Справа № 182/3646/24
Провадження № 2/0182/1255/2025
Іменем УКРАЇНИ
15.04.2025 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на наступні обставини.
22 травня 2021 року між ним, ОСОБА_1 , та відповідачем ОСОБА_2 , було укладено договір позики, що підтверджується розпискою відровідача, згідно якої ОСОБА_2 бере у борг кошти в розмірі 3000 доларів США та зобов'язався повернути йому борг в сумі 3000 доларів США в строк до 22 листопада 2021 року.
Однак до сьогоднішнього дня відповідач ухиляється від повернення боргу, чим порушив взяті на себе зобов'язання. Нічого не повертає, на телефонні дзвінки та повідомлення не відповідає.
Станом на 02.07.2024 року офіційний курс НБУ складає 40,6413 грн. за 1 долар США. Тобто сума запозичених коштів на сьогоднішній день складає 121923,90 грн.
Станом на 22.11.2021 року (на момент виконання зобов'язання повернути борг) офіційний курс НБУ складав 26,5694 грн. за 1 долар США, тобто сума боргу на момент його повернення складала 79708,20 грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на зазначене, просить стягнути з відповідача на його користь суму коштів у розмірі 157288,47 грн., з яких 121923,90 грн. основна сума боргу, 6243,00 грн. 3 % річних та 29121,57 грн. - інфляційні витрати .Також просить суд стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Ухвалою про відкриття провадження від 17.07.2024 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що відповідає вимогам ст. 279 ЦПК України. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.
Вказана ухвала з копією позову та додатками до нього була направлена за зареєстрованим місцем проживання відповідача (а.с.12), до суду повернувся конверт з копією цієї ухвали, як не вручений у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с.17). Ухвала про відкриття провадження у відповідності до ч. 8 ст. 128, ч. 1 ст. 131 ЦПК України, вважається доставленою.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до розписки від 22.05.2021 року, вбачається, що ОСОБА_2 , одержав в борг, в якості позики від ОСОБА_1 , грошові кошти у розмірі 3 000,00 доларів США, та зобов'язався повернути їх до 22.11.2021 року. Розписка укладалась у присутності свідків. Таким чином сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору (а.с.6).
Відповідно доч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини,а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти. Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або не грошовим.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином,у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто,приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не визнаються неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України і статті 230 Господарського кодексу України.
Отже нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, таке прострочення є триваючим правопорушенням, і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення (див. постанову ВСУ від 26.04.2017 у справі № 918/329/16);
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2129цс16.
Станом на 02.07.2024 року офіційний курс НБУ складає 40,6413 грн. за 1 долар США. Тобто сума запозичених коштів на сьогоднішній день складає 121923,90 грн.
Станом на 22.11.2021 року (на момент виконання зобов'язання повернути борг) офіційний курс НБУ складав 26,5694 грн. за 1 долар США, тобто сума боргу на момент його повернення складала 79708,20 грн.
Згідно до наданих розрахунків, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти за несвоєчасне виконання ним зобов'язання за договором розписки від 22.05.2021 року за період з 22.11.2021 року по 02.07.2024 року, а саме: 3% річних у розмірі 6243,00 грн., та інфляційні втрати у розмірі 29121,57 грн.
Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості за розпискою від 22.05.2021 року, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, оскільки він визначений у відповідності до вимог діючого законодавства.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума коштів у розмірі 157288,47 грн., з яких 121923,90 грн. основна сума боргу, 6243,00 грн. 3 % річних та 29121,57 грн. - інфляційні витрати.
Враховуючи викладене та оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Крім цього, відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1572,89 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268-226, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 526,530,533,536,625,1046,1047,1049 ЦК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму заборгованості у розмірі 157 288 грн. 47 коп. (сто п'ятдесят сім тисяч двісті вісімдесят вісім грн. 47 коп.) грн., з яких 121923,90 грн. основна сума заборгованості, 6243,00 грн. 3% річних та 29121,57 грн. інфляційні втрати.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у рахунок відшкодування судового збору 1572,89 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят дві грн. 89 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: О. В. Рунчева