Справа № 635/1295/20 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/669/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.122, ч.4 ст.152, ч.2 ст.156 КК України
02 квітня 2025 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в м.Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Харківського районного суду Харківської області від 27 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_7 , -
Вироком Харківського районного суду Харківської області від 27.11.2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мартоноша Новомиргородського району Кіровоградської області, громадянина України, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, який зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України непогашених судимостей не має,
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156 КК України, та призначено йому покарання:
- за ч.1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч.4 ст.152 КК України у виді позбавлення волі на строк 14 років;
- за ч.2 ст.156 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років, з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, що пов'язані з навчанням, вихованням та дозвіллям дітей на строк 3 роки.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років, з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, що пов'язані з навчанням, вихованням та дозвіллям дітей на строк 3 роки.
Початком відбування покарання ОСОБА_7 вважається 26.05.2019 та йому зарахувано відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою.
Включено інформацію про ОСОБА_7 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітніх осіб.
Цивільні позови потерпілої ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про стягнення моральної шкоди - задовольнено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь: ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 20000 грн; ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 100000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати, пов'язані із залученням експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для проведення судово-біологічної експертизи №9/549СЕ-19 від 07.08.2019 у сумі 21 486 грн 02 коп.
Вирішено долю речових доказів відповідно до ст.100 КПК України.
Цим вироком встановлено, що у кінці грудня 2018 року, більш точного часу не встановлено, у с. Шубіно Харківського району Харківської області ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись разом із малолітньою потерпілою ОСОБА_10 , з якою він перебуває у сімейних та близьких відносинах, у приміщенні гаражу на території домоволодіння за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , скориставшись відсутністю матері малолітньої потерпілої - ОСОБА_9 та будь-яких інших дорослих осіб, достовірно знаючи про неможливість малолітньої потерпілої ОСОБА_10 чинити йому будь-який опір через її малолітній вік, вирішив задовольнити свою статеву пристрасть шляхом вагінального проникнення в тіло останньої без її згоди, про що її повідомив, при цьому озвучивши малолітній потерпілій ОСОБА_10 погрозу застосувати до неї фізичне насильство у разі відмови.
Впевнившись у тому, що малолітня потерпіла ОСОБА_10 змушена підкоритись його злочинним вимогам, оскільки боїться за своє життя та здоров'я, ОСОБА_7 , незважаючи на відсутність у малолітньої потерпілої ОСОБА_10 добровільної згоди на статеві відносини, діючи умисно, роздягнув її та почав вчиняти відносно неї дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), а саме: здійснив вагінальне проникнення його статевого органу в тіло малолітньої потерпілої ОСОБА_10 , що тривало близько 25 хвилин, тим самим зґвалтувавши її.
Виконавши всі необхідні дії, спрямовані на задоволення статевої пристрасті, ОСОБА_7 покинув місце вчиненого ним кримінального правопорушення, залишивши малолітню потерпілу ОСОБА_10 у приміщенні гаражу на території вказаного вище будинку.
Крім того, на початку травня 2019 року, більш точного часу не встановлено, у с. Шубіно Харківського району Харківської області ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повторно, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись разом із малолітньою потерпілою ОСОБА_10 , з якою він перебуває у сімейних та близьких відносинах, у приміщенні теплиці на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , скориставшись відсутністю будь-яких інших дорослих осіб, достовірно знаючи про неможливість малолітньої потерпілої ОСОБА_10 чинити йому будь-який опір через її малолітній вік, вирішив задовольнити свою статеву пристрасть шляхом орального та вагінального проникнення в тіло останньої без її згоди, про що її повідомив, при цьому озвучив малолітній потерпілій ОСОБА_10 погрозу застосувати до неї фізичне насильство у разі відмови.
Впевнившись у тому, що малолітня потерпіла ОСОБА_10 змушена підкоритись його злочинним вимогам, оскільки боїться за своє життя та здоров'я, ОСОБА_7 , незважаючи на відсутність у малолітньої потерпілої ОСОБА_10 добровільної згоди на статеві відносини, діючи умисно, роздягнув її та почав вчиняти відносно неї дії сексуального характеру, пов'язані із оральним та вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), а саме: здійснив оральне проникнення його статевого органу в тіло малолітньої потерпілої ОСОБА_10 , після чого здійснив вагінальне проникнення його статевого органу в її тіло, що тривало близько 10 хвилин, тим самим зґвалтувавши її.
Виконавши всі необхідні дії, спрямовані на задоволення статевої пристрасті, ОСОБА_7 покинув місце вчиненого ним кримінального правопорушення, залишивши малолітню потерпілу ОСОБА_10 у приміщенні літньої кухні на території вказаного вище будинку.
Крім того, на початку травня 2019 року, більш точного часу не встановлено, у с. Шубіно Харківського району Харківської області ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повторно, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись разом із малолітньою потерпілою ОСОБА_10 , з якою він перебуває у сімейних та близьких відносинах, у приміщенні літньої кухні на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , скориставшись відсутністю будь-яких інших дорослих осіб, достовірно знаючи про неможливість малолітньої потерпілої ОСОБА_10 чинити йому будь-який опір через її малолітній вік, вирішив задовольнити свою статеву пристрасть шляхом орального та вагінального проникнення в тіло останньої без її згоди, про що її повідомив, при цьому озвучив малолітній потерпілій ОСОБА_10 погрозу застосувати до неї фізичне насильство у разі відмови.
Впевнившись у тому, що малолітня потерпіла ОСОБА_10 змушена підкоритись його злочинним вимогам, оскільки боїться за своє життя та здоров'я, ОСОБА_7 , незважаючи на відсутність у малолітньої потерпілої ОСОБА_10 добровільної згоди на статеві відносини, діючи умисно, роздягнув її та почав вчиняти відносно неї дії сексуального характеру, пов'язані із оральним та вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), а саме: здійснив оральне проникнення його статевого органу в тіло малолітньої потерпілої ОСОБА_10 , після чого здійснив вагінальне проникнення його статевого органу в її тіло, що тривало близько 10 хвилин, тим самим зґвалтувавши її.
Виконавши всі необхідні дії, спрямовані на задоволення статевої пристрасті, ОСОБА_7 покинув місце вчиненого ним кримінального правопорушення - злочину, залишивши малолітню потерпілу ОСОБА_10 у приміщенні літньої кухні на території вказаного вище будинку.
Крім того, у нічний час, приблизно о 23:00 годині, в середині травня 2019 року, більш точного часу не встановлено, у с. Шубіно Харківського району Харківської області, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повторно, перебуваючи у будинку за місцем проживання у домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , скориставшись тим, що сплять всі мешканці, підійшов до ліжка малолітньої потерпілої ОСОБА_10 , з якою він перебуває у сімейних та близьких відносинах, достовірно знаючи про неможливість останньої чинити йому будь-який опір через її малолітній вік, вирішивши задовольнити свою статеву пристрасть, підійшов до ліжка малолітньої потерпілої ОСОБА_10 , після чого оголив її та почав торкатися її статевих органів.
Побачивши те, що внаслідок своїх умисних дій він розбудив малолітню потерпілу ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій умисел, направлений на задоволення статевої пристрасті, примусово завів малолітню потерпілу ОСОБА_10 у приміщення кухні всередині вказаного будинку, після чого наніс руками декілька ударів по тілу останньої, тим самим спричинивши їй фізичний біль та зламавши її волю для опору, внаслідок чого малолітня потерпіла ОСОБА_10 роздяглась.
Побачивши, що малолітня потерпіла ОСОБА_10 повністю підкорюється його злочинним вимогам, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій умисел, здійснив вагінальне проникнення його статевого органу в тіло малолітньої потерпілої ОСОБА_10 , що тривало близько 10 хвилин, тим самим зґвалтувавши її.
Виконавши всі необхідні дії, спрямовані на задоволення статевої пристрасті, ОСОБА_7 покинув місце вчиненого ним кримінального правопорушення, залишивши малолітню потерпілу ОСОБА_10 у приміщенні кухні всередині вказаного вище будинку.
Крім того, 25.05.2019 близько 11:30 години, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись разом із малолітньою потерпілою ОСОБА_10 , з якою він перебуває у сімейних та близьких відносинах, у приміщенні кухні всередині будинку за місцем проживання у домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , знаючи про малолітній вік останньої, розуміючи, що своїми умисними діями він спричиняє шкоду нормальному моральному та фізичному становленню малолітньої потерпілої ОСОБА_10 , скориставшись відсутністю будь-яких інших дорослих осіб, діючи з умислом, спрямованим на задоволення статевої пристрасті, вчиняючи відносно малолітньої потерпілої ОСОБА_10 розпусні дії, оголив перед нею свій статевий орган, тим самим спричинивши шкоду нормальному моральному та фізичному становленню малолітньої дитини.
Крім того, 25.05.2019 близько 12:00 години ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись разом із малолітньою потерпілою ОСОБА_10 , з якою він перебуває у сімейних та близьких відносинах, у приміщенні кухні всередині будинку за місцем проживання у домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , скориставшись відсутністю будь-яких інших дорослих осіб, достовірно знаючи про неможливість малолітньої потерпілої ОСОБА_10 чинити йому будь-який опір через її малолітній вік, повторно, вирішив задовольнити свою статеву пристрасть шляхом орального проникнення в тіло останньої без її згоди, про що її повідомив, при цьому озвучив малолітній потерпілій ОСОБА_10 погрозу застосувати до неї фізичне насильство у разі відмови. Впевнившись у тому, що малолітня потерпіла ОСОБА_10 змушена підкоритись його злочинним вимогам, оскільки боїться за своє життя та здоров'я, ОСОБА_7 , незважаючи на відсутність у малолітньої потерпілої ОСОБА_10 добровільної згоди на статеві відносини, діючи умисно, роздягнув її та почав вчиняти відносно неї дії сексуального характеру, пов'язані із оральним та вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (ґвалтування), а саме: вступив з малолітньою потерпілою ОСОБА_10 у статеві зносини шляхом орального проникнення його статевого органу до її рота, після чого, не обмежившись цим, продовжив з нею статеві зносини шляхом вагінального проникнення його статевого органу в тіло останньої.
Після цього ОСОБА_7 , вирішивши продовжити на ліжку у приміщенні спальні всередині будинку за вказаною адресою статеві зносини з малолітньою потерпілою ОСОБА_10 шляхом вагінального проникнення його статевого органу в її тіло, примусово завів малолітню потерпілу ОСОБА_10 всередину зазначеного приміщення спальні, застосував до неї фізичну силу, а саме: наніс руками декілька ударів у область обличчя дівчинки, спричинивши їй таким чином фізичний біль, тим самим зламавши її волю для опору, внаслідок чого малолітня потерпіла ОСОБА_10 лягла на ліжко. Побачивши це, впевнившись у тому, що малолітня потерпіла ОСОБА_10 повністю підкорюється його злочинним вимогам, продовжуючи реалізовувати свій умисел, роздягнувшись, також ліг на ліжко до малолітньої потерпілої ОСОБА_10 та вступив з нею у статеві зносини шляхом вагінального проникнення його статевого органу в її тіло, що тривало близько 15 хвилин, тим самим зґвалтувавши її.
Виконавши всі необхідні дії, спрямовані на задоволення статевої пристрасті, ОСОБА_7 покинув місце вчиненого ним кримінального правопорушення, залишивши малолітню потерпілу ОСОБА_10 на ліжку у приміщенні спальні всередині вказаного будинку.
Крім того, встановлено, що у травні 2019 року, більш точного часу не встановлено, у с. Шубіно Харківського району Харківської області ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у приміщенні кухні у будинку за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , під час словесного конфлікту зі своєю дружиною ОСОБА_9 , яка у цей час сиділа на стільці біля столу, діючи з прямим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень, підійшов до неї та на ґрунті особистих неприязних відносин почав умисно наносити у область голови ОСОБА_9 удари кулаками правої та лівої рук, внаслідок чого остання, захищаючись, виставила вперед руки. Незважаючи на це, ОСОБА_7 продовжив наносити удари кулаками правої та лівої рук, при цьому один з цих ударів, які наносились кулаком правої руки ОСОБА_7 , прийшовся у ліву руку ОСОБА_9 , а саме: у область її лівої кисті та у область другого пальця лівої кисті, внаслідок чого ОСОБА_9 відчула сильний фізичний біль та отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої травми лівої кисті у вигляді поперечного перелому основної фаланги другого пальця лівої кисті зі зміщенням під кутом, що відноситься відповідно до висновку експерта №09-725/2019 від 18.06.2019 за результатами судово-медичної експертизи до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що не є небезпечним для життя в момент заподіяння, але спричинила за собою тривалий розлад здоров'я понад 3 тижнів (21 дня) згідно з п.п.2.2.1 а, б, в і 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які затверджені наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995.
На зазначений вирок суду першої інстанції обвинуваченим ОСОБА_9 подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати вирок Харківського районного суду Харківської області від 27.11.2024 і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу, обвинувачений вказує на невідповідність висновків суду, викладених у судовому засіданні, фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки він не вчиняв інкриміновані йому злочини за ч.4 ст.152, ч.2 ст.156 КК України, а показання його дружина разом та її доньки є неправдивими, чому не надано належної оцінки судом першої інстанції в оскаржуваному вироку.
Обвинувачений також зазначає, що він постійно мав конфлікти із своєю дружиною, внаслідок чого остання намагається в будь-який спосіб відібрати належне йому на праві власності майно.
Апелянт також зазначає, що матеріали цього кримінального провадження повністю сфальсифіковані, згідно висновку судово-медичної експертизи №09-678/2019 від 30.05.2019 у потерпілої ОСОБА_10 не було встановлено будь-яких тілесних ушкоджень та слідів сексуального насильства, а прокурор ОСОБА_11 здійснював на нього тиск на протязі всього часу, коли обвинувачений перебував під вартою, внаслідок чого у нього було декілька випадків інсульту та його стан здоров'я значно погіршився.
Крім того, до початку апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_9 подав письмове клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції здійснювалися усі можливі процесуальні заходи з метою виконання цих процесуальних прав обвинуваченого.
Зокрема, судом апеляційної інстанції надавалась обвинуваченому ОСОБА_7 процесуальна можливість ознайомитись із матеріалами кримінального провадження в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», однак 07.02.2025 відмовився від ознайомлення, мотивуючи свою відмову поганим зором.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24.02.2025 було встановлено обвинуваченому ОСОБА_7 процесуальний строк (графік) для ознайомлення з матеріалами цього кримінального провадження (справа №635/1295/20) до 02.04.2025, а апеляційний розгляд відкладено до визначеної дати.
При цьому, в подальшому апеляційним судом неодноразово надавалась обвинуваченому ОСОБА_7 процесуальна можливість ознайомитись із матеріалами кримінального провадження в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», однак 10.03.2025, 18.03.2025 та 25.03.2025 обвинувачений відмовився від ознайомлення з матеріалами справи, пославшись на поганий стан свого здоров'я.
Разом з цим, з відповіді завідувача Харківської медичної частини №27 філії ЦОЗ ДКВС України у Харківській та Луганських областях ОСОБА_12 від 01.04.2025 вбачається, що після 13.07.2024 обвинувачений ОСОБА_7 активно не звертався зі скаргами на стан свого здоров'я до лікарів Харківської медичної частини №27.
З цієї відповіді також вбачається, що 03.03.2025 обвинувачений ОСОБА_7 був оглянутий лікарем кардіологом КНП «Міська поліклініка №24» ХМР. Скарги на момент огляду не висловлював. В анамнезі, зі слів, перенесений інсульт. Об'єктивно: загальний стан здоров'я задовільний.
Станом на час складання довідки загальний стан здоров'я ОСОБА_7 задовільний. Стаціонарного лікування, в тому числі за межами установи, не потребує. За станом здоровя може ознайомлюватись з матеріалами судового провадження.
Крім того, колегія суддів бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_7 користується професійною правовою допомогою адвоката ОСОБА_8 , який 12.02.2025 ознайомлювався з матеріалами кримінального провадження.
При цьому, судом апеляційної інстанції надавалася процесуальна можливість обвинуваченому ОСОБА_7 ознайомитись з матеріалами цього судового провадження в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» за участі захисника ОСОБА_8 , але 10.03.2025 обвинувачений в черговий раз відмовився від ознайомлення з матеріалами справи, пославшись на поганий стан здоров'я, необхідністю надання йому можливості прочитання усіх матеріалів вголос, а також прослуховування аудіозаписів судових засідань. Разом з цим, в наступні дні ознайомлення, а саме 18.03.2025 та 25.03.2025, обвинувачений також відмовився від ознайомлення у зв'язку з поганим станом здоров'я.
За таких обставин, колегія суддів, враховуючи вищезазначену процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 , дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання сторони захисту про відкладення апеляційного розгляду для необхідності надання обвинуваченому часу для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту, думку прокурора, який вважав за необхідне залишити без задоволення подану апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та перевіривши оскаржуваний вирок, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За таких обставини, виходячи із вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів не перевіряє оскаржуваний вирок в частині визнання ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Разом з цим, згідно зі ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що ставлять під сумнів винуватість обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку.
Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, перш ніж ухвалювати обвинувальний чи виправдувальний вирок, суд першої інстанції, з дотриманням норм ст. ст. 17, 22, 23 КПК України, повинен дослідити всі докази сторони обвинувачення та докази і позицію сторони захисту, надати їм належну, логічну оцінку, виходячи з вимог ст.ст. 91, 94 КПК України, та за наявністю підстав - визнати такі докази неналежними, недопустимими чи недостовірними, що в свою чергу унеможливить вибірковість їх оцінки.
Крім того згідно з п. 15 ст.7, ст.22 КПК України, однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні суду своїх доказів і у доведенні перед ним їх переконливості.
При цьому суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Колегія суддів дійшла висновку, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону суд виконав в повному обсязі.
Суд першої інстанції дійшов законного, обґрунтованого та вмотивованого висновку про доведеність пред'явленого ОСОБА_9 обвинувачення за ч.4 ст.152, ч.2 ст.156 КК України.
Надаючи оцінку апеляційним доводам обвинуваченого та його захисника щодо недоведеності вини ОСОБА_9 за пред'явленим обвинуваченням, колегія суддів виходить із правової позиції, висловленій в постанові Верховного Суду від 26.03.2025 у справі № 535/511/20.
Зокрема, колегія суддів виходить із того, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб'єктивну сторону.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.
З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 688/788/15-к, від 08.10.2019 у справі № 195/1563/16-к, від 21.01.2020 у справі № 754/17019/17, від 16.09.2020 у справі № 760/23459/17 та ін.).
Цей стандарт у цьому кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_9 , на думку колегії суддів, було дотримано в повному обсязі, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152, ч.2 ст.156 КК України, та суд обґрунтовано послався на показання потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_13 , експерта ОСОБА_14 .
Зокрема, потерпіла ОСОБА_9 повідомила суду першої інстанції, що обвинувачений ОСОБА_7 регулярно, протягом тривалого часу неодноразово бив її, дочку ОСОБА_10 , та мати. Сім'я страждала від постійного фізичного насильства з боку обвинуваченого ОСОБА_7 , який зловживав алкоголем, та ставав дуже агресивним. Він примушував жінок носити одяг, який би приховував сліди побиття, синці, подряпини. Був домашнім тираном, якого всі боялися. Крім того, потерпіла пояснила, що 25.05.2019 перебувала на роботі, коли їй зателефонувала дочка та повідомила, що її вітчим ОСОБА_7 вчинив відносно неї розпусні дії та зґвалтував її.
Потерпіла ОСОБА_10 пояснила під час свого допиту в суді першої інстанції, що вона мешкала за однією адресою з обвинуваченим ОСОБА_7 , своєю матір'ю, бабусею, двома зведеними братами, він був її відчимом. Стосунки з самого початку не склалися, він її бив, часто сварилися. В кінці осені 2018 року почались насильницькі дії відносно неї з боку ОСОБА_7 , а саме в гаражі, де він її затягнув за руки, почав роздягати, вона кричала, однак ОСОБА_7 її бив, закривавав рот, погрожував, що він вб'є всю родину, якщо вона комусь розповість про це. Перший раз насильницькі дії сексуального характеру з боку ОСОБА_7 були вчинені оральним та вагінальним способом. Крім того, взимку, ОСОБА_7 вночі витягнув на її на кухню, погрожуючи примушував до статевих відносини, закривав рот, щоб не кричала. Потім в травні 2019 в літній кухні, коли нікого не було вдома, а також на кухні в будинку. Кожен раз статевих акт був повноцінним до еякуляції. Постійно був п'яний та агресивний. Одного разу ОСОБА_7 в стані алкогольного сп'яніння зайшов у її кімнату, закрив рота, щоб не кричала та примусив вступити з ним в оральний та вагінальний контакт. 25.05.2019 приблизно о 07 год 00 хв. ОСОБА_7 прокинувся та відправив її за горілкою, напився. Бабуся та брати були вдома, у своїй кімнаті, двері були зачинені. ОСОБА_7 затягнув потерпілу у свою кімнату та зґвалтував. Була вдягнена у сині лосини та темну кофту з білими буквами. Вирішила розповісти мамі та своїй подрузі, бо терпіти вже не могла.
Крім того, потерпіла ОСОБА_10 була додатково допитана в судовому засіданні та пояснила, що протиправні насильницькі дії сексуального характеру, які були вчинені відносно неї ОСОБА_7 , були більше 10 разів, орально та вагінально, тривалість статевих актів від 5 до 20 хв. Все супроводжувалось побиттям та погрозами вбити всю сім'ю. Також вона зазначила, що знала, що ОСОБА_7 відбував покарання за вбивство, тому вважала, що її життю та життю її рідних загрожує реальна небезпека.
Допитана в судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_13 пояснила, що що вона є однокласницею потерпілої ОСОБА_10 . Знайомі з 5-го класу, дружили, гуляли, проводили багато часу разом після школи., відвідували гурток, ходили одна до одної в гості, залишалась вдома на ніч у подруги. Коли приходила в гості до ОСОБА_10 , то бачила, як ОСОБА_7 в стані алкогольного сп'яніння міг схопити Віку за грудь, сидів без трусів, загравав до неї, відпускав вульгарні жарти. Зі слів ОСОБА_15 пропонував їй, щоб вона запросила її на ночівлю. Одного разу, коли більше нікого не було вдома, ОСОБА_7 наказав ОСОБА_16 вийти на вулицю, тому що йому треба поговорити з її подругою, а коли вони вийшла завів свідка у кімнату, сам ліг на ліжко, взяв її руку та поклав собі на член. Коли вона приходила до ОСОБА_15 додому, подруга показувала їй міста, де ОСОБА_7 її ґвалтував - в гаражі, в кімнаті, на ліжку. Часто бачила ОСОБА_17 засмученою, на тілі були синці. Свідок боялася розповісти своєму батьку про це, оскільки думала, що батько заборонить їй спілкуватися з ОСОБА_18 , не знала що робити. Бабуся та мама Віки ходили в синцях, чула сварки, крики. В школі про це знали. В той день не могла додзвонитись до подруги. Її батько сказав, що біля дому ОСОБА_10 багато поліції. Пізніше їй зателефонувала ОСОБА_10 та повідомила, що її зґвалтував відчим ОСОБА_7 , дуже плакала, розповіла, що це трапилося не вперше, було страшно зізнатися, але більше не може терпіти. Протягом декількох років, коли згадувала про ці моменти постійно плакала, часто була засмучена.
Експерт ОСОБА_14 у судовому засіданні 23.11.2020 в суді першої інстанції надала показання про те, що дівоча пліва у потерпілої ОСОБА_10 легко розтягується, що дозволяє введення стороннього тіла у вагіну без порушення цілості плеври.
Вищезазначений свідок ОСОБА_13 у цьому кримінальному провадженні була попереджена судом про кримінальну відповідальність за надання завідома неправдивих показань і стороною захисту не надано будь-яких об'єктивних доказів, що свідок надавали завідомо неправдиві показання та має особисту зацікавленість щодо розгляду цього кримінального провадження чи вона має намір обмовити обвинуваченого.
При цьому, вищезазначений свідок при її допиті в суді першої інстанції зазначала, що у неї відсутні підстави для обмови обвинуваченого.
Крім того, зазначені показання свідка ОСОБА_13 повністю узгоджуються з показаннями потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , а обвинуваченим та його захисником не надано суду апеляційної інстанції будь-яких доказів про те, що свідок чи потерпілі не могли пам'ятати події, які мали місце згідно формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, у зв'язку з чим у колегії суддів відсутні процесуальні підстави ставити під сумнів зазначені вище показання свідка ОСОБА_13 і потерпілих.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст.7, ч. 1 ст.26 КПК України, однією із загальних засад кримінального провадження є диспозитивність, яка полягає у вільному використанні суб'єктами кримінального провадження своїх процесуальних прав в межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Отже, сторона захисту у змагальному процесі не була позбавлена можливості також задавати потерпілим та свідкам питання, у тому числі з метою підтвердження версії щодо відсутності в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення і вчинення злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_7 , тобто для відстоювання своєї процесуальної позиції стосовно невинуватості обвинуваченого.
Колегія суддів також зазначає, що потерпіла ОСОБА_10 двічі допитувалася в суді першої інстанції та попереджалася про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, вона надавали детальні показання щодо обставин, пов'язаних із вчиненим ОСОБА_7 стосовно неї злочинів за ч.4 ст.152, ч.2 ст.156 КК України, а тому підстав вважати, що потерпіла ОСОБА_10 має намір обмовити обвинуваченого також немає.
Доводи сторони захисту щодо наміру потерпілої ОСОБА_9 обмовити свого чоловіка - обвинуваченого ОСОБА_7 , на переконання колегії суддів, не знайшли свого підтвердження як під час судового розгляду в суді першої інстанції, так і при апеляційному розгляду, оскільки зазначені доводи сторони захисту повністю спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_13 , а також наявними письмовими доказами у справі та яким надана повна, обґрунтована і належна оцінка в оскаржуваному вироку.
Згідно ч.4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, а тому апеляційна скарга в цій частині є необґрунтованою та безпідставною.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що показання потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_13 та експерта ОСОБА_14 , попереджених про кримінальну відповідальність за введення суд в оману і безпосередньо допитаних під час судового розгляду, є стабільними протягом усього розгляду і узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, які в свою чергу свідчать про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за ч.4 ст.152, ч.2 ст.156 КК України.
Крім того, судом першої інстанції співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку відомості, що містяться у письмових доказах, а саме:
- рапорту інспектора Харківського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_19 від 25.05.2019, з якого вбачається, що 25.05.2019 о 13 год 26 хв. надійшло повідомлення від служби «102», що 25.05.2019 о 13 год 26 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , від заявниці ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що їй зателефонувала дочка ОСОБА_10 , 19.09.2005 (13 років) та повідомила, що приблизно о 12 год 00 хв її відчим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (раніше відбував строк у місцях позбавлення волі за вбивство) із застосуванням фізичної сили, вступив з нею у статевий акт без її дозволу, акт відбувся природним шляхом, без використання контрацептивів, рекомендовано викликати БШД;
- витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.05.2019, в який об 11 год 20 хв. внесені відомості за № 12019220430000858 про вчинене кримінальне правопорушення за ч.4 ст. 152 КК України, за фактом зґвалтування ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_9 від 25.05.2019 щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 , який близько 25.05.2019 вчинив розпусні дії у відношенні її дочки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- протоколу огляду місця події від 25.05.2019 та фототаблицею до нього, згідно якого, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_9 добровільно видала одяг своєї доньки ОСОБА_10 , 2005р.н., а саме: труси дитячі, футболку, штани спортивні, підковдра зеленого та синього кольору з малюнком у вигляді квітів, простирадло, які були брудні та розірвані, які були поміщені до паперового ящика та передано на зберігання до кімнати речових доказів Харківського ВП ГУНП в Харківській області;
- висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.05.2019 № 941, складеному о 20 год 10 хв., яким встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває у стані алкогольного сп'яніння;
- довідки Комунального закладу охорони здоров'я Мереф'янської центральної районної лікарні від 25.05.2019, згідно якої при огляді ОСОБА_7 , 1965р.н., тілесних ушкоджень не встановлено;
- протоколу затримання особи, що підозрюється у вчиненні злочину від 26.05.2019, відповідно до якого 26.05.2019 о 13 год. 15 хв затримано ОСОБА_7 , 1965 р.н.;
- висновку експерта № 09-678/2019 від 30.05.2019 судово-медичної експертизи ХОБСМЕ, відповідно якого у ОСОБА_10 , 2005 р.н. (13 років), при судово-медичному обстеженні гр. ОСОБА_10 яких-небудь тілесних ушкоджень, або їх слідів не мається. Яких-небудь пошкоджень з боку порожнини рота у гр. ОСОБА_10 , а також анального отвіру, які б вказували на задоволення з нею статевої пристрасті в збоченій формі - в рот - немає. Анатомічна цілість дівочої пліви у гр. ОСОБА_10 не порушена, але будова її така, що вона легко розтягується, податлива, а отже не виключена можливість здійснення статевого акту і без порушення цілості дівочої пліви. На момент подій та огляду експертами, вік малолітньої ОСОБА_10 становив 13 років. Експертиза встановлення статевої зрілості в Україні проводиться щодо осіб жіночої статі віком з 14 до 18 років при ранньому початку статевого життя, а також при обстеженні з приводу встановлення характеру та механізму виникнення ушкоджень при скоєнні насильницького статевого акту згідно п.п.2.1.1. Правил проведення судово-медичної експертиз з приводу статевих станів в бюро судово-медичної експертизи, затверджених Наказом № 6 від 17.01.1995 р. Виходячи із вищевикладеного, малолітня ОСОБА_10 , 2005 р.н. (13 років), не досягла статевої зрілості;
- висновку експерта №14/1268-Дм/19 від 18.06.2019, КЗОЗ ХОБСМЕ, згідно якого кров ОСОБА_7 , належить до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВО;
- висновку експерта №14/1297-Дм/19 від 24.06.2019, КЗОЗ ХОБСМЕ, згідно якого кров ОСОБА_10 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В;
- висновку експерта № 14/1313-Дм/19 від 26.06.2019, КЗОЗ ХОБСМЕ, згідно якого на ластовиці трусів дитячих (об'єкт №1), приналежних малолітній ОСОБА_10 , 2005р.н., вилучених 25.05.2019, в ході добровільної видачі її матір'ю ОСОБА_9 , знайдена слина без домішки крові та сперми і в реакції кількісної абсорбції виявлений антиген Н, властивий як піхвовим виділенням, так і злущеному епітелію шкіри, що завжди присутній на нижній білизні, самої потерпілої. Таким чином, категорично висказатися про групову приналежність слини не є можливим. Однак, з огляду на групові характеристики осіб, які проходять у справі і беручи до уваги конкретні обставини справи, не можна виключити можливість присутності слини на ластовиці трусів (об'єкт №1), від чоловіка з груповою приналежністю крові О ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, видільника антигену Н, яким є підозрюваний ОСОБА_7 ;
- висновку експерта № 14/1312-Дм/19 від 26.06.2019, КЗОЗ ХОБСМЕ, згідно якого на спортивних штанах , що належать малолітній ОСОБА_10 , 2005р.н., вилучених в ході добровільної видачі матір'ю ОСОБА_9 , знайдена сперма без домішки слини, крові, реакцією абсорбції-елюції виявлено антиген Н. Таким чином, отримані дані свідчать про те, що сперма може відуватися тільки від людини з групою крові О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, незалежно від категорії видільництва. ОСОБА_7 відноситься до такої групи, отже походження сперми не виключається;
- висновку експерта № 14/1316-Дм/19 від 27.06.2019, КЗОЗ ХОБСМЕ, згідно якого відповідно до висновку експерта №14/1297-Дм/19 від 24.06.2019 відділення судово- медичної імунології ХОБСМЕ: «кров ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В»;
- висновку експерта №14/1268-Дм/19 від 18.06.2019 відділення судово- медичної імунології ХОБСМЕ, згідно якого кров ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВО.;
- висновку експерта №14/1313-Дм/19 від 09.07.2019 відділення судово- медичної імунології ХОБСМЕ, згідно якого: «3.2.Дослідженням зразка слини малолітня ОСОБА_10 відноситься до категорії видільників властивого їй групоспецифічного антигену Н. 3.4. Дослідженням зразка слини підозрюваний ОСОБА_7 відноситься до категорії видільників властивого йому групоспецифічного антигену Н». На підодіяльнику світло-зеленого кольору з квітковим малюнком, вилученому під час огляду місця події з кімнати №4 за адресою: АДРЕСА_1 , в об'єктах №№47,51 знайдені сліди сперми людини, в яких виявлений груповий антиген Н ізосерологічної системи АВО, властивий видільнику. Отже, походження сперми у вказаних об'єктах від ОСОБА_7 не виключається. Кров та слина в об'єктах №№47,51 не виявлені.;
- висновку судово-психіатричного експерта № 416 від 15.07.2019, згідно якого ОСОБА_7 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У періоди часу, яким відповідають правопорушення, ОСОБА_7 виявляв ознаки вищевказаного хронічного психічного захворювання та перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_7 відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує;
- висновку експерта № 9/549СЕ/19 від 07.08.2019 ХНДЕКЦ, згідно якого генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на трусах потерпілої малолітньої ОСОБА_10 (об'єкти №№ 5, 7, 8, 10), є змішаними, збігаються між собою, містять генетичні ознаки більш, ніж однієї особи, серед яких містяться генетичні ознаки зразків крові потерпілої малолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (об'єкт № 1), та підозрюваного гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об'єкт № 2). Генетичні ознаки (ДНК-профіль) клітин з ядрами, виявлених на трусах потерпілої малолітньої ОСОБА_10 (об'єкти №№ 3, 4, 6), збігаються між собою і не збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілої малолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (об'єкт № 1). Генетичні ознаки (ДНК-профіль) клітин з ядрами, виявлених на трусах потерпілої малолітньої ОСОБА_10 (об'єкти №№ 3, 4, 6), збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка крові підозрюваного гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об'єкт № 2). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак клітин з ядрами, виявлених на трусах потерпілої малолітньої ОСОБА_10 (об'єкти №№ 3,4, 6), та зразка крові підозрюваного гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об'єкт № 2), складає 9,19 х 10 40. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об'єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 1 додецильйонів осіб (1,09 х 1039). Генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на трусах потерпілої малолітньої ОСОБА_10 (об'єкти №№ 5, 7, 8, 10), є змішаними, збігаються між собою, містять генетичні ознаки більш, ніж однієї особи, серед яких містяться генетичні ознаки зразків крові потерпілої малолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (об'єкт № 1), підозрюваного гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об'єкт № 2);
- протоколі проведення слідчого експерименту від 19.10.2019 з відеозаписом за участі малолітньої ОСОБА_10 , законного представника ОСОБА_20 , спеціаліста ОСОБА_21 , інспектора -криміналіста СВ Харківського ВП ОСОБА_22 у присутності понятих ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , відповідно до якого потерпіла ОСОБА_10 детально відтворила події злочинів скоєні ОСОБА_7 відносно неї.
Отже, з вищенаведених показань потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_13 та експерта ОСОБА_14 і долучених до справи доказів об'єктивно вбачається, що ОСОБА_7 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення: за ч.2 ст.156 КК України, тобто вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи, вчинені членом сім'ї; за ч.4 ст.152 КК України (у редакції до 11.01.2019), тобто статеві зносини із погрозою застосування фізичного насильства (зґвалтування), вчинені щодо малолітньої; за ч.4 ст.152 КК України, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним та вагінальним, проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене повторно, вчинене відносно особи, з якою винний перебуває у сімейних та близьких відносинах, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.
За таких обставин, судом першої інстанції правильно було встановлено в діях ОСОБА_7 складу злочинів, передбачених ч.4 ст.152, ч.2 ст.156 КК України, а тому колегія суддів критично ставиться до апеляційних доводів сторони захисту щодо відсутності події кримінальних правопорушень, а також щодо відсутності в його діях складу цих злочинів.
При цьому, виходячи із положень ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства та дізнання, у поєднанні із загальним обов'язком держави за ст. 1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Яременко проти України», «Вергельський проти України», «Олексій Михайлович Захарків проти України» та «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Відповідно до ч.6 ст. 206 КПК України якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Разом з цим, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 не звертався із будь-якими заявами про здійснення на нього фізичного або психологічного тиску під час досудового розслідування, а лише після ухвалення оскаржуваного вироку обвинувачений зазначив в своїй апеляційній скарзі, що прокурор ОСОБА_11 здійснював на нього психологічний тиск, коли він перебував під вартою, що потягло за собою, як зазначає обвинувачений, погіршення його стану здоров'я. Разом з цим, як в своїй апеляційній скарзі, так і під час апеляційного розгляду, обвинувачений не уточнив в чому саме полягав такий тиск.
Проте, як вбачається з матеріалів цього судового провадження обвинувачений ОСОБА_7 під час надання свої пояснень в суді першої інстанції жодного разу не надавав своїх визнавальних показань щодо вчинення ним інкримінованих йому кримінальних правопорушень за ч.4 ст.152, ч.2 ст.156 КК України, а також висновки судом першої інстанції, при визнанні обвинуваченого винним за пред'явленим обвинуваченням, не ґрунтувалась на викривальних свідченнях, наданих під час досудового розслідування.
При цьому, обвинувачений ОСОБА_7 так само був забезпечений захисником як під час досудового розслідування, так і під час судового та апеляційного розгляду справи, і не був позбавлений можливості особисто чи через свого захисника звернутися з відповідною заявою до компетентного органу для перевірки цих фактів, однак ані на стадії досудового розслідування, ані під час судового та апеляційного розгляду цього не зробив, що вказує на надуманість цього доводу.
Тобто, конкретних фактів порушення прав та законних інтересів ОСОБА_7 прокурором, зокрема щодо застосування незаконних методів слідства, обвинувачений та його захисник під час судового розгляду не наводили. У матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про наявність відповідних звернень до компетентних органів від ОСОБА_7 та його захисника і до апеляційної скарги таких відомостей не долучено.
Зазначені процесуальна позиція апеляційного суду повністю узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 24.06.2024 у справі № 639/2852/22, від 07.05.2024 у справі № 362/1551/21, від 18.03.2025 у справі № 640/3033/17.
Отже, в апеляційній скарзі обвинувачений не вказує, яким чином поведінка прокурора ОСОБА_11 на стадії досудового розслідування та судового розгляду вплинула на оцінку доказів у кримінальному провадженні, які були зібрані в передбачений законом спосіб і визнані судом належними та допустимими, повністю узгоджуються з показаннями потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_13 та експерта ОСОБА_14 , наданих останніми під час безпосереднього їх допиту в суді першої інстанції, а відтак і на законність оскаржуваного вироку та правильність наведених у ньому висновків про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів.
За таких обставин, такі посилання обвинуваченого в своїй апеляційній скарзі не містять достатньої інформації, яку можна було б перевірити, а тому колегія суддів не може вважати, що ОСОБА_7 достатньою мірою обґрунтував свої твердження про застосування тиску до засудженого з боку прокурора, щоб вважати їх «небезпідставними».
При цьому, з висновку експерта № 14/1313-Дм/19 від 26.06.2019 вбачається, що на ластовиці трусів дитячих (об'єкт №1), приналежних малолітній ОСОБА_10 , 2005р.н., вилучених 25.05.2019, в ході добровільної видачі її матір'ю ОСОБА_9 , знайдена слина без домішки крові та сперми і в реакції кількісної абсорбції виявлений антиген Н, властивий як піхвовим виділенням, так і злущеному епітелію шкіри, що завжди присутній на нижній білизні, самої потерпілої. Таким чином, категорично висказатися про групову приналежність слини не є можливим. Однак, з огляду на групові характеристики осіб, які проходять у справі і беручи до уваги конкретні обставини справи, не можна виключити можливість присутності слини на ластовиці трусів (об'єкт №1), від чоловіка з груповою приналежністю крові О ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, видільника антигену Н, яким є підозрюваний ОСОБА_7 .
Крім того, колегія суддів бере до уваги висновок експерта № 14/1312-Дм/19 від 26.06.2019, з якого вбачається, що на спортивних штанах , що належать малолітній ОСОБА_10 , 2005 р.н., вилучених в ході добровільної видачі матір'ю ОСОБА_9 , знайдена сперма без домішки слини, крові, реакцією абсорбції-елюції виявлено антиген Н, а тому походження сперми від ОСОБА_7 не виключається.
Апеляційний суд також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сам факт того, що цілісність дівочої пліви у потерпілої не порушена, сперматозоїди не виявлені і будь-яких пошкоджень під час проведення судово-медичної експертизи у ділянці статевих органів, анального отвору, порожнини рота не виявлено, не спростовує факту зґвалтування потерпілої, оскільки як вказано у висновку судово-медичної експертизи № 09-678/2019 від 30.05.2019, а також роз'яснено експертом ОСОБА_14 у судовому засіданні 23.11.2020, дівоча пліва у потерпілої легко розтягується, що дозволяє введення стороннього тіла у вагіну без порушення цілості плеври.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вмотивованого та обґрунтованого висновку, що обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.152, ч.2 ст.156 КК України, оскільки у вироку суду першої інстанції в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 за пред'явленим обвинуваченням, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України.
В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, встановив і зазначив місце та спосіб вчинення злочину.
Судом першої інстанції повністю дотримані вимоги чинного законодавства, досліджено усі обставини кримінального провадження та оцінено надані докази з точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів, з точки зору достатності та взаємозв'язку, можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, оскільки стороною захисту не доведено наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, а також виправдання за пред'явленим обвинуваченням, з урахуванням доводів, наведених в апеляційних скаргах сторони захисту.
Тобто, апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_7 не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності в діях останнього складу злочинів, передбачених ч.4 ст.152, ч.2 ст.156 КК України, а тому, на переконання колегії суддів, така позиція апелянта пов'язана з обраним способом захисту, що обумовлює необхідність відмови у задоволенні поданої апеляційного скарги.
Таким чином, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції дослідивши докази надані сторонами кримінального провадження, оцінивши кожний доказ за своїм внутрішнім переконанням, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152, ч.2 ст.156 КК України.
Щодо інших доводів апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 про незаконність оскарженого вироку колегія суддів враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).
Отже, стороною захисту не доведено наявність підстав для виправдання обвинуваченого за пред'явленим обвинуваченням чи скасування оскаржуваного вироку, з урахуванням доводів, наведених в апеляційній скарзі обвинуваченого.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для скасування чи зміни судового рішення при перевірці цього кримінального провадження, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 ч. 1 п. 1, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Харківського районного суду Харківської області від 27 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий -
Судді :