09.04.2025 Справа № 756/6898/22
Справа № 756/6898/22
№ 1-кп/756/485/25
09 квітня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді: ОСОБА_1
за участю: секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
обвинуваченого: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Оболонського районного суду м. Києва кримінальне провадження стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, не одруженого, з вищою освітою, працюючого спеціалістом-криміналістом відділу поліції на станціях залізничного транспорту м. Києва Головного управління Національної поліції в м. Києві, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.309 КК України, -
12.07.2022 близько 12.00 год. ОСОБА_8 , переслідуючи мету незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту замовив у невстановленої в ході досудового слідства особи особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонений - канабіс загальною масою в перерахунку на висушену речовину 11,85 грам та кокаїн загальною масою в речовені 0,113 грам, які придбав, здійснивши оплату через додаток «Приват-24» за надісланими йому реквізитами 2 транзакціями у загальній сумі 7035 грн. (кожна транзакція по 3517,5 грн.)
17 липня 2022 року, близько 11 год. 55 хв., ОСОБА_8 у відділенні №211 Нової пошти за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 8Е, отримав вищевказане замовлення по транспортній накладній № 20450563045210.
17 липня 2022 року, близько 12 год. 00 хв. під час залишення приміщення відділення № 211 Нової пошти ОСОБА_8 був затриманий працівниками правоохоронних органів, якими у нього було виявлено та вилучено сейф-пакет по транспортній накладній № 20450563045210 в середині якого було виявлено та вилучено особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонений - канабіс загальною масою в перерахунку на висушену речовину 11,85 грам та кокаїн загальною масою в речовені 0,113 грам.
Обвинувачений ОСОБА_8 вину не визнав, пояснив, що під час події його затримали працівники поліції, наділи кайданки, права не роз'яснювали, від дачі будь яких інших пояснень відмовився.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що він працює оперуповноваженим ДБН НП України, що в липні 2022 під час відпрацювання оперативної інформації щодо причетності осіб до незаконної діяльності, він разом з напарником з ОСОБА_10 , побачивши біля відділення Нової пошти за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 8Е, ОСОБА_8 , який вийшов з відділення пошти з пакетом, зупинили його та запитали чи є в нього наркотичні засоби, він повідомив, що в пакеті у нього є наркотичні засоби, після цього вони викликали слідчо-оперативну групу(СОГ), також ОСОБА_8 повідомив, що він є працівником поліції, тому вони також повідомили про це ДБР. Вони повідомили ОСОБА_8 , що він повинен разом з ними дочекатися СОГ, пакет який був у ОСОБА_8 до приїзду СОГ не відкривали, коли відкрили пакет за участю слідчого, понятих та ОСОБА_8 в пакеті виявили речі одягу та продукти харчування в яких були сховані наркотичні засоби. Протокол затримання складався, як затриманої особи, а не як підозрюваного, права йому повідомлялись. На обвинуваченого на деякий час були надіти кайданки, для власної безпеки та оскільки він намагався втекти, однак потім вони були зняті.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що, його запросили співробітники поліції бути понятим, точної дати та рік не пам'ятає, біля відділення Нової пошти за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 8Е, при цьому він бачив як у обвинуваченого ОСОБА_8 була вилучена посилка з Нової пошти, на момент огляду вона була запечатана, в ній знаходились речі та наркотичні засоби, усім учасникам в тому рахунку ОСОБА_8 роз'яснювали права, він був без кайданок, все фіксувалось на відео, був ще один свідок-понятий.
Судом досліджені наступні документи:
-витяг з ЄРДР від 17.07.2022 згідно якого до ЄРДР внесені відомості 17.07.2022 за № 62022100120000272 за фактом придбання працівником правоохоронного органу наркотичних речовин, а також їх зберігання без мети збуту;
-протокол огляду місця події від 17.07.2022 згідно якого огляд проведено за адресою: м.Київ, вул.Полярна 8є біля відділення Нової пошти, під час огляду виявлено та вилучено сейф-пакет «Нової пошти» з № 20450563045210 в якому знаходилось, зокрема два сейф-пакети один зі змістом речовини рослинного походження, другий з зеленим порошком;
-заява ОСОБА_8 від 17.07.2022 на ім'я слідчого ГУ ДБР ОСОБА_12 про дозвіл на огляд мобільного телефону Iphone 10xs;
-протокол огляду предметів від 17.07.2022 згідно якого оглянуто мобільний телефон Iphone 10xs, який добровільно надав ОСОБА_8 , в ході огляду мобільного телефону виявлено мессенджер «Телеграм» з абонентським номером НОМЕР_1 з каналом ІНФОРМАЦІЯ_3, та переписка з «ІНФОРМАЦІЯ_2», з якої вбачається, що ОСОБА_8 замовляє, сплачує та з'ясовує як отримати товар, також зроблено фото з мобільного додатку «Приват24» про переказ зі своєї картки на іншу 12.07.2022 грошові кошти, зокрема два перекази 3517,50 гривень та один переказ 3015 гривень;
-протокол огляду предметів від 17.08.2022, згідно якого оглянуто диск з відеозаписом, на якому видно, як 17.07.2022 ОСОБА_8 у відділенні «Нова пошта» отримує відправлення;
-постанова від 15.08.2022 про визнання речовими доказами: канабісу загальною масою 11,85 грам та кокаїну загальною масою, 0,113 грам;
-постанова від 17.07.2022 про визнання речовими доказами: сейф пакет на якому міститься товарно транспортна накладна 10450563045210, дитячі штани (джинси) синього кольору; пуста картонна упаковка від каши; 4 пачки рису швидкого приготування;1 пачки вівсяної каші;1 поліетиленового пакетику змотаний скотчем;
-лист надісланий на адресу слідчого 22.07.2022 від представника ТОВ «Нова пошта» до якого долучено відеозапис з камер спостередження відділення ТОВ «нова пошта» №211 за 17.07.2022 на якому зафіксовано процес отримання відправлення за експрес-накладною № 20450563045210 та роздруківку цієї накладної, з якої видно, що її отримувачем є ОСОБА_8
-протокол огляду предметів, а саме відеозапису на СД-диску на якому зафіксовано як 17.07.2022 ОСОБА_8 у відділенні «Нова пошта» за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 8Е отримує відправлення за № 20450563045210;
-наказ ГУ НП у м.Києві НПУ від 05.02.2021 №127о/я, згідно якого ОСОБА_8 призначено спеціалістом -криміналістом відділу поліції на станціях залізничного транспорту м. Києва Головного управління Національної поліції в м. Києві;
-висновок експерта №СЕ-19/111-22/27944-НЗПРАП від 15.08.2022 згідно якого надана на дослідження речовина рослинного походження коричнево-зеленого кольору є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, канабісом. Маса канабісу, в перерахунку на висушену речовину, становить 11,85 г. У наданій на дослідження частково збитій в грудки порошкоподібній речовині білого кольору виявлено наркотичний засіб, обіг якого обмежено, кокаїн. Маса кокаїну в речовині становить 0.113г.;
Аналізуючи вищевказані докази у купі, суд вважає, що вина обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення за вищевказаних обставин доказана.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, без мети збуту.
Під час судового розгляду сторона захисту вказувала на те, що обвинувачений 17.07.2022 у період часу з 12.10 год. до 20.10 год був фактично затриманий оскільки перебував під контролем правоохоронних органів, тому вилучені під час фактичного його особистого обшуку, а не огляду наркотичні засоби є недопустимими доказами. Відповідно, за доктриною «плодів отруєного дерева» сторона захисту вважає недопустимим доказом і висновок експерта, який зроблено в результаті дослідження вилучених речовин. На обґрунтування цієї позиції сторона захисту посилається на те, що затримання не було зафіксоване у протоколі затримання і, відповідно, було незаконним, наркотичні засоби були знайдені та вилучені в обвинуваченого до внесення відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань (ЄРДР), не було отримано добровільної згоди обвинуваченого на проведення особистого обшуку, йому не були роз'яснені і забезпечені право на захист, право відмовитися давати показання.
Суд погоджується доводами сторони захисту про те, що обвинувачений за вказаних у обвинувальному акті обставин фактично був затриманий працівниками правоохоронних органів оскільки як видно із досліджених доказів, зокрема показань свідка ОСОБА_9 та відеозапису, долученого до протоколу огляду місця події, він дійсно в розумінні ст.209 КПК України, затримувався, на нього на деякий час одягали кайданки, він перебував під контролем правоохоронних органів бо був змушений через їх вказівку залишатись на місці події та не міг без їх дозволу вільно пересуватись, що протокол його затримання не складався, що фактично працівниками поліції було проведений його обшук, а не огляд місця події.
Разом з цим у цій справі питання полягає у тому, чи є сама собою відсутність протоколу затримання у разі фактичного затримання особи достатньою підставою для визнання недопустимими доказів, отриманих у ході особистого обшуку фактично затриманої особи, якщо факт і обставини затримання доведені іншими доказами.
Суд зазначає, що факт затримання може визначатися не лише протоколом затримання, але й іншими засобами доказування. Судова практика виходить з того, що факт затримання особи може встановлюватися не лише протоколом затримання, але й іншими доказами, а відомості, зазначені у протоколі, можуть бути спростовані або, навпаки, підтверджені іншими доказами. Таку правову позицію виклав у своїй постанові у справі №344/2995/15-к Верховний Суд, при цьому ним також було вказано, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання його недопустимим. Верховний суд вказав, що, встановлюючи обставини затримання, у тому числі час фактичного затримання та наявність підстав для затримання, суди мають виходити з дійсних обставин, встановлених на підставі усієї сукупності доказів, наданих сторонами, включаючи, але не обмежуючись відповідним протоколом. В іншій справі №204/6541/16-к Верховний суд вказав на те, що не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів.
Розглядаючи питання законності затримання, суд звертає увагу, що особистий обшук особи під час затримання визнається складовою частиною затримання особи в порядку статті 208 КПК України, тому для оцінки допустимості доказів, отриманих під час фактичного затримання особи, зокрема доказів, знайдених уході особистого обшуку особи, слід виходити з того, чи було саме затримання законним у значенні статті 208 КПК України, а саме чи існували обставини, які давали підстави для затримання. У зв'язку із цим, слід дослідити три питання, що пов'язані із законністю затримання:
- чи було воно здійснено уповноваженими особами;
- чи могло воно бути здійснене до внесення відомостей у ЄРДР;
- чи існували передбачені законом підстави для затримання.
Стаття 208 КПК України надає повноваження затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, «уповноваженій службовій особі». КПК України у кількох положеннях зазначає, що цей термін позначає особу, якій законом надане право здійснювати затримання. В інших положеннях Кодексу термін «уповноважена службова особа» вживається поряд із термінами «слідчий», «прокурор», «дізнавач». Вживання в законі терміну «уповноважена службова особи» призводить до висновку, що цим терміном законодавець позначив особу, якій законом надані повноваження проводити затримання. На підставі аналізу законодавства можна зробити висновок, що термін «уповноважена службова особа» включає, у тому числі, поліцейських, працівників ДБР (стаття 37 Закону України «Про Національну поліцію»),(статті 6,7 Закону України «Про державне бюро розслідувань») або інших органів.
Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що працівники поліції та Державного бюро розслідувань, які знаходяться при виконанні своїх службових обов'язків, є уповноваженими службовими особами в значенні статті 208 КПК, які вправі здійснювати затримання відповідно до вимог цього положення.
Що стосується, питання законності затримання і особистого обшуку обвинуваченого до внесення відомостей до ЄРДР, суд вважає, що особистий обшук є складовою процесу затримання і, таким чином, законне затримання саме собою дає підстави для проведення особистого обшуку. Більше того, слід взяти до уваги, що особистий обшук затриманої особи є необхідним, крім фіксації доказів правопорушення, також для забезпечення безпеки як осіб, що затримують, так і інших осіб, включаючи саму затриману особу. Тому особистий обшук, як правило, проводиться невідкладно після затримання. Таким чином, законність проведення обшуку до внесення відомостей в ЄРДР залежить від того, чи законно проводити затримання за таких обставин. Затримання в порядку статей 207 або 208 КПК України, за визначенням, є несподіваною для його учасників подією. Оскільки закон надає органам правопорядку повноваження за певних умов проводити затримання без попереднього судового дозволу, це означає, що законодавець визнає непередбачуваність обставин, які зумовлюють таке затримання. Це можливо лише після того, як відомості про правопорушення стануть відомі особам, яким надано таке право. Виходячи з наведеного, наявність чи відсутність у ЄРДР на час затримання та особистого обшуку особи відомостей про правопорушення, у зв'язку з яким відбулося затримання, не може вважатися умовою його законності.
Враховуючи викладене, суд вважає, що здійснення затримання і обшуку обвинуваченого до внесення в ЄРДР відомостей про правопорушення, про яке стало відомо в результаті його затримання і обшуку, не суперечить вимогам кримінального процесуального закону в цьому аспекті.
Що стосується наявності підстав для затримання, то в обставинах цієї справи, не можна сказати, що затримання обвинуваченого працівниками поліції та Державного бюро розслідувань було здійснено безпідставно.
Навпаки, як видно із досліджених доказів, у тому числі показань свідків та відеозаписів події, поліцейські під час виконання своїх посадових обов'язків, здійснюючи перевірку щодо можливої причетності обвинуваченого до незаконного зберігання наркотичних засобів, отримали від нього відповідь про те, що у нього є наркотичні засоби, тобто отримали інформацію про вчинення кримінального правопорушення, щойно вчиненого та коли він намагався втікати, склалася сукупність обставин, що давала їм достатні підстави підозрювати його в причетності до кримінального правопорушення, про який вони були повідомлені, і, відповідно мали підстави, для його затримання та проведення за участю працівників ДБР та понятих його особистого обшуку.
Що стосується порушень прав затриманої особи і їх вплив на допустимість доказів суд, відповідно вказаних вище правових позицій Верховного суду, вважає, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК України істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.
Таким чином, сторона, яка стверджує про процесуальні порушення, має не лише довести наявність таких порушень, а й обґрунтувати, що ці порушення позначилися або могли позначитися на результаті судового розгляду, у тому числі на допустимості доказів, використаних у судовому розгляді.
Сторона захисту в цій справі стверджує, що фактично затриманій особі не були роз'яснені права, як того вимагає частина 4 статті 208 КПК, зокрема право мати захисника, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього. Суд погоджується з тим, що в матеріалах справи відсутнє належне підтвердження такого роз'яснення.
За таких обставин суду слід з'ясувати, чи позначилось це порушення на допустимості доказів, оспорюваних стороною захисту, а саме вилучених під час особистого обшуку наркотичних засобів.
Відповідно до частини 1 статті 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а саме відомості (фактичні дані), які отримані саме завдяки такому порушенню. Тобто закон вимагає встановити прямий причинвий зв'язок між порушенням прав людини і отриманими доказами.
Таким чином, для вирішення питання, чи може порушення певних основоположних прав і свобод особи стати підставою для визнання доказів недопустимими, необхідно взяти до уваги не лише сам факт такого порушення, але й встановити його вплив на процес і характер отримання доказів.
Суд визнає, що якщо обвинуваченому не були роз'яснені права, що відповідно до пунктів 2 та 3 частини 2 статті 87 КПК України це має бути визнано істотним порушенням прав людини.
Суд визнає недопустимими показання, отримані від підозрюваної особи під час слідчих дій у випадку порушення її права зберігати мовчання і не свідчити проти себе.
Разом з цим, в цій справі не йдеться про допустимість показань обвинуваченого наданих ним під час його фактичного затримання, сторона обвинувачення не вказувала на такі показання як докази і вони не беруться до уваги судом при оцінці обставин справи.
Виходячи з цього, суд вважає, що хоча при фактичному затриманні обвинуваченого йому не було роз'яснено права зберігати мовчання і не свідчити проти себе, в суду немає підстав вважати, що виявлення у нього під час особистого обшуку речових доказів стало безпосереднім наслідком порушення цього права в значенні частини 1 статті 87 КПК, оскільки такі властивості цих доказів не залежали від волі обвинуваченого і особистий обшук міг бути проведений без добровільної його згоди, тобто без будь-якого впливу інформації, отриманої від нього.
За таких обставин, суд не приймає до уваги доводи сторони захисту про те, що відсутність добровільної згоди обвинуваченого на проведення його особистого обшуку зумовлює недопустимість результатів такого обшуку.
Суд також не вважає, що ці докази отримано внаслідок порушення права на допомогу захисника, виходячи з такого.
Затримання в порядку статей 207 або 208 КПК України, за визначенням, є несподіваною для його учасників подією, що зумовлює й неможливість забезпечити присутність захисника в той час і в тому місці, де може відбутися таке затримання.
Таким чином, відсутність захисника під час затримання особи у випадку, передбаченому статтею 208 КПК України, та під час її особистого обшуку не може вважатися порушенням кримінального процесуального закону. Тому відсутність роз'яснення права на захисника в обставинах затримання і особистого обшуку не призвело до обмеження у користуванні правовою допомогою, оскільки ці дії могли бути проведені без участі захисника.
Враховуючи викладене, суд вважає, що оспорювані стороною захисту докази були отримані в ході законного особистого обшуку обвинуваченого після його законного затримання за підозрою у вчиненні злочину. Не залишаючи поза увагою відсутність протоколу затримання, а також відсутність роз'яснення засудженому права зберігати мовчання і права користуватися допомогою захисника, Суд не вважає, що ці докази були отримані внаслідок цих порушень у значенні частини 1 статті 87 КПК. Таким чином, суд не приймає до уваги доводи сторони захисту про їх недопустимість, а також про недопустимість інших доказів, які є похідними від цих доказів.
Також, суд не приймає до уваги посилання сторони захисту про визнання не допустимим доказом протоколу огляду предмету від 17.07.2022, а саме телефону обвинуваченого, через те, що було порушена таємниця спілкування оскільки ОСОБА_8 не повідомляв слідчому коди доступу до телефону та месенжеру Телеграм, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.233 КПК України, ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 власноруч добровільно написав заяву про надання дозволу працівникам ДБР на проведення огляду його телефону, при цьому в матеріалах справи відсутні будь які відомості про те, що цей телефон мав відповідні коди доступу, що обвинувачений їх добровільно не надавав слідчому, тому вказані доводи сторони захисту є голослівними, такими, що не підтверджуються матеріалами справи.
Окрім, цього, відповідно до правової позиції Верховного суду, вказаної у справі №229/1339/22, у разі, коли особа, у розпорядженні якої знаходяться речі, документи та інші матеріали, які мають доказове значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, висловлюючи своє волевиявлення, добровільно надає їх слідчому, це не свідчить про здобуття таких доказів органом досудового розслідування у позапроцесуальний спосіб та не є підставою для визнання їх недопустимими.
Крім того, захисник посилався на недопустимість доказів у кримінальному провадженні, у зв'язку з відсутністю постанови про визначення групи прокурорів під час досудового слідства.
Однак, під час судового розгляду прокурором була надана відповідна постанова від 18.07.2022 про визначення групи прокурорів.
Окрім цього, як вже вище вказував суд, не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання його недопустимим. Суд вважає, що сторона захисту не довела, що можлива відсутність постанови про призначення групи прокурорів істотно вплинула на права обвинуваченого да законність отриманих доказів, тому суд відхиляє ці доводи сторони захисту про недопустимість доказів у цьому провадженні.
Також, посилання захисника про визнання висновку експерта від 15.08.2022 неналежним доказом суд не приймає до уваги, оскільки використані експертом для проведення експертизи докази визнані судом належними та допустими, про що зазначено вище, підстав для застосування в даному випадку доктрини «плодів отруйного дерева» та визнання висновку експертизи недопустимим суд не вбачає. Також, наведений вище висновок експерта проведений належним експертом, належним чином він аргументований, ґрунтуються на ретельному дослідженні матеріалів наданих експерту. Тому даний висновок суд покладає в основу прийнятого рішення.
При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінального проступку, а також відомості які характеризують особу обвинуваченого: раніше не судимий, не одружений, за місцем роботи характеризується позитивно.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання ОСОБА_8 суд не вбачає.
Враховуючи обставини справи, дані про особу ОСОБА_8 ступень тяжкості кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення кримінальних правопорушень можливе у разі призначення йому покарання у вигляді штрафу.
Процесуальні витрати за проведення експертизи у розмірі 1510,24 гривень слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Речовими доказами розпорядитись на підставі ст.100 КПК України.
Керуючись ст. 370, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_8 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.309 КК України та призначити йому за цим Законом покарання у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн.
Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили не обирати.
Процесуальні витрати за проведення експертизи у розмірі 1510,24 гривень стягнути з ОСОБА_8 на користь держави.
Речові докази: наркотичні засоби: канабіс загальною масою 11,85 грам, кокаїн загальною масою 0,113 грам, а також сейф пакет на якому міститься товарно транспортна накладна10450563045210, дитячі штани (джинси) синього кольору; пуста картонна упаковка від каши; 4 пачки рису швидкого приготування;1 пачка вівсяної каші;1 поліетиленовий пакетик змотаний скотчем - знищіти.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання його копії.
Головуючий ОСОБА_1