Справа № 534/1491/24 Номер провадження 22-ц/814/717/25Головуючий у 1-й інстанції Солоха О. В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
02 квітня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Обідіної О. І, Чумак О. В.
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бідюк Яни Володимирівни
на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 03 жовтня 2024 року, ухваленого в м. Горішні Плавні під головуванням судді Солохи О. В.
у цивільній справі за позовом Комунального виробничого підприємства «Теплоенерго» м. Горішні Плавні до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та постачання гарячої води,
У червні 2024 року представник КВП «Теплоенерго» м. Горішні Плавні звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в якому просив про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з теплопостачання та постачання гарячої води в сумі 97 684,61 грн з урахуванням інфляційних втрат в сумі 2 148,40 грн та 3% річних від простроченої у сумі 559,74 грн, а всього - 100 692, 75 грн, та понесених судових витрат у розмірі 3 028 грн.
Позов мотивовано тим, що позивач надає комунальні послуги з теплопостачання та постачання гарячої води відповідачам, які проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Внаслідок невиконання відповідачами зобов'язань щодо оплати наданих послуг станом на січень 2024 року за період з січня 2021 року по січень 2024 року у відповідачів виникла заборгованість в сумі 97 984,61 грн, на яку згідно вимог статті 625 ЦК України позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 2148,40 грн та 3% річних в сумі 559,74 грн.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 03 жовтня 2024 року позов КВП «Теплоенерго» м. Горішні Плавні задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь КВП «Теплоенерго» м. Горішні Плавні заборгованість за послуги з теплопостачання та постачання гарячої води з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у сумі 88 595,09 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь КВП «Теплоенерго» м. Горішні Плавні понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 888,07 грн з кожного.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачі належним чином не виконують своїх зобов'язань з оплати наданих послуг, тому наявні підстави для стягнення на користь КВП «Теплоенерго» м. Горішні Плавні суми заборгованості.
Не погодившись з вказаним рішенням суду в частині задоволення позову, представник ОСОБА_1 - адвокат Бідюк Я. В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 не є власником квартири АДРЕСА_2 , зареєстрована у вказаній квартирі лише з 07.09.2022, проте ніколи в ній не мешкала та не є споживачем комунальних послуг, відтак покладення на неї обов'язку зі сплати заборгованості за надані послуги є безпідставним.
Зауважує, що матеріали справи не містять доказів щомісячних показань засобів комерційного обліку, які встановлені в будинку та на підставі яких позивачем нараховувалася плата за спожиту теплову енергію. Тобто позивачем не надано належних та допустимих доказів помісячного обсягу теплоносія поданого на вказаний житловий будинок, зокрема і відповідачам.
Крім того, не встановлено норми споживання гарячої води на одну особу, тарифи, які застосовувалися позивачем для нарахування заборгованості.
Вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є неналежним, недопустимим, недостовірним, недостатнім письмовим доказом.
В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується та у відповідності до вимог частини першої статті 367 ЦПК України не переглядається апеляційним судом.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходив.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що КВП «Теплоенерго» м. Горішні Плавні» є виконавцем послуг з виробництва та постачання теплової енергії, призначеної для централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води), що постачається до житлового приміщення шляхом транспортування через магістральні теплові мережі та внутрішньо домові розподільчі системи споживачам м. Горішні Плавні, у тому числі за адресою: АДРЕСА_3 .
Нарахування щомісячних платежів за надані послуги за вказаною адресою здійснюється за особовим рахунком споживача ОСОБА_2 № НОМЕР_1 .
З довідки про нарахування вбачається, що в результаті невиконання зобов'язань щодо оплати наданих послуг станом на січень 2024 року виникла заборгованість за період з січня 2021 року по січень 2024 року в сумі 97 984,61 грн, на яку позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 2 148,40 грн та 3% річних від простроченої суми - 559,74 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі належним чином свої зобов'язання по оплаті послуг з теплопостачання не виконували, внаслідок чого у спірний період виникла заборгованість у сумі 88 119,57 грн, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів із застосуванням положень статті 625 ЦК України.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Правовідносини між виконавцем послуг з постачання централізованого опалення, гарячого водопостачання та споживачем - фізичною особою регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої цієї статті обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання.
Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (частина сьома статті 21 Закону).
Згідно статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Між тим, згідно статей 67, 68 ЖК України наймачі (власники) квартир зобов'язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інше) за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку (частини перша, третя статті 156 ЖК України).
Частиною першою статті 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
За змістом статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
У справі, що переглядається апеляційним судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі- продажу № І-2602 від 23.05.1995.
Відповідач ОСОБА_1 у спірний період у зазначеній квартирі не проживала та не була і не є її власником, відповідно не несе тягар утримання майна та не зобов'язана до сплати комунальних послуг, які вона фактично не споживала.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення в оскаржуваній частині - скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 .
Згідно частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення в частині позовних вимог, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат, які у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бідюк Яни Володимирівни - задовольнити.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 03 жовтня 2024 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального виробничого підприємства «Теплоенерго» м. Горішні Плавні заборгованості за послуги з теплопостачання та постачання гарячої води та стягнення судових витрат зі сплати судового збору - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позову Комунального виробничого підприємства «Теплоенерго» м. Горішні Плавні до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та постачання гарячої води відмовити.
Судові витрати в частині позовних вимог до ОСОБА_1 покласти на позивача Комунального виробничого підприємства «Теплоенерго» м. Горішні Плавні.
Стягнути з Комунального виробничого підприємства «Теплоенерго» м. Горішні Плавні на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 332,10 грн.
В іншій частині рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 03 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді О. І. Обідіна
О. В. Чумак