Справа № 750/2123/25 Головуючий у 1 інстанції Сапон А. В.
Провадження № 33/4823/355/25
Категорія - - ч.1 ст.130 КУпАП
15 квітня 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника - Мороза О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 лютого 2025 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 10 лютого 2025 року о 06 год. 13 хв., у місті Чернігові, по пр-ту Михайла Грушевського, 91, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Ланос», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи та не узгоджується із наявними в матеріалах справи доказами, які були неповно досліджені судом з точки зору їх допустимості. В обґрунтування скарги посилається на те, що з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що під час спілкування з поліцейськими у нього були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння. Вказує, що до нього, як до військовослужбовця, під час складання протоколу з боку працівників поліції в певній мірі був тиск та провокація, адже після бойових дій його поведінка може не відповідати суспільним нормам, а також свідомо реагувати та сприймати дану ситуацію в стані посттравматичного стресового розладу. Звертає увагу на те, що спочатку він погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Також, його не було відсторонено від керування транспортним засобом. Апелянт, посилаючись на ст.62 Конституції України, наголошує, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Крім того, просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, оскільки, він не був присутній у судовому засіданні, а копію оскаржуваної постанови отримав лише 14 березня 2025 року.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, зокрема, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно зі ст.289 КУпАП в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин, цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З метою забезпечення принципу доступу громадян до правосуддя, з огляду на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №243000 від 10.02.2025, ОСОБА_1 , 10 лютого 2025 року о 06 год. 13 хв., по пр-ту Михайла Грушевського, 91 в м. Чернігові, керував транспортним засобом марки «Ланос», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу алкотестер «Драгер» або в медичному закладі ЧОПНЛ у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху,за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.5).
Разом з тим, відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про Національну поліцію» одним із превентивних заходів, який може застосувати поліція, є зупинення транспортного засобу.
Статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби. Даний перелік, зокрема, передбачає: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Відповідно до ч.3 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Як слідує з переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно з відеозаписом, працівник поліції, підійшовши до автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , одразу ж, без пояснення причин зупинки транспортного засобу, сказав: «… давайте перевіримо посвідчення водія і поїдете далі…». Отримавши посвідчення водія, протягом 7-8 хвилин поліцейський щось перевіряв на своєму службовому планшеті. Жодного діалогу між ним та ОСОБА_1 у цей час не було. Пізніше поліцейський попросив відкрити багажник для перевірки. Після цього, поліцейський спитав водія, чому він ходить навколо автомобіля, просив дихнути і лише протягом сплину значного часу водію було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння. При цьому, перед пропозицією водію пройти огляд на стан сп'яніння, працівники поліції не зазначили ОСОБА_1 ознак сп'яніння, які б давали правові підстави для початку такого огляду. Більше того, згідно з відеозаписом, поліцейський сказав водієві: «…не ходіть навколо автомобіля, бо я не можу зрозуміти чи трусяться у Вас руки, чи ні».
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово посилався на те, що провадження у справах про адміністративне правопорушення, за гарантіями може прирівнюватися з кримінальним для цілей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.39 рішення «Лучанінова проти України» від 09.09.2011 (заява №16347/02), п.1 резолютивної частини рішення «Швидка проти України від 30.10.2014 (заява №17888/12)), обґрунтовуючи їх, зокрема, як характером законодавчого положення, яке порушувалося (КУпАП), так і профілактичною та каральною метою стягнень, передбачених цим положенням.
У відповідності до ч.1 ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Вказана норма закону відображає сформульовану Європейським судом з прав людини у своїх справах («Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України»,«Яременко проти України») доктрину «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree).
Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.
На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Будь-яке порушення конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв'язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили.
Тобто, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
Це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня, а також зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів, визнаних недопустимими, оскільки визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших.
У зв'язку з цим, апеляційний суд вважає, що оскільки жодної передбаченої законом підстави зупинки поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , що передувала складенню протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, не було ані названо останньому працівниками поліції, ані відображено у наявних в матеріалах справи документах, тому у зв'язку з відсутністю підстав для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, всі докази по справі, отримані після такої зупинки необхідно вважати недопустимими.
Відтак, апеляційним судом встановлено, що місцевий суд при розгляді даної справи не перевірив дотримання поліцейським вищезазначених вимог закону та підзаконних нормативних актів під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а його висновки в постанові про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають фактичним обставинам справи.
У відповідності до ст.7 КУпАП, ст.62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку встановлених законом, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, постанову суду першої інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою, вона підлягає безумовному скасуванню, а провадження в справі - закриттю, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 лютого 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі - закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний