14.04.2025
Справа № 642/1150/25
Провадження № 3/642/483/25
14 квітня 2025 року суддя Ленінського районного суду м. Харкова Пашнєв В.Г., розглянувши матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , директора ТОВ «ПП Упакпром», який мешкає за адресою: АДРЕСА_1
- за ч.1 ст.163-1 КУпАП,
21 лютого 2025 року головним державним інспектором відділу аналізу податкової інформації позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Харківській області Овчаренко І.О. (м. Харків, вул. Благовіщенська, 30) складено протокол № 268, в якому зазначено, що ОСОБА_1 допустила порушення у веденні бухгалтерського та податкового обліку, що привело до за завищення від'ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 679 670грн за грудень 2024 року, а також не надала контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю, чим порушила пп. 44.1, п.44.6 ст.44, п. 85.2 ст. 85, вимог абз. «а» п. 198.1, п. 198.2, абзаців першого і другого п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, ст. 200 Податкового Кодексу України, Розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016р. № 21, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст. 163-1 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про час та день розгляду справи повідомлялася шляхом надсилання судової повістки, причини неявки суду не повідомила, раніше надавала заперечення на протокол, в яких зазначила, що на даний час акт документальної позапланової перевірки оскаржується в судовому порядку.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, відповідно до ч.2 ст. 268 КУпАП суд вважає можливим розглянути дану справу у відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, та приходить до висновку про провадження у справі підлягає закриттю з таких підстав.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Частиною 2 ст. 38 КУпАП передбачає, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.
Отже, зазначеними положеннями КУпАП передбачено, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії та відповідно, унеможливлюється здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Триваюче правопорушення це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку з відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Вказана правова позиція щодо застосування норм права викладена у Постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 804/401/17.
Згідно з вимогами п. 7 ст. 247 цього ж Кодексу, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Дана норма є імперативною і не передбачає обов'язку суду визначати питання винності чи невинності особи оскільки по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи за вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.
Дане правопорушення мало місце у грудні 2024 року, більше трьох місяців тому, даний протокол надійшов до суду 28.02.2025, на даний час сплинув строк накладення адміністративного стягнення.
Суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (StubbingsandOthers v. theUnitedKingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
Отже у відповідності зі ст. 247 п. 7 КУпАП, провадження по справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст. 283-285 КУпАП, суд
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.1 ст.163-1 КУпАП закрити у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Суддя Вячеслав ПАШНЄВ