Справа №:359/1124/25
Провадження №: 2/755/4755/25
про передачу справи за підсудністю
"15" квітня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі Головуючого судді Хромової О.О., розглянувши цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2025 року позовну заяву передано на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва за підсудністю.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
07 квітня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» ЄСІТС від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ткаченко О.С., до суду надійшла заява про закриття провадження у справі (повторно подано на електронну пошту суду 07 квітня 2025 року, вхід. № ЕП-4007).
На обґрунтування заяви представник зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 07 грудня 2022 року по справі № 910/8528/22 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргу боржника, мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Акціонерне товариство «Універсал Банк» з вимогами до боржника протягом 30 днів з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника не заявляли. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2023 року у справі № 910/8528/22 затверджено план реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , який схвалений зборами кредиторів від 07 березня
2023 року, Протокол № 1.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України. Відтак, справа № 359/1124/25 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки відносно відповідача відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а тому справа підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Однак, проаналізувавши матеріали справи, суд пришов до висновку, що позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з урахуванням такого.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від
04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно положень частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Убачається, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, яке визначено у частині першій статті 2 ЦПК України, і до якого віднесено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
При цьому, суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях.
Згідно із відомостями відкритого порталу даних Єдиного державного реєстру судових рішень щодо відповідача ОСОБА_1 встановлено, що 07 грудня 2022 року ухвалою Господарського суду міста Києва по справі № 910/8528/22 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначено керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи арбітражного керуючого Ревункова В.М.
21 квітня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК), з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Отже, законодавець підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17, від
15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 (916/1051/20)).
У постановах від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі
№ 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.
Згідно із частинами першою - третьою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (з 21 жовтня 2019 року введено в дію КУзПБ).
За правилами предметної юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини першої статті
20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина тринадцята статті 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.
Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
Тобто законодавець указав, що у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ указаної категорії.
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» втратив чинність з 21 жовтня 2019 року, з набранням чинності КУзПБ.
Відтак можна зробити висновок, що вказаний КУзПБ передбачає також особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено у статті 7 цього Кодексу.
Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію
21 жовтня 2019 року КУзПБ повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Вказані правові висновки, викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2023 року у справі № 640/26320/20.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі
№ 607/6254/15-ц висловилася, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Згідно матеріалів даної цивільної справи № 359/1124/25, провадження за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відкрито після відкриття провадження у справі
№ 910/8528/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , а відтак, в даному випадку спір вже не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Тим самим, ЦПК України передбачив лише передачу цивільних справ між судами загальної юрисдикції для дотримання територіальної юрисдикції.
Відповідно до частини дев'ятої статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Принцип законного судді нерозривно пов'язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд не тільки вправі, а й зобов'язаний ухилитися від розв'язання справ, йому не підсудних.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від
04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Термін «судом, встановленим законом» у пункту 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина перша статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
З урахуванням наведеного, беручи до уваги усі істотні обставини заявленого позову, предмет та підстави позову, наявність справи щодо неплатоспроможності ОСОБА_1 (справа № 910/8528/22), суд доходить висновку, що позовна заява АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а заявлені вимоги мають бути вирішені господарським судом в межах справи щодо неплатоспроможності ОСОБА_1 .
Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що дана цивільна справа підлягає передачі до Господарського суду міста Києва, яким відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (відповідача у цивільній справі).
Щодо клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ткаченко О.С., про закриття провадження у справі суд зазначає, що пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Вирішуючи питання про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, слід встановити, чи належить справа до юрисдикції суду загальної юрисдикції згідно зі статтею 19 ЦПК України. Відповідно, підставою для закриття провадження у справі згідно з вказаною нормою, є віднесення розгляду справи в порядку іншого судочинства.
Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі
№ 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19) зазначено, що захист осіб, які мають вимоги до банкрута полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому, таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.
У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками судів першої та апеляційної інстанції, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції. Однак не погодилася з висновками про закриття провадження у справі, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених статтею 45 Кодексу № 2597-VIII, а до цього - статтею 23 Закону № 2343-XII, та направила справу до господарського суду, на розгляді якого перебуває справа про банкрутство.
Як уже зазначалося раніше, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа
№ 910/8528/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Таким чином, беручи до уваги спеціальні норми Кодексу України з процедури банкрутства щодо надіслання справ до господарського суду, застосовуючи аналогію закону щодо передачі справ за підсудністю, цивільну справу № 359/1124/25 слід передати до Господарського суду міста Києва, в провадженні якого перебуває справа № 910/8528/22 про неплатоспроможність фізичної особи
ОСОБА_1 . Отже, підстави для закриття провадження у справі № 359/1124/25 відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 31, 255, 258-260, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ткаченко Ольги Сергіївни, про закриття провадження у справі, - відмовити.
Цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, передати до Господарського суду міста Києва (м. Київ,
вул. Б.Хмельницького, 44-В), у провадженні якого перебуває справа № 910/8528/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , для подальшого розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.
Суддя О.О. Хромова