Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/245/25
Провадження № 2/382/320/25
15 квітня 2025 року м. Яготин
Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Нарольського М. М.,
при секретарі судового засідання Матвієнко Ю. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 382/245/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 22036000512581 в загальному розмірі 107345,91 грн, яка складається з: 72 190,06 грн - заборгованості по тілу кредиту, 1,85 грн - прострочена заборгованість по відсотках, 35 154 грн - прострочена заборгованість по комісії та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.05.2021 року між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 22036000512581, у відповідності до якого, останній отримав кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами зі строком кредитування до 26.05.2023 року. Кредит нається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття коштів з Рахунку, платежі з Рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком клієнта, що відкритий в Банку. Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу. АТ "Банк Кредит Дніпро" всі зобов'язання, які були покладені на нього згідно істотних умов договору виконав в повному обсязі, а саме видав кредит у розмірі, встановленому договором. 28.03.2024 року між АТ "Банк Кредит Дніпро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" укладено Договір факторингу № 28/03/24, відповідно до якого ТОВ "Цикл Фінанс" набуло право нового кредитора до відповідача за Кредитним договором. Відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, внаслідок чого станом на 27.03.2024 року утворилась заборгованість за кредитом у загальному розмірі 107 345,85 грн. Посилаючись на наведене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вищевказану заборгованість за кредитним договором і судові витрати.
Ухвалою від 17.02.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення.
Від відповідача до суду надійшов відзив, відповідно до якого відповідач просить відмовити у позові. Зазначає, що в кредитному договорі вказано, що сторони уклали кредитний договір, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" із змінами та доповненнями, затверджений банком та розміщений на офіційному сайті Банку www.creditdnepr.com.ua (далі УДБО) та індивідуальної частини якою є цей Кредитний договір, підписанням до якого Клієнт приєднується в цілому. Цей кредитний договір є невід?ємною частиною УДБО та разом вони складають єдиний кредитний договір. Терміни, що використовуються в цьому Договорі, вживаються в значеннях, наведених в УДБО, до якого Клієнт приєднався шляхом підписання Заяви-згоди № 1173244 від 26 травня 2021 року. Проте, відповідач звертає увагу суду на те, що матеріали справи не містять Універсальний договір банківського обслуговування з яким нібито ознайомився та погодився відповідач під час підписання кредитного договору. За таких обставин без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови надання банківських послуг, посилання у договорі на Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб у АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем комплексного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Крім того, в кредитному договорі №22036000512581 відсутні такі істотні умови договору про споживчий кредит як перелік, обсяг та вартість супровідних послуг, за надання яких нараховується комісія. Само по собі зазначення в кредитному договорі відомостей про щомісячний розмір комісій за обслуговування кредиту, не створює для відповідача обов?язку сплати таких платежів, адже перелік та обсяг послуг, за які стягується комісія, сторонами узгоджений не був. Таким чином, відсутність доказів досягнення згоди між АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" та відповідачем щодо істотних умов договору про споживчий кредит, які визначені в ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", говорить про неукладеність такого договору між сторонами в частині комісії. Додатково слід зауважити, що заявлений розмір витрат за надану правничу допомогу у вигляді 6000 грн, є завищеним та не відповідає критерію реальності таких витрат і розумності їх розміру, а їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Зокрема, дана справа відноситься до категорії малозначних справ, її підготовка до розгляду та юридичний супровід під час розгляду у суді, а також здійснені розрахунки заявлених до стягнення сум є нескладними. Крім того, у позивача в наявності були всі документи, необхідні для звернення до суду з позовом, тому від адвоката не вимагалося додаткових дій щодо їх збирання (витребування) та значного обсягу часу та зусиль для підготовки відповідних документів до суду. Відтак відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також відповідач подав до суду заяву в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому він зазначив, що кредитним договір складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" із змінами і доповненнями, затверджений Банком та розміщений на Офіційному сайті банку www.creditdnepr.com.ua та індивідуальної частини, якою є цей Кредитний договір. Підписанням цього Кредитного договору Клієнт підтверджує, що: він акцептував УДБО шляхом підписання Заяви-згоди про приєднання до Універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО (далі - Заява-згода) і згоден з усіма умовами УДБО в повному обсязі, зокрема щодо порядку укладання договорів та умов надання всіх послуг, в тому числі, що можуть бути надані йому в майбутньому (з урахуванням всіх змін та доповнень); умови Договору йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Терміни, що використовуються в цьому Кредитному договорі, вживаються в значеннях, наведених в УДБО. Інші умови, які не визначені в цьому Кредитному договорі, зазначені в УДБО. Цей кредитний договір є невід'ємною частиною УДБО, та вказані документи разом із заявою-згодою складають єдиний договір. У разі виникнення розбіжностей між положеннями УДБО та будь-якими умовами цього кредитного договору положення цього кредитного договору мають пріоритетну силу. Відповідно до п. 3.6. Кредитного договору Клієнт підписанням цього Договору підтверджує, що: 3.6.1. Банк у письмовій формі надав всю передбачену чинним законодавством України інформацію про умови кредитування; 3.6.2. Банк надав для ознайомлення в письмовій формі Паспорт продукту; 3.6.3. До моменту укладення цього Договору Клієнт ознайомлений та згодний з умовами УДБО; Відповідно до п. 3.4. даний Договір укладений в 2 (двох) примірниках, що мають однакову юридичну силу, один для Клієнта, інший для Банку. Тобто, підписання індивідуальної частини (Кредитного договору) Відповідач підтвердив, що акцептував УДБО та погодився з умовами надання кредитних послуг, передбачених Договором. Позивач просить звернути увагу, що УДБО є публічною пропозицією та містить лише загальні умови банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб, тому доводи Відповідача, що Позивач не надав жодних доказів ознайомлення та погодження Відповідача з умовами УДБО є хибним. Для всебічного та об?єктивного розгляду справи ТОВ "ЦИКЛ ФІНАНС" надає копію УДБО, який діяв з 20.04.2021 року по 13.07.2021 року. Щодо нарахування та стягнення комісії: Відповідно до п.1.1 Кредитного договору Банк надає Клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а Клієнт зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим Договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених цим Договором розмірах і строках та виконати свої зобов?язання за даним Договором в повному обсязі. Відповідач під час укладення договору ознайомлювався з його текстом та змістом в цілому, у тому числі з графіком щомісячних платежів за кредитними договором жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловив та з ними погодився, про що свідчать його підписи. Підписавши Кредитний договір та Паспорт споживчого кредиту Відповідач підтвердив, що він отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 ЗУ "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов?язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов?язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Відповідно до ч. 2 ст.8 ЗУ "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов?язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви було додано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) та платіжну інструкцію про сплату адвокатських послуг, що підтверджує витрати Позивача на надання правничої допомоги для захисту свої порушених прав. Отже, ТОВ "Цикл Фінанс" здійснив всі заходи на підтвердження надання професійної правничої допомоги для подачі позовної заяви про стягнення заборгованості за Кредитним договором.
В судове засідання представники сторін не з'явилися; в матеріалах справи містять заяви сторін про розгляд справи за їх відсутності.
Розглянувши матеріали матеріали справи, дослідивши докази, надавши правову оцінку спірним відносинам, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 26.05.2021 між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 22036000512581, відповідно до умов якого банк надає клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених цим договором розмірах і строках та виконати зобов'язання за даним договором у повному обсязі (пункт 1.1 Договору).
Відповідно до пункту 1.2 договору сторони погодили такі умови кредитування: сума кредиту - 74 400,00 грн, строк кредитування - 24 місяці, кінцева дата повернення кредиту - 26.05.2023 року, цільове призначення - на споживчі потреби, щомісячна комісія за обслуговування кредиту - з 26.05.2021 по 25.12.2021 - 3,75% від суми кредиту, з 26.12.2021 по 25.06.2022 - 2,5% від суми кредиту, з 26.06.2022 по 25.12.2022 - 1,5% від суми кредиту, з 26.12.2022 по 26.05.2023 - 0,75% від суми кредиту; процентна ставка за користування кредитом на строкову заборгованість за кредитом - 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом - 56,0 % річних. Кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Банк Кредит Дніпро" (пункт 1.4 договору). Відповідно до п. 1.5 Договору, клієнт, в порядку договірного списання, на підставі ст. 1071 Цивільного кодексу України та ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", доручає банку в дату видачі кредиту, здійснити перерахування з рахунку клієнта на користь страховика ПрАТ "УАСК АСКА - ЖИТТЯ" суму страхового платежу у розмірі 14 400 грн за весь період страхування згідно з договором страхування № NS-22036000512581 від 26 травня 2021 року.
Згідно із п. 2.1 договору платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів. Відповідно до пункту 2.2 договору, дата погашення та розмір обов'язкового платежу визначені в графіку платежів, який викладений в розділі 4 договору.
Графік платежів, розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за договором наведено в розділі 4 договору.
З матеріалів справи вбачається, що між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір від 26.05.2021 №22036000512581, відповідно до якого, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір оформлений сторонами в письмовій формі та підписаний власноручно позивачем та відповідачем.
Відповідач зобов'язання за договором не виконав, заборгованість у строк, обумовлений договором, не погасив.
28.03.2024 між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "Цикл Фінанс" укладено договір факторингу № 28/03/24, відповідно до умов якого АТ "Банк Кредит Дніпро", відступило на користь ТОВ "Цикл Фінанс" право грошової вимоги до боржників за договорами; ТОВ "Цикл Фінанс" одержало право вимагати від боржників виконання всіх грошових зобов'язань за договорами, право вимоги за якими передано.
З копії витягу з Реєстру боржників, який є додатком № 1 до договору факторингу № 28/03/24 від 28.03.2024, вбачається, що до ТОВ "Цикл Фінанс" перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №22036000512581 від 26.05.2021 на суму 107 345,91 грн.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за Кредитним договором №22036000512581 від 26.05.2021 станом на 27.03.2024 відповідач має заборгованість у розмірі 107 345,85 грн, з яких: 72 190,06 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1,79 грн - заборгованість по відсотках, 35 154 грн - залишок прострочених комісій.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.
Відповідно до укладеного між сторонами договору та статей 1049, 1050 та 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ст.6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд приймає до уваги те, що відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У ході розгляду справи стороною позивача доведено те, що позивач на даний час є законним правонаступником стягувача за укладеним договором, боржником за якими є відповідач ОСОБА_1 .
Стороною відповідача наданий позивачем розрахунок в частині сплати основного боргу та відсотків не спростовано, як і не надано доказів належного виконання договірних зобов'язань та сплати коштів в добровільному порядку.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість по сплаті коштів, що складається з 72 190,06 грн - тіла кредиту та 1,85 грн - відсотків, що в загальній сумі становить - 72 191,91 грн, суд вважає в цій частині позов обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за комісією у розмірі 35 154 грн, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв'язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, відповідачем у якій було АТ "Банк Кредит Дніпро", а серед позовних вимог - "визнання недійсною з моменту укладення умову пункту 1.2 кредитного договору про сплату на користь банку щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості", зазначено, що "у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Сторони спору не погодили у кредитному договорі перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія, яка в пункті 1.1 зазначена як комісії та всі інші платежі за кредитом, у пункту 1.2 - комісія за обслуговування кредиту, а у розділі 4 "графік платежів" - "за розрахунково-касове обслуговування". Матеріали справи не містять також доказів щодо доведеності такої обставини.
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 450/126/20 сформулював правовий висновок про те, що розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, у тому числі у вигляді електронного документа, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором.
Розрахунково-касове обслуговування є однією з базових операцій банків. Будь яка операція - і пасивна, і активна, і надання послуг - неминуче супроводжується здійсненням платежу, отже - розрахунковим чи касовим обслуговуванням відповідного клієнта. Причому виконання таких операцій виконуються за дорученням клієнтів, яких банки здійснюють платежі, чи касові операції.
Банки на договірній основі здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконують їх розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків, за що стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди.
Отже, касове обслуговування - це сукупність банківських операцій з прийняття готівкових коштів від клієнтів і зарахування їх на відповідні банківські рахунки та видачі з клієнтських рахунків через касу банку готівкових коштів згідно з розпорядженням клієнтів на цілі, передбачені чинним законодавством. Касові операції виконуються відповідно до інструкції з організації емісійно-касової роботи в установах банків України.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості не є банківською послугою в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність", за яку позикодавець може отримувати будь-яку плату чи винагороду.
Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачена в розділі 4 "Графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної процентної ставки" кредитного договору (колонка 8 графіка).
При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору з ОСОБА_1 , то положення пункту 1.2 договору в частині встановлення "щомісячної комісії за обслуговування кредиту", тобто щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 35 154 грн боргу по комісії є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач знайшли часткове підтвердження під час судового розгляду справи, заявлені позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 26.05.2021 у загальному розмірі: 72 191,91 грн, яка складається з 72 190,06 грн - заборгованість по тілу кредиту, 1,85 грн - заборгованість по сплаті відсотків. В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд виходить з такого.
Статтею 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідност. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3ст. 141 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано: Договір про надання правової допомоги № 43453613 від 02.01.2025 року, укладений між адвокатом Дорошенко М. А. та ТОВ "ЦИКЛ ФІНАНС"; додаткову угоду № 22036000512581 від 02.01.2025 року до Договору про надання правової допомоги від 02.01.2025; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Дорошенко М. А., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ "ЦИКЛ ФІНАНС" щодо стягнення кредитної заборгованості, а саме: 1) Правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ "ЦИКЛ ФІНАНС" вартістю 2250 грн (1,5 години); 2) Складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, позивач, вартістю 3000 грн (3 години); 3) Формування додатків до позовної заяви (письмові докази), вартістю 750 грн (1 година), що в загальній сумі становить 6000 грн; платіжна інструкція №8884 від 27.01.2025 року; ордер на надання правничої допомоги; посвідчення адвоката України; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України".
Також у постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, з урахуванням складності справи, виконаної адвокатом роботи, яка полягала у складанні та поданні матеріалів позовної заяви, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, а також задоволення позову частково, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Судовий збір відповідно до ст. 141 ЦПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 141, 244, 258-259, 265, 268, 279, 289, 354 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС" 72 191,91 грн заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС" судовий збір у розмірі 1629,10 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС", місцезнаходження: м. Київ, Шевченківський район, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ: 43453613.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 15.04.2025.
Суддя М. М. Нарольський