Справа № 165/401/25
Провадження № 1-кп/156/64/25
про закінчення підготовчого провадження і
призначення справи до судового розгляду
09 квітня 2025 року сел.Іваничі
Колегія суддів Іваничівського районного суду Волинської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за № 12024030000000117 від 19 квітня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,
учасники кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисник ОСОБА_8 ,
представниця потерпілої юридичної особи ОСОБА_9 ,
У провадженні Іваничівського районного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024030000000117 від 19 квітня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
В судовому засіданні, 09.04.2025 прокурор заявив клопотання про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строком на два місяці.
Клопотання прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у пособництві в розтраті чужого майна, яке перебувало у віданні особи, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 191 КК України, та у пособництві в розтраті чужого майна, яке перебувало у віданні особи, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК України.
Причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: висновками судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/103-24/3882-ТВ від 22.03.2024, судової товарознавчої експертизи № 1392-Е від 25.04.2024, судової економічної експертизи № СЕ-19/103-24/6400-ЕК від 12.06.2024, судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/103-24/9380-ПЧ від 18.07.2024, cyдoвoi товарознавчої експертизи № 3490-E від 25.09.2024, судової економічної експертизи № СЕ-19/103-24/14476-ЕК від 29.11.2024, іншими матеріалами, зібраними в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12024030000000117 (тендерна документація, договори, службова документація ДП «Шахта №9 «Нововолинська»).
Як зазначає сторона обвинувачення, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризику, який доводить необхідність відповідного заходу забезпечення кримінального провадження, а саме: наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, а тому він може мати намір переховуватися від суду задля уникнення кримінальної відповідальності.
Зважаючи на викладене, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, враховуючи тяжкість покарання у виді позбавлення волі, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні найтяжчого інкримінованого кримінального правопорушення, прокурор вважає, що до ОСОБА_5 потрібно застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з покладенням певних обов'язків.
Щодо обвинуваченої ОСОБА_6 , прокурор своє клопотання обґрунтовує тим, що остання обвинувачується у пособництві в розтраті чужого майна, яке перебувало у віданні особи, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК України та у пособництві в розтраті чужого майна, яке перебувало у віданні особи, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
Причетність обвинуваченої до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: висновками судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/103-24/3882-ТВ від 22.03.2024, судової товарознавчої експертизи № 1392-Е від 25.04.2024, судової економічної експертизи № СЕ-19/103-24/6400-ЕК від 12.06.2024, судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/103-24/9380-ПЧ від 18.07.2024, cyдoвoi товарознавчої експертизи № 3490-E від 25.09.2024, судової економічної експертизи № СЕ-19/103-24/14476-ЕК від 29.11.2024, іншими матеріалами, зібраними в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12024030000000117 (тендерна документація, договори, службова, документація ДП «Шахта №9 «Нововолинська»).
Як зазначає сторона обвинувачення, підставою для застосування запобіжного заходу слугує наявність ризиків, які доводять необхідність відповідного заходу забезпечення кримінального провадження, а саме: наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та у разі визнання її винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення їй загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, а тому вона може мати намір переховуватись від суду задля уникнення кримінальної відповідальності; наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки в даному кримінальному провадженні наявні свідки, а тому обвинувачена ОСОБА_6 може чинити незаконний тиск на свідків з метою надання ними неправдивих покарань.
Зважаючи на викладене, з метою забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, враховуючи тяжкість покарання у виді позбавлення волі, що загрожує у разі визнання її винуватою у вчиненні найтяжчого інкримінованого кримінального правопорушення, прокурор вважає, що до ОСОБА_6 потрібно застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з покладенням певних обов'язків.
Прокурор підтримав клопотання про застосування до обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання із покладенням обов'язків перелічених у клопотаннях. Щодо доказів наданих ОСОБА_5 про здійснення ним волонтерської діяльності, зазначив, що подані копії документів не підтверджують, що ввезені ним на територію України автомобілі, дійсно передавалися для ЗС України, наголосив, що ці докази піддаються сумніву. Крім того, просив суд призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні не заперечив, щодо клопотання прокурора про застосування відносно нього запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків: на першу вимогу прибувати до суду; повідомляти суд про зміну постійного місця проживання та /або місця роботи. Заперечив щодо покладення на нього обов'язків, - «утримуватись від спілкування із свідками», оскільки свідок у кримінальному провадженні ОСОБА_10 є безпосереднім керівником ДП «Шахта №9», а ОСОБА_11 його співробітником, тому у зв'язку з робочими умовами він ( ОСОБА_5 ) не зможе не спілкуватися із останніми (свідками). Щодо здачі на зберігання паспорта для виїзду за кордон заперечив, зазначив, що він є інвалідом ІІІ групи, періодично виїжджає за межі України із метою доставки автомобілів для ЗС України, здійснює волонтерську діяльність, на підтвердження своїх доводів надав у підготовчому судовому засіданні відповідні докази (копії документів). Не заперечив, щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Обвинувачена ОСОБА_6 в підготовчому судовому засіданні не заперечила щодо застосування відносно неї запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання із покладенням обов'язків, які перелічені у клопотанні прокурора, окрім обов'язку, - «утриматись від спілкування із свідками у кримінальному провадженні», оскільки свідок у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_10 є її безпосереднім керівником, вона працює на ДП «Шахта №9» на посаді провідного бухгалтера, а отже, вона фактично не зможе не спілкуватися із ним. Не заперечила, щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Захисник обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 підтримав позицію своїх підзахисних, не заперечив щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Представниця потерпілої юридичної особи ОСОБА_9 щодо клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу до обвинувачених у виді особистого зобов'язання поклалася на думку суду. Щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, не заперечила.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Статтею 132 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Згідно зі ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 статті 177 КПК визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу
Згідно з ч. 1 - 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
В ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено (ч. 2 ст. 196 КПК України).
Оцінюючи наведені підстави для застосування у даній конкретній справі обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, суд звертає увагу на таке.
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення, наведеного у п.175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) від 21.04.2011, де зазначено, що обґрунтована підозра це існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти і інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочинів, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість повідомленої їм підозри.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 28.10.1994 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), заява № 14310/88, зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу. Як вбачається із додатків до обвинувального акта, стороною обвинувачення зібрані певні докази у кримінальному провадженні, котрі дозволяють об'єктивному спостерігачу з великим ступенем упевненості стверджувати про причетність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до скоєння кримінальних правопорушень, однак ці докази мають бути предметом судового розгляду на подальших стадіях кримінального провадження.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини тяжкість покарання за кримінальне правопорушення, інкриміноване особі, підлягає врахуванню як один із суттєвих критеріїв при обранні запобіжного заходу. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_5 органом досудового розслідування пред'явлене обвинувачення, одне з яких, у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, санкція відповідної частини статті КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_6 органом досудового розслідування пред'явлене обвинувачення, одне з яких, у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення, санкція відповідної частини статті КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Обвинувачені можуть намагатися уникнути суду, наслідки та ризик втечі для обвинувачених у цьому випадку можуть бути визнані менш небезпечними, ніж покарання за скоєні злочини та процедура їх відбування. Відтак, прокурором доведено існування щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ризику переховуватись від правосуддя.
Водночас стороною обвинувачення не надано до суду жодних доказів, котрі дозволяли б поза розумним сумнівом припускати можливість впливу обвинувачених на свідків у кримінальному провадженні, про наявність протиправного тиску на них з боку обвинуваченого (звернень з цього приводу до правоохоронних органів тощо).
Крім того, як зазначили у підготовчому судовому засіданні самі обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , вони працюють із деякими свідками у кримінальному провадженні на ДП «Шахта №9», а отже в силу своїх посадових обов'язків не зможуть не спілкуватися по робочим питанням із останніми.
Таким чином, прокурором не було доведено існування з боку ОСОБА_6 ризику здійснення протиправного впливу на свідків у кримінальному провадженні. В той же час, суд звертає увагу, що такий ризик щодо обвинуваченого ОСОБА_5 взагалі не обгрунтовувався.
Колегія суддів погоджується із доводами сторони обвинувачення, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання забезпечує обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належну процесуальну поведінку та виконання покладених на них обов'язків.
Оскільки, в підготовчому судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 здійснює волонтерську діяльність, ввозить на територію України транспортні засоби (автомобілі) для ЗС України, в підтвердження своїх доводів обвинувачений ОСОБА_5 надав копії відповідних документів (декларації з додатками про перелік товарів, що визнається гуманітарною допомогою), з дня повідомлення про підозру 06.01.2025 року, маючи можливість залишити територію України, її не покинув, колегія суддів приходить до висновку про недоречність, за даних обставин, покладення обов'язку на обвинуваченого ОСОБА_5 , - «здати паспорт громадянина України для виїзду за кордон на зберігання за місцем реєстрації до відповідного територіального органу ДМС України».
Враховуючи викладені вище обставини, на думку суду, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання буде достатній для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України та виконання покладених на обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обов'язків. Тому є достатні підстави вважати, що такий ступінь обмеження прав обвинувачених, як особисте зобов'язання відповідає дійсним інтересам суспільства і є необхідним для досягнення завдань кримінального провадження, та у даному випадку має перевагу над принципом презумпції невинуватості та особистої свободи особи.
Частиною 5 ст. 194 КПК України передбачено можливість покладення на обвинуваченого додаткових обов'язків під час застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання. Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України такі обов'язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців, який також може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України.
Колегія суддів вважає за необхідне покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України та зобов'язати його на першу вимогу прибувати до суду та повідомляти суд про зміну постійного місця проживання та /або місця роботи; покласти на ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України та зобов'язати її на першу вимогу прибувати до суду; повідомляти суд про зміну постійного місця проживання та /або місця роботи; здати паспорт громадянина України для виїзду за кордон на зберігання за місцем реєстрації до відповідного територіального органу ДМС України.
Під час підготовчого судового засідання судом не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України.
Суд, під час підготовки до судового розгляду, визначивши дату та місце проведення судового розгляду, з'ясувавши необхідність проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні, з'ясувавши питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, вчинивши всі необхідні дії, завершує підготовку до судового розгляду.
Відповідно до ст. 316 КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.
Колегія суддів прийшла до висновку про призначення даного кримінального провадження до розгляду у відкритому судовому засіданні 15 квітня 2025 року о 13:00 год.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 179, 186, 193, 194, 314 - 316, 371 - 372, 392 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання строком на два місяці з 09.04.2025 року по 09.06.2025 року, включно.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , наступні обов'язки:
- на першу вимогу прибувати до суду;
- повідомляти суд про зміну постійного місця проживання та /або місця роботи;
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Застосувати до обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає в АДРЕСА_3 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання строком на два місяці з 09.04.2025 року по 09.06.2025 року, включно.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинувачену ОСОБА_6 , наступні обов'язки:
- на першу вимогу прибувати до суду;
- повідомляти суд про зміну постійного місця проживання та /або місця роботи;
- здати паспорт громадянина України для виїзду за кордон на зберігання за місцем реєстрації до відповідного територіального органу ДМС України.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_6 , що в разі невиконання покладених на неї обов'язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В решті клопотання відмовити.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024030000000117 від 19 квітня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, призначити до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15 квітня 2025 року о 13:00 год. в приміщенні Іваничівського районного суду Волинської області за адресою: вул. Незалежності, 16, сел. Іваничі, Володимирський район, Волинська область.
Справа розглядатиметься колегією суддів.
В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Відповідно до ч. 3 ст. 179 КПК України контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Копію ухвали вручити обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та прокурору негайно після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду виготовлено 14 квітня 2025 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
судді ОСОБА_2
ОСОБА_3