Справа № 643/15215/24
Провадження № 1-кп/643/535/25
09.04.2025
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження № 1201622040000535 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.01.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, у зв'язку із не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності,-
До Московського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження № 1201622040000535 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.01.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, у зв'язку із не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що 20.01.2016 року приблизно об 11-00 години знаходячись на першому поверсі у пасажирському ліфті під'їзду № 5 по вул. Блюхера, 18 в м. Харкові, шляхом ривка відкрито заволодів сумкою з портмоне, яка належала ОСОБА_4
20.01.20216 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12013220470006375 за ч. 1 ст. 186 КК України.
У ході досудового розслідування як потерпілий допитаний ОСОБА_4 ..
У кримінальному провадженні проведено необхідні оперативно - розшукові заходи та слідчі дії, однак встановити особу, яка вчинила вказане кримінальне правопорушення не вдалось, підозра жодній особі вручена не була. Підстав для зупинення перебігу строку давності немає. Речові докази відсутні.
Прокурор просив суд кримінальне провадження закрити на підставі п: 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, суд встановив наступне.
Так, 20.01.2016 року приблизно об 11-00 години знаходячись на першому поверсі у пасажирському ліфті під'їзду № 5 по вул. Блюхера, 18 в м. Харкові, шляхом ривка відкрито заволодів сумкою з портмоне, яка належала ОСОБА_4
20.01.20216 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12013220470006375 за ч. 1 ст. 186 КК України.
У ході досудового розслідування як потерпілий допитаний ОСОБА_4 .
У кримінальному провадженні було проведені допит потерпілого та огляд місця події, надані доручення на проведення слідчих дій: допитати в якості свідків мешканців першого поверху у будинку де було скоєно злочин, встановити причетну особу, допитати мешканку ОСОБА_5 , провести радіорозвідку на що справа містить лише рапорти про відсутність можливості виконати доручення слідчого.
Більше досудове розслідування фактично не проводилось.
Суд вважає, що рапорти були складені формально, позаяк з їхнього змісту не вбачається які самі слідчі розшукові дії вживались на виконання даних доручень, жодних додатків, які б свідчили про реальне виконання доручення в матеріалах справи відсутнє.
Будь-яких інших процесуальних документів та рішень, які б свідчили про проведення досудового розслідування з метою розкриття злочину в матеріалах кримінального провадження відсутні.
Вказане свідчить, що орган досудового розслідування самоусунувся від виконання своїх обов'язків щодо розкриття злочину, а прокурор не забезпечив дієвий контроль за ходом та повнотою розслідування у даному кримінальному провадженні.
Положенням п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Згідно абз. 4 ч. 4 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Законність відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, полягає у тому, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Публічність, згідно ст. 25 КПК України, передбачає, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Водночас ст. 28 КПК України визначено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Проте, яка вбачається із матеріалів кримінального провадження, слідчі (розшукові) дії фактично не виконувались, а тому досудове розслідування у кримінальному провадженні не може відповідати вимогам ефективності.
Внесення змін до КПК України і, зокрема, доповнення ч. 1 ст. 284 КПК України пунктом 3-1, не звільняє слідчого та прокурора від виконання завдань кримінального провадження та виконання обов'язків, визначених загальними засадами (ст. 9, 25 КПК України).
Отже, органом досудового розслідування не дотримано приписи ст. 2 КПК України у частині повного розслідування з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
При цьому, суд зауважує, що правова норма, передбачена п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, не надає автоматично прокурору право на звернення до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження, у зв'язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та не звільняє прокурора від виконання завдань кримінального провадження та виконання обов'язків, визначених ст. 9, 25 КПК України під час здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
У свою чергу суд під час вирішення питання про закриття кримінального провадження має враховувати, чи дотримано органом досудового розслідування вимоги кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, що є необхідною умовою належного вирішення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК).
Така позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, відображеною, зокрема, в постановах від 25.08.2021 (справа № 142/536/20), від 29.06.2022 (справа № 725/3569/21), від 07.06.2023 (справа № 545/51/22).
З'ясування обставин для закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК, не звільняє суд від обов'язку перевірити, чи дотримався орган досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин справи. Прийняття рішення про закриття провадження з цієї підстави можливе лише після констатації того, що орган досудового розслідування провів повне, всебічне та неупереджене розслідування і вжив усіх можливих заходів, проте не встановив особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Враховуючи дані, які містяться в матеріалах кримінального провадження , суд дійшов висновку, що органом досудового розслідування не було вжито належних заходів для встановлення особи причетної до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, а тому є передчасним твердження, про те, що у кримінальному провадженні не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Також суд зауважує, що звертаючись до суду із клопотанням про закриття кримінального провадження, прокурор намагається нівелювати як власну бездіяльність, так і бездіяльність з боку співробітників поліції під час проведення досудового розслідування.
За таких обставин досудове розслідування не може вважатися повним, а закриття кримінального провадження буде суперечити завданням та засадам кримінального провадження.
На переконання суду, закриття кримінального провадження у зв'язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, не може бути автоматичним, без з'ясування повноти вжитих в ході досудового розслідування заходів. Інакше, законодавець визначив би можливість прийняття такого процесуального рішення слідчим чи прокурором. Натомість такі повноваження надані виключно суду з метою об'єктивної перевірки повноти вжитих заходів для розкриття злочину.
Враховуючи наведене, суд вважає клопотання прокурора необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Одночасно суд звертає увагу, що згідно з ч. 11 ст. 284 КПК в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про закриття кримінального провадження, а оскарження ухвали про відмову в закритті кримінального провадження, вказаною нормою не передбачено. Наведений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.08.2024 у справі № 331/1020/24.
Керуючись п. 3-1 ч. 1, п. 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК України, ст. 49 КК України, суд
У задоволенні клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження № 1201622040000535 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.01.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, у зв'язку із не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - відмовити.
Матеріали кримінального провадження № 1201622040000535 від 20.01.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України повернути прокурору для проведення досудового розслідування.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст складений та проголошений 11 квітня 2025 року о 15 годині 20 хвилин.
Суддя - ОСОБА_1