Справа №295/214/25
Категорія 38
2/295/339/25
14.04.2025 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Лєдньов Д.М. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту, який укладений 23.04.2024 року між сторонами в електронній формі.
Згідно договору позичальнику ОСОБА_1 надано грошові кошти в сумі 3000,00 грн. зі строком користування 98 днів. Сторонами погоджено процентну ставку, яка є фіксованою та незмінною у розмірі 1,5% за 1 (один) день користування кредитом протягом всього строку. Денна процентна ставка користування кредитом становить 1,18%. Комісія, пов'язана з наданням кредиту становить- 10% від суми кредиту. Відповідно до положень договору кредит надано на умовах строковості, платності, поворотності.
Позивач зауважує, що внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань з боку позичальника станом на 29.07.2024 виникла заборгованість в сумі 9210 грн., з яких: 3000,00 грн. - заборгованість за основним боргом, 4410 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 300,00 грн. - комісія, 1500,00 грн. - неустойка за кожен день невиконання кожного кремого зобов'язання.
Звертаючи увагу на нормативне врегулювання правовідносин, заснованих на договорі кредиту, вказуючи на ухиленні позичальника від взятих на себе зобов'язань з повернення отриманої суми кредиту та нарахованих відсотків, позивач просить стягнути суму заборгованості, відшкодувати судові витрати.
Ухвалою суду від 13.01.2025 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.04.2024 року на підставі поданої відповідачем заявки на згоду з пропозицією укладення кредитного договору, розміщеною ТОВ «Споживчий центр», між учасниками започатковано кредитні правовідносини із погодженням істотних умов договору за сферою таких відносин.
Так, відповідно до змісту пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки позичальника (відповідача), підтвердження позичальником кредитного договору сторони погодили надання кредиту в розмірі 3000,00 грн. на строк 98 днів, визначили фіксовану незмінну процентну ставку користування кредитом - 1,5% за 1 (один) день користування кредитом, та денну процентну ставку - 1,18% протягом всього строку кредитування. Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 10% від суми кредиту та дорівнює 1500,00 грн.
Згідно графіку платежів, визначено 7 обов'язкових чергових платежів, що включують в себе: розмір платежу з процентів у складі чергового платежу; розміру платежу з комісії у складі чергового платежу; розміру платежу з суми кредиту у складі чергового платежу, дати чергового платежу, а саме: 1 платіж (06.05.2024) - 925,7 грн., 2 платіж (20.05.2024) - 925,7 грн., 3 платіж (03.06.2024) - 925,7 грн., 4 платіж (17.06.2024) - 925,7 грн., 5 платіж (01.07.2024) - 925,7 грн., 6 платіж (15.07.2024) - 925,7 грн., 7 платіж (29.07.2024) - 925,75 грн.
За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами статті 11 Закону України № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII.
Обставини укладення договору та погодження його умов підтверджуються дослідженими судом письмовими доказами з даними про застосування електронного одноразового ідентифікатора (Е157), квитанцією про переказ коштів на рахунок позичальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
За положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором..
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного Кодексу.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Надаючи оцінку змісту договору кредиту, доданим до матеріалів позову доказам, суд вважає твердження позивача щодо існування заборгованості за договором кредиту в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі - 3000,00 грн., заборгованості за процентами в розмірі - 4410,00 грн. та заборгованості за комісією - 300,00 грн. - обґрунтованими, законними, та такими, що підлягають до задоволенню. Загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягнення з відповідача становить - 7710,00 грн.
Щодо стягнення неустойки у розмірі 1500,00 грн. за кожен день невиконання кожного окремого зобов'язання, суд зазначає наступне.
Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», згідно якого, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом України від 15 січня 2025 року №4220-IX, затверджено Указ Президента України від 14 січня 2025 року № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строком на 90 діб. На час розгляду справи воєнний стан є триваючим.
У пункті 18 ЦК України Прикінцевих та Перехідних положень передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи те, що позивачем не було дотримано норм вказаного Закону України та п. 18 положень ЦК України, але здійснено розрахунок неустойки в період дії воєнного стану, суд вважає за необхідне в цій частині позовних вимог відмовити.
Вирішаючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
За положеннями п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи,покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладені обставини, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2027,80 грн, якій є пропорційним розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 141, 258-279 ЦПК України, суддя,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, заборгованість за договором кредиту від 23.04.2024 року в сумі 7710,00 грн., з яких: 3000,00 грн. - заборгованість за основним боргом, 4410,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 300,00 грн. - заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2027,80 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Д.М.Лєдньов