Справа № 643/11293/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/935/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.4 ст.185 КК України
07 квітня 2025 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові судове провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 10 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_7 , -
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 10.02.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, пенсіонера, розлученого, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про звільнення від оплати процесуальних витрат за вироком Московського районного суду м. Харкова від 21.11.2024, яким останнього визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції засуджений ОСОБА_7 подав на нього апеляційну скаргу, в якійпросить скасувати ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 10.02.2025, ухваливши нове судове рішення, яке буде відповідати справедливому, чинному законодавству України.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, засуджений зазначає, що він є пенсіонером, отримує пенсію, інших джерел доходу не має, а тому він немає можливості сплати процесуальні витрати, що стягненні з нього вироком Московського районного суду м. Харкова від 21.11.2024, у зв'язку із скрутним матеріальним становищем.
Крім того, апелянт в свої апеляційних доводах не погоджується з розміром суми проведеної експертизи у кримінальному провадженні (справа № 643/11293/24), в якому ухвалено вищезазначений вирок від 21.11.2024 стосовно нього.
Засуджений ОСОБА_7 також зазначає, що підстав для проведення експертизи не було, його справа не була належним чином розглянути органом досудового розслідування та судом першої інстанції.
В судове засідання в суд апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомлений про місце, дату та час апеляційного розгляду, про що свідчить власноручний підпис останньої у зворотному повідомленні про отримання ним 24.03.2025 судової повістки, не з'явився та клопотань про відкладення апеляційного розгляду не подавали, а тому, враховуючи думки прокурора і дотримуючись норм ч.4 ст.405 КПК України, колегія суддів вирішила провадити апеляційний розгляд без участі засудженого з урахуванням доводів апеляційної скарги та відомостей, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який заперечував щодо задоволення поданої апеляційної скарги, колегія суддів, дослідивши матеріали судового провадження, дійшла висновку, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення повністю дотримані.
Доводи апеляційної скарги засудженого про наявність істотних порушень судом вимог кримінального процесуального закону, при постановленні оскаржуваної ухвали, є необґрунтованими, з наступних підстав.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи. При цьому процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Колегія суддів також бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду (постанова від 21.11.2018, справа № 462/6473/16-ц) про те, що питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК.
Згідно з ч.1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Частиною 2 ст. 122 КПК України регулюється порядок здійснення залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ.
Згідно із частиною 2 статті 9 КПК прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Дотримання вимог зазначеної вище загальної засади кримінального провадження покладає обов'язок на сторону обвинувачення висунути і перевірити усі можливі версії щодо вчиненого кримінального правопорушення. У зв'язку з цим ними самостійно обираються засоби доказування (як якісно, так і кількісно) за допомогою яких будуть встановлені обставини, зазначені у статті 91 КПК, та які не залежать від позиції сторони захисту та використання чи невикористання їх у подальшому під час судового розгляду.
Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 242 КПК України, слідчий або прокурор зобов'язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.
Згідно з ч.1 ст.126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Пунктом 3 ч.1 ст.118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 119 КПК України суд, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпілого), за власною ініціативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк.
Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Відповідно до п.2 ч.4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначається, зокрема, і рішення про відшкодування процесуальних витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, на розгляді Московського районного суду м. Харкова перебував обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №12024221170003018 від 30.08.2024, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Згідно пред'явленого обвинувачення у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №12024221170003018 від 30.08.2024, 30.08.2024 року, близько 09 годин 40 хвилин, точний час встановити не виявилося можливим, ОСОБА_7 , в умовах воєнного стану, який було введено 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 та строк дії якого неодноразово продовжувався, перебував у службовому приміщенні КОЖК «Призма 293» за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 79-В, кв. 1, де у нього виник конфлікт з директором КОЖК «Призма 293» ОСОБА_8 , в ході якого вони штовхали один одного. Після вказаного конфлікту ОСОБА_8 покинув приміщення, залишивши на підлозі свій мобільний телефон ТМ «Xiaomi MI9», який випав у нього в ході штовханини. Після цього ОСОБА_7 , який залишився у приміщенні, побачив вказаний мобільний телефон та в цей час у останнього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану.
Далі, ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав мобільний телефон ТМ «Xiaomi MI9», вартістю згідно з висновком експерта 3602 грн., який належить ОСОБА_8 . Після цього ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 3602 грн.
Вироком Московського районного суду м. Харкова від 22.11.2024 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, і призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 рік не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України.
Крім того, цим вироком з ОСОБА_7 стягнуто судові витрати на користь держави за проведення судово-товарознавчої експертизи № 7021 від 23.09.2024 у сумі 3786,40 грн.
Вирок Московського районного суду м. Харкова від 22.11.2024 не був оскаржений учасниками кримінального провадження в установлений законом процесуальний строк та набрав законної сили 24.12.2024.
Згідно до ст.21 КПК України, вирок суду, що набрав законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковим і підлягає безумовному виконанню на всій території України.
При цьому належить врахувати, що засуджений звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про звільнення від оплати процесуальних витрат вже після набрання вироком Московського районного суду м. Харкова від 22.11.2024 законної сили, тобто під час його виконання, а тому на цій стадії суд не наділений процесуальними повноваженнями надавати оцінку доказам, дослідженим при судовому розгляді кримінального провадження, в тому числі щодо правильності встановленого розміру витрат, пов'язаних із залученням експертів, а також щодо внесення змін у вирок суду, шляхом зменшення розміру процесуальних витрат або звільнення особи від їх оплати (ст. 537 КПК України), у зв'язку з чим апеляційна скарга засудженого в цій частині є суб'єктивною та безпідставною.
Тобто, суд на стадії виконання вироку позбавлений процесуальної можливості вносити зміни у вирок, який набрав законної сили, шляхом звільнення засудженого від оплати процесуальних витрат на підставі ст.119 КПК України.
Отже, відмовляючи в задоволенні заяви засудженого про звільнення від сплати процесуальних витрат за вироком, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих, вмотивованих та правильних висновків про те, що звільнення від оплати процесуальних витрат фактично буде зміною вироку Московського районного суду м. Харкова від 22.11.2024, який не був оскаржений в установленому законом порядку та набрав законної сили, що є процесуально неприпустимим.
З огляду на викладене, істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги засудженого ОСОБА_7 відсутні.
Разом з цим, враховуючи майновий стан засудженого, який є пенсіонером, не працює, отримував середню пенсію у 2024 році за місяць в розмірі 4525 грн. та не має інших джерел доходу, а сплата ним суми процесуальних витрат одним платежем може призвести до погіршення його фінансового стану та матеріальної скрути, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити засудженому ОСОБА_7 те, що він має процесуальне право звернутись до суду першої інстанції з клопотанням про розстрочку оплати процесуальних витрат за Московського районного суду м. Харкова від 22.11.2024 в порядку ч.1 ст.119 КПК України.
Крім того, колегія судді роз'яснює, що у відповідності до ч.1 ст.33 ЗУ «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
За вказаних обставин суд в подальшому може дійти висновку про наявність законних підстав для задоволення клопотання та ухвалення судового рішення про розстрочку сплати процесуальних витрат за вироком суду на визначений строк.
Разом з цим, в своїй апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 не ставить питання про розстрочку сплати процесуальних витрат за Московського районного суду м. Харкова від 22.11.2024 та в судове засідання в суд апеляційної інстанції не з'явився, а тому, з урахуванням вимог ч.1 ст.404 КПК України, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості вирішити це питання при перегляді оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку.
При цьому, колегія суддів також роз'яснює засудженому ОСОБА_7 , що він не позбавлений процесуальної можливості подати апеляційну скаргу на вирок Московського районного суду м. Харкова від 22.11.2024, але разом з обґрунтованим клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження цього судового рішення.
Керуючись ст.ст. 21, 119, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 10 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді :