Справа № 1-93/08 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/862/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст.ст.537, 539 КПК України
07 квітня 2025 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові судове провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 16 серпня 2024 року стосовно ОСОБА_8 , -
До Київського районного суду м. Харкова звернувся начальник Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_9 із поданням про звільнення
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 20.06.2008 вироком Печерського районного суду м. Києва за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 71 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов'язків, а також займатися підприємницькою діяльністю строком на два роки. Постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 14.12.2011 в силу ст. 82 КК України невідбута частина основного покарання у виді позбавлення волі строком на один рік дев'ять місяців двадцять вісім днів замінена більш м'яким покаранням у виді виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 20 % заробітку,
від відбуття покарання у зв'язку з закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 16.08.2024 задоволено подання начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_9 та звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання, призначеного вироком Печерського районного суду м.Києва від 20.06.2008 за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 71 КК України, з урахуванням постанови Ленінського районного суду м. Полтави від 14.12.2011, якою, в порядку в силу ст. 82 КК України, невідбута частина основного покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 9 місяців 28 днів замінена більш м'яким покаранням у виді виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 20 % заробітку, у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Не погодившись із зазначеним рішенням районного суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 16.08.2024 щодо ОСОБА_8 та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання начальника Київського РВ філії ДУ «Центр пробацїї» в Харківській області про звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_8 у зв'язку з закінченням строку давності виконання обвинувального вироку - відмовити.
В обґрунтування своєї апеляційної вимоги прокурор вказує на те, що в матеріалах особової справи засудженого ОСОБА_8 наявні відомості про ухилення останнього від відбування покарання до закінчення строку давності виконання обвинувального вироку, що свідчить не виконання останнім покладених на нього обов'язків та неправильним застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню - ст. 80 КК України.
Крім того, апелянт зазначає, що правові висновки, що містяться в постанові Верховного Суду України від 24.12.2015 у справі № 5-324кс15 та на які послався суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, не можуть бути застосовані у цьому провадженні, оскільки фактичні обставини цих справ не є аналогічними.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, але просив призначити новий розгляд в суді першої інстанції, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та під-стави його ухвалення.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції вказані вимоги закону не були дотримані належним чином.
Як вбачається з подання начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_9 (арк.2-4 судового провадження) та особової справи засудженого ОСОБА_8 (арк.100 т.1 особової справи), 25.06.2012 року Київським РВ пробації під особистий підпис ознайомлений з порядком відбування покарання у виді виправних робіт, та у подальшому приступив до його відбуття, однак з 27.08.2012 засуджений покинув своє місце проживання. Внаслідок подальшого проведення розшукових заходів щодо встановлення місця знаходження засудженої особи, уповноважений орган з питань пробації направляв матеріали щодо оголошення у розшук засудженого, а саме: клопотання про передачу матеріалів для оголошення у розшук від 25.10.2012 року № 22/16/29- 2005, клопотання про передачу матеріалів для оголошення у розшук від 15.04.2013 року № 22/16/29-669.
В результаті проведення розшукових заходів місце знаходження ОСОБА_8 встановлено, останній надав письмове пояснення, в якому зазначив, що проходить лікування за іншими прізвищами у клінічній лікарні «Феофанія»; у ТОВ «Медична клініка «Іновація»; у Філії «Медичний центр «Кібер Клініка Спіженка»: у Національному інституті раку МОЗ України.
За порушення умов та порядку покарання засудженому було винесено письмове попередження від 03.10.2016 (арк.226 т.2 особової справи).
У подальшому було встановлено, що за зазначеними адресами громадянин ОСОБА_8 не мешкав та не проходив лікування.
Оперативно-розшукова справа № 6113058 щодо ОСОБА_8 закрита 05.10.2016.
Однак з грудня 2016 року місце знаходження засудженого знов не виявилось можливим встановити.
Уповноважений орган з питань пробації неодноразово направляв матеріали щодо оголошення у розшук ОСОБА_8 , а саме: клопотання про передачу матеріалів для оголошення у розшук від 30.12.2016 року №22/17/29- 3054, клопотання про передачу матеріалів для оголошення у розшук від 18.10.2018 року № 1094/24/29-18 , клопотання про передачу матеріалів для оголошення у розшук від 10.04.2020 року № 24/17/2065-20.
На теперішній час відносно ОСОБА_8 заведено PC «Розшук», проводяться заходи з метою встановлення місця знаходження останнього (арк.2-4 судового провадження, арк.240-241 т.6 особової справи).
Разом з цим, положення ст. 80 КК України можуть бути застосовані до засуджених, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від відбування покарання та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що призводить до переривання строку давності.
Крім того, згідно з ч. 3 ст. 80 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.
Колегія суддів також бере до уваги правові висновки, що містяться в п. 36 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 735/1121/20, з після з'явлення особи перебіг строку давності продовжується і замість термінів, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 80 КК України, застосовуються інші, вдвічі довші. Остаточний строк давності розраховується шляхом додавання подвійної тривалості відповідного диференційованого терміну й часу ухилення від виконання покарання.
Натомість, судом першої інстанції не надано обґрунтованої та вмотивованої оцінки вищезазначеним обставинам щодо ухилення засудженого ОСОБА_8 від відбування покарання, внаслідок чого його було оголошено у розшук та станом на 24.03.2024 стосовно останнього заведено РС «Розшук» і проводяться заходи з метою встановлення місцезнаходження засудженого.
Тобто, задовольняючи подання органу пробації, суд першої інстанції послався на перебування засудженого у розшуку, однак суд залишив без належної перевірки та оцінки цих обставин в оскаржуваній ухвалі, що безпосередньо впливає на можливість застосування до ОСОБА_8 положень ст.80 КК України і звільнення останнього від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду, залишивши недослідженими обставини чи мало місце ухилення засудженого від відбування покарання, з урахуванням відповіді з ХРУП №1 ГУНП в Харківській області від 24.03.2024 (арк.240-241 т.6 особової справи), з'ясування, яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, й ці порушення кримінального процесуального закону, відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України, є істотними.
Крім того, вищезазначені обставини об'єктивно обумовлювали виклик засудженого ОСОБА_8 в судове засідання та отримання пояснень від нього, що фактично не було зроблено судом першої інстанції.
Так, у відповідності до ч.5 ст.539 КПК України, у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Відповідно до ч.3 ст.43 КПК України, засуджений має права обвинуваченого, передбачені статтями 42 і 533-1 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту.
Згідно п.9 ч.3 та п.3 ч.4 ст.42 КПК України, обвинувачений має право брати участь у проведенні процесуальних дій і висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, право на розгляд справи означає право особи звернутись до суду та право на те, що справа його буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень.
Відповідно до ст.21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, засуджений ОСОБА_8 не приймав участь в судовому засіданні від 16.08.2024, в якому розглядалося подання начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_9 про звільнення засудженого від відбуття покарання у зв'язку з закінченням строку давності виконання обвинувального вироку (постанови).
Крім того, після отримання клопотання начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_9 судом першої інстанції, в порушення вимог ч.5 ст.539 КПК України, не було належним чином повідомлено засудженого ОСОБА_8 про час та місце судового розгляду.
В матеріалах судового провадження відсутні відомості, що засуджений ОСОБА_8 не бажав бути присутніми під час судового розгляду за вищезазначеним поданням органу пробації.
Тобто, зазначені обставини свідчать про те, що судом першої інстанції не дотримані вимоги ст.ст.111, 112, 539 ч.5 КПК України, а саме в частині належного повідомлення засудженого ОСОБА_8 про дату, час та місце судового розгляду у цьому судовому провадженні.
Враховуючи ту обставину, що засуджений ОСОБА_8 не був належним чином повідомлений про дату, місце та час судового засідання від 16.08.2024, а у суду не було відомостей щодо позиції сторони захисту про можливість проведення судового розгляду за поданням органу пробації без участі засудженого, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не мав підстав для вирішення поданняначальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_9 по суті, оскільки в такий спосіб суд першої інстанції штучно обмежує процесуальні права засудженого, в тому числі і на захист.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.412 КПК України, судове рішення в будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого.
За таких обставин, викладене висновок суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_8 від відбування покаранняу зв'язку з закінченням строку давності виконання обвинувального вироку Печерського районного суду м.Києва від 20.06.2008 за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 71 КК України, з урахуванням постанови Ленінського районного суду м. Полтави від 14.12.2011, є передчасним, зробленим без повного дослідження обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
З огляду на викладене, апеляційні доводи прокурора про допущену судом неповноту судового розгляду, а також доводи прокурора, що надані під час апеляційного розгляду, про розгляд подання органу пробації за відсутності засудженого та неналежного повідомлення останнього про дату, місце та час судового засідання, в зв'язку з чим судом допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, є такими, що знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення та є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 415 КПК України.
Решту апеляційних доводів прокурора, колегія суддів вважає передчасними, оскільки згідно ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими.
Разом з цим, суду першої інстанції під час нового судового розгляду належить взяти до уваги, що матеріали особової справи містять відомостей про те, що станом на 24.03.2024 стосовно ОСОБА_8 заведено РС «Розшук» і проводяться заходи з метою встановлення місцезнаходження останнього, однак відомостей про припинення таких заходів на час апеляційного розгляду, тобто станом на 07.04.2025, матеріали судового провадження та особової справи не містять.
Крім того, суд першої інстанції не позбавлений процесуальної можливості за клопотанням сторін судового провадження надати доручення органу досудового розслідування, в порядку ч.3 ст.333 КПК України, щодо встановлення відомостей про місцезнаходження засудженого для його належного повідомлення про дату, місце та час судового родового розгляду.
При новому судовому розгляді суду першої інстанції належить дотримуватися вимог чинного КПК України, в тому числі норм ст.415 ч.3 та ст. 416 КПК України.
З огляду на викладене та з урахуванням допущених судом першої інстанції істотних вимог кримінального процесуального закону, оскаржувану ухвалу належить скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 16 серпня 2024 року стосовно ОСОБА_8 - скасувати і призначити новий розгляд судового провадження в суді першої інстанції.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді :