Справа № 932/3275/25
Провадження № 1-кс/932/1219/25
07 квітня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого у м. Києві, громадянина України, одруженого, військовослужбовця, майстер-сержанта, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного за ч.2 ст.114-2 КК України,
в межах кримінального провадження №62022050010000851 від 07.10.2022,
В обґрунтування заявленого клопотання слідчий зазначає, що майстер-сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, діючи умисно, з власних ідеологічних мотивів та з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у денний час доби в кінці липня 2022 року здійснив відеозйомку на свій мобільний телефон бойових позицій Збройних сил України, яке в подальшому було опубліковано в мережі інтернет.
У клопотанні зазначено, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру та щодо нього існують ризики, що передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Слідчий вважає, що запобігти вказаним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому просить не визначати заставу.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, навів пояснення, аналогічні фабулі клопотання.
Підозрюваний зазначив що він дійсно знімав бойові позиці на власний мобільний телефон, проте робив це для історії, в мережу інтернет відео не викладав, антиукраїнських та проросійських настроїв не має. Він продовжує служити на даний час.
Захисник вказав на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків, просив відмовити в задоволенні клопотання.
Встановлені обставини.
Як вбачається із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, до реєстру 07.10.2022, за №62022050010000851, внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.114-2 КК України.
В межах цього провадження 02.04.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.114-2 КК України.
Згідно повідомленої підозри, ОСОБА_4 підозрівається у тому, що будучи військовослужбовцем, діючи умисно, з власних ідеологічних мотивів та з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у денний час доби в кінці липня 2022 року здійснив відеозйомку на свій мобільний телефон бойових позицій Збройних сил України, яке в подальшому було опубліковано в мережі інтернет.
До клопотання долучено докази на підтвердження підозри, зокрема:
- протокол огляду відеозапису, наданого співробітниками СіЗ ВКР СБУ в ОТУ «Лиман» із відображенням позиції сил ЗСУ від 10.11.2022;
- протоколи допитів свідків військовослужбовців ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , згідно яких ОСОБА_4 знімав відео на бойових позиціях та пізніше воно надійшло на месенджер ОСОБА_11 , який переслав його ОСОБА_12 від 02.11.2022, 10.11.2022, 14.11.2022;
- протокол допиту свідку військовослужбовцю ОСОБА_13 , згідно яких свідки виявили в мережі інтернет відео, де розкривалися бойові позиції сил ЗСУ від 12.12.2022;
- висновок експерта від 20.02.2025 (постанова про призначення експертизи надійшла 04.02.2025) згідно якого голос чоловіка на відео, наданому співробітниками СіЗ ВКР СБУ в ОТУ «Лиман» із відображенням позиції сил ЗСУ, належть ОСОБА_4 ;
- документи, які підтверджується проходження ОСОБА_4 військової служби у 2022 році.
Згідно службової характеристики від 21.11.2022, ОСОБА_4 характеризується позитивно.
Клопотання про застосування запобіжного заходу із додатками ОСОБА_4 отримав 02.04.2025.
Застосовані норми законодавства.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
У відповідності до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Не вдаючись до детальної оцінки дій та винуватості особи, на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.
При цьому, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, ці докази не повинні бути до такої міри переконливими та очевидними, щоб свідчити про винуватість особи, однак створювати у слідчого судді реальне враження про причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.
Диспозицією ч.2 ст.114-2 КК України визначено таке діяння - поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого покарання. Оцінка такого ризику має проводитись з урахуванням ряду інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або свідчити про те, що вона маловірогідна і необхідність в застосуванні тримання під вартою відсутня («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), 2005, § 106).
Ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню правосуддя, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами («Бекчиєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), 2005, § 59).
Ризик здійснення тиску на свідків може бути визнано належною підставою на початкових стадіях провадження («Яжинський проти Польщі» (Jarzyсski v. Poland), 2005, § 43). Однак він не може ґрунтуватися лише на ймовірності суворого покарання, а повинен бути пов'язаний із конкретними фактами («Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) [ВП], 2017,§ 224).
Серйозність обвинувачення може слугувати для суду підставою для постановлення рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб ризик був явним, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, минулого особи та її характеристик («Клоот проти Бельгії» (Clooth v. Belgium), 1991, § 40).
Висновки.
Щодо підозри.
З врахуванням вищевказаних письмових доказів, що були додані до клопотання, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, слідчий суддя, приходить до висновку, що повідомлена ОСОБА_4 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-1 КК України є обґрунтованою.
Зокрема показаннями свідків підтверджено факт наявності у месенджері відео із відображенням бойових позицій ЗСУ, яке знімав ОСОБА_4 , що може свідчити про поширення ним такого відео.
Разом із тим, заслуговують на увагу заперечення сторони захисту про: відсутність жодного доказу проросійських чи антиукраїнських поглядів у ОСОБА_4 ; відсутність обґрунтування та доказів звідки на флеш накопичувачі у співробітників СіЗ ВКР СБУ в ОТУ «Лиман» взялося відео із відображенням позиції сил ЗСУ (зокрема про те, що таке відео було викладено в мережу інтернет); відсутні огляди мобільних телефонів свідків, які стверджували про пересилання їм відеозапису.
При цьому звертаю увагу, що кримінальне провадження триває більше двох років.
З огляду на наведене приходжу до переконання про відсутність вагомих доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, що є обов'язковим при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу в силу приписів п.1 ч.1 ст.178 КПК України.
Щодо ризиків.
Ризик переховування обґрунтовується виключно тяжкістю покарання, яке загрожує підозрюваному.
Ризик незаконного впливу на свідків обґрунтовується наявністю впливу на свідків, які знаходяться з ним в одній військовій частині.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення - можливістю самочинно залишити місце несення служби.
Ризик перешкоджання провадженню іншим чином обґрунтовується можливість втечі підозрюваного, впливу на свідків, зокрема й шляхом вчинення злочинів, а також можливістю самокалічення.
Вважаю, що одна лише тяжкість покарання, яке загрожує особі не є достатнім обґрунтуванням для застосування запобіжного заходу, тим більше, що від моменту ймовірного злочину до звернення до слідчого судді із клопотання про застосування запобіжного заходу минуло більше двох років. Отримавши повідомлення про підозру та клопотання про застосування запобіжного заходу 02.04.2025 підозрюваний самостійно з'явився до слідчого судді 07.04.2025.
Стороною обвинувачення не перевірено обставин про те де на даний час служать свідки, не наведено жодної конкретної обставини, яка б свідчила про наявність відповідного ризику. Окрім цього підозрюваний мав більш ніж достатньо часу вплинути на того на кого хотів. Також звертає на себе увагу той факт, що обставини розповсюдження відео мають бути доведені за допомогою речових доказів та документів, а не показань свідків.
Враховуючи факт військової служби підозрюваного та його позитивну службову характеристику відсутні підстави вважати про його наміри самочинно залишити місце несення служби, чи вчинити інші дії спрямовано на ухилення від військової служби. Принаймні слідчий не навів жодної конкретної підстави, яка б дозволяла стверджувати про зворотне.
Окрім наведеного враховую також: тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному (позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років) залишає можливість для звільнення від відбування покарання з випробуванням; відсутність будь-яких претензій до підозрюваного із 2022 року; факт відсутності реалізації жодного із ризиків за цей час; важливе значення кожного військовослужбовця для відсічі ворога.
Підсумовуючи усе викладене приходжу до переконання про відсутність жодного ризику, передбаченого ч.1 ст.177 КПК України, а відповідно про відсутність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
При цьому звертаю увагу слідчого та прокурора на те, що вони не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України (останнє речення ч.2 ст.177 КПК України).
Про усвідомлення ними факту відсутності підстав для застосування запобіжного заходу свідчить той факт, що маючи усі докази, чи принаймні маючи можливість їх здобути (надана експертиза проводилася 16 днів) ще у 2022 році, сторона обвинувачення не вручала повідомлення про підозру та не зверталася із відповідним клопотанням аж до 2025 року.
На підставі вищевикладеного слідчий суддя -
У задоволенні клопотання слідчого відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 11.04.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1