Справа № 761/11293/25
Провадження № 1-кс/761/8105/2025
04 квітня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , представників власника майна ОСОБА_3 - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.06.2024 року (справа 752/11041/24), у кримінальному провадженні №42023100000000100 від 14.02.2023 року,-
В провадженні слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.06.2024 року (справа 752/11041/24), у кримінальному провадженні №42023100000000100 від 14.02.2023 року, а саме: в частині грошових коштів у розмірі 50 000 доларів США, які на праві власності належать ОСОБА_3 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023100000000100 від 14.02.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 368, ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
02.06.2024 на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва за місцем проживання ОСОБА_6 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході обшуку вилучено сейф, належний ОСОБА_3 , який 18.06.2024 було оглянуто та з якого вилучено, зокрема, грошові кошти в сумі 213 000 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США кожна.
20.06.2024 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі
№752/11041/24 серед іншого, накладено арешт на вказані грошові кошти, які на прав власності належать громадянину України ОСОБА_3 .
Вказали, що арешт на майно накладено незаконно, необґрунтовано, за відсутності належних і допустимих доказів, що виправдовували б втручання в права та інтереси ОСОБА_3 .
Звернули увагу, що ОСОБА_3 не має жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні №42023100000000100, та є батьком ОСОБА_6 , відносно якої слідчими органами здійснюється кримінальне переслідування.
Стверджують, що серед вилучених та в подальшому арештованих грошових коштів були грошові кошти в розмірі 50 000 доларів США, які на праві приватної власності належать ОСОБА_3 : відповідно до договору про надання грошової позики, ще 12.12.2021 ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_7 борг у сумі 50 000 доларів США, та зобов?язувався повернути його до 31.12.2024.
Вказану суму грошових коштів ОСОБА_3 залишив на зберігання у сейфі, який знаходився у ОСОБА_6 за місцем її проживання, за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаний сейф є особистою приватною власністю ОСОБА_3 - батька ОСОБА_6 , оскільки він його придбав ще в 29.01.2019 Під час перебування ОСОБА_3 закордоном 02.06.2024 було проведено обшук та вилучено вказані грошові кошти в розмірі 50 000 доларів США.
Зазначили, що у зв?язку із незаконними діями слідчих та прокурорів, всупереч ст. 41 Конституції України, наразі ОСОБА_3 протиправно позбавлений права власності на майно, а тому, існує нагальна необхідність в поверненні грошових коштів ОСОБА_3 .
Звернули увагу, що жодних доказів, які б підтверджували право власності ОСОБА_6 на грошові кошти в розмірі 50 000 доларів США матеріали справи та мотивувальна частина ухвали слідчого судді не містить.
Однак, не зважаючи на це, слідчим суддею ухвалено судове рішення про задоволення клопотання сторони обвинувачення та накладення арешту на майно.
Разом з цим, як вбачається з ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/11041/24, арешт на вказані грошові кошти накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, відносно підозрюваної за ч. 3, ч. 4 ст. 368 КК України ОСОБА_6 .
Уважають, що вказані твердження слідчого судді доводять факт того, не досліджено та не надано оцінку доказам, доданих стороною обвинувачення до клопотання про накладення арешту на майно, а саме: доказів того, що вказані грошові кошти дійсно належать ОСОБА_8 .
Факт того, що грошові кошти в розмірі 50 000 доларів США належать лише ОСОБА_3 , які він мав повернути позикодавцю, унеможливлює накладення арешту на майно з метою конфіскації майна як виду покарання, який може бути застосований лише до підозрюваного.
Клопотання сторони обвинувачення та, як наслідок, й ухвала слідчого судді не містить обґрунтувань в накладенні арешту, що ґрунтувалося б на вимогах Закону, а також не містить жодних доводів, посилань на докази, досліджуючи які слідчий суддя дійшов до висновку забезпечення кримінального провадження є необхідним саме в такий спосіб.
Як наслідок, ОСОБА_3 наразі не має вмотивованого рішення суду, на підставі
якого б його було обмежено у праві власності на своє майно.
Тому, за вказаних обставин, є очевидним, що накладення арешту на майно ОСОБА_3 , є необґрунтованим та не виправдовує мету подальшого втручання в його права і свободи, грубо порушуючи його право на володіння та розпорядження своїм майном.
Вказали, що обмеження ОСОБА_3 в реалізації його права власності на арештоване майно не ґрунтується на умовах, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, і таке втручання у його основоположні права і свободи не є виправданим з точки зору справедливості та розумності, що в своїй сукупності свідчить, що наразі таке втручання є свавільним та має бути припинено.
На підставі наведеного просять слідчого суддю скасувати арешт майна - грошових коштів в розмірі 50 000 доларів США.
В судовому засіданні представники власника майна ОСОБА_3 - адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підтримали доводи клопотання, зазначили, що ОСОБА_3 не має жодного відношення до вказаного кримінального провадження. Просили задовольнити клопотання з підстав, наведених у ньому, та скасувати арешт, який накладено на грошові кошти, які належать ОСОБА_3 .
Прокурор, слідчий у кримінальному провадженні №42023100000000100 в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, неявка слідчого, прокурора не перешкоджає розгляду. Прокурор також не скористався своїм правом ознайомлення з матеріалами клопотання, про що заявляв в ході розгляду в режимі відеоконференцзв'язку.
Заслухавши пояснення учасників розгляду клопотання, проаналізувавши доводи клопотання, вивчивши додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до такого висновку.
Відповідно до ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Частиною другою цієї статті визначені випадки, у яких допускається арешт майна, в тому числі, з метою збереження речових доказів.
Згідно п.3 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Частиною 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Правові підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, визначені частиною п'ятою ст. 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно зі ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як встановлено в судовому засіданні Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023100000000100 від 14.02.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 368, ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.06.2024 року, накладено арешт на грошові кошти в тому числі в сумі 213000 доларів США, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Проте при накладенні арешту не було в повному обсязі з'ясовано питання про походження грошових коштів, оскільки ухвала постановлена без повідомлення власника (володільця) майна з посиланням на ч.2 ст. 172 КПК України. Також без участі власника (володільця), підозрюваної ОСОБА_6 , було праведно обшук квартири 02.06.2024 року, огляд 18.06.2024 року. Отже, з наведених матеріалів убачається, що у слідчого судді не було можливості достовірно з'ясувати дані щодо походження арештованого майна.
При цьому в ході розгляду встановлено, що вказану суму грошових коштів ОСОБА_3 залишив на зберігання у сейфі, який знаходився у доньки ОСОБА_6 за місцем її проживання, за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний сейф є власністю ОСОБА_3 - батька ОСОБА_6 , він його придбав 29.01.2019, про що наданий гарантійний документ. Під час перебування ОСОБА_3 закордоном, 02.06.2024 було проведено обшук та вилучено вказані грошові кошти в розмірі 50 000 доларів США. На підтвердження в'їзду та виїзду на територію України ОСОБА_3 надано дані паспорту громадянина України.
Відповідно до договору про надання грошової позики, ще 12.12.2021 ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_9 кошти у сумі 50 000 доларів США, та зобов'язувався повернути в строк до 31.12.2024.
Так, протягом кримінального провадження, в ході розгляду клопотання, прокурор не обґрунтував, що вилучені грошові кошти в сумі 50 000 доларів США належать виключно ОСОБА_6 , при тому, що ОСОБА_3 обґрунтував законність їх походження та належність, надав логічні пояснення про обставини зберігання в придбаному ним сейфі на період виїзду за кордон.
Вказане свідчить, що арешт, накладений на грошові кошти, які належать ОСОБА_3 , у вказаній сумі не відповідає правовій підставі - забезпечення конфіскації майна, яке належить особі, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні, не відповідає співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у подальшому.
Таким чином, на теперішній час матеріали кримінального провадження не містять переконливих доказів того, що арештоване майно може бути конфісковане в разі призначення такого додаткового покарання підозрюваній ОСОБА_6 .
Прокурором не доведено, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.
Відповідно до Постанови Європейського Суду з прав людини від 09 червня 2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Європейським Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності та не було свавільним.
Крім того, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982) Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).
Водночас, у п. 38 рішення по справі «Ісмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
Разом з цим, як вбачається з викладеного, накладений у даному кримінальному провадженні арешт на грошових коштів ОСОБА_10 жодним чином не сприяє швидкому, повному та неупередженому розслідуванню у кримінальному провадженні та будь-яким чином не пов'язаний з розслідуванням конкретного злочину.
Таким чином, для продовження застосування арешту майна сторона обвинувачення повинна надати більш вагомих та переконливих даних для збереження та продовження втручання у права власника.
Натомість жодних відомостей щодо дослідження цих фактів та доказів, які підтверджують наявності у арештованого майна таких ознак, на даний час не встановлено, підстави для його збереження не убачаються. Представником доведено, що арешт на грошові кошти в цій частині накладений необґрунтовано.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.06.2024 року (справа 752/11041/24), у кримінальному провадженні №42023100000000100 від 14.02.2023 року, підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 - задовольнити.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.06.2024 року (справа 752/11041/24), у кримінальному провадженні №42023100000000100 від 14.02.2023 року, а саме:
-в частині грошових коштів у розмірі 50 000 доларів США, які на праві власності належать ОСОБА_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала оскарженню не підлягає, на неї можуть бути подані заперечення під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1