Справа № 932/2467/25
Провадження № 1-кп/932/299/25
10 квітня 2025 року. Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
представника потерпілої ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська кримінальне провадження (внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025052380000040 від 16 січня 2025 року) за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дубно Рівненської області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, командира міномета 1 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні молодший сержант, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, -
ОСОБА_10 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її на посаді командира міномета 1 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 20, 21, 22, 22-1, 30, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 15 січня 2025 року, приблизно о 23 год. 40 хв., (більш точний час судовим розглядом не встановлено), знаходячись на подвір'ї за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи з прямим умислом, будучи обуреним діями військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період командира відділення управління командира батареї мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_11 , який завдав йому удар кулаком по обличчю, повернувшись до приміщення флігеля за вищезазначеною адресою, де біля ліжка спальної кімнати взяв ввірену йому для службового користування бойову нарізну вогнепальну зброю - 5.45 мм автомат Калашникова АК-74 № НОМЕР_2 , 1989 року виготовлення, з приєднаним магазином з бойовими припасами, повернувся на подвір'я за вищезазначеної адресою, перевів перемикач вогню в положення автоматичної стрільби, відвів затворну раму в крайнє положення і відпустив, чим дослав патрон у патронник і привів автомат у бойову готовність, та здійснив з відстані близько трьох метрів в бік молодшого сержанта ОСОБА_11 одинадцять пострілів, з яких дев'ять куль влучило в тіло останнього, в результаті чого молодший сержант ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у виді вхідних вогнепальних ран в область лівої верхньої кінцівки, задньої поверхні грудної клітини та попереку, правої нижньої кінцівки, які супроводжувались вогнепальним переломом лівої плечової кістки, ушкодженням лівої плечової артерії, переломом обох лопаток, численними двобічними переломами ребер, розтрощенням внутрішніх органів, від яких молодший сержант ОСОБА_11 помер на місці події. Причиною смерті ОСОБА_11 стали численні наскрізні та сліпі, вогнепальні, кульові поранення тіла, які супроводжувались переломами кісток скелету, розтрощенням внутрішніх органів та ускладнились розвитком гострої крововтрати (двобічного гемотораксу та гемаперитонеуму.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю та пояснив, що з загиблим ОСОБА_12 разом проходили військову службу в одному підрозділі. Відносини між ними були нормальні, службові. 15 січня 2025 року у вечірній час, після 21:00 год., до нього за місцем перебування за адресою: АДРЕСА_2 , приїхав ОСОБА_12 з ОСОБА_13 , де в приміщенні вони спілкувалися і вживали алкоголь, випивши одну чи дві пляшки коньяку. Потім між ними на ґрунті непорозуміння з політичних мотивів та взаємовідносин у підрозділі почалася сварка і вони вийшли з приміщення на подвір'я, де ОСОБА_12 наніс один удар кулаком йому в область носу, зламавши при цьому кістки носу. Одразу у нього пішла носом кров. Він хотів дати здачі ОСОБА_12 , але його заблокував ОСОБА_13 . Потім він зайшов до приміщення, де медик витер йому кров. Так як йому не вдалося дати здачі ОСОБА_12 , то він був дуже цим обурений, через що взяв закріплений за ним автомат, який перебував біля його ліжка, та пішов на подвір'я. По дорозі він зняв автомат з запобіжника і дослав патрон у патронник. ОСОБА_12 стояв до нього боком на відстані близько 3-х метрів, поруч, десь на відстані біля 1-го метра, знаходився ОСОБА_13 . Він здійснив декілька пострілів в бік ОСОБА_12 , свідок ОСОБА_13 при цьому відскочив у сторону. Здійснював постріли чергою або одиночними пострілами, він не пам'ятає. Припинив здійснювати постріли він самостійно. Потім хтось із військовослужбовців забрав у нього зброю, хто саме, він не пам'ятає. Побачивши що накоїв, він одразу сказав хлопцям викликати командира, а ОСОБА_12 завантажили в пікап щоб доставити до евакпункту. Інкриміноване правопорушення скоїв так як був вкрай обурений діями ОСОБА_12 , також не здогадався після початку суперечки попросити ОСОБА_12 і ОСОБА_13 залишити місце його перебування, щоб уникнути будь-яких ускладнень. Фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, підтвердив повністю. Цивільний позов визнав частково. Не заперечував, що своїми діями він заподіяв потерпілій непоправну моральну шкоду, але розмір відшкодування вважав завищеним та непомірним для нього. У скоєному щиро розкаявся та просив суворо його не карати.
Не дивлячись на повне визнання вини ОСОБА_7 , суд вважає, що його вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення знайшла своє повне підтвердження у сукупності доказів, досліджених та перевірених у судовому засіданні.
Потерпіла ОСОБА_4 повідомила у судовому засіданні, що загиблий ОСОБА_11 був її чоловіком і батьком їх двох неповнолітніх дітей. Внаслідок скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення її чоловік став жертвою жорстокого вбивства. Діти залишились без батька і вона не може їм пояснити, чому вони вже не зможуть побачити батька. Її чоловік був єдиною опорою їх сім'ї і тепер вона не знає як жити далі. Діям обвинуваченого не може бути будь-якого виправдування. Обвинувачений пропонував їй у відшкодування моральної шкоди 600 тис. грн., але вона відмовилася, так як це вкрай замало і її не влаштовує. Просила призначити обвинуваченому найсуворіше покарання. Цивільний позов підтримала у повному обсязі.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 16 січня 2025 року з фототаблицею, місцем скоєння злочину є територія двору будинку АДРЕСА_2 . Під час огляду було зафіксовану обстановку на місці події, а також вилучено: зразок речовини бурого кольору з асфальтової доріжки; 11 предметів, схожих на гільзи від набоїв калібру 5,45х39 мм; предмет, візуально схожий на автомат АК-74 з номером НОМЕР_3 , з приєднаним предметом, схожим на магазин, в якому мається 19 предметів, схожих на набої калібру 5,45х39 мм.
Відповідно протоколу огляду місця події від 16 січня 2025 року з фототаблицею, яким поблизу будинку № 125, розташованого по просп. Свободи м. Костянтинівки Донецької області зафіксовано результати огляду автомобіля швидкої допомоги марки «Volkswagen T-5», номерний знак НОМЕР_4 , в якому у трупному мішку чорного кольору знаходився труп ОСОБА_11 з тілесними ушкодженнями.
Відповідно протоколу огляду трупа від 16 січня 2025 року, у приміщенні СМЕ м. Дружківки Донецької області проведено огляд трупу ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та зафіксовані наявні тілесні ушкодження. Також вилучено зразок крові на марлевому тампоні, кофту зеленого кольору зі слідами речовини бурого кольору, предмет, схожий на кулю.
Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 10 від 16 січня 2025 року, спираючись на судово-медичне дослідження трупа гр. ОСОБА_11 , 1986 p.н., даних лабораторних досліджень, беручи до уваги обставини, що указані в постанові та у відповідь на поставлені питання експерт приходить до наступних висновків. Причиною смерті гр. ОСОБА_11 стали численні наскрізні та сліпі вогнепальні кульові поранення тіла, які супроводжувались переломом кісток скелету, розтрощенням внутрішніх органів, та ускладнилось розвитком гострої крововтрати (двобічного гемотораксу та гемаперитонеуму). Виходячи з трупних явищ, встановлених під час огляду трупу у морзі, можна припустити, що смерть його настала за 12-15 годин до огляду трупу у морзі. Під час судово-медичного дослідження трупу гр. ОСОБА_14 було виявлено численні вхідні вогнепальні рани в області лівої верхньої кінцівки, задньої поверхні грудної клітини та попереку, правої нижньої кінцівки (№ 1- № 10), які супроводжувались вогнепальним переломом лівої плечової кістки, ушкодження лівої плечової артерій, переломом обох лопаток, численими двобічними переломами ребер, розтрощенням внутрішніх органів, які утворились внаслідок дії компактного предмету (кулі), який володів високою кінетичною енергією та пробивною дією, що могло бути при пострілі з ручної зброї одиночним компактним снарядом, можливо в строк та за обставин, вказаних в постанові, та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя, та стоять у прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Виходячи з кількості встановлених вхідних ран, можна припустити, що вони могли утворитись з 9 пострілів, які влучили в тіло потерпілого. Під час судово-токсикологічного дослідження крові від його трупу виявлено етиловий спирт у концентрацій 1,53 ‰, що відносно живої людини можна розцінювати як алкогольне сп'яніння середнього ступеню, інші спирти, похідні барбітурової кислоти, фенотиазину, піразолину, саліцилової кислоти, фенілалкіламіну, морфін, кодеїн, метадон, промедол, димедрол, трамадол, амітриптілін, клозапін не виявлено. Смерть гр. ОСОБА_11 наступила після отримання вогнепальних поранень миттєво або в дуже короткий відрізок часу, рахуємий хвилинами. Додаткових факторів пострілу на тілі потерпілого не виявлено, що могло бути при пострілі з неблизької відстані (поза межами дії додаткових факторів), або при пострілі через перешкоду. Будь яких ушкоджень, що вказували на можливу боротьбу або самооборону під час дослідження трупу не виявлено. Після отримання тілесних ушкоджень потерпілий не міг вчиняти ніяких самостійних дій.
Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 1 від 16 січня 2025 року, на підставі вивчення описової частини наданої медичної документації на ім'я гр. ОСОБА_7 , беручи до уваги обставини, що вказані в постанові, та у відповідь на поставлені питання експерт приходить до наступних висновків. Згідно записам в медичній документації у гр. ОСОБА_7 були такі тілесні ушкодження: забита рана спинці носу та відкритий перелом кісток носу, які утворились внаслідок однократної дії тупого предмету з обмеженою поверхнею, можливо у строк та за обставин, вказаних в постанові, та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 53-к від 07 лютого 2025 року, ОСОБА_7 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, не виявляв і в теперішній час не виявляє будь-яких психічних розладів. За своїм психічним станом під час інкримінованого йому діяння він міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. За своїм психічним станом в теперішній час він також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Перелічені вище та досліджені у судовому засіданні докази не викликають у суду сумнівів, оскільки вони є належними, бо стосуються обставин, що мають значення для кримінального провадження, є допустимими, бо отримані у законному порядку, та є достовірними, оскільки узгоджуються між собою, останніми послідовно та логічно підтверджуються встановлені судом обставини події кримінального правопорушення, за яких ОСОБА_7 15 січня 2025 року, діючи умисно, протиправно заподіяв смерть ОСОБА_11 .
Аналізуючи досліджені по кримінальному провадженню перелічені вище докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, провина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні даного кримінального правопорушення повністю доведена.
Пункт 22 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» зазначає, що для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст. 121 КК України), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: (при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю). Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.
Виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, механізм їх спричинення, знаряддя злочину (автоматична нарізна вогнепальна зброя автомат АК-74), поведінку обвинуваченого і потерпілого, що передувала події (спільне вживання алкоголю, що вилилося у сварку, завдання потерпілим обвинуваченому одного удару кулаком в область носу, що спричинило перелом кісток носу) та під час події, а також поведінку обвинуваченого після події (намагання обвинуваченого вжити заходи щодо надання медичної допомоги потерпілому), місце вчинення злочину, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_7 , спричиняючи потерпілому ОСОБА_11 вогнепальні поранення в область тулубу, усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій та умисно спричинив потерпілому множинні вогнепальні поранення в життєво важливу частину тіла, маючи умисел та бажаючи настання його смерті.
Також суд вважає, що як до, так і після спричинення обвинуваченим ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, потерпілий, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та спричинивши обвинуваченому тілесні ушкодження у виді перелому кісток носу, але припинивши свої неправомірні дії, вже не міг представляти щодо обвинуваченого будь-якої небезпеки, що мав усвідомлювати обвинувачений, але, незважаючи на цей факт, а також будучи не позбавленим можливості попросити потерпілого покинути місце його перебування, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, умисно взяв автоматичну нарізну вогнепальну зброю і спричинив потерпілому множинні тілесні ушкодження, що свідчить про направленість його умислу саме на настання смерті потерпілого.
Обставин, які б вказували на отримання потерпілим ОСОБА_11 тілесних ушкоджень у інший, ніж це встановлено висновками експертиз та цим вироком спосіб, під час судового розгляду не встановлено.
Тобто в ході судового розгляду досліджено судом достатньо вищенаведених доказів, які беззаперечно свідчать про пряму причетність обвинуваченого ОСОБА_7 до умисного спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 саме з метою заподіяння смерті останнього.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_7 15 січня 2025 року мав реальну можливість уникнути будь-якого можливого конфлікту та спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 , у т.ч. попросити потерпілого покинути місце його перебування, але умисно, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, умисно спричинив потерпілому за допомогою автоматичної нарізної вогнепальної зброї тілесні ушкодження з метою настання смертельного наслідку і що охоплювалося його умислом, хоча з боку потерпілого на той час вже було припинено вчинення неправомірних дій щодо нього (нанесення одного удару кулаком в область носу), при цьому вчинив всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.
Також за вищевикладених обставин суд не знаходить підстав для кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст. 121, ст. 116, ст. 118 КК України.
Згідно ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Враховуючи викладене, суд, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, яке кваліфікує за ч.1 ст. 115 КК України, так як він своїми умисними діями вчинив вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином проти життя і здоров'я особи, які Конституцією України віднесені до найвищих соціальних цінностей; обставини кримінального правопорушення, незворотні і непоправні наслідки злочинних дій обвинуваченого у виді смерті людини, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, військовослужбовець, за місцем проходження військової служби характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно ст. 66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_7 повинно бути пов'язано з позбавленням волі в межах санкції ч.1 ст. 115 КК України, приходячи при цьому до переконання, що його виправлення, в силу тяжкості і обставин вчиненого, з урахуванням даних щодо особи, його поведінки в період досудового слідства і судового розгляду, ставлення до скоєного, не можливо без ізоляції від суспільства, і вважаючи, що саме таке покарання буде найбільш відповідати принципам та цілям його призначення і буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Також суд враховує положення ст. 3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід'ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити її життя. Серед злочинів проти особи, вбивства становлять особливу небезпеку. Це найтяжчий злочин проти життя людини. При цьому, Закон рівною мірою охороняє життя будь-якої людини, незалежно від її життєздатності (хворої, божевільної, такої, що перебуває в безнадійному стані внаслідок травми, хвороби, тощо), моральних якостей, віку, службового становища, тощо. Згідно з положеннями статті 2 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя.
Потерпілою ОСОБА_4 заявлений цивільний позов, в якому вона просила стягнути на свою користь з обвинуваченого ОСОБА_7 у відшкодування моральної шкоди 10000000,00 грн., яка полягає у понесених потерпілою моральних стражданнях.
Згідно ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно з ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
За змістом п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Згідно із ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Тобто, розмір відшкодування моральної шкоди визначає суд залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Аналізуючи наведені норми права та враховуючи обставини справи, суд вважає, що цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, оскільки вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України доведена, що детально викладено у даному вироку, у зв'язку з чим потерпілій ОСОБА_4 діями обвинуваченого ОСОБА_7 дійсно була завдана моральна шкода, так як у зв'язку із загибеллю її чоловіка ОСОБА_11 значно змінився уклад її життя та життя її дітей, було завдано непоправної шкоди, а також душевних страждань. Також позивачка змушена докладати багато зусиль для відновлення нормальних життєвих умов.
Суд вважає, що факт душевного болю є беззаперечним і вказані обстави дійсно призвели до погіршення психоемоційного стану, морального здоров'я потерпілої. Постійна тривога, порушення нормальних життєвих зв'язків та стосунків з оточуючими людьми, необхідність тривалий час отримувати психологічну реабілітацію, свідчить про обґрунтованість позовних вимог потерпілої.
На думку суду, справедливим слід визначити розмір моральної шкоди, виходячи з того, що цінність життя людини не можна визначити в грошах, тому будь-яка сума на відшкодування моральної шкоди реально не компенсує моральні страждання.
З огляду на обставини справи, беручи до уваги принципи, які повинні враховуватись при відшкодуванні моральної шкоди, а також факт неправомірної поведінки загиблого ОСОБА_11 , що передував та певною мірою зумовив протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_7 , суд бере до уваги характер та тяжкість скоєного обвинуваченим правопорушення, глибину моральних страждань потерпілої, вимоги розумності та справедливості, матеріальне становище сторін, і вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої у відшкодування моральної шкоди 1000000,00 грн., що буде достатньою та розумною грошовою компенсацією, а також належною сатисфакцією за завдану обвинуваченим потерпілій моральну шкоду.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати (витрати на проведення судових експертиз) слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили необхідно залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, -
ОСОБА_7 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі.
Захід забезпечення кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишити у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_7 рахувати з дня фактичного затримання - з 16 січня 2025 року.
Зарахувати ОСОБА_7 у строк покарання, відповідно до вимог ч.5 ст. 72 КК України строк попереднього ув'язнення, починаючи з 16 січня 2025 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, відповідно до Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» № 2046-VIII від 18 травня 2017 року.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути з засудженого ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 1000000 (один мільйон) грн. 00 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з засудженого ОСОБА_7 на користь держави у відшкодування витрат на залучення експертів (проведення судової експертизи зброї № СЕ-19/113-25/516-БЛ від 29 січня 2025 року, - 11938,50 грн.; проведення судової експертизи вибухових речовин, продуктів пострілу № СЕ-19/104-25/2840-ФХВР від 23 січня 2025 року, - 3183,60 грн.; проведення судово-медичної експертизи № 41-42-2025 від 06 лютого 2025 року, - 17406,00 грн.; проведення судово-медичної експертизи № 41-41-2025 від 04 лютого 2025 року, - 1268,00 грн.) 33796 (тридцять три тисячі сімсот дев'яносто шість) грн. 10 коп.
Речові докази:
1) (знявши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2025 року, справа № 932/593/25) які зберігаються у камері зберігання речових доказів ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області (квитанція № 168 від 05 лютого 2025 року, номер книги обліку 1154/2, порядковий номер 168):
- автомат АК-74 № НОМЕР_2 , магазин, 10 патронів 5,45х39 мм, - повернути до військової частини НОМЕР_1 ;
- 6 стріляних гільз, 11 наданих гільз, 1 фрагмент оболонки кулі, протяжка каналу ствола, первинні упаковки, - знищити;
2) змив речовини бурого кольору з поверхні асфальту, кофту зеленого кольру, які зберігаються у камері зберігання речових доказів ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області (квитанція № 211 без дати, номер книги обліку 403, порядковий номер 211), - знищити;
3) змиви з рук ОСОБА_7 , поміщені до паперового конверту, зразок крові ОСОБА_7 , поміщений до паперового конверту, які зберігаються у камері зберігання речових доказів ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області (квитанція № 207 від 01 лютого 2025 року, номер книги обліку 403, порядковий номер 207), - знищити;
4) зразок крові ОСОБА_7 ,, зразок крові ОСОБА_11 , які зберігаються у камері зберігання речових доказів ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області (квитанція № 210 без дати, номер книги обліку 403, порядковий номер 210), - знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення їй копії вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя