04.04.2025
Справа № 635/11850/24
Провадження по справі № 2/635/1902/2025
04 квітня 2025 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Березовської І.В.,
секретар судового засідання - Панас О.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення аліментів на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, -
ОСОБА_1 , в інтересах якої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги діє представник - адвокат Ваніна Ю.А., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , яким просить стягнути зі ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду і до повноліття дитини, стягнути зі ОСОБА_3 на її користь аліменти, як на утримання, того з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, у розмірі 2000,00 гривень щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду та протягом усього часу проживання з дитиною з інвалідністю і опікування нею.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має з відповідачем спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом підгрупи А з дитинства, позивач є його законним представником. ОСОБА_4 має діагноз ДЦП, гіперкінетична форма. Симптоматична епілепсія, генералізовані напади. Наслідки перенесеної нейроінфекції. Рухові порушення ІV рівня за кваліфікацією GMFCS. Рецедевуючий папіломатоз гортані. Стан після оперативного втручання (2018). Неодноразово дитина обстежувалася та лікувалася в Ізраїлі, у 2018 році та у 2024 році, періодично проходить реабілітацію в м. Харків та м. Трускавець. Хлопчик потребує постійного стороннього догляду, в зв'язку з чим позивач по справі вимушена постійно бути біля сина та доглядати за ним, через що вона не має можливості працювати. Спільне життя сторін не склалося, з травня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають окремо. Відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає, тому вона змушена звернутися до суду з зазначеним позовом.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2024 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ваніна Ю.А. у судове засідання не з'явилися, представник позивача - адвокат Ваніна Ю.А. надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру, отриманих судом відповідно до вимог ч.6 ст.187 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив.
Будь яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 16 листопада 2023 року Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції), батьком дитини записаний відповідач по справі - ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному Кодексі України.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У відповідності до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
З аналізу змісту вказаних правових норм вбачається, що будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відтак, спосіб стягнення коштів на утримання дитини визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.
У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 523/2927/18 (провадження № 61-13820св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 487/5798/20 (провадження № 61-13023св21) зазначено, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці) залежить тільки від вибору одержувача аліментів. При цьому для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі не має значення, що, зокрема: платник аліментів одержує заробіток (дохід) повністю або частково в іноземній валюті; або має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі.
Як вбачається із позовної заяви, позивач з якою проживає малолітня дитина, визначила способом стягнення аліментів - їх присудження саме в частині від доходу.
За ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Як встановлено судом під час судового розгляду, малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні. Зазначені обставини жодним чином не спростовані відповідачем під час судового розгляду.
Оскільки, відповідно до вимог сімейного законодавства дитина має право на отримання матеріальної допомоги з боку обох батьків, суд вважає необхідним покладення на відповідача аліментного зобов'язання.
Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що на його утриманні є інші неповнолітні діти та непрацездатні члени сім'ї. Докази, які свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати дитину в матеріалах справи також відсутні.
Відповідач є особою працездатного віку, що здатна забезпечувати належний рівень утримання неповнолітньої дитини, доказів матеріального становища відповідача, які б свідчили про те, що останній не має можливості сплачувати аліменти в матеріалах справи відсутні.
Відтак, враховуючи всі вищевикладені обставини, рівний обов'язок батьків щодо утримання дитини, з метою дотримання вимог закону про те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 жовтня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття.
Що стосується вимог в частині стягнення аліментів на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, суд зазначає наступне.
Відповідно до відомостей з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1301 від 11 квітня 2017 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз спастична диплегія (ДЦП), наслідки перенесеної нейроінфекції. Дисплазія ТБС. Еквіноварусна деформація стоп. Судомний синдром в анамнезі. ЗТСК та ПРР. Рецидивний папіломатоз гортані. Стан після оперативного втручання.
З виписки з історії хвороби ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що останній проходив 2-й курс інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації в Міжнародній клініці відновного лікування м. Трускавця з 27 листопада 2017 року по 08 грудня 2017 року, з діагнозом G93.1. Наслідки гіпоксично-ішемічного ураження ЦНС. Синдром дистонічного тетрапарезу. Затримка стато-кінетичного та психо-мовленнєвого розвитку.
Також, згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого у КНП «ЦПМД №1 Харківського району», АЗПСМ сел. Покотилівка, від 08 лютого 2022 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено наступний діагноз: ДЦП, гіперкінетична форма. Симптоматична епілепсія, генералізовані напади. Наслідки перенесеної нейроінфекції. Рухові порушання ІV рівня за кваліфікацією GMFCS. Рецедевуючий папіломатоз гортані. Стан після оперативного втручання (2018).
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом з дитинства, дитина інвалід підгрупи А. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є законним представником ОСОБА_4 (посвідчення серії НОМЕР_2 , видане 07 листопада 2017 року УСЗН ХРДА).
Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 07 листопада 2017 року УСЗН ХРДА, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є отримувачем Державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, у зв'язку з чим призначена допомога до 18 років.
Положеннями статті 91 СК України закріплено право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 88 СК України, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає. Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.
Отже, виходячи з аналізу наведеної норми, обов'язковими умовами виникнення права на утримання одного з подружжя на підставі ст. 88 СК України є проживання разом дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, та опікування нею, а також можливість надання матеріальної допомоги іншим з подружжя.
Для цілей Конвенції про права дитини 1989 року дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.
Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 6 СК України). Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).
Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» дитина з інвалідністю - це дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.
Законом України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» встановлені відповідні розміри державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства (залежно від групи) та дітям з інвалідністю до 18 років.
Правовідносини у справі, яка розглядається, стосуються стягнення аліментів на утримання дружини, яка здійснює опіку над малолітньою дитиною.
У Сімейному кодексі України не встановлено мінімального та максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому суд виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи, з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов'язання по утриманню.
Матеріальне становище платника оцінюється, виходячи з вартості належного йому майна, розміру заробітку (доходу). Про матеріальне становище також свідчить розмір витрат, що здійснюються платником на утримання себе й членів своєї сім'ї. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №146 затверджений Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.
При визначенні розміру аліментів суд враховує сімейне становище платника, а саме наявність у нього інших осіб, яких він за законом повинен утримувати (дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина). Слід розуміти певну умовність використання в законі словосполучення «сімейне становище», тому що воно не охоплює всі випадки наявності у відповідача осіб, яких він за законом зобов'язаний утримувати.
Суд також враховує інші обставини, що мають істотне значення. Це можуть бути будь-які обставини, що стосуються справи, мають майновий аспект свого прояву і тим або іншим способом впливають на матеріальне становище сторін. До них можна віднести стан здоров'я платника і одержувача аліментів, необхідність здійснювати певні виплати (наприклад, погасити кредит за житло, сплачувати за оренду житла, сплата аліментів на утримання дитини).
У відповідності до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Матеріали справи свідчать проте, що відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_4 , 11 червня 2014 року, встановлено наступний діагноз: ДЦП, гіперкінетична форма. Симптоматична епілепсія, генералізовані напади. Наслідки перенесеної нейроінфекції. Рухові порушання ІV рівня за кваліфікацією GMFCS. Рецедевуючий папіломатоз гортані. Стан після оперативного втручання (2018).
ОСОБА_4 є дитиною інвалідом до 18 років підгрупи «А» та є отримувачем Державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, у зв'язку з чим призначена допомога до 18 років.
Відповідач є особою працездатного віку, доказів матеріального становища, які б свідчили про те, що останній не має можливості сплачувати аліменти в матеріалах справи відсутні.
Отже, враховуючи стан здоров'я малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є дитиною з інвалідністю, вимагає постійного медичного спостереження та догляду, проживаючий з матір'ю, беручи до уваги, що позивач опікується дитиною, у зв'язку з чим вона позбавлена можливості самостійно себе забезпечувати фінансово, відповідач є особою працездатного віку та має задовільний стан здоров'я, суд вважає, що відповідач повинен сплачувати аліменти на утримання матері дитини та вважає необхідним покладення на останнього аліментного зобов'язання в розмірі 2000,00 гривень щомісячно, починаючи з 09 жовтня 2024 року та протягом всього часу її проживання з дитиною з інвалідністю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та опікування нею.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
За змістом ч.2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Крім зазначеного, у пред'явленому позові позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 4000,00 гривень.
Так, судом встановлено, що 01 жовтня 2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Ваніною Ю.А. укладено договір про надання правничої допомоги.
У розділі 4 договору сторони погодили, що за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2 Договору клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі 4000,00 гривень, яка сплачується одразу після підписання договору. Додаткові витрати оплачуються окремо (витрати на дорогу, переклад за потреби).
Відповідно до розрахунку вартості наданої ОСОБА_1 правової допомоги адвокатом Ваніною Ю.А. надано, а ОСОБА_1 прийнято наступні послуги: первинна консультація клієнта, аналітика матеріалів наданих клієнтом адвокату під час первинної консультації, підготовка до складання позовної заяви (аналіз судової практики, вивчення останніх змін діючого законодавства України, тощо), складання позовної заяви у відповідності з задачами викладеними в 1.2 Договору, направлення позовної заяви до суду кур'єром Нової пошти, представництво у суді, складання за необхідності процесуальних документів - відповіді на відзив, заяв, клопотань, письмових пояснень за необхідністю, отримання копії судового рішення з відміткою про набрання чинності, виконавчого листа та направлення клієнту (при необхідності за межі України). Загальна вартість наданої правової допомоги відповідно до договору становить суму 4000,00 гривень.
ОСОБА_1 сплатила послуги адвоката Ваніної Ю.А., що підтверджується платіжною квитанцією б/н від 04 жовтня 2024 року на суму 4000,00 гривень.
За змістом ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як це унормовано вимогами ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися, як це закріплено положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України.
За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року, прийнятій у справі №552/2145/16-ц.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час, що унормовано вимогами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Вирішуючи питання щодо розміру суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Визначаючи суму до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічного змісту висновків щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року, прийнятій у справі №826/1216/16, провадження № 11-562ас18, та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, прийнятій у справі №755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.
З огляду на викладене вище, можна дійти висновку, що ЦПК України унормовано такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Частинами 5-6 статті 137 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, з підстав неспівмірності витрат та не виконав обов'язку доведення неспівмірності витрат.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частинах 4-5 статті 137ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідачем не надано.
Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 907/357/16, від 18 грудня 2018 року у справі №910/4881/18, від 08 квітня 2019 року у справі № 922/619/18.
Клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу від відповідача до суду не надходило.
При вирішенні питання щодо суми, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд керується таким.
Так, за наслідками розгляду даної справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно з якими інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Враховуючи викладене, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у повному обсязі у розмірі 4000,00 гривень.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 гривень (станом на день подання позову 09 жовтня 2024 року).
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення аліментів на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю - задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 жовтня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно, починаючи з 09 жовтня 2024 року та протягом всього часу її проживання з дитиною з інвалідністю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та опікування нею.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону.
Рішення в частині стягнення зі ОСОБА_3 аліментів у межах суми виплати за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
Стягнути зі ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок в дохід держави.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .
Суддя І.В. Березовська