Справа № 723/3682/24
Провадження № 2/723/181/25
10 квітня 2025 року м.Сторожинець Сторожинецький районний суд
Чернівецької області в складі:
головуючого судді Бужори В.Т.,
при секретарі Чікал І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сторожинець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , представник відповідача ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) та компенсаційних витрат за користування чужими грошовими коштами здобутої без достатньо правової підстави за весь час прострочення невиконання грошового зобов'язання,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення неустойки (пені) та компенсаційних витрат за користування чужими грошовими коштами здобутої без достатньо правової підстави за весь час прострочення невиконання грошового зобов'язання посилаючись на те, що у зв'язку з фактом укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1625 га, кадастровий номер 7324588000:01:03:0199 належної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - відповідач), за суму еквівалентну 2500 (дві тисячі п'ятсот) валюти євро, здійсненим між позивачем та відповідачем. На виконання досягнутих домовленостей позивач надав відповідачу, а останній отримав 2500 (дві тисячі п'ятсот) євро, як авансовий платіж в розмірі повної вартості земельної ділянки, що підтверджується розпискою, в якій відповідачем власноруч написано, що він отримав повну суму за земельну ділянку кадастровий номер 7324588000:01:03:0199 у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) валюти євро.
Однак, відповідач не уклав договору купівлі-продажу земельної ділянки на користь позивача та не передав обумовлену земельну ділянку у власність позивачу.
Згодом, позивачу стала відома інформація про накладення арешту на дане нерухоме майно, а саме згідно (інформаційна довідка №298992792 від 10.02.2022 року) з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_2 станом на 10.02.2022 року є власником земельної ділянки площею 0,1625 га кадастровий номер 7324588000:01:03:0199. Отже, укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки було неможливо, відповідач достеменно знав про те, що усе його майно знаходиться під арештом, у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження №53515893 від 09.03.2017 року, де стягувачем була Закарпатська митниця ДФС, яка наклала на нього грошове стягнення в особливо великих розмірах (оригінали даних документів знаходяться у справі №723/544/22 Сторожинецького районного суду Чернівецької області).
Також, у зв'язку з неправомірними діями відповідача, на нього були відкриті і інші виконавчі провадження в той же період, а саме: ВП №54280996 від 12.07.2017 року, ВП №55247380 від 27.11.2017 року.
У зв'язку з даними фактами зрозуміло, що відповідач заволодів даними грошовими коштами обманним шляхом здійснивши завідомо шахрайські дії. І відповідно пізніше, відповідач не реагував на вимоги позивача про повернення даних грошових коштів.
Враховуючи викладене, позивач був змушений звернутися з позовною заявою до Сторожинецького районного суду Чернівецької області про стягнення коштів, і відповідно, 10 серпня 2022 року Сторожинецьким районним судом Чернівецької області було прийнято рішення по справі №723/544/22 про стягнення на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошових коштів в сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот) валюти євро, що на момент прийняття рішення у гривневому еквіваленті становило 93 450 (дев'яносто три тисячі чотириста п'ятдесят) гривень з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
У відповідності до не заперечення в судовому засіданні відповідачем факту прийняття грошових коштів від позивача ухвалено рішення по даній справі, а також відсутності подання апеляційних скарг, Сторожинецький районний суд Чернівецької області видав відповідний виконавчий лист для подальшого виконання даного рішення.
6 березня 2023 року Сторожинецький відділ державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції відкрив виконавче провадження за №71198116 про стягнення даних коштів на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Стягувач) з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Боржник).
Однак, станом на 20.08.2024 року відповідач так і не повернув набуті неправомірним шляхом грошові кошти позивачу в добровільному порядку.
Просить поновити строки позовної давності для подання позовної заяви про стягнення неустойки (пені) та інших компенсаційних витрат за користування чужими грошовими коштами здобутими без достатньої правової підстави за весь період прострочення невиконання грошового зобов'язання.
Ухвалити рішення, яким: стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 252 073 (двісті п'ятдесят дві тисячі сімдесят три) гривні 09 копійок з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової цартки платника податків НОМЕР_2 ), як неустойку (пеню) та компенсаційні втрати за користування чужими грошовими коштами здобутими без достатньої правової підстави за весь період прострочення невиконання грошового зобов'язання відповідно до розрахунку позивача. Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), понесені позивачем судові витрати, а саме суму судового збору у розмірі 2 571 (дві тисячі п'ятсот сімдесят одна) гривні 00 копійок.
19.12.2024 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Никофорак В.М подано письмові пояснення, в яких зазначено, що позивач у своїй заяві посилається на ст. 549 ЦК України, згідно якої неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові (стягувачу) у разі порушення боржником зобов'язання. Натомість звертає увагу суду на те, що рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 серпня 2022 року по справі №723/5444/22 чітко встановлено наступне: «Оскільки сума грошових коштів, що за своєю правовою природою є авансом, підлягає поверненню особі, яка їх сплатила, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулось укладення договору, відповідач повинен повернути позивачу отримані кошти в сумі 2500 євро, що станом на дату подання позову за офіційним курсом НБУ становить 79990 грн.
Надалі судом у вказаному рішенні також встановлено, що «оскільки, договору купівлі-продажу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між позивачем та відповідачем укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана позивачем грошова суму у загальному розмірі 2500 євро є авансом, який підлягає поверненню, а не завдатком».
Враховуючи той факт, що судом чітко встановлено, що між сторонами не відбулось укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, то застосування до відповідача санкцій, передбачених ст.ст. 549, 552, 611 є неможливим, оскільки ці санкції передбачають відповідальність за порушення договірних зобов'язань, яких насправді не існувало.
Більше того, відповідно до постанов ВП ВС від 19.06.2019 №703/2718/16 та від 19.06.2019 №646/14523/15 «нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов'язань». Натомість між позивачем та відповідачем так і не виникло договірних зобов'язань, а отже застосування вказаних санкцій є неприпустимим.
Позивач помилково ототожнює поняття безпідставного набуття майна як підставу застосування положень статей 1212-1214 ЦК України з неукладенням договору купівлі-продажу щодо земельної ділянки. Отже позивач, звертаючись до суду із даним позовом, зазначає про існування кондикційного зобов'язання.
Звертає увагу суду на те, що в даній справі договір не був укладений, і ця обставина була встановлена судом у вищевказаному рішенні суду.
Позивач зазначає про те, що «відповідач заволодів даними грошовими коштами обманним шляхом, здійснивши завідомо шахрайські дії»!. Дане твердження є абсолютно безпідставним, оскільки ОСОБА_2 під час домовленостей про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу земельної ділянки діяв добросовісно. Більше того, після того як позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 суми авансу в сумі 2500 євро, ОСОБА_2 подав суду заяву, якою позов визнав. Більше того, до письмових пояснень додано постанову, винесену головним державним виконавцем Сторожинецького відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.08.2024 року по провадженню №71198116, згідно якої ОСОБА_2 виконав виконавчий документ у повному обсязі, тобто сплатив грошову суму в розмірі 2500 євро. Таким чином, авансовий платіж був в повній мірі повернутий стягувану (позивачу) - ОСОБА_1 , а отже ОСОБА_2 повністю виконав свої зобов'язання щодо повернення суми авансу.
Позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов'язання. Разом з тим, звертає увагу суду на позицію ВСУ сформульовану у постанові КЦС ВС від 3 березня 2021 року у справі №130/2604/18. Зокрема у постанові зазначено наступне, що норми частини другої статті 625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях. Разом із тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК інфляційні втрати стягненню не підлягають.
Звертає увагу суду на те, що позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку (пеню), починаючи з 16.10.2022 року. Натомість, відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Просить відмовити у задоволені позовних вимог.
03.02.2025 року позивач надіслав на адресу суду відповідь на письмові пояснення відповідача, в яких зазначив, що в рішенні Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 серпня 2022 року по справі №723/544/22 прописано, що якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; у разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню. За змістом наведених норм ЦК України завдаток є доказом існування зобов'язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов'язання.
Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання (ч. 1 ст. 570 ЦK України). У вигляді авансу сплачується частина майбутньої суми оплати, що становить 10-15% її загального обсягу. Враховуючи той факт, що позивач заплатив відповідачеві 2500 євро - це була 100 % вартості земельної ділянки, а отже ця сума є саме завдатком, а не авансом, оскільки сплачена в повній мірі.
Наголошує, що позивач так і не набув дану земельну ділянку.
Відповідач на момент укладання такого договору достеменно знав про те, що усе його майно знаходиться під арештом, у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження №53515893 від 09.03.2017 року, де стягувачем була Закарпатська митниця ДФС, яка наклала на нього грошове стягнення в особливо великих розмірах. Отже, такі дії відповідача не можуть свідчати про добросовісність.
Позивач наголошує, що відповідач заволодів обманним шляхом даними коштами ще з 2017 року, не виходив на зв'язок, ухилявся від повернення суми грошей за земельну ділянку, обманював позивача про арешт даного майна. Позивач у 2022 році звернувся до суду про стягнення даних коштів в судовому порядку. Пізніше, у березні 2023 року зареєструвалося виконавче провадження №71198116, яке до серпня 2024 року взагалі не виконувалося відповідачем. І лишень, після скарги позивача у серпні 2024 року на бездіяльність виконавця - державна виконавча служба виконала даний виконавчий лист у повній мірі, але в примусовому порядку. Позивач зазнав значних втрат у фінансовому та моральному плані потративши стільки часу та пройшовши стільки процедур для повернення тих грошових коштів.
Позивач наголошує, що відповідач надав йому лишень копію Витягу з Державного реєстру речових прав, а ніяк не оригінал. Відповідно, позивач немає у себе даного документа. Однак, позивач нагадує, що такий витяг відповідач може зробити у додатку Державного реєстру речових прав за 2 хвилини.
Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 16.09.2024 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, справу призначено до підготовчого засідання на 11.10.2024 року та до судового розгляду по суті на 10.04.2025 року.
В судове засідання позивач не з'явився направив заяву про розгляд справи за наявними документами у справі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, представник ОСОБА_3 надіслав заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника з врахуванням поданих письмових пояснень та винести рішення, яким повністю відмовити у задоволення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10.08.2022 року по справі №723/544/22 позов ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення коштів задоволено та стягнено грошові кошти в сумі 2500 євро (а.с.12).
Постановою Сторожинецького ВДВС від 20.08.2024 року закінчено виконавче провадження про стягнення коштів в сумі 2500 євро з ОСОБА_2 , припинено чинність арешті майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки' набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Натомість, враховуючи те, як сформульовані позовні вимоги, спір по даній справі є приватно-правовим.
Наведене означає, що зобов'язання, на підставі якого позивач вимагає стягнення коштів, може носити виключно цивільний характер. Інакше кажучи, вимога .позивача у даному спорі повинна ґрунтуватись на двосторонньому зобов'язанні, якого як було вказано раніше так і не було, договір купівлі-продажу так і не був укладений. Ознакою двостороннього цивільного зобов'язання є його зустрічність, тобто на відповідача повинний бути покладений обов'язок сплати коштів (повернення речі тощо), а позивач має право вимагати виконання цього обов'язку.
За таких умов суд вважає, що у спірних правовідносинах відсутні ознаки кондикційного зобов'язання, а отже вимоги позивача є безпідставними.
Так, згідно позиції ВСУ, сформульовану у постанові ОП КГС ВС від 16 вересня 2022 року у справі № 913/703/20. Зокрема у постанові стосовно можливості стягнення коштів за кондикційним зобов'язанням зазначено наступне: «При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для 'набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після-того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18)».
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, по цій нормі може бути стягнуто: інфляційні втрати за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Верховний суд України в постанові від 27 січня 2016 року по справі 6-771цс15 та постанові від 26 листопада 2008 року по справі № 6-1337св08 зазначив, що за змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Оскільки між сторонами виникли правовідносини на підставі авансу, за змістом якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 2500 євро, тобто грошові кошти в іноземній валюті, до таких грошових зобов'язань положення Закону в частині нарахування індексу інфляції, який регулює порядок сплати боргу, визначеного у гривнях, не застосовуються.
Більше того, відповідно до постанов ВП ВС від 19.06.2019 №703/2718/16 та від 19.06.2019 №646/14523/15 «нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов'язань». Натомість між позивачем та відповідачем так і не виникло договірних зобов'язань, а отже застосування вказаних санкцій є неприпустимим.
Згідно п.19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
За таких обставин позовна давність в даній справі не підлягає застосуванню.
На підставі ст.ст. 3,43,257,258,261,524,533536,546,549,552,625,627,638,640,1212-1215 ЦК України ст.ст. 4, 19,23,30,43,174,175,177,184 ЦПК України, суд,-
У задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , представник відповідача ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) та компенсаційних витрат за користування чужими грошовими коштами здобутої без достатньо правової підстави за весь час прострочення невиконання грошового зобов'язання - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, до Чернівецького апеляційного суду.