Справа № 278/4192/24
Іменем України
27 березня 2025 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Мокрецького В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Кривенької А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району про визнання права власності на земельну частку (пай),
встановив:
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Богословський С.В. просить суд визнати за позивачкою право власності на земельну частку (пай) розміром 2,37 в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності агрофірми «Сінгури», як за спадкоємицею за заповітом після смерті її дядька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та заповів позивачці все належне йому майно. Вказані вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 , який приходився сином ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті матері за заповітом та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Своєю чергою, ОСОБА_3 була членом колективного сільськогосподарського підприємства «Сінгури» та за життя набула право на земельну частку (пай) реформованої агрофірми «Сінгури», оскільки вона була включена до списку осіб-померлих громадян, які мають право на земельну частку (пай) громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, доданого до державного акту Серії ЖТ-08-24 №000053 від 10.05.1995, який виданий агрофірмі «Сінгури», однак не встигла отримати сертифікат у зв'язку зі смертю. Позивачці, як спадкоємиці за заповітом після смерті дядька ОСОБА_2 , приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Пріма Н.В. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу, тобто сертифікату на право на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_3 .
У судове засідання позивачка та її представник не з'явилася, проте звернулися до суду із заявами, в яких просили розглянути справу без їх участі, позов підтримують.
Представник відповідача також у судове засідання також не з'явився, звернувся із заявою про розгляд без його участі, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що доводиться свідоцтвом про смерть, яка згідно з довідкою Пряжівського старостинського округу Новогуйвинської селищної ради Житомирського району проживала у АДРЕСА_1 (а.с.13, 27).
Згідно з рішенням 15 сесії 24 скликання Сінгурівської сільської ради від 20.11.2003 та списком померлих осіб, які мають паво на земельну частку (пай), ОСОБА_3 була включена до списку громадян, які мають право на земельні частки (паї) у реформованій агрофірмі «Сінгури», що є додатком до державного акту Серії ЖТ-08-24 №000053 від 10.05.1995, виданого агрофірмі «Сінгури», а розмір земельної частки (паю), на який мала право ОСОБА_3 , після реформування агрофірми «Сінгури» становить 2,37 в умовних кадастрових гектарах (а.с. 23-26, 30, 31).
Також судом встановлено, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що підтверджується відомостями зі спадкової справи №250 за 1994 рік, заведеної Третьою Житомирською державною нотаріальною контори (а.с.14, 80-83).
Двадцять ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , який приходився сином ОСОБА_3 , що доводиться свідоцтвами про народження та про смерть (а.с. 28, 29).
Після своєї смерті ОСОБА_2 залишив заповіт, посвідчений 12.05.2003 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Носаль Г.М., яким все належне йому на день смерті майно, а також на що він за законом матиме право, заповів позивачці ОСОБА_1 (а.с.97).
Згідно зі свідоцтвами про народження та про шлюб позивачка ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (а.с. 15,16).
Позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 за заповітом та отримала свідоцтво про право на спадщину, що підтверджується відомостями зі спадкової справи №9/2019, заведеної 09.02.2019 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с. 86-128).
З довідок Новогуйвинської селищної ради №62/02-21/03 від 01.03.2021 та №05-20/1680 від 03.10.2023 вбачається, що сертифікат на право на земельну частку (пай), які видаються членам агрофірми «Сінгури» на ім'я померлої ОСОБА_3 не видавався (а.с. 19, 20).
Постановою нотаріуса №283/02-31 від 27.10.2023 позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірну земельну частку (пай) у зв'язку з тим, що останньою не подано правовстановлюючого документу, а саме сертифіката на право на земельну частку (пай).
Правовідносини між сторонами врегульовані нормами матеріального права, які містяться у Цивільному кодексі України.
Відповідно до пунктів 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України положення зазначеного Кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
За змістом ст.ст. 22, 23 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа набуває право на земельний пай за наявності таких умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.
Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав.
За правилами ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 1 ст. 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилами ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до Указу Президента України від №720/95 від 08.08.1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Верховний Суд у постанові від 05.03.2021 по справі №7171/641/18 зазначив, що право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до відповідних списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнень і затвердження указаних списків, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю конкретному колективному сільськогосподарському підприємству.
Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Водночас відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Аналогічна позиція висловлено у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №396/1683/18.
З дослідженого державного акту Серії ЖТ-08-24 №000053 від 10.05.1995, агрофірмі «Сінгури» передано у колективну власність 2047,6 га земель.
Також судом було встановлено, що ОСОБА_3 була членом КСП агрофірми «Сінгури» підприємства підтверджується та була включенням до списку громадян, які мали право на отримання земельної частки (паю).
Тобто, на момент смерті ОСОБА_3 КСП агрофірмі «Сінгури» були передані землі колективної власності та відповідна частка (пай) померлої була включена до загальної кількості земель, що підлягали паюванню та вона мала право на отримання сертифіката на земельну частку (пай).
ОСОБА_2 , прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 за заповітом, однак не оформив спадкових прав на право на земельну частку (пай) 2,37 в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності агрофірми «Сінгури» у зв'язку зі смертю.
Позивачка, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 за заповітом, однак не може реалізувати своє право на отримання спадщини в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу, а саме сертифікату на право на земельну частку (пай).
Проаналізувавши фактичні обставини справи й норми законодавства, якими врегульовані дані правовідносини, судом встановлено, що позивачка, як спадкоємиця за заповітом після смерті ОСОБА_2 має право на спірну земельну частку (пай), на яку при розпаюванні земель мала право ОСОБА_3 та, яка увійшла до складу земель колективної власності КСП агрофірмі «Сінгури», що є підставою для повного задоволення позову.
Вимоги про відшкодування судових витрат позивачкою не заявлено.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності на земельну частку (пай) розміром 2,37 в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності агрофірми «Сінгури» та належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складене 07.04.2025.
Суддя: