Справа № 199/3119/25
(2/199/2811/25)
Іменем України
07.04.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., за участю секретаря Мацак А.О., за участі позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору дарування квартири,-
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача з позовом про розірвання договору дарування квартири, зазначивши, що вона на підставі Договору купівлі продажу посвідченого 23 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровсього міського нотаріального округу Лозенко В.В., була власницею квартири АДРЕСА_1 .
11 листопада 2021 року було укладено Договір дарування житлової квартири, за яким вона подарувала вищезазначену квартиру своєму сину, ОСОБА_3 .
На той час договір дарування був вимушеним та єдиним кроком для вирішення складної життєвої ситуації. А саме, відповідач у 2021 році мав поїхати на постійне місце проживання до свого батька до Ізраїлю. При підготовці до від'їзду з'ясувалось, що виїзд за кордон заборонено виконавчою службою, оскільки була наявність боргу по сплаті аліментів на дитину. Ними було прийнято рішення та продано квартиру, яка належала відповідачу. Борги по аліментам сплачено. Для виїзду за кордон державний виконавець зазначив, що у відповідача, в якості гарантії, що він продовжить сплачувати аліменти, повинно бути якесь майно. Оскільки квартиру відповідача було продано, позивачем було прийнято рішення подарувати йому свою квартиру. Дозвіл на виїзд за кордон відповідач отримав, але нікуди не полетів. Потім у 2022 році почалась війна і кордони закрили. На теперішній час відповідач проживає разом зі позивачем у подарованій йому квартирі. Вживає алкогольні напої, не сплачує за квартиру, вчиняє відношенню до неї домашнє насилля.
ЇЇ рішення подарувати квартиру відповідачу, було продиктовано виключно материнською любов'ю, та для найкращого майбутнього сина. Він не працював, вів розгульний спосіб життя, відтак перспектива від'їзду до Ізраїлю надала б йому можливість влаштуватися на роботу, знаходитись під контролем батька та налагодити своє життя. Якби не обставини, квартиру відповідачу вона б не дарувала, оскільки він є її сином і ця квартира перейшла б до нього у спадщину. Позивач зазначає, що наразі опинилася в критичній ситуації, оскільки через дії обдарованого, вона зазнає домашнього насилля та може опинитись на вулиці. Як підстави розірвання договору дарування, позивач зазначає, те, що відповідач неодноразово чинив по відношенню до неї домашнє насильство, а саме: висловлювався нецензурною лайкою на її адресу, погрожував фізичною розправою, штовхав, через що, завдав шкоду психологічному та фізичному здоров'ю. Також є вірогідність, що під час вживання алкогольних напоїв відповідач може прийти до думки продати третім особам подаровану йому квартиру, а на отримані кошти придбати кімнату у гуртожитку і продовжувати жити в своє задоволення. Також наголошує на недбале ставлення відповідача, що виражається в боргах, які утворилися внаслідок несплати по обов'язковим комунальним платежам за квартиру. Відповідно до рахунку - повідомлення за комунальні послуги станом на січень 2025 року загальна заборгованість по кв. АДРЕСА_1 складає - 49191,72 грн. Відповідно рахунку КП ТЕПЛОЕНЕРГО заборгованість за постачання теплової енергії складає 38394,11 грн. Відповідно рахунку КП «ЖИЛСЕРВІС-5» заборгованість на 01.02.2025 року становить 9427,91 грн. Відповідно рахунку ТОВ «ЕКОЛОГІЯ-Д» заборгованість складає 1369,70грн. У зв'язку з викладеним просила суд розірвати договір дарування квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2025 року було відкрито провадження по даній справі.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити, надали суду пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач в судовому засіданні проти позову не заперечував.
Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11 листопада 2021 року між сторонами було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Яковлевою І.М. та зареєстрований у реєстрі за №2552.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
За змістом статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Частиною 1 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до змісту статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Тобто, договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов.
У ст. 727 ЦК України передбачено, дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив кримінальне правопорушення проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим. У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов'язаний повернути дарунок у натурі.
Позивач добровільно, усвідомлюючи правові наслідки договору дарування, уклала оспорюваний договір. Позивачем на підтвердження фактів вчинення відповідачем ОСОБА_3 відносно неї психічного чи фізичного насилля надано постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.12.2024 року № 199/9896/24 та від 23.12.2024 року № 199/10716/24, однак провадження по даним адміністративним справам закриті, винним ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не визнано. Тимчасові заборонні приписи стосовно ОСОБА_3 від 03.11.2024 року, 09.11.2024 року, 10.11.2024 року, не свідчать про вчинення відповідачем злочину проти життя та здоров'я позивачки. Належних та допустимих доказів на підтвердження умисного вчинення обдарованим ОСОБА_3 злочину проти життя та здоров'я ОСОБА_1 суду не надано та матеріали справи не містять. Жодного вироку суду, який набрав законної сили, згідно з яким відповідача було б визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення відносно позивача немає.
Також позивач не надала доказів щодо наявності підстав безповоротної втрати дарунка і що квартира має для дарувальника велику немайнову цінність.. Крім того, право власності на майно передбачає право володіння, користування та розпорядження ним. Бажання обдаровуваного, який набув право власності на підставі договору дарування, розпорядитись своїм майном не є підставою для розірвання договору дарування відповідно до частини другої статті 727 ЦК України (постанова ВС від 25.04.2018 у справі № 361/8035/14-ц (провадження № 61-4640св18). Крім того, доказів того, що відповідач має наміри розпорядитись спірною квартирою, позбавивши житла позивача, суду не надано
Посилання позивача на ч. 3 ст. 727 ЦК України, а саме на те, що спірна квартира становить культурну цінність і може бути знищена чи істотно пошкоджена, суд вважає формальними, оскільки належних доказів на підтвердження даних посилань позивачем суду не надано. Відповідно до паспортних даних позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою спірної квартири: АДРЕСА_3 , де вона і проживає. Відповідно до п. 6 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідно до п. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний зокрема оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. А тому у рамках вищезазначених норм діючого законодавства слід вважати, що тягар сплати житлово-комунальних послуг лежить як на відповідачу, так і на позивачці.
За правилами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що правові підстави, передбачені ст.727 ЦК України для розірвання договору дарування відсутні, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того у судовому засіданні відповідач позов визнав, при цьому суду пояснив, що позивач у добровільному порядку через посвідчення правочину нотаріуса не пропонувала йому розірвати договір дарування чи будь-яким іншим способом відчужити на її користь квартиру. Таким чином, позивачем не доведено суду наявність спору між сторонами та порушення права позивача, яке потребує захисту у судовому порядку.
Відповідно до чт. 141 ПК України, з урахуванням результату розгляду справи, суд вважає за необхідне судові витрати позивача у вигляді судового збору віднести за рахунок позивача.
На підставі ст. 727 ЦК України, ст.ст. 141,263-265 ЦПК України ,суд-
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору дарування квартири,- відмовити.
Судові витрати позивача у вигляді судового збору віднести за рахунок позивача.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного рішення.
Повне судове рішення складено 14 квітня 2025 року.
Суддя Руденко В.В.