926011, аргументів позивача не спростував.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм ст.ст. 76, 77 ГПК України невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №60926011 тій масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній №49779887 від 16.11.2024.
Відповідно до ст. 105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до пункту 5.5 Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України.
Статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно зі статтею 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Тобто, чинне законодавство України пов'язує застосування до вантажовідправника наслідків встановлених ст.118 Статуту залізниць України із фактом неправильного зазначення певних відомостей у накладній, зокрема, маси вантажу.
На переконання суду, поданий позивачем розрахунок штрафу є вірним, вимоги до відповідача є обґрунтованими та відповідають ст.ст.118, 122 Статут залізниць України.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пред'явленого до стягнення штрафу, суд зазначає таке.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.
Суд бере до уваги, що Верховним Судом у постанові № 914/2339/17 від 05.02.2019 зазначено, що відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача). Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні принципи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення, та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статей 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінка доказів у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторони у справі є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується з обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести на підставі належних і допустимих доказів та згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту.
При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов'язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.
Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю правовою природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов'язок, а не покласти на нього додатковий. Тому, передбачені законодавством санкції повинні застосовуватися у разі порушення зобов'язання, а їх зменшення допустиме лише за наявності виняткових обставин.
Так, кризові явища у сфері його діяльності жодним чином не впливають на добросовісність відповідача щодо необхідності належного оформлення залізничних накладних, а відтак не можуть бути виправданням неналежного виконання ним зазначеного обов'язку й допущеного порушення.
Надаючи оцінку характеру допущенного відповідачем порушення, суд також враховує нормативні положення статей 2, 11 Закону України "Про залізничний транспорт" згідно з якими залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.
Завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, загрожує безпеці руху поїздів, а відтак створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.
За змістом статті 6 Господарського кодексу України одними із загальних принципів господарювання є рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання та заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
У цілому взаємозв'язок стратегічного значення відповідача, про що він зауважує, судом не виключається, однак сам по собі, а також як підстава для зменшення передбаченого законодавством штрафу, відповідачем не доведений.
Заявлена позивачем до стягнення сума штрафу не є занадто великою; можливість цього штрафу негативно вплинути на підприємницьку діяльність відповідача останнім не доведена належними доказами.
Щодо посилання відповідача на відсутність у позивача збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення, то суд звертає увагу на те, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16, за змістом частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.
У спірних правовідносинах між сторонами неустойка - штраф передбачений законодавством та нарахований позивачем за сам факт порушення, а не із суми понесених збитків (втрат).
Висновок суду щодо оцінки аргументів, покладених відповідачем в основу заявленого ним клопотання про зменшення суми штрафу, збігається з правовою позицією з аналогічного питання Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.
Інших заслуговуючих на увагу доводів, обґрунтованих належними та допустимими доказами на підтвердження можливості зменшення суми штрафу, відповідач суду не навів.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу у розмірі 67 800,00 грн визнаються судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню повністю.
За відсутності в матеріалах справи доказів сплати відповідачем позивачу штрафу в розмірі 67 800,00 грн. за неправильне зазначення у накладній маси вантажу, позовні вимоги підлягають задоволенню у пред'явленому розмірі.
Понесені позивачем судові витрати за розгляд справи підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, як то визначено ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.12, 13, 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства “Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська» про стягнення 67 800,00 грн. - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська» на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця» суму штрафу в розмірі 67 800,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 14.04.2025.
Рішення може бути оскаржене в Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому розділом IV ГПК України.
Позивач: Акціонерне товариство “Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська» (85333, Донецька область, с. Сергіївка, провулок Верхній, буд. 44; код ЄДРПОУ 36975983).
Суддя О.М. Сковородіна