Номер провадження: 11-сс/813/642/25
Справа № 523/3201/25 1-кс/523/841/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
09.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №62024150020001604 від 09.04.2024 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м.Одеси від 06.03.2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Визирка, Комінтернівського району, Одеської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого, відносно якого на розгляді Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт за ч.3 ст.368, ч.2 ст.194 КК України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.182 КК України,
встановив:
в провадженні другого слідчого відділу (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві,перебуває кримінальне провадження №62024150020001604 від 09.04.2024 року за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.182 КК України, за обставин, викладених у клопотанні органу досудового розслідування.
12.10.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.182 КК України за кваліфікуючими ознаками - незаконне збирання, зберігання та поширення конфіденційної інформації про особу, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам особи, вчинене за попередньою змовою групою осіб, та кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, за кваліфікуючими ознаками: вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, погрозою пошкодження чи знищення їхнього майна, розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання), вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси підозрюваному обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, який у подальшому продовжено до 12.03.2025 року.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси строк досудового розслідування продовжено до 5 (п'яти) місяців, тобто до 12.03.2025 року.
05 березня 2025 року старший слідчий в ОВС Другого СВ (з дислокацією в м.Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до суду з клопотанням про продовження застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, але в межах строку досудового розслідування.
Клопотання мотивоване продовженням існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, тому більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Оскарженою ухвалою слідчого судді клопотання слідчого задоволено та підозрюваному ОСОБА_8 продовжений строк тримання під вартою до 04.05.2025 року, із визначенням застави - 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Мотивуючи прийняте рішення слідчий суддя послався на обґрунтованість підозри, продовження існування ризиків, особу підозрюваного, необхідність виконання органом досудового розслідування вимог ст.290 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді застави в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вимоги апеляційної скарги захисник обґрунтовує необґрунтованістю підозри та недоведеністю існування ризиків, вважає, що зазначені в клопотанні слідчого відомості ґрунтуються на припущеннях органу досудового розслідування.
Іншими учасниками кримінального провадження ухвала слідчого судді не оскаржена.
Відео конференційний зв?язок з ДУ «Одеський слідчий ізолятор» не відбувся з технічних причин.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 не заперечував щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності підозрюваного.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу; прокурора, який заперечував проти задоволення скарги; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.197 КПК, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК, та сукупний строк тримання під вартою підозрюваному, під час досудового розслідування у кримінальному проваджені щодо тяжких або особливо тяжких злочинів, не повинен перевищувати дванадцяти місяців.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя виконав вимоги ст.199 КПК, та прийняв обґрунтоване рішення про продовження строку тримання підозрюваного під вартою.
Із матеріалів судового провадження вбачається, що на стадії розгляду слідчим суддею питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , останній обґрунтовано підозрюється в скоєні інкримінованого кримінального правопорушення.
Питання обґрунтованості підозри детально досліджувалось при обранні слідчим суддею запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного та апеляційному розгляді, в ході якого було встановлено, що докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованих йому дій.
Докази, які долучені до клопотання та були враховані слідчим суддею та підстав, передбачених ст.87 КПК, для визнання цих доказів недопустимими, колегією суддів не встановлено та стороною захисту щодо існування таких підстав відомостей не надано.
Апеляційний суд вважає, що долучені до клопотання слідчого докази є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний можливо вчинив інкриміновані йому дії. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Апеляційний суд також вважає, що тяжкість та обґрунтованість пред'явленої на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_8 підозри, яка була пред'явлена у відповідності до вимог Глави 22 Кримінального процесуального закону України, необхідність завершення досудового розслідування, а також продовження існування ризиків, виправдовує необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного, що свідчить про обґрунтованість оскарженої ухвали.
Доводи сторони захисту в частині недоведеності ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК, колегія суддів визнає необґрунтованими, з огляду на таке.
Підставою застосування та продовження застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст.177 КПК.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується та продовжується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати її до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням наведеного, доводи сторони захисту про відсутність ризику переховування підозрюваного, апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки ОСОБА_8 на даний час обґрунтованого підозрюється у вчиненні нетяжкого та особливо тяжкого злочинів, передбачених ч.2 ст.182 та ч.4 ст.189 КК України відповідно, а санкція вказаної норми кримінального закону передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, з конфіскацією майна.
Таким чином, обставини даного кримінального провадження, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_8 розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
Оскільки покази свідків, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, перебуваючи на свободі, підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на свідків та інших учасників, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК ризик також не можна визнати недоведеним, оскільки відносно ОСОБА_8 у Приморському районному суді м. Одеси розглядається інше кримінальне провадження за ч.3 ст.368, ч.2 ст.194 КК України, що в свою чергу дає підстави припускати, що перебуваючи на свободі обвинувачений може продовжувати вчиняти нові злочини.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що слідчим суддею в достатній мірі досліджене питання щодо існування наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК, про що зазначено в оскарженій ухвалі.
Мотивуючи неможливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано врахував те, що досудове розслідування не завершено, а його завершення може стати неможливим у разі ухилення підозрюваного від досудового розслідування внаслідок обрання останньому іншого запобіжного заходу.
Слідчий суддя також врахував обставини та тяжкість інкримінованих злочинів, особу підозрюваного, та дійшов обґрунтованого висновку про визначення підозрюваному застави у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,який відповідає вимогам ст.182 КПК, та визначений в передбачених законом межах для даної категорії злочинів.
На думку апеляційного суду, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та висунутої підозри у скоєнні особливо тяжкого злочину, а також особи підозрюваного, визначений слідчим суддею розмір застави є достатнім і прийнятним також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Колегія суддів враховує обставини даної справи, особу підозрюваного, наявність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків та зазначає, що зміна запобіжного заходу останньому на більш м'який з великою вірогідністю може виявитися недостатнім стримуючим фактором для забезпечення виконання останнім покладених на нього обов'язків.
Таким чином, доводи захисника щодо застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу у виді застави колегія суддів визнає неспроможними, з урахуванням кваліфікації злочину, який інкримінується ОСОБА_8 та існуючих ризиків.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою за станом здоров'я. Стороною захисту апеляційному суду також не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваного під вартою.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для продовження підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
Окрім того, доцільність подальшого тримання під вартою підозрюваного буде перевірена судом через нетривалий час, оскільки досудове розслідування перебуває на завершальній стадії, сторонам відкрито матеріали для ознайомлення в порядку ст.290 КПК України.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів захисника щодо незаконності оскарженої ухвали, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 06.03.2025 року, якою підозрюваному ОСОБА_8 , в кримінальному провадженні №62024150020001604 від 09.04.2024 року, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4