печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15668/25-к
04 квітня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42025000000000248 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
На розгляд слідчого судді надійшло вказане клопотання.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий зазначає, що Головним слідчим управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025000000000248 від 26.03.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 наказом керівника Львівської обласної прокуратури №1013к від 18.06.2024 призначений на посаду прокурора Галицької окружної прокуратури міста Львова.
Згідно ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів № 3781-ХІІ» від 23.12.1993, органи прокуратури є правоохоронним органом України.
У відповідності до ч. 3 ст. 18 КК України, п. 1 примітки до ст. 364 КК України, службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
У відповідності до примітки 2 до ст. 368 КК України, службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-2, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії «Б», судді, прокурори і слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.
Таким чином, прокурор ОСОБА_5 являється службовою особою, яка займає відповідальне становище.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції» особа, уповноважена на виконання функцій держави, у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язана невідкладно вжити заходів щодо: відмови від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Згідно ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» на прокурора покладено обов'язок діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, додержуватись прави прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Відповідно до ст. ст. 16, 19 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого всеукраїнською конференцією прокурорів від 27.04.2017 прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури, суворо дотримуватись обмежень, передбачених антикорупційним законодавством, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища, неправомірно втручатися чи здійснювати у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, вплив на службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи суддів.
Водночас, ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді прокурора Галицької окружної прокуратури міста Львова, здійснюючи правозастосовні та правоохоронні функції, будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, яка займає відповідальне становище, незважаючи на обов'язок неухильно дотримуватися вищезазначених норм законодавства, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, знехтував цими вимогами і умисно вчинив дії спрямовані на одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб за вчинення та невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої йому влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Так, в березні 2025 року, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , діючи всупереч інтересам служби під час розмови за допомогою мессенджера "Телеграм" висунув ОСОБА_7 вимогу про необхідність надання йому неправомірної вигоди в сумі 5000 доларів США за сприяння в закритті кримінального провадження № 12024141370000597 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, в якому досліджуються можливі неправомірні дії ОСОБА_8 , яка є знайомою ОСОБА_7 .
На цю вимогу ОСОБА_7 вимушено погодився, проте розуміючи, що дії ОСОБА_5 є протиправними, звернувся з заявою щодо вимагання неправомірної вигоди в правоохоронні органи.
26.03.2025 близько 17 години ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_7 за допомогою месенджеру «Телеграм» та повторно наголосив на необхідність надання йому неправомірної вигоди, на що ОСОБА_7 зазначив про готовність передати грошові кошти протягом декількох днів, коил приїде в м. Львів, на що ОСОБА_5 погодився.
Надалі, 02.04.2025 ОСОБА_7 прибув в м. Львів та приблизно о 17 годині зателефонував ОСОБА_5 , повідомивши про можливість передати грошові кошти, домовившись про зустріч в закладі харчування «Балканський дворик» за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 243.
Після цього, 02.04.2025 приблизно о 21 годині ОСОБА_5 , продовжуючи діяти із злочинним умислом спрямованим на одержання неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом знаходячись біля закладу харчування «Балканський дворик» за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 243, одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 5000 доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на 02.04.2025 становило 206 865 грн за сприяння у закритті кримінального провадження.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється в одержанні службовою особою, що займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
02.04.2025 о 20 год. 49 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
03.04.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовується доказами, зібраними під час досудового розслідування.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Злочин, який інкримінується ОСОБА_5 , є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права. Співставлення можливих негативних для підозрюваного ОСОБА_5 наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням по покарання у виді позбавлення волі за тяжкі корупційні злочини у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим.
2. Незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні.
У ході досудового розслідування існує імовірність залученості або обізнаності великої кількості осіб, які на цій стадії досудового розслідування не допитані, однак їм можуть бути відомі обставини розслідуваного злочину. Наведене дає підстави обґрунтовано припускати про те, що ОСОБА_5 може розробляти заходи щодо здійснення впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. Крім того, ОСОБА_5 володіє інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних даних свідка, який надав органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, у зв'язку з чим останній, перебуваючи на волі, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні, матиме можливість вступати у позапроцесуальні відносини із свідками, впливати на учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів, схиляти їх до зміни даних слідству показань іншим чином.
3. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
У випадку засудження ОСОБА_5 за вчинення тяжкого злочину до нього може бути застосовано покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна. Отже, є підстави вважати, що ОСОБА_5 в силу виконання своїх службових обов'язків, маючи широке коло знайомств, авторитет та вплив серед працівників правоохоронних органів, перебуваючи на волі до вирішення питання про виявлення майна з метою його конфіскації та накладення на нього арешту, та використовуючи свої особисті зв'язки, швидко та ефективно вчинить активні дії щодо приховання такого майна, перешкоджаючи таким чином виконанню завдань кримінального провадження.
Крім того, ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
Ураховуючи характер вчинених підозрюваним злочинів та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, є всі підстави вважати, що підозрюваний може полишити місце свого постійного проживання та виїхати з території України, де буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами через залякування впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначених злочинів, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші злочини, з метою запобігання вказаним ризикам, об'єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зазначені ризики, з урахуванням особистих характеристик підозрюваного ОСОБА_5 свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.
За викладених обставин, з урахуванням обґрунтованості підозри та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості, а також інших обставин у сукупності, сторона обвинувачення вважає, що застосування запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_5 не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
Тобто інші, більш м'які запобіжні заходи, неможливо застосувати до підозрюваного з наступних причин:
- особисте зобов'язання - застосування вказаного запобіжного заходу не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення та перебуваючи на свободі зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, підозрюваних у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, вчинятиме інші кримінальні правопорушення;
- особиста порука - на адресу Державного бюро розслідувань та Офісу Генерального прокурора не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_5 , оскільки ніхто не наважується поручитися за нього, що негативно характеризує його особистість, але навіть у тому разі, якщо у суді під час розгляду даного клопотання буду такі звернення, на думку слідства такий запобіжний захід не є достатнім для запобігання зазначеним ризикам;
- застава - слідчому чи прокурору не надходили заяви або клопотання від підозрюваного, його захисників, рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при звернені слідчого, прокурора до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу;
- домашній арешт - не можливо застосувати у зв'язку з тим, що підозрюваний підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання настання вищевказаних ризиків.
З огляду на викладене, на цьому етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим ризикам.
Посилаючись на викладене, слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, із можливістю внесення застави у розмірі 242 240 гривень, що дорівнює 80 прожитковим мінімумів для працездатних осіб, у разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування із визначеними слідчим або прокурором свідками; здати на зберігання у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з викладених в ньому підстав, просив задовольнити.
Захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на необґрунтованість підозри, недоведеність доказами ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недоведеність неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу. Зазначив, що ОСОБА_5 раніше не судимий, має сталі соціальні зв'язки, одружений, має постійне місце реєстрації та проживання, постійне місце роботи, позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, має високий ступінь поваги та довіри серед військовослужбовців ЗСУ, має незадовільний стан здоров'я, що потребує постійного та дороговартісного лікування, інкримінований підозрюваному злочин є ненасильницьким. Посилання на ризик у виді тяжкості інкримінованого злочину та можливого покарання у виді позбавлення волі саме по собі не може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду та вважатись виключною підставою для застосування обраного запобіжного заходу. Жодних доказів негативної поведінки ОСОБА_5 , які б могли свідчити, що останній може знехтувати існуючими соціальними зв'язками, не наведено. Підозрюваний бажає співпрацювати зі слідством, давати показання, з метою проведення ефективного досудового розслідування та встановлення істини у справі, жодним чином не має наміру перешкоджати йому. Згідно виписок з історії хвороби ОСОБА_5 останній протягом тривалого часу страждає від невиліковної хронічної хвороби: Анкілозивний спондилоартрит, яка для підтримання життєздатності потребує систематичного та дороговартісного лікування, перерва в якому призведе до невідворотних наслідків. З огляду на викладене просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на останнього відповідних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 просив застосувати до нього особисте зобов'язання або заставу у мінімальному розмірі. Вважав підозру необґрунтованою, кваліфікацію за ч. 3 ст. 368 КК України надуманою, зазначивши, що вимагання він не здійснював. Сторона обвинувачення інкримінує йому вимагання неправомірної вигоди за сприяння в закритті кримінального провадження, яке відноситься до юрисдикції Івано-Франківського РУП, натомість він є прокурором Галицької окружної прокуратури м. Львова та вказаний РУП йому не підзвітний. Вказав, що переховуватися не має наміру, хоче довести свою невинуватість та відновити свою репутацію, продовжувати свою кар'єру, зокрема подався на конкурс місцевого суду, має сім'ю, постійне місце роботи. Готовий сприяти слідству, надавати показання, брати участь в слідчих експериментах. Ризик незаконного впливу на інших учасників провадження відсутній, оскільки ніхто з останніх (окрім ОСОБА_7 ) викривальних показань щодо ОСОБА_5 не надає, свідок ОСОБА_8 взагалі вказала, що їй невідомо хто такий ОСОБА_5 . Крім того, вказаному ризику можна запобігти шляхом покладення обов'язку не спілкуватися з конкретними особами. Ризик впливу на експертів та спеціалістів відсутній, оскільки жодних експертиз у провадженні не проведено, спеціалісти не залучалися. Ризику перешкоджати провадженню іншим чином немає, оскільки ОСОБА_5 заінтересований сприяти розслідуванню та пришвидшенню передачі справи до суду. Має потребу кожні 2 тижні проходити терапію. Наразі живе у м. Трускавець, а працює у м. Львів.
Вислухавши позиції сторін, дослідивши матеріали клопотання, письмові заперечення захисника з долученими до них документами, слідчий суддя надходить наступних висновків.
Головним слідчим управління Державного бюро розслідувань, за процесуального керівництва зокрема прокурорів Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025000000000248 від 26.03.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
02.04.2025 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України /а. м. 40-48/.
03.04.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України /а. м. 60-66/.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, копії яких долучено до матеріалів клопотання, а саме у: протоколах допиту свідків ОСОБА_7 від 28.03.2025, 02.04.2025, ОСОБА_8 від 27.03.2025 /а. м. 23-30, 33-37/, листі-відповіді СБ України від 28.03.2025 /а. м. 31/, протоколі огляду та вручення грошових коштів від 02.04.2025 /а. м. 38-39/, протоколі обшуку від 02-03.04.2025 /а. м. 77-87/.
Приймаючи вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважаю їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_5 на даній стадії кримінального провадження.
Слідчий суддя вважає доведеними в ході розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість переховування від слідства та суду, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , та суворість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, покарання за яке встановлене виключно у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. При цьому, з урахуванням кваліфікації дій ОСОБА_5 за ст. 368 КК України, тобто інкримінування корупційного злочину, в даному випадку до нього не можуть бути застосовані положення ст. ст. 69, 75 КК України, тобто призначення покарання більш м'якого, ніж передбачено законом, та звільнення від відбування покарання з випробуванням. Така суворість та безальтернативність покарання може спонукати особу переховуватись від органу досудового розслідування, суду з метою уникнення відповідальності, що обумовлює існування ризику, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні. При цьому наявність у ОСОБА_5 міцних соціальних зв'язків, а саме того, що він, як зазначає сторона захисту, має дружину, постійне місце проживання та роботи, хоч і позитивно характеризує підозрюваного, але не нівелює вказаного ризику в повній мірі, особливо на початковій стадії досудового розслідування тяжкого кримінального правопорушення.
Ризики, визначені п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, вбачаються з огляду на те, що на даний час у вказаному кримінальному провадженні не встановлені всі обставини, які підлягають доказуванню, місцезнаходження речей і документів, які можуть мати значення речового доказу у кримінальному провадженні, тому ОСОБА_5 , знаючи про місцезнаходження зазначених речей і документів, може їх безперешкодно знищити, сховати або спотворити. Окрім того, підозрюваний може зловживати своїми процесуальними правами, що перешкоджатиме органу досудове розслідування провести повне та об'єктивне досудове розслідування.
Крім того, інкримінований ОСОБА_5 злочин передбачає обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, що може спонукати останнього вчиняти дії, направлені на його приховання або відчуження, використовуючи при цьому знайомства та зв'язки серед працівників правоохоронних органів.
Передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні наявний з огляду на те, що, перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_5 , використовуючи свої знайомства та зв'язки, набуті, зокрема, під час зайняття посади прокурора, може особисто вчинити дії спрямованих на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними в межах досудового розслідування особами.
Поряд із тим, з урахуванням конкретних обставин інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення і ступеню обґрунтованості підозри за ч. 3 ст. 368 КК України, вимог статей 177, 178 КПК України, даних, що характеризують особу ОСОБА_5 , зокрема стану його здоров'я, слідчий суддя вважає недоведеним, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання встановленим ризикам та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому вважає відсутніми підстави для застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу як тримання під вартою.
Вирішуючи, який запобіжний захід застосувати, слідчий суддя у відповідності до ч. 1 ст. 178 КПК України, враховує обставини та наслідки кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, встановлені впровадженні ризики, особу підозрюваного, вік та стан його здоров'я, репутацію та вважає за належне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави з покладенням додаткових обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що застава не має каральної природи, її сутність полягає в тому, що вона виконує забезпечувальну функцію до закінчення досудового розслідування і являється стимулюючим фактором для належної поведінки підозрюваного.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням конкретних обставин справи, інкримінування ОСОБА_5 вчинення тяжкого злочину, даних про сімейний та майновий стан ОСОБА_5 , слідчий суддя вважає наявними підстави визначити суму застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн, оскільки внесення застави в такому розмірі на переконання слідчого судді буде справедливим та достатнім гарантуванням запобігання ризиків та виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
У відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України вважаю необхідним покласти на підозрюваного обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, перебуває (м. Трускавець та м. Львів Львівської області, з можливістю пересування між ними), без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування із визначеними слідчим або прокурором свідками;
- здати на зберігання у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали слідчого судді та термін дії покладених на ОСОБА_5 обов'язків визначити до 03 червня 2025 року.
На підставі та керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 196, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
Підозрюваний не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні.
Отримувач ТУ ДСАУ в м. Києві;
ЄДРПОУ банку: 26268059;
МФО 820172;
Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Києва;
р/р UA128201720355259002001012089.
Невнесення визначеної слідчим суддею застави на відповідний рахунок може стати підставою для зміни запобіжного заходу.
ОСОБА_5 звільнити з-під варти в залі суду (якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання ОСОБА_5 під вартою).
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, перебуває (м. Трускавець та м. Львів Львівської області, з можливістю пересування між ними), без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування із визначеними слідчим або прокурором свідками;
- здати на зберігання у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_5 , визначити - до 03 червня 2025 року.
У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1