Справа № 615/33/25 Головуючий суддя І інстанції Левченко А.М.
Апеляційне провадження № 33/818/639/25 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
07 квітня 2025 року м.Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
захисника - Ніколаєва В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою захисника Ніколаєва В.І. на постанову судді Валківського районного суду Харківської області від 18 лютого 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
Постановою встановлено, що 26.12.2024 року об 11 год 37 хв ОСОБА_1 в Харківській області по автодорозі М-03 430 км керував транспортним засобом ЗАЗ 110557, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, про що свідчить огляд на стан сп'яніння, який проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізотора Alcotest Drager 7510 прилад ARLM-0271, результат - 1,06 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9. (а) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії АБА №105850.
В своїй апеляційній скарзі захисник Ніколаєв В.І. просить постанову судді Валківського районного суду Харківської області від 18.02.2025 стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу, захисник посилається на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому огляду останнього на стан сп'яніння повинен був відбуватися за правилами, що передбачені ст.266-1 КУпАП, але працівниками поліції не було викликано керівництво військової частини або працівників військової служби правопорядку на місце зупинки транспортного засобу за обставин подій у цій справі.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, але останній повідомлявся судом апеляційної інстанції про дату, місце та час апеляційного розгляду шляхом надсилання йому 21.03.2025 судової повістки в електронному вигляді, що підтверджується відомостями довідки отримання судової повістки у додатку «Viber» на номер мобільного телефону, який зазначений в апеляційній скарзі захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження, що повністю відповідає Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасників судового процесу, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року №28.
При цьому, судом апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку направлялась ОСОБА_1 судова повістки на адресу його місця мешкання, яку він особисто отримав 25.03.2025, про що свідчить його особистий підпис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Натомість, до початку апеляційного розгляду захисник Ніколаєв В.І. повідомив суду, що ОСОБА_1 відомо про місце, дату та час апеляційного розгляду, але він не може з'явитися до суду апеляційної інстанції, оскільки наразі його підзахисний перебуває в лавах ЗСУ та проходить військову службу.
Захисник Ніколаєв В.І. вважав за можливе провадити апеляційний розгляд за відсутності ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем та з яким узгоджена процесуальна позиція сторони захисту.
Крім того, до суду апеляційної інстанції не надходило будь-яких клопотань від самого ОСОБА_1 про відкладення апеляційного розгляду.
При цьому, суд апеляційної інстанції керується практикою ЄСПЛ, а саме рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі "Пономарьов проти України", в якому наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Разом з цим, належить врахувати, що саме захисник Ніколаєв В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 та безпосередньо приймає участь під час апеляційного розгляду в режимі відеоконференції, є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді Валківського районного суду Харківської області від 18.02.2025.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Також , згідно з усталеною практикою Суду, учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
За таких обставини, апеляційний суд, враховуючи думку захисника Ніколаєва В.І. про проведення апеляційного розгляду за його підзахисного, а також те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про місце, дату та час апеляційного розгляду, але в судове засідання не з'явився та клопотань про відкладення судового розгляду не подавав, апеляційний суд вирішив провадити апеляційний перегляд оскаржуваної постанови без участі Осіпова В.В., але за обов'язковою участю його захисника, з урахуванням наявних відомостей у матеріалах справи та доводів апеляційної скарги.
Вислухавши доводи захисника Ніколаєва В.І., який підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку щодо необхідність часткового задоволення поданої апеляційної скарги, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху , передбачених п. 2.9 (а).
Згідно вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Переглядаючи оскаржувану судову постанову за доводами поданої апеляційної скарги в частині наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, а також відсутності події правопорушення, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для її задоволення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 ЄСПЛ постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху передбачена статтею 130 КУпАП.
Об'єктивна сторона правопорушення, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані сп'яніння, передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп'яніння, і так само ухиленні осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП може бути будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП) та керує транспортним засобом.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103 (далі Порядок).
Відповідно до ч. ч. 2, 4, 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстави для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, й проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Визнаючи ОСОБА_1 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, а саме відомості, що містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення серії АБА №105850 від 26.12.2024; роздруківці тесту проведеного за допомогою Drager Alcotest 7510, прилад ARLМ-0271, результат - 1,06 проміле; акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 26.12.2024; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 26.12.2024 (далі - направлення від 26.12.2024); довідці інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП Гриненка І, згідно про те, що ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 16.08.2011; розписці ОСОБА_1 від 26.12.2024; на відеозаписі з нагрудних камер поліцейських.
Зокрема, на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до суду надано протокол серії АБА №105850 від 26.12.2024, з якого вбачається, що 26.12.2024 об 11 год. 37 хв. ОСОБА_1 в Харківській області по автодорозі М-03 430 км керував транспортним засобом ЗАЗ 110557, реєстраційний номер НОМЕР_1 ,, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 7510 прилад ARLM-0271, результат 1,06 ‰.
При цьому, зазначені вище відомості протоколу про адміністративне правопорушення також підтверджується відомостями роздруківки тесту проведеного за допомогою Drager Alcotest 7510, прилад ARLМ-0271, результат - 1,06 проміле, акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 26.12.2024, направлення від 26.12.2024.
З відомостей роздруківки тесту проведеного за допомогою Drager Alcotest 7510, приладу Drager Alcotest 7510 від 26.12.2024 вбачається, що за наслідками проходження ОСОБА_1 тесту №728 , проведеного 26.12.2024 об 11 год. 47 хв., встановлено результат - 1,06 ‰.
Апеляційний суд також бере до уваги відомості акту огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів із зазначенням результату проходження огляду від 26.12.2024, з якого вбачається, що ОСОБА_1 погодився з результатами огляду на стан сп'яніння, що засвідчив власним підписом.
Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння фіксувалось працівниками поліції у відповідності до ч. 2 ст. 266 КУпАП за допомогою технічних засобів відеозапису, які долученого до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
З долучених до матеріалів справи відеозаписів (файли «105850.mp4», «export-5d6vd.mp4» та «export-jhkce.mp4» вбачається, що рух та зупинка транспортного засобу ЗАЗ на блок-пості, після чого з водійської двері автомобіля виходить ОСОБА_1 . В подальшому працівником поліції ОСОБА_1 повідомлено про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, з чим останній фактично погодився. Крім того, працівниками поліції запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного засобу, на що ОСОБА_1 погодився та пройшов огляд на місці зупинки транспортного засобу, був повідомлений про результат огляду. Після проведення огляду ОСОБА_1 повідомлено результати огляду, з якими останній погодився та жодних заперечень не висловлював.
Апеляційний суд ставиться критично до апеляційних доводів захисника Ніколаєва В.І. в частині того, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем огляд на стан сп'яніння мав проводитись відповідно до ст. 266-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення зокрема правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Відповідно до частин 2, 3 статті 266 КУпАП огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
З аналізу зазначених норм права вбачається, що огляд осіб, перелік, яких визначено ч. 1 ст. 266-1 КУпАП, проводиться у порядку визначеному зазначеною статтею, у випадку виконання останніми обов'язків військової служби або перебування на території військових частин, а також на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який не відноситься до військового майна та належить на праві власності останньому, що стороною захисту не спростовано, його зупинено працівниками поліції на блок-пості на автодорозі М-03 430 км, тобто поза межами військової частини.
Враховуючи вищевикладене, у поліцейських були відсутні підстави для виклику службових осіб військової служби правопорядку або керівництва військової частини та проведення ними огляду в порядку ст. 266-1 КУпАП.
Враховуючи викладене та фактичні обставини справи, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується відомостями зібраних по справі доказів, що об'єктивно підтверджують факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, як матеріали справи про адміністративне правопорушення, так і апеляційна скарга не містять відомостей про зворотне, а тому, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та суб'єктивними, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваній постанові, - законні, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.
Також належить врахувати, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 та його захисник Ніколаєв В.І. скористалися своїм конституційним та процесуальним правом на подачу заяви до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП у порядку, передбаченому ст.214 КПК України.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою, але ОСОБА_1 та його захисник не скористалися процесуальною можливістю і не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності, в тому числі щодо внесення недостовірних відомостей до протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА №105850 від 26.12.2024.
Також стороною захисту не надано відомостей про те, що останні зверталися до суду в порядку КАСУ щодо оскарження дій/бездіяльності керівництва патрульної поліції при розгляді скарг на дії працівників поліції, що складали адміністративний матеріал у цій справі.
Цих відомостей не надано і суду апеляційної інстанції.
Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалися своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА №105850 від 26.12.2024, проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, а також зазначення поліцейським недостовірних відомостей в протоколі та інших процесуальних документів за цією справою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів захисника в цій частині.
За таких обставин, твердження апелянта про незаконність дій працівників поліції також є необґрунтованими та суб'єктивними.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Позиція захисника, яку він висловив в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду, щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, розцінюється апеляційним судом як спосіб захисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Крім того, суд зазначає, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому законом порядку огляд для визначення стану алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».
Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
Отже, доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання захисника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
Обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи та вимогам статей 23, 33 КУпАП.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, на переконання апеляційного суду, є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Натомість, відповідно до п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», військовослужбовці звільняються від сплати судового збору, при розгляді справи, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.
Разом з цим, суд першої інстанції цих вимог закону не дотримався та стягнув оскаржуваною постановою з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Таким чином, належить змінити оскаржувану постанову, звільнивши ОСОБА_1 від сплати судового збору, як військовослужбовця при розгляді справи, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника Ніколаєва В.І. задовольняється частково.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції підлягає зміні, а саме шляхом виключення з її мотивувальної та резолютивної частини висновків і рішення суду про стягнення судового збору зі ОСОБА_1 на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
В решті постанову Валківського районного суду Харківської області від 18.02.2025 щодо ОСОБА_1 належить залишити без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника Ніколаєва В.І. задовольнити частково.
Постанову судді Валківського районного суду Харківської області від 18 лютого 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - змінити, виключивши з її мотивувальної та резолютивної частини висновки і рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_1 судового збору.
В решті постанову судді Валківського районного суду Харківської області від 18 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков