Справа № 524/3244/23
Провадження № 2/529/107/25
15 квітня 2025 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Кириченко О.С.,
за участі секретаря судового засідання - Негляд Д.Р.,
представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом СТ "Агава", третьої особи за зустрічним позовом - Москалька В.П.,
представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвоката Гордієнка Ю.Ю.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Диканька Полтавської області цивільну справу за первісним позовом Споживчого товариства "Агава" до ОСОБА_1 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства "Агава", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання правочину удаваним,
Короткий зміст позовних вимог, а також позиції учасників справи щодо позову.
22 травня 2023 року позивач Споживче товариство "Агава" (далі - СТ "Агава") звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу /том 1, а.с. 2-6/. В обґрунтування позову вказано, що 04.07.2017 між СТ "Агава" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 2, за умовами якого ОСОБА_1 отримала поворотну фінансову допомогу у розмірі 3 600 000,00 грн на строк 3 (три) роки. Незважаючи на надіслану позивачем 15.05.2023 вимогу про повернення вказаних коштів, відповідачка ОСОБА_1 , в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, не повернула зазначену поворотну фінансову допомогу. Посилаючись на вказане, те, що відповідачка прострочила виплату отриманої поворотної фінансової допомоги, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 04.07.2017 у розмірі 5 638 702,78 грн, з яких: 3 600 000,00 грн - заборгованість за поворотною фінансовою допомогою, 2 038 702,78 грн - інфляційні втрати та 3 % річних (на підставі ст. 625 ЦК України).
01 серпня 2023 року позивач СТ "Агава" подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн /том 1, а.с. 45-46/. В обґрунтування стягнення моральної шкоди позивач вказав, що прострочення відповідачкою виплати поворотної фінансової допомоги складає більше трьох років. Надана у тимчасове користування відповідачки сума коштів є досить великою і її неповернення значно заважає СТ "Агава" проводити господарську діяльність у звичному ритмі, створює хвилювання менеджменту і працівникам товариства щодо подальшої здатності товариства працювати, отримувати прибуток, зокрема і для виплати заробітної плати.
29 вересня 2023 року до Автозаводського районного суду м. Кременчука надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до СТ "Агава", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання правочину удаваним /том 1, а.с. 79-86/. В обґрунтування зустрічного позову вказано, що СТ "Агава" є юридичною особою приватного права, яке створене з метою отримання прибутку шляхом продажу переданого у власність товариства нерухомого майна для наступного розподілу цього прибутку між членами цього товариства. У 2017 році власниками корпоративних прав СТ "Агава" були дві особи, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . У червні 2017 року було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов майбутнього договору купівлі-продажу нерухомого майна СТ "Агава" за ціною 7 800 000,00 грн. За результатами внутрішніх переговорів власники СТ "Агава" ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дійшли згоди щодо розподілу майбутнього доходу від продажу нерухомого майна, відповідно до якої ОСОБА_2 повинен був отримати 3 600 000,00 грн, а ОСОБА_3 - 4 200 000,00 грн. З метою оптимізації податкового навантаження ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_2 відступити йому свої корпоративні (інвестиційні) права щодо СТ "Агава" та до укладення вказаного вище договору купівлі-продажу вийти зі складу членів цього товариства із зобов'язанням виплатити йому зазначені вище кошти особисто або будь-якій його довіреній особі на підставі договору фінансової допомоги, яка в подальшому буде списана як безнадійна заборгованість або заборгованість у зв'язку із ліквідацією СТ "Агава". За результатами цих домовленостей ОСОБА_2 вийшов зі складу членів СТ "Агава", а 03.07.2017 цим товариством було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна і отримано грошові кошти у розмірі 7 800 000,00 грн. Враховуючи наявність у ОСОБА_2 непогашеної заборгованості перед третіми особами та потенційну можливість відкриття стосовно нього виконавчого провадження, останній попрохав свого товариша та компаньйона ОСОБА_4 отримати належні йому грошові кошти на власний банківський рахунок. Погодившись на вказане, ОСОБА_4 надав банківські реквізити своєї матері ОСОБА_1 для перерахунку коштів. 04.07.2017 ОСОБА_3 , відповідно до попередніх домовленостей, здійснив розрахунок з ОСОБА_2 , про що останній надав відповідну розписку. Договір про надання поворотної фінансової допомоги від 04.07.2017 насправді було виготовлено набагато пізніше на прохання ОСОБА_3 з метою забезпечення належного бухгалтерського обліку СТ "Агава", а ОСОБА_1 до звернення ОСОБА_3 із цим проханням про вказані вище правовідносини взагалі не знала. Крім того, перша редакція договору про надання поворотної фінансової допомоги від 04.07.2017 відрізнялася від договору, який був доданий до первісного позову. Зокрема у п. 3.1 першої редакції договору було вказано, що поворотна фінансова допомога надавалася на 20 років. Саме ОСОБА_3 ініціював викладення договору в зміненій редакції, зокрема в частині строку надання фінансової допомоги на 3 роки, для належної податкової звітності. Вказане свідчить, що при укладенні договору поворотної фінансової допомоги від 04.07.2017 реальне волевиявлення сторін було направлено на виконання грошових зобов'язань СТ "Агава" в цілому і ОСОБА_3 зокрема перед ОСОБА_2 . Таким чином, метою учасників правовідносин було приховування реальної природи правочину, на підставі якого виникло вказане зобов'язання, при цьому обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення певної особистої користі, а саме отримання прибутку, набуття корпоративних прав та оптимізації податкового навантаження при розподілі прибутку. Отже, реальне волевиявлення учасників цих правовідносин ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спрямовувалося на оплатний перехід корпоративних прав (роподілу прибутку за договором купівлі-продажу). Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 реально вчинили договір купівлі-продажу корпоративних прав СТ "Агава", відповідно до якого ОСОБА_2 (продавець) передав майно (корпоративні права СТ "Агава") у власність ОСОБА_3 (покупцеві), а останній прийняв це майно і сплатив за нього грошові кошти у розмірі 3 600 000,00 грн. При цьому, з метою приховування цього правочину вчинено два удаваних правочини, а саме односторонню відмову ОСОБА_2 від належних йому корпоративних прав і перерахунок грошових коштів на підставі договору безоплатної фінансової допомоги. Щодо кваліфікації правовідносин, які реально склалися між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та СТ "Агава", то сторонами реально вчинено правочин (договір) доручення, відповідно до якого одна сторона ОСОБА_1 (повірений) вчинила від імені та за рахунок другої сторони СТ "Агава" та ОСОБА_2 (довірителів) певні юридичні дії, а саме прийняла грошові кошти від СТ "Агава" на виконання вказаного правочину купівлі-продажу корпоративних прав СТ "Агава" та передала вказані грошові кошти ОСОБА_2 . Посилаючись на вказане вище, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 просить визнати договір про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 04.07.2017, укладений між СТ "Агава" та ОСОБА_1 удаваним правочином, вчиненим з метою приховування реального вчиненого правочину (договору) доручення, відповідно до якого ОСОБА_1 вчинила від імені та за рахунок СТ "Агава" та ОСОБА_2 відповідні дії, а саме прийняла грошові кошти у розмірі 3 600 000,00 грн від СТ "Агава" на виконання договору купівлі-продажу корпоративних прав та передала ці грошові кошти ОСОБА_2 .
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24.10.2023 вказані вище первісний та зустрічний позови об'єднано в одне провадження, присвоєно справі єдиний № 524/3244/23, задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гордієнка Ю.Ю. та направлено справу для розгляду до Зіньківського районного суду Полтавської області за зареєстрованим місцем проживання відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 /том 1, а.с. 77, 131/.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 11.12.2023 апеляційну скаргу представника СТ "Агава" - адвоката Плескача В.Ю. залишено без задоволення, а ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24.10.2023 без змін /том 1, а.с. 171-172/.
Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 04.03.2024 у вказаній цивільній справі призначено підготовче засідання /том 1, а.с. 180-181/.
05.03.2024 СТ "Агава" надало суду відзив на зустрічний позов, в якому просило відмовити у повному обсязі у задоволенні зустрічного позову /том 1, а.с. 193-195/. В обґрунтування відзиву вказано, що з 2010 року і по час спірних подій ОСОБА_3 працював в Полтавській обласній спілці споживчих товариств, зокрема за посадою займався питаннями фінансової безпеки та аудиту господарської діяльності на підприємстві. Керівником цієї спілки на той час був ОСОБА_5 , чоловік відповідачки за первісним позовом ОСОБА_1 . Оскільки на той час між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були ділові та доброзичливі відносини, то ОСОБА_3 на прохання ОСОБА_5 у 2017 році надав від імені СТ "Агава" поворотну фінансову допомогу його дружині ОСОБА_1 . Умови укладеного та підписаного договору у повній мірі відповідали змісту домовленостей, оскільки ОСОБА_5 просив надати кошти саме його дружині для придбання житлового нерухомого майна. Пізніше ОСОБА_3 виявив можливі розкрадання майна в Полтавській обласній спілці споживчих товариств, де працював. Про ці факти він повідомив ОСОБА_5 , оскільки вважав, що той, як керівник спілки, просто не був про це обізнаний. На ґрунті цих подій між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 склалися недоброзичливі відносини. З початку 2018 року ОСОБА_5 вчиняв спроби тиску на ОСОБА_3 , як на підлеглого працівника, з метою того, щоб останній більше не порушував питання щодо фінансових розтрат та розкрадання майна спілки. Крім цього, ОСОБА_3 паралельно був і залишається наразі керівником СТ "Коопзаготпром-МКК", яке на той час подало позов до Полтавської обласної спілки споживчих товариств у справі № 917/1267/19 (позов задоволено). ОСОБА_5 неодноразово вимагав від ОСОБА_3 відмовитися від позовних вимог у цій справі. На фоні цих подій ОСОБА_5 незаконно звільнив ОСОБА_3 із займаної посади, що було предметом спору у судовій справі № 554/5630/19. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а разом з ним і його дружина ОСОБА_1 ) мають нерухоме майно неподалік одне від одного в с. Кротенки Полтавського району Полтавської області. Користуючись такою можливістю особистого спілкування, ОСОБА_3 неодноразово вимагав від ОСОБА_5 та ОСОБА_1 повернути отримані за договором надання поворотної фінансової допомоги кошти назад СТ "Агава", проте ці вимоги ігнорувалися, що і стало підставою для подання первісного позову. Між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не було ніяких домовленостей про розподіл якихось коштів. ОСОБА_3 особисто бачив ОСОБА_2 всього декілька разів і навіть з ним особисто не спілкувався. ОСОБА_2 був адвокатом Кідіна В.В. в певних судових справах і протягом тривалого часу був його довіреним юристом. ОСОБА_2 дійсно деякий час був членом СТ "Агава", проте входив до товариства лише номінально, як фактичний представник ОСОБА_5 , і особисто з ОСОБА_3 ніколи не спілкувався. Твердження про те, що існував якийсь інший договір поворотної фінансової допомоги не відповідає дійсності і вказане не доведено жодними доказами. У 2017 році, коли ОСОБА_2 подав заяву про вихід із числа членів СТ "Агава", то він у нотаріальному порядку підтвердив, що не має будь-яких майнових вимог та претензій. Ця заява написана ще до того, коли були перераховані спірні кошти ОСОБА_1 СТ "Агава" заперечує удаваність договору про надання поворотної фінансової допомоги, оскільки усі доводи про таку удаваність вигадані представником позивача за зустрічним позовом і доказами не підтверджуються.
Після задоволення відводів та самовідводів суддів Зіньківського районного суду Полтавської області, у зв'язку із неможливістю утворити новий склад суду для розгляду цієї справи, на підставі розпорядження в.о. голови цього суду ОСОБА_6 від 17.07.2024 № 8 вказану справу передано для розгляду до Котелевського районного суду Полтавської області /том 2, а.с. 52/.
Після задоволення відводів суддів Котелевського районного суду Полтавської області, у зв'язку із неможливістю утворити новий склад суду для розгляду цієї справи, на підставі розпорядження голови цього суду Мальцева С.О. від 28.11.2024 вказану справу передано для розгляду до Диканського районного суду Полтавської області /том 2, а.с. 221/.
Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом СТ "Агава", третя особа за зустрічним позовом - ОСОБА_3 в судовому засіданні просив задовольнити первісний позов у повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічного позову з підстав викладених у первісному позові, відзиві на зустрічний позов та в судовому засіданні. ОСОБА_3 вказав, що в 2005 році він працював спеціалістом по економічних питаннях в Полтавській обласній спілці споживчих товариств, де він зокрема займався питанням незаконного заволодіння Полтавським центральним ринком. Начальником в нього був ОСОБА_5 , чоловік відповідачки за первісним позовом ОСОБА_1 . В 2017 році до нього звернувся ОСОБА_5 і попрохав зайняти йому кошти на будівництво 2 двох будинків своїм синам. Крім того, що ОСОБА_5 був його начальником, він був ще й його сусідом. ОСОБА_3 вказав, що він повідомив ОСОБА_5 , що власних грошей в нього немає, але на рахунку СТ "Агава" є і відповідно саме від імені товариства він може позичити гроші. ОСОБА_5 пообіцяв, що віддасть гроші протягом тижня чи місяця. ОСОБА_3 зазначив, що він повідомив ОСОБА_5 , що може надати гроші тільки за борговою розпискою (договором) на три роки. Договір про надання поворотної фінансової допомоги від 04.07.2017 укладала та підписувала дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_1 . Після укладення договору ОСОБА_1 отримала гроші на свій банківський рахунок. Через певний час він звертався до ОСОБА_7 із нагадуванням про необхідність повернення коштів і вони запевняли, що все буде нормально і вони вчасно віддадуть кошти. Коли минув рік, то ОСОБА_7 сказали, що ще є час, оскільки договір було укладено на 3 роки. Потім ОСОБА_7 почали його уникати. Закінчилося все тим, що ОСОБА_5 звільнив його за прогули, хоча це було не правда. Щоб довести незаконність звільнення він витратив 4 роки і врешті суд визнав, що його звільнили незаконно. ОСОБА_3 вказав, що на його думку, це був план ОСОБА_7 , аби відволікти його від ситуації з грошима. До теперішнього часу гроші не повернуті. Свого часу ОСОБА_5 привів до нього ОСОБА_2 , якого він бачив в житті всього два рази, і сказав: "Це друг мого сина, він юрист, візьми його на роботу". ОСОБА_3 вказав, що він вирішив допомогти і ОСОБА_2 був прийнятий як член СТ "Агава". При цьому, ніякого майна ОСОБА_2 до складу товариства не вносив, його членський внесок був 50,00 грн. Потім він ОСОБА_2 не бачив, по телефону вони також не говорили. У 2017 році ОСОБА_2 захотів вийти з членства СТ "Агава" та приніс нотаріально завірений документ, в якому зазначено, що він ніякого майна до складу товариства не вносив та не має до товариства жодних майнових претензій. ОСОБА_3 вказав, що гроші були позичені ОСОБА_1 як фізичній особі для її власних інтересів, а саме для будівництва житла для дітей, а не для здійснення нею якоїсь підприємницької діяльності.
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, будь-яких заяв чи клопотань суду не надала.
Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвокат Гордієнко Ю.Ю. в судовому засіданні просив задовольнити зустрічний позов та відмовити у повному обсязі у задоволенні первісного позову з підстав, викладених у зустрічному позові та в судовому засіданні. Адвокат Гордієнко Ю.Ю. вказав, що договір про надання поворотної фінансової допомоги від 04.07.2017 є удаваним, що підтверджується матеріалами справи. У власності СТ "Агава" перебувало нерухоме майно, його членами були ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Права між ними розподілялися порівну. Позичені кошти були надані з коштів ОСОБА_2 від проданого майна товариства. Вказаний правочин стосувався саме розподілу коштів від проданого майна. СТ "Агава" є спецефічною юридичною особою, яка має таку форму, де майно розподіляється порівну, а не відповідно до статуту чи інших актів. Таким чином, при виході ОСОБА_2 товариство мало певне майно і ОСОБА_2 мав від товариства певні гарантії, в ході чого написав заяву про вихід із СТ "Агава" з метою подальшого розподілу майна. Представник СТ "Агава" Москалько В.П. в судовому засіданні сам підтвердив, що ініціатором та реальним отримувачем коштів був ОСОБА_5 , а ОСОБА_1 не брала участі у фактичному розпорядженні коштами. Таким чином, договір поворотної фінансової допомоги від 04.07.2017 був удаваним для прикриття іншого правочину. У вказаних правовідносинах відсутні ознаки договору позики. Первісний позов пред'явлено до неналежного відповідача, адже особою, з якою фактично обговорювалися умови договору, був саме ОСОБА_5 , а не ОСОБА_1 .
Третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи поштовим зв'язком та через Електронний суд, в судове засідання не з'явився, будь-яких заяв чи клопотань суду не надав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом СТ "Агава", третьої особи за зустрічним позовом - Москалька В.П., представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвоката Гордієнка Ю.Ю., дослідивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
З наявної у матеріалах справи копії заяви ОСОБА_1 від 04 липня 2017 року, адресованої голові СТ "Агава" Москальку В.П., вбачається, що ОСОБА_1 просила надати їй поворотну фінансову допомогу в розмірі 3 600 000 (три мільйони шістсот тисяч) грн 00 коп /том 1, а.с. 9/.
З матеріалів справи вбачається, що 04 липня 2017 року між СТ "Агава" та ОСОБА_1 (отримувач допомоги) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 2, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала від цього товариства поворотну фінансову допомогу у розмірі 3 600 000 (три мільйони шістсот тисяч) грн 00 коп в користування на 3 (три) роки, на безоплатній основі, тобто без стягнення плати за користування грошовими коштами у будь-якій формі (проценти, фіксовані платежі, ставка НБУ тощо). Вказаний договір підписано ОСОБА_1 власноручно /том 1, а.с. 10-11/.
У пункті 5.4 вказаного договору сторонами було узгоджено, що позовна давність за всіма вимогами і зобов'язаннями за цим договором становить 3 роки 3 місяці.
З наявної у матеріалах справи копії платіжного доручення від 04.07.2017 № 962 вбачається, що 04 липня 2017 року СТ "Агава" перерахувало грошові кошти у розмірі 3 600 000,00 грн на банківську картку ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 04.07.2017 № 2 /том 1, а.с. 12/.
Факт перерахування СТ "Агава" вказаних коштів на рахунок ОСОБА_1 також підтверджується наявною у матеріалах справи копією заключної виписки по банківському рахунку СТ "Агава" за період з 01.07.2017 по 01.08.2017 /том 1, а.с. 15-16/.
З матеріалів справи вбачається, що 15 травня 2023 року СТ "Агава" надіслало ОСОБА_1 вимогу про повернення коштів в розмірі 3 600 000,00 грн, отриманих за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 04.07.2017 /том 1, а.с. 14, 17-19/.
В судовому засіданні встановлено, що на час розгляду справи по суті ОСОБА_1 не повернула СТ "Агава" отримані за вказаним вище договором кошти у розмірі 3 600 000,00 грн.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Щодо зустрічного позову про визнання удаваним спірного договору про надання поворотної фінансової допомоги від 04.07.2017 № 2.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частини п'ятої даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (стаття 235 ЦК України).
За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.
Відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головною умовою правомірності правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з'ясувати питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.
Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: а) факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; б) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; в) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.
Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 14 листопада 2012 року у справі № 6-133цс12, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16, які у подальшому підтримані у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 742/1913/15-ц (провадження № 61-13992св18), від 21 серпня 2019 року у справі № 303/292/17 (провадження № 61-12404св18), від 30 березня 2020 року у справі № 524/3188/17 (провадження № 61-822св20), від 14 лютого 2022 року у справі № 346/2238/15-ц (провадження № 61-14680сво20), від 29.01.2025 у справі № 755/13068/23 (провадження № 61-14540св24).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Твердження представника ОСОБА_1 - адвоката Гордієнка Ю.Ю. про те, що договір про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 04.07.2017 є удаваним правочином та фактично був договором доручення про передачу ОСОБА_1 грошових коштів ОСОБА_2 , отриманих в рахунок розподілу корпоративних прав, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 вийшов зі складу членів СТ "Агава" 12 червня 2017 року /том 2, а.с. 3/, тобто раніше ніж було продано нерухоме майно цього товариства 03.07.2017 на загальну суму 7 800 000,00 грн /том 1, а.с. 16/ та укладено 04.07.2017 між СТ "Агава" та ОСОБА_1 договір про надання поворотної фінансової допомоги
№ 2 на суму 3 600 000,00 грн /том 1, а.с. 10-11/.
Стороною позивача за зустрічним позовом не надано суду належних та достатніх доказів того, що кошти у розмірі 3 600 000,00 грн, отримані ОСОБА_1 за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 04.07.2017, в подальшому були передані нею ОСОБА_2 . Крім того, представник ОСОБА_1 стверджував, що ці кошти було отримано ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем, а не фізичною особою, то відповідно ці кошти повинні передаватися офіційно, на підтвердження чого суду не надано жодних доказів.
Відповідно до п. 4.1 Статуту СТ "Агава" членами цього споживчого товариства можуть бути фізичні та юридичні особи, які внесли вступний внесок та пай у порядку та розмірах, визначених Статутом споживчого товариства та/або рішенням Загальних зборів членів споживчого товариства /том 2, а.с. 7/.
Згідно з п. 4.4 Статуту СТ "Агава" прийом у члени споживчого товариства проводиться за письмовою заявою громадян загальними зборами споживчого товариства, не пізніше ж у 30-денний термін з дня подання заяви та надання копій платіжних документів про сплату ними вступного та обов'язкового пайового внеску.
Пунктом 4.5 Статуту СТ "Агава" передбачено, що член товариства має право одержувати частку прибутку, що розподіляється за результатами господарської діяльності між членами споживчого товариства відповідно до їх пайового внеску.
Таким чином, Статут СТ "Агава" містить вимоги щодо обов'язковості внесення членом цього товариства пайового внеску, однак стороною позивача за зустрічним позовом не надано суду доказів того, який саме пайовий внесок та у якому розмірі був внесений ОСОБА_2 при вступі до СТ "Агава".
Крім того, суд зауважує, що у своїй письмовій заяві від 12 червня 2017 року, адресованій загальним зборам СТ "Агава" про свій вихід зі складу членів цього товариства, ОСОБА_2 вказав, що він не має і не буде мати до СТ "Агава" та інших членів будь-яких майнових та немайнових, інших претензій, зокрема за внесеними внесками. Ця заява посвідчена приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Луговою Л.П. /том 2, а.с. 3/.
Крім цього, суд зауважує, що в цивільному судочинстві обов'язок доказування покладається на сторони справи, а представник позивача за зустрічним позовом посилаючись на удаваність правочину та передачу ОСОБА_1 за цим правочином коштів ОСОБА_2 , навіть не заявив клопотання про допит в судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Дослідивши та оцінивши в сукупності встановлені в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку, що стороною позивача за зустрічним позовом не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували факт удаваності спірного правочину, а саме договору про надання поворотної фінансової допомоги від 04.07.2017 № 2, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Щодо первісного позову про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 04.07.2017 № 2.
Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
В постанові Верховного Суду від 28.08.2019 у справі № 140/125/17, провадження № 61-25138св18, зазначено, що правовою основою для отримання позики або поворотної фінансової допомоги є договір позики.
За своєю цивільно-правовою природою та юридичним змістом договір про надання поворотної фінансової допомоги є договором позики.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)
Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов'язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики, і його умови.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18) та від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20).
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи те, що стороною відповідача за первісним позовом не спростовано презумпції правомірності договору про надання поворотної фінансової допомоги від 04.07.2017 № 2, стороною позивача за первісним позовом підтверджено факт укладення ОСОБА_1 цього договору, отримання нею вказаної у договорі суми поворотної фінансової допомоги, порядок і розмір нарахування заборгованості за цією фінансовою допомогою, суд дійшов висновку, що первісний позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі та вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь СТ "Агава" за вказаним договором заборгованість за поворотною фінансовою допомогою у розмірі 3 600 000,00 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь СТ "Агава" за прострочення виконання зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних нарахувань та 3 % річних за період з 05.07.2020 по 22.05.2023, су дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12, постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 14-446цс18 та від 27.11.2019 у справі № 340/385/17.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи те, що ОСОБА_1 було прострочено виконання зобов'язання за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 04.07.2017, який прирівнюється до договору позики, 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, який неодноразово продовжувався та триває донині, керуючись п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь СТ "Агава" за прострочення виконання зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні нарахування та 3 % річних за період з 05.07.2020 (з дня початку прострочення виконання зобов'язання) по 23.02.2022 (останній день перед введенням в Україні воєнного стану).
Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).
Розраховується за формулою:
[Інфляційні нарахування] = [Сума боргу] ? [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу].
Де:
[Сума боргу] - сума простроченого боргу.
[Сукупний індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період.
У період з 05.07.2020 по 23.02.2022 індексація на суму 3 600 000,00 грн:
[Сукупний індекс інфляції] = 99,40% ? 99,80% ? 100,50% ? 101,00% ? 101,30% ? 100,90% ? 101,30% ? 101,00% ? 101,70% ? 100,70% ? 101,30% ? 100,20% ? 100,10% ? 99,80% ? 101,20% ? 100,90% ? 100,80% ? 100,60% ? 101,30% ? 101,60% = 116,536% (за період липень 2020 року - лютий 2022 року)
[Інфляційні нарахування] = 3 600 000,00 грн (сума боргу) ? 116,536% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 3 600 000,00 грн (сума боргу) = 595 307,97 грн.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь СТ "Агава" за прострочення виконання зобов'язання за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 04.07.2017 інфляційні нарахування за період з 05.07.2020 по 23.02.2022 у розмірі 595 307,97 грн.
Враховуючи те, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, суд вважає за необхідне відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь СТ "Агава" за прострочення виконання зобов'язання за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 04.07.2017 на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних нарахувань за період з 24.02.2022 по 22.05.2023.
3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України розраховуюється за формулою:
[Проценти] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів] / [Кількість днів у році]
Де:
[Сума боргу] - сума простроченого боргу;
[Процентна ставка (%)] - проценти річних;
[Кількість днів] - кількість днів прострочення зобов'язання;
[Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.
Період розрахунку: з 05.07.2020 по 31.12.2020 - 180 днів
[Проценти] = 3 600 000,00 грн (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 180 (кількість днів) / 366 (днів у році) = 53 114,75 грн.
Період розрахунку: з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 365 днів
[Проценти] = 3 600 000,00 грн (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 365 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 108 000,00 грн.
Період розрахунку: з 01.01.2022 по 23.02.2022 - 54 дні
[Проценти] = 3 600 000,00 грн (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 54 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 15 978,08 грн.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь СТ "Агава" за прострочення виконання зобов'язання за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 04.07.2017 3 % річних за період з 05.07.2020 по 23.02.2022 у загальному розмірі 177 092,83 грн.
Враховуючи те, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, суд вважає за необхідне відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь СТ "Агава" за прострочення виконання зобов'язання за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 04.07.2017 на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних за період з 24.02.2022 по 22.05.2023.
Враховуючи вказане вище у сукупності, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь СТ "Агава" заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 04.07.2017 у загальному розмірі 4 372 400,80 грн, з яких: 3 600 000,00 грн - заборгованість за поворотною фінансовою допомогою, 595 307,97 грн - інфляційні втрати, 177 092,83 грн - 3 % річних.
Щодо позовної вимоги первісного позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь СТ "Агава" моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Отже, під поняттям "моральна шкода" слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу (стаття 94 ЦК України).
Вказане взаємоузгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.02.2020 у справі № 914/263/19.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, провадження № 14-714цс19, дійшла висновку, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Враховуючи те, що стороною позивача за первісним позовом не надано суду належних та достатніх доказів, які б підтверджували спричинення СТ "Агава" моральної шкоди внаслідок прострочення ОСОБА_1 виконання зобов'язання за договором про надання поворотної фінансової допомоги, зокрема не надано жодних доказів на підтвердження того, що таке прострочення порушило можливість цього товариства проводити господарську діяльність у звичному ритмі, що це створило хвилювання у менеджменту та працівників товариства щодо подальшої здатності товариства працювати та отримувати прибуток, зокрема для виплати заробітної плати, про що вказано у заяві про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку, що у задоволенні первісного позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь СТ "Агава" моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн слід відмовити у повному обсязі.
Вирішення судом питання щодо розподілу судових витрат у справі.
Відповідно до ч. 1, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Враховуючи те, що позов задоволено частково, а саме на 77,47 %, у справі наявні квитанції, які підтверджують понесення СТ "Агава" судових витрат у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду та за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог у загальному розмірі 70 348,43 грн, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь СТ "Агава" пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені судові витрати у справі у вигляді судового збору за подання позову до суду та за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог в розмірі 54 498,93 грн (70 348,43 грн х 77,47 % = 54 498,93 грн).
Питання щодо розподілу судових витрат у справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу не було предметом судового розгляду, адже не було заявлено таких позовних вимог та не заявлено сторонами відповідних клопотань.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 17, 81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
Первісний позов Споживчого товариства "Агава" до ОСОБА_1 про стягнення боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Споживчого товариства "Агава" заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 04 липня 2017 року у загальному розмірі 4 372 400 (чотири мільйони триста сімдесят дві тисячі чотириста) грн 80 коп, з яких: 3 600 000,00 грн - заборгованість за поворотною фінансовою допомогою, 595 307,97 грн - інфляційні втрати, 177 092,83 грн - 3 % річних.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Споживчого товариства "Агава" пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду та за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог в загальному розмірі 54 498 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста дев'яносто вісім) грн 93 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог за первісним позовом - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Споживчого товариства "Агава", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання правочину удаваним - відмовити.
Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: Споживче товариство "Агава", місцезнаходження: м. Полтава, вул. Квітки Цісик, 11, код ЄДРПОУ 37061399.
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Треті особи за зустрічним позовом, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Головуючий О.С. Кириченко