04 грудня 2007 р.
№ 38/599
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу Макарівського районного виробничого управління житлово-комунального господарства, смт Макарів Київської області (далі -Управління ЖКГ)
на рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2007 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2007
зі справи № 38/599
за позовом Управління ЖКГ
до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі -територіальне відділення АМК)
про визнання нечинним рішення.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача -Бондаря І.Г.,
відповідача - Зоріної П.В., Кочерги Ю.О.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2007 (суддя Сулім В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2007 (колегія суддів у складі: Коваленко В.М. - головуючий, судді Вербицька О.В. і Гарник Л.Л.), у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції виходили з відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Управління ЖКГ просить оскаржувані судові рішення з даної справи скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням попередніми судовими інстанціями норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, в тому числі статті 630 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України, статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції», статті 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), положень Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.
У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та невідповідність вимогам закону, і просить у задоволенні скарги відмовити.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України »Про захист економічної конкуренції» рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.
У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції» встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)».
Отже, розгляд даної справи здійснюється за правилами ГПК України.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність припинення провадження в даній справі з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, зокрема, що:
- позов було подано про визнання нечинним рішення територіального відділення АМК від 28.02.2006 № 5 “Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Макарівського районного виробничого управління житлово-комунального господарства та накладення штрафу» (далі -рішення № 5);
- згідно з рішенням № 5:
· визнано, що Управління ЖКГ є суб'єктом природних монополій, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринках централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з часткою 100 відсотків у межах діючих мереж смт Макарів, є монополістом на ринку утримання житлового фонду та надання житлово-експлуатаційних послуг у районі дислокації житлового фонду Макарівської селищної ради, а також займає монопольне становище на регіональному ринку санітарного очищення;
· визнано, що дії Управління ЖКГ відповідно до пункту 2 статті 50, частини першої та пункту 1 частини другої статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції» є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем, що призвело до ущемлення інтересів споживачів шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
· відповідно до частини другої статті 52 названого Закону на Управління ЖКГ накладено штраф у сумі 1 000 грн.;
· Управління ЖКГ зобов'язано на підставі абзацу дев'ятого частини першої статті 48 Закону України “Про захист економічної конкуренції» усунути наслідки порушення шляхом проведення перерахунків споживачам за неякісну воду у відповідності з додатком до Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, за період з 31.08.2005 по 31.01.2006, а по вул. Піонерській (точка, де вода перевищувала норми тимчасового дозволу Держспоживстандарту на відхилення від вимог ГОСТ 2874-82 “Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством» і станом на 23.06.2005 містила 3, 88 мг/л заліза) - з 23.06.2005 по 30.08.2005;
· Упраління ЖКГ зобов'язано зменшити плату за неякісну спожиту воду на 20% згідно з додатком до названих Правил за період з 01.02.2006 до часу отримання тимчасового дозволу Держспоживстандарту на відхилення від вимог згаданого ГОСТ 2874-82;
- рішення № 5 було прийнято 28.02.2006 і отримане Управлінням ЖКГ 07.03.2006;
- Управління ЖКГ посилається на те, що воно вперше звернулося до суду з позовом про визнання рішення № 5 нечинним 13.03.2006. Із змісту листа господарського суду міста Києва від 07.09.2006 № 23341/4552А (т. 1, а. с. 8) вбачається, що позовні матеріали були повернуті Управлінню ЖКГ у зв'язку з непідсудністю справи господарському суду міста Києва “і через викладені обставини спір не був вирішений»;
- наступне звернення Управління ЖКГ з позовом до господарського суду міста Києва мало місце 18.10.2006 (згідно із штемпелем на позовній заяві; т. 1, а. с. 3), тобто після закінчення двомісячного строку, встановленого статтею 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції».
Згідно з частиною першою статті 60 названого Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Передбачений цією нормою строк є присікальним, і визначені згідно із статтею 223 Господарського кодексу України строки реалізації господарсько-правової відповідальності на відповідні правовідносини не поширюються.
Таку правову позицію відображено в постанові Верховного Суду України від 29.05.2007 № 9/205-06-5910 і відтворено в підпункті 6.2.4 пункту 6 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 22.10.2007 № 04-5/198) і в пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.04.2007 № 10-8/229 “Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» (в редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 19.06.2007 № 01-8/432).
Попередніми судовими інстанціями з'ясовано, що позов, який розглядається в даній справі, подано з пропуском визначеного статтею 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції» строку оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, що унеможливлює вирішення господарським судом відповідного спору по суті.
Що ж до первісного позову Управління ЖКГ про визнання нечинним рішення № 5, який було подано 13.06.2006, то, як вбачається з установлених попередніми судовими інстанціями обставин, його матеріали були предметом розгляду господарським судом в іншій (а не в даній) справі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Відповідно до пункту 4 статті 1119 названого Кодексу касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 80 і статтями 1115, 1119, 11110 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2007 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2007 зі справи № 38/599 скасувати.
2. Провадження у справі № 38/599 припинити.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов