Справа: № 953/744/25 Головуючий І інстанції: ОСОБА_1
Провадження: № 11-сс/818/453/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: продовження строку
тримання під вартою підозрюваній
03 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме підозрюваної та її захисника, належним чином повідомлених про розгляд справи, від яких надійшли заяви про розгляд справи без них, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19 03 2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою слідчого судді клопотання слідчого задоволено та продовжено відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 43 дня - тобто до 30 квітня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Зобов'язано слідчого в ОВС 2 відділення СВ УСБУ в Харківській області повідомити близького родича підозрюваної ОСОБА_6 про продовження тримання під вартою останньої.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, захисник підозрюваної ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість та невмотивованість просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваної запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту чи визначити розмір застави.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує на недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки вважає їх наявність лише припущенням сторони обвинувачення без надання жодних доказів, які б підтверджували їх існування.
Зазначає, що підозрювана має міцні соціальні зв'язки, має середню спеціальну освіту, проживаю у неофіційному шлюбі, має місце реєстрації, раніше не судима.
Вважає, що застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту за місцем її постійного проживання було б доцільним та повністю б гарантувало виконання нею усіх покладених обов'язків.
На переконання захисника стороною обвинувачення жодним чином не доведено, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти будь-яким ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.
Крім того, вказує, що стороною обвинувачення не доведено, як мету, так і підстави продовження застосування до ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу - у виді тримання під вартою.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Підозрювана ОСОБА_6 , її захисник та прокурор про дату та час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. Жодних заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, від останніх не надходило. На особистій участі не наполягали.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності підозрюваної, захисника та прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не наполягали на особистій участі.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025220000000056 від 26 01 2025 року за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України.
Так, 28 01 2025 року ОСОБА_6 було затримано в порядку ст.208, 615 КПК України за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України.
29 01 2025 року ОСОБА_6 з урахуванням положень ст. 481 КПК України повідомлено про підозру у скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29 01 2025 року підозрюваній ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 28 03 2025 року.
13 03 2025 року заступником керівника Харківської обласної прокуратури продовжено строк досудового розслідування до трьох місяців, тобто до 30 04 2025 року.
У зв'язку з тим, що строк дії запобіжного заходу закінчується, слідчий у кримінальному провадженні звернувся до слідчого судді Київського районного суду м. Харкова з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 . В обґрунтування клопотання слідчий посилався на необхідність виконати низку процесуальних дій, результати яких мають значення для судового розгляду та на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Задовольняючи клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_6 , слідчий суддя вважав обґрунтованою підозру у вчиненні останньою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України, яка підтверджена зібраними під час досудового розслідування фактичними доказами, що є наявними в матеріалах справи, а також вважав встановленим продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
В той же час слідчий суддя вважав непідтвердженим наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На підставі викладеного, слідчий суддя дійшов висновку про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою до 30 04 2025 року включно в межах строку досудового розслідування.
Колегія суддів, з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваною переховуватися від органів досудового розслідування колегія суддівбере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах кримінального провадження, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, вчинене в умовах воєнного стану, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна або без такої.
Враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, не виключається можливість переховування останньої від органів досудового розслідування та суду, зокрема на тимчасово окупованих частинах території України та на території російської федерації.
Оскільки, будучи підозрюваною у вказаному кримінальному провадженні, ОСОБА_6 матиме доступ до анкетних даних можливих свідків та інших підозрюваних, не виключена можливість незаконного впливу на останніх з метою змінити ними свідчень на її користь.
Крім того, враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні протиправних дій, спрямованих на вчинення терористичного акту, тобто на вчинення вибуху та інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини, то у разі обрання щодо неї більш м'якого запобіжного заходу, матиме можливість продовжити вчиняти такого роду протиправні дії.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 підтверджується фактичними доказами, що містяться в матеріалах провадження. Вказані докази та обставини вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваній, свідчать про достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим та не ефективним.
Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про продовження запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються підозрюваній, а саме того, що вона підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, в умовах воєнного стану, спрямованого на вчинення терористичного акту, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_6 погоджується і колегія суддів.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри, зазначених в клопотанні ризиків та беручи до уваги необхідність виконати низку процесуальних дій, результати яких мають значення для судового розгляду, колегія суддів приймає до уваги обґрунтування сторони обвинувачення щодо необхідності продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою.
Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, якими прокурор обґрунтовує в суді першої інстанції необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання ОСОБА_6 під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги вказані ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваної та обставин кримінального правопорушення.
Твердження, на які посилається в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 стосовно не доведення ризиків, заявлених в клопотанні слідчого, не підтвердилися, що свідчить про постановлення слідчим суддею обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
Доводи захисника ОСОБА_7 щодо наявності у ОСОБА_6 постійного місця проживання та міцних соціальних зв'язків, при вирішенні саме цього питання, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки ці обставини, виходячи із доводів захисника, існували і на час подій, які інкримінуються ОСОБА_6 і вони не стали стримуючим фактором для підозрюваної при вчиненні протиправних діянь.
Тим більше, самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, які, на думку захисника підозрюваної є підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в справах «Салов проти України» від 06 вересня 2005 року (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року (заява №4909/04; пункт 58), відповідно до якої: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
За таких обставин, з огляду на значимі для цього провадження дані, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції постановив рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та відсутності підстав для скасування рішення за доводами апеляційної скарги її захисника.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, 176-206, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19 03 2025 року про продовження щодо підозрюваної за ч. 2 ст. 258 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 43 дня - тобто до 30 04 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника підозрюваної, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ _____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3