Справа № 611/1057/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/882/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.162, ч.4 ст.185, ст.395 КК України
02 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Барвінківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_8 , -
Вироком Барвінківського районного суду Харківської області від 26.12.2024 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Барвінкове Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1) 22.04.2004 вироком Барвінківського районного суду Харківської області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.183 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
2) 30.09.2004 вироком Барвінківського районного суду Харківської області за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70, ст.71 КК України до 4 років позбавлення волі; 28.09.2006 року звільнений умовно-достроково на невідбутий термін покарання 01 рік 10 місяців 22 дні;
3) 28.10.2009 вироком Барвінківського районного суду Харківської області за ч.1 ст.125, ч.2 ст.156, ст.71 КК України до 3 років позбавлення волі;
4) 29.09.2011 вироком Барвінківського районного суду Харківської області за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки;
5) 24.10.2011 вироком Барвінківського районного суду Харківської області за ч.2 ст.277, ч.4 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки;
6) 23.02.2015 вироком Барвінківського районного суду Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі;
7) 21.09.2015 вироком Барвінківського районного суду Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі;
8) 27.05.2021 вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області за ст.ст.185 ч.2, 15 ч.2, 185 ч.3, 185 ч.3, 395, 70 ч.1 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
9) 09.11.2021 вироком Пологівським районного суду Запорізької області за ч.3 ст. 185 КК України до 4 років 7 місяців позбавлення волі, звільнений 07.07.2023 по відбуттю строку покарання,
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.4 ст.185, ст.395 КК України, та призначено покарання:
- за ч.1 ст.162 КК України - 2 роки обмеження волі;
- за ч.4 ст.185 КК України - 5 років позбавлення волі;
- за ст.395 КК України - 1 рік обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70, ст.72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворим, призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_8 залишено у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахується з моменту його фактичного затримання, тобто з 20.11.2024.
Стягнуто з ОСОБА_8 в дохід держави судові витрати за проведення судових товарознавчих експертиз в сумі 3029 грн. 12 коп.
Скасувано арешт, накладений на майно ухвалами слідчих суддів Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.11.202, від 18.01.2024 та від 16.02.2024.
Вирішено долю речових доказів в порядку ст.100 КПК України.
Цим вироком встановлено, що Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 08 лютого 2024 року, на підставі Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць
позбавлення волі» від 01.12.1994 року ОСОБА_8 було встановлено адміністративний нагляд строком на один рік із наступними обмеженнями: заборонити відлучатися з будинку за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 22 години до 05 години наступного дня; заборонити відвідувати будь-які об'єкти торгівлі та громадського харчування з метою придбання та вживання алкогольних напоїв; з'являтися для реєстрації кожну першу суботу щомісяця до відділення поліції № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області; заборонити виїжджати за межі Барвінківської МТГ Ізюмського району з будь-яких особистих питань без відома відділення поліції №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області.
Проте ОСОБА_8 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду, ігноруючи встановлені судом вимоги, з метою ухилення від адміністративного нагляду, не повідомивши відділення поліції №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, хоча мав таку можливість, без поважних на то причин, діючи умисно, приблизно наприкінці лютого 2024 року, точна дата та час не встановлені, самовільно залишив встановлене місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та до 20 листопада 2024 року перебував в м. Київ, чим порушив встановлені відносно нього судом обов'язки та обмеження.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк дії якого у подальшому неодноразово продовжено.
28.12.2023 близько 22:00 ОСОБА_8 , з метою викрадення чужого майна, шляхом вибиття вікна, проник до будинку АДРЕСА_2 , звідки таємно, повторно викрав металевий пропановий газовий балон ємністю 50 літрів з газом, чим спричинив потерпілому ОСОБА_10 матеріальні збитки у розмірі 3100 грн.
У період з 15.01.2024 до 20.01.2024 у вечірній час, точну дату та час встановити не видалось можливим, ОСОБА_8 з метою викрадення чужого майна, шляхом злому замка на вхідних дверях, проник до будинку АДРЕСА_3 , звідки таємно, повторно викрав насос циркуляційний Wilo Star-Rs 25/4 вартістю 2924 грн. та металеве панцерне одномісне ліжко, чим спричинив потерпілій ОСОБА_11 матеріальні збитки у розмірі 3424 грн.
11.11.2023 близько 02:00, ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився поблизу домоволодіння АДРЕСА_4 , де у нього раптово виник умисел на порушення недоторканності житла, шляхом незаконного проникнення до господарської споруди, що належить ОСОБА_12 , з метою здійснення крадіжки.
Далі ОСОБА_8 , реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до іншого володіння особи, діючи умисно, порушуючи ст. 30 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується недоторканість житла, а саме: не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не інакше як за вмотивованим рішенням суду, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та ігноруючи вказану обставину, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає та те, що він залишиться непоміченим, таємно, без будь-якого дозволу та всупереч волі власника ОСОБА_12 , через незачинені двері незаконно проник до господарської споруди за адресою: АДРЕСА_4 .
В період часу з 15.12.2023 по 20.12.2023 у темний час доби, точну дату та час встановити не видалось можливим, ОСОБА_8 знаходився поблизу домоволодіння АДРЕСА_3 , де у нього раптово виник умисел на порушення недоторканності житла, шляхом незаконного проникнення до житлового будинку, що фактично належить ОСОБА_13 з метою здійснення крадіжки.
Далі ОСОБА_8 , реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до іншого володіння особи, діючи умисно, порушуючи ст. 30 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується недоторканість житла, а саме: не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не інакше як за вмотивованим рішенням суду, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та ігноруючи вказану обставину, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає та те, що він залишиться непоміченим, таємно, без будь-якого дозволу та всупереч волі власника ОСОБА_13 , шляхом вибиття вікна незаконно проник до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 .
20.12.2023 близько 23:00 ОСОБА_8 знаходився поблизу, домоволодіння АДРЕСА_5 , де у нього раптово виник умисел на порушення недоторканності житла, шляхом незаконного проникнення до житлового будинку, що фактично належить ОСОБА_14 з метою здійснення крадіжки.
Далі ОСОБА_8 , реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до іншого володіння особи, діючи умисно, порушуючи ст. 30 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується недоторканість житла, а саме: не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не інакше як за вмотивованим рішенням суду, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та ігноруючи вказану обставину, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає та те, що він залишиться непоміченим, таємно, без будь-якого дозволу та всупереч волі власниці ОСОБА_14 шляхом злому замка на вхідних дверях незаконно проник до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 .
15.02.2024 близько 23:00 ОСОБА_8 знаходився поблизу домоволодіння АДРЕСА_3 коли у нього раптово виник умисел на порушення недоторканності житла, шляхом незаконного проникнення до житлового будинку, що фактично належить ОСОБА_15 з метою здійснення крадіжки.
Далі ОСОБА_8 , реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до іншого володіння особи, діючи умисно, порушуючи ст. 30 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується недоторканість житла, а саме: не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не інакше як за вмотивованим рішенням суду, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та ігноруючи вказану обставину, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає та те, що він залишиться непоміченим, таємно, без будь-якого дозволу та всупереч волі власника ОСОБА_15 , шляхом вибиття вікна незаконно проник до господарської споруди за адресою: АДРЕСА_3 .
Не погодившись з рішенням районного суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_8 подали на нього апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_8 покарання скасувати, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок м'якості.
Просить ухвалити новий обвинувальний вирок, яким визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185, ст. 395 КК України, та призначити покарання: за ч. 1 ст. 162 КК України - 2 роки обмеження волі; за ч. 4 ст. 185 КК України - 5 років позбавлення волі; за ст. 395 КК України - 1 рік обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі
В обґрунтування доводів посилається на те, що суд при призначенні покарання ОСОБА_8 недостатньо врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретні обставини вчинення та особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, у шлюбі не перебуває, утриманців не має, тобто має слабі соціальні зв'язки, вчинив одне кримінальне правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, згідно наданої характеристики за місцем проживання зловживає алкогольними напоями, має ряд непогашених та незнятих у встановленому законом порядку судимостей, переважна більшість з яких - за скоєння кримінальних правопорушень корисливого характеру.
Обвинувачений ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі, з урахуванням доповнених апеляційних доводів та вимог, просить скасувати вирок суду першої інстанції і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Крім того, апелянт просить застосувати до нього положення Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX.
Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу, обвинувачений зазначає, що органом досудового розслідування та оскаржуваним вироком неправильно встановлено розмір завданих збитків за епізодами вчинених крадіжок, у зв'язку з чим висновки суду, що викладені в оскаржуваному вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, але зазначив про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, внаслідок чого вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, доводи обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу сторони захисту і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що усі подані апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Цим вимогам закону вирок суду першої інстанції не відповідає.
В своїй апеляційній скарзі обвинувачений вказує на невідповідність висновків суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваному вироку, фактичним обставинам справи, та відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
При цьому, під час апеляційного розгляду прокурор та сторона захисту зазначили про те, що суд першої інстанції, розглянувши кримінальне провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки не з'ясував, чи правильно ОСОБА_8 розуміє положення цієї статті, та належним чином не роз'яснив останньому наслідків розгляду кримінального провадження в такому порядку, не впевнився в добровільності його позиції.
Перевіривши наведені доводи прокурора та обвинуваченого, колегія суддів дійшла висновку про їх обґрунтованість, з наступних підстав.
Згідно із ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Обов'язковими передумовами можливості здійснення судового розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України є повне визнання винуватості, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин інкримінованого злочину, наслідків такого розгляду, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин. Варто звернути увагу, що роз'яснення учасникам судового провадження такого розгляду не повинно мати формальний характер.
Відповідно до висновку, викладеного в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16.09.2024 в справі № 444/870/22 (провадження № 51-2989кмо23), суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі в разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК України.
Проте суд першої інстанції наведених вимог кримінального процесуального закону належним чином не дотримався.
Як вбачається з відомостей журналу судового засідання та аудіозапису до нього від 26.12.2024, суд першої інстнації за згодою учасників судового провадження, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, поставив на обговорення порядок дослідження доказів і вирішив здійснювати судовий розгляд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме допитати обвинуваченого ОСОБА_8 та дослідити відомості, що характеризують особу обвинуваченого.
Проте суд першої інстанції, в порушення вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, не роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_8 правові наслідки розгляду справи за спрощеною процедурою, а саме те, що він буде позбавлений права оскаржити фактичні обставини в апеляційному порядку, тобто не роз'яснив суті розгляду справи в спрощеному порядку та правових наслідків цього розгляду.
Не містять матеріали судового провадження і розписки про роз'яснення ОСОБА_8 положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Таким чином, суд першої інстанції не вжив усіх необхідних заходів для того, щоб переконатися в правильності розуміння обвинуваченим тих фактичних обставин, які він буде позбавлений можливості оскаржити.
При цьому належить врахувати, що положення ч.3 ст.349 КПК України не звільняють суд від процесуального обов'язку щодо ретельного дослідження судом правильності правової кваліфікації дій обвинуваченого, а також перевірки відповідності показань винної особи фактичним обставинам, згідно пред'явленого обвинувачення.
Зазначених вимог суд першої інстанції не дотримався, оскільки судом першої інстанції не дотримано обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК України, та суд дійшов передчасного висновку, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, за обставин, пред'явленого органом досудового розслідування обвинувачення.
З урахуванням положень ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути зазначені порушення вимог процесуального закону шляхом повторного дослідження вищевказаних обставин кримінального провадження, оскільки вони в суді першої інстанції не досліджувались.
Отже, суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило йому ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, що відповідно до ч. 1 ст. 412, п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування оскаржуваного вироку і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Порушення судом першої інстанції вищезазначених засад кримінального провадження та вимог ст. 370 КПК України не відносяться до передбаченого в ч.1 ст.415 КПК України переліку підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Проте, відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України. Такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є передбачені п.п. 1, 2, 10, 13, 15, 19 ч.1 ст.7 КПК України - верховенство права, законність, диспозитивність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Поряд із цим, належить врахувати те, що необхідність дотримання при судовому розгляді вказаних загальних засад судочинства підтверджується практикою Європейського суду та змістом норм Європейської конвенції з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - є частиною національного законодавства.
Разом з тим, з огляду на наявність встановлених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, яке і є підставою для скасування оскаржуваного вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості надати оцінку іншим доводам, викладених в апеляційній скарзі обвинуваченого.
За таких обставин апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого підлягають частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого суд має врахувати висновки суду апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч.3 ст.415 КПК України, та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення за наслідками судового розгляду, належним чином умотивувавши свої висновки.
Водночас, колегія суддів бере до уваги правові висновки, викладені в постановах Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.12.2020 у справі №444/2200/15-к (провадження №51-2322кмо18), від 14.09.2020 у справі №740/3597/17 (провадження №51-6070кмо19) та від 23.09.2019 у справі №728/2724/16-к (№51-7543кмо18), відповідно до якої, у разі встановлення апеляційним судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є підставами для скасування вироку чи ухвали суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 370, 419, ч.2 ст.416 КПК України, він не може залишити поза увагою доводи апеляційної скарги прокурора чи потерпілого щодо необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, оскільки в протилежному випадку це призведене до неможливості застосування такого закону при новому розгляді в суді першої інстанції.
При цьому, виходячи зі змісту ч.2 ст.415 КПК, суд апеляційної інстанції повинен формулювати свої висновки та вказівки лише в такій формі, щоб це не призводило до вирішення наперед указаних в цій нормі питань, але водночас давало би достатні підстави для застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та призначення більш тяжкого покарання у випадку, якщо під час нового розгляду в суді першої інстанції винуватість особи у вчиненні відповідного злочину буде доведено в установленому законом порядку.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на ту обставину, що, у разі визнання ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінальних правопорушень за пред'явленим обвинуваченням, призначене останньому покарання повинно відповідати тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого, в зв'язку з чим колегія суддів зауважує на тому, що під час нового судового розгляду зазначеного кримінального провадження необхідно ретельно, повно та всебічно перевірити та надати належну правову оцінку доказам в цьому провадженні, наданим стороною обвинувачення та відомостям, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_8 , на підставі чого, за результатами такого судового розгляду, керуючись вимогами ст. 370 КПК України, постановити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Разом з цим, суду першої інстанції під час нового судового розгляду, при наявності обґрунтованих підстав та з урахуванням доведеності вини за пред'явленим обвинуваченням, необхідно ретельно перевірити апеляційні доводи прокурора щодо м'якості призначеного остаточного покарання, які на думку колегії суддів не позбавлені правових підстав, оскільки відомості кримінального провадження свідчать про те, що обвинувачений раніше неодноразово судимий, не має міцних соціальних зв'язків, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, негативно характеризується за місцем проживання, на шлях виправлення не становиться та належних висновків для себе не робить.
За таких обставин, в разі доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень в об'ємі пред'явленого обвинувачення, а також у разі якщо за результатами нового судового розгляду не буде встановлено інших обставин, які не були відомі суду першої інстанції під час попереднього судового розгляду, та які пом'якшують покарання, суду першої інстанції належить ретельно перевірити апеляційні доводи прокурора щодо м'якості призначеного остаточного покарання, надавши їм обґрунтовану, повну та вмотивовану оцінку в остаточному судовому рішенні за наслідками судового розгляду.
Крім того, відповідно до положень п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 419 КПК України, в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції зазначаються мотиви прийнятого рішення, в тому числі в частині запобіжного заходу, а в резолютивній частині - рішення щодо запобіжного заходу.
Колегія суддів вважає, що слід залишити обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , продовживши його, оскільки він раніше неодноразово засуджувався за вчинення умисних злочинів, в тому числі проти власності та за цим кримінальним провадженням обвинувачується, в тому числі, у вчиненні тяжкого злочину, а також існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справах «Едуард Шабалін проти Росії» (рішення ЄСПЛ від 16.10.2014) та «Руслан Яковенко проти України» (рішення ЄСПЛ від 04.09.2015) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_8 , та з метою попередження ризиків його переховування від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки він не може не усвідомлювати імовірність визнання його вини за висунутим йому обвинуваченням, ураховуючи особливості апеляційного розгляду, передбачені главою 31 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити ОСОБА_8 під вартою, продовживши йому запобіжний захід, але не більше ніж на 60 днів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, ст. 407 ч. 1 п. 6, ст. 409 ч. 1 п.3, ст. 412 ч.1, ст.ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Барвінківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 31 травня 2025 року включно.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді: