Справа № 643/5772/25
Провадження № 1-кс/643/1924/25
15 квітня 2025 року слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62024170020005669 від 27.07.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3, 5 ст. 27, ч. 4 ст. 409, ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст.409, ч. 4 ст. 408 КК України, -
Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024170020005669 від 27.07.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3, 5 ст. 27, ч. 4 ст. 409, ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст. 409, ч. 4 ст. 408 КК України за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст. 408 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 наказом командира № 527-ОС від 29.12.2022 призначений на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - чергового відділення чергових 6 прикордонної застави НОМЕР_1 прикордонної комендатури НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України.
Наказом № 656-ОС від 17.11.2023 ОСОБА_4 звільнений з військової служби та у подальшому наказом № 201-ОС від 19.03.2024 вказаний наказ про звільнення скасовано, ОСОБА_4 поновлено на військовій службі ( ОСОБА_4 з вказаним наказом ознайомлений).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У своїй діяльності поліція керується Конституцією України. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Так, ОСОБА_4 , вступаючи до лав Державної прикордонної служби України склав військову присягу та присягнув народу України завжди бути вірним і відданим йому, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю.
Згідно ст. 6 ЗУ «Про Державну прикордонну службу України», Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.
Таким чином, перебуваючи на займаній посаді ОСОБА_4 був військовослужбовцем військової служби за контрактом та працівником правоохоронного органу.
24.02.2022 о 05.30 відповідно до Указу Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан, строк дії якого на теперішній час продовжено.
Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов'язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Крім того, у «Правилах перетинання державного кордону громадянами України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 зазначено, що виїзд чоловіків призовного віку за межі України в умовах воєнного стану, за деякими виключеннями, не дозволяються.
ОСОБА_4 , будучи достеменно обізнаним про введення на території України воєнного стану та діючими обмеженнями щодо виїзду чоловіків призивного віку за кордон, діючи умисно та протиправно, вчинила сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України порадами, вказівками, вчинене за попередньою змовою групою осіб за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 на початку листопада 2024 року, більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено, вступив з раніше знайомим ОСОБА_5 , старшим оперуповноваженим в ОВС УКР ГУНП в Чернівецькій області та іншими, невстановленими на теперішній час особами, у злочинну змову, направлену на незаконне переправлення осіб через державний кордон, та діючи умисно та протиправно почав розповсюджувати серед своїх знайомих інформацію про можливість незаконного переправлення осіб через державний кордон України, підшукував осіб, яким пропонував послуги з перетину державного кордону за грошову винагороду та координував підшуканих осіб з раніше знайомим йому ОСОБА_5 , з метою подальшого укладання між ними домовленостей з приводу перетину державного кордону України.
В подальшому, ОСОБА_4 , діючи умисно, маючи за мету своїми порадами, вказівками та наданням засобів сприяти незаконному переправленню осіб через державний кордон України, усвідомлюючи, що раніше знайомий йому ОСОБА_6 є чоловіком призовного віку та діючим військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_1 , виїзд якого за межі України в умовах воєнного стану не дозволяється, 07.11.2024 в денний час доби (більш точний час не встановлено) в особистій переписці в соціальній мережі Інстаграм з ОСОБА_6 , запропонував останньому здійснити незаконний перетин державного кордону України за грошову винагороду в розмірі 7 тисяч євро.
У подальшому, ОСОБА_4 , 20.12.2024 у денний час доби під час особистої зустрічі з ОСОБА_6 проконсультував останнього з приводу способу та всіх умов перетину державного кордону до сусідньої країни - Румунії, акцентуючи увагу на вартості та про реальну наявність усунутих перешкод, а саме сплановані заходи конспірації з метою запобігання викриттю. Також під час вказаної розмови ОСОБА_4 пообіцяв надати ОСОБА_6 засоби для безперешкодного переміщення до місця зустрічі з ОСОБА_5 у м. Чернівці, а саме: бланки відпускних посвідчень з печатками ІНФОРМАЦІЯ_1 , які ОСОБА_6 мав заповнити у свої дати виїзду та, за необхідності, пред'являти уповноваженим особам, для створення уявності законності переміщення військовослужбовця до м. Чернівці.
У подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 засобами оператора поштового зв'язку «Нова пошта» надіслав на адресу ОСОБА_6 4 бланки відпускних квитків з печатками 4 Прикордонного загону ДПСУ, які ОСОБА_6 26.12.2024 отримав особисто.
Надалі, ОСОБА_4 , діючи умисно, маючи за мету своїми порадами, вказівками та наданням засобів, сприяти незаконному переправленню осіб через державний кордон України, в невстановлений час, за допомогою мобільного зв'язку зателефонував ОСОБА_5 та повідомив про наявність особи чоловічої статі, діючого військовослужбовця, який бажає перетнути державний кордон України користуючись його послугами. Отримавши згоду від ОСОБА_5 на вказані дії, ОСОБА_4 20.01.2025 в денний час доби в телефонних розмовах з ОСОБА_5 повідомив, що ОСОБА_6 прибув до м. Чернівці та у подальшому, в період часу з 20.01.2025 по 23.01.2025 діючи за попередньою змовою та в групі з ОСОБА_5 , організовував та керував діями ОСОБА_6 , направленими на незаконний перетин кордону.
23.01.2025 ОСОБА_5 , за координації ОСОБА_4 вийшов на зв'язок з ОСОБА_6 та почав обговорювати деталі організації перетину державного кордону України поза пунктами пропуску, зазначивши про здійснення переходу орієнтовно 27-28 січня 2025 року.
У подальшому ОСОБА_5 , 24.01.2025 у період часу з 09.10 год. по 09.30 год., перебуваючи поблизу вул. Головної у м. Чернівці, обговорив деталі перетину державного кордону України поза пунктами пропуску 27-28 січня 2025 року, надав підтвердження можливості перетину державного кордону України за організацією та під керівництвом невстановлених на теперішній час осіб, надав вказівки щодо необхідних засобів для перетину державного кордону України, після чого отримав заздалегідь обумовлену суму в розмірі 7 тис. євро., після чого протиправна діяльність була припинена працівниками правоохоронного органу.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Крім цього, Згідно наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України № 527-ос від 29.12.2022 старшого сержанта ОСОБА_4 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - черговим відділення чергових 6 прикордонної застави НОМЕР_1 прикордонної комендатури.
Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на момент вчинення злочину, ОСОБА_4 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом.
Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують ОСОБА_4 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.
Однак, ОСОБА_4 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на злочинний шлях.
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, займаючи посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - чергового відділення чергових 6 прикордонної застави НОМЕР_1 прикордонної комендатури НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов'язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.
Однак, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, займаючи посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - чергового відділення чергових 6 прикордонної застави НОМЕР_1 прикордонної комендатури НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на ухилення від військової служби, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї шляхом підробки документів та іншого обману, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у невстановленому місці на у невстановлений в ході досудового розслідування час, отримав завідомо підроблений документ, а саме: довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 051533, згідно якої дружина військовослужбовця ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 була оглянута 31.10.2023 медико-соціальною експертною комісією та у останньої встановлено другу групу інвалідності з 31.10.2023 у зв'язку із наявністю загального захворювання (цукровий діабет), остання визнана не працездатною та такою, що потребує постійного догляду.
У подальшому, 04.11.2023 року, ОСОБА_4 , достовірно знаючи та розуміючи, що зміст зазначеного вище документа повністю не відповідає дійсності, з метою ухилення від несення обов'язків військової служби, шляхом надання підробленого документа та обману командування, надав до 4 Прикордонного загону оригінал рапорту від 04.11.2023 (реєстраційний номер 2.2/32366/23-Вн від 06.11.2023), на ім'я начальника шостої прикордонної застави (з м.д. АДРЕСА_1 ) другої прикордонної комендатури (з м.д. АДРЕСА_2 ) ОСОБА_8 , у якому просить клопотати перед вищим командуванням про звільнення ОСОБА_4 з лав ДПСУ згідно ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» відповідно до пункту «г» 3 частини 5 статті, а саме: у зв'язку з наявністю дружини з інвалідністю II групи, яка потребує постійного догляду.
При цьому, до вказаного рапорту військовослужбовець надав нотаріально завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 051533, зміст якої повністю не відповідає дійсності, про що було достеменно відомо ОСОБА_4 .
На підставі наданих до ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначених вище документів, згідно наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України № 656-ос від 17.11.2023 старшого сержанта ОСОБА_4 звільнено з військової служби за пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Таким чином, ОСОБА_4 виконав усі дії та вжив всіх заходів, які вважав необхідними для доведення злочинного умислу, спрямованого на ухилення військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом підроблення документів та іншого обману, вчиненого в умовах воєнного стану, однак кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, у зв'язку із викриттям обману та встановлення факту відсутності у ОСОБА_7 групи інвалідності.
Так, згідно наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 19.03.2024 N? 201-ОС «По особовому складу», скасовано підпункт 1.3 наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону N? 656-OС від 17.11.2023 щодо звільнення з військової служби військовослужбовця НОМЕР_1 прикордонної комендатури (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) НОМЕР_2 прикордонного загону старшого сержанта ОСОБА_4 та підпункт 7.2 наказу від 05.12.2023 N? 700-ОС щодо виключення останнього зі списків особового складу.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 409 КК України, а саме: закінченого замаху на ухилення військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом підроблення документів та іншого обману, вчиненого в умовах воєнного стану.
У вказаному кримінальному провадженні про підозру повідомлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровськ, Дніпропетровської обл., громадянина України, інспектора прикордонної служби 2 категорії - чергового відділення чергових 6 прикордонної застави НОМЕР_1 прикордонної комендатури НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .
Санкція ч. 3 ст. 332 КК України передбачає у разі визнання особи винною покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з
Під час здійснення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належить: автомобіль Lexus GS 350 д.н.з. НОМЕР_3 VIN НОМЕР_4 , 2008 року випуску.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.
При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
На підставі вищевикладеного, з метою недопущення зникнення, втрати, пошкодження, приховування чи перетворення матеріальних об'єктів або настання інших наслідків, які можуть перешкодити всебічному, повному і неупередженому дослідженню обставин кримінального провадження, просила клопотання задовольнити.
Згідно п. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, у зв'язку з чим, з метою недопущення перереєстрації нерухомого майна, орган досудового розслідування просить розгляд вказаного клопотання здійснювати без виклику підозрюваного та його захисника.
Слідчий в судове засідання не з'явилися, до початку розгляду клопотання надала заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності, клопотання підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.
Власник майна про час та місце розгляду справи не повідомлявся відповідно п. 2 ст. 172 КПК України.
В зв'язку з розглядом клопотання за відсутності учасників кримінального провадження, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України.
Розглянувши клопотання та дослідивши додані до нього матеріали, слідчий суддя вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Згідно абз. 2 ч.1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно положень ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Стороною обвинувачення доведено, що зазначене в клопотанні прокурора майно, а саме: автомобіль Lexus GS 350 д.н.з. НОМЕР_3 VIN НОМЕР_4 , 2008 року випуску, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України, сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 170-175, 309, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль Lexus GS 350 д.н.з. НОМЕР_3 VIN НОМЕР_4 , 2008 року випуску, що на праві приватної власності належать ОСОБА_4 шляхом заборони його відчуження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Роз'яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час проголошення ухвали - в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1