Справа 127/11358/25
Провадження 1-кс/127/4855/25
11 квітня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 12024020000000691 внесеного до ЄРДР 30.09.2024, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Могилів-Подільський, Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що слідчим проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12024020000000691 внесеного до ЄРДР 30.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що у зв'язку із повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони Президент України підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 5 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, дію якого продовжено до 09.05.2025 включно.
Пунктом 3 Указу передбачено, окрім іншого, що у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватись конституційні права й свободи людини та громадянина, передбачені ст. 33 Конституції України.
Відповідно до «Правил перетинання державного кордону громадянами України» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 виїзд чоловіків призовного віку за межі України в умовах воєнного стану, за деякими виключеннями, не дозволяється.
Так, ОСОБА_4 , будучи мешканцем прикордонного регіону, володіючи інформацією про способи та порядок здійснення охорони державного кордону України, при цьому усвідомлюючи існування обмежень щодо виїзду за кордон громадян України чоловічої статі призовного віку на період дії воєнного стану, діючи з корисливих мотивів з метою особистого збагачення, за попередньою змовою з ОСОБА_7 (матеріали відносно якого направлені до суду) організували незаконне переправлення громадян України через державний кордон України на територію Республіки Молдова.
Зокрема, ОСОБА_7 за допомогою мобільного терміналу 23.05.2024 в період часу з 11:00 год. до 15:00 год. узгодив із ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 умови незаконного переправлення їх через державний кордон України на територію Республіки Молдова, час та місце незаконного переправлення та те, що 24.05.2024 у м. Вінниця він їх зустріне на своєму автомобілі, доставить до обумовленого місця здійснення незаконного перетину кордону та на човні переправить через державний кордон України на територію Республіки Молдова поза офіційними пунктами пропуску за грошову винагороду у розмірі 5 500 доларів США з кожної особи.
Після цього, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_7 , (матеріали відносно якого направлені до суду), з метою особистого збагачення, реалізуючи умисел, направлений на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, 24.05.2024 о 18:20 год. біля залізничного вокзалу в м. Вінниця, площа Привокзальна, 1, зустрілися з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які діяли під контролем працівників правоохоронних органів у ході спеціального слідчого експерименту та бажали незаконно виїхати за межі України на територію Республіки Молдова поза офіційними пунктами пропуску.
У подальшому, 24.05.2024 (в період часу з 18:35 по 19:45 год.) в ході розмови під час зустрічі та безпосередньо в автомобілі «Ford-Fusion» д.н.з. НОМЕР_1 , під час його руху до місця незаконного перетину кордону, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_7 , (матеріали відносно якого направлені до суду) надали ОСОБА_8 та ОСОБА_9 інструкції щодо подальших дій та мали намір завезти їх 24.05.2024 на автомобілі в напрямку заздалегідь обумовленого місця здійснення незаконного переправлення через державний кордон України до Республіки Молдова, де за допомогою човна «Kolibri К-210», зеленого кольору мали переправити ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які діяли під контролем працівників правоохоронних органів у ході спеціального слідчого експерименту, через річку Дністер на територію Республіки Молдова, але незаконного переправлення зазначених осіб здійснити не змогли, оскільки ОСОБА_7 був затриманий о 23:00 год. 24.05.2024 після проведення санкціонованого обшуку його автомобіля на ділянці автодороги Т0217 між населеними пунктами Малий Обухів - Катюжанка, Могилів-Подільського району, Вінницької області працівниками правоохоронних органів після надання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 інструкцій з незаконного перетину кордону, а ОСОБА_4 з місця вчинення злочину втік.
На підставі здобутих доказів 10.04.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Могилів-Подільський, Вінницької області, жителю АДРЕСА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, щодо кількох осіб, з корисливих мотивів.
Вина ОСОБА_4 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
- заявою про вчинення кримінального правопорушення від 23.02.2024;
- листами та рапортами оперативних підрозділів про причетність ОСОБА_4 до протиправної діяльності;
- протоколами про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії;
- протоколом обшуку автомобіля ОСОБА_7 від 24.05.2024, в ході якого виявлено та вилучено мобільні телефони, чорнові записи, надувний човен;
- протоколами допиту свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 25.05.2024;
- протоколами впізнання особи за фотознімками від 25.05.2024;
- висновком експерта за результатами проведення судової експертизи відео,- звукозапису від 07.03.2025;
- іншими доказами у кримінальному провадженні.
Установлено, що ОСОБА_4 є громадянином України, одружений, мешканець Могилів-Подільського району, Вінницької області.
Також обставини правопорушення вказують на те, що ОСОБА_4 обізнаний із механізмами незаконного перетину кордону в умовах воєнного стану, якими може скористатися з метою ухилення від відповідальності.
Крім того, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з конфіскацією майна, а під загрозою застосування суворої міри покарання може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Здобуті докази дають підстави вважати, що підозрюваний та його спільники діяли у співучасті з іншими особами, у тому числі не встановлено місце перебування інших осіб, які організували канал незаконного переправлення осіб через державний кордон, а тому перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу підозрюваний може незаконно впливати на свідків, інших причетних осіб, тобто наявні ризики, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, застосування жодного іншого більш м'якого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам.
Згідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя під час застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою, за винятком випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України визначає розмір застави.
Відповідно до абзацу 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Оскільки досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_7 вимогали у заявників неправомірну вигоду у розмірі 11 000 доларів США, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та матеріальне становище підозрюваного, котрий також наразі притягується до відповідальності за ч. 3 ст. 204 КК України, то найбільш дієвим, відповідно до вимог абзацу 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, буде розмір застави триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з метою запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1-5, ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечення його належної процесуальної поведінки та виконання покладених на нього обов'язків.
Беручи до уваги вищевикладене та існування ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість запобігти вищевказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, а тому слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, слідчому судді пояснив, що по кримінальному провадженні існує ризик, зокрема те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, разом з тим зазначив, що останній переховувався від органів досудового розслідування, а тому може продовжити переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що унеможливлює обрання йому менш суворого запобіжного заходу.
Підозрюваний ОСОБА_4 під час судового розгляду заперечив проти задоволення клопотання слідчого, слідчому судді пояснив, що він одружений, має на утриманні вагітну дружину та двох неповнолітніх дітей, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, офіційно не працевлаштований, до органу досудового розслідування він з'явився самостійно, жодним чином не переховувався, з приводу обставин кримінального правопорушення відмовився надавати покази та пояснення посилаючись на ст. 63 Конституції України.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 підтримала заперечення підозрюваного, слідчому судді пояснила, що твердження прокурора про те, що ОСОБА_4 переховувався від органу досудового розслідування є безпідставним, оскільки жодних доказів, які б підтвердили вказане твердження відсутні, зокрема підозрюваного не було оголошено у розшук, ОСОБА_4 самостійно з'явився до органу досудового розслідування, ризики зазначені у клопотанні є недоведеними та надуманими, слідчим у клопотанні та прокурором під час судового розгляду не доведено неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, разом з тим зазначила, що ОСОБА_4 раніше не судимий, здійснює матеріальне забезпечення своєї вагітної дружини та двох малолітніх дітей, а тому просила слідчого суддю при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 визначити менший розмір застави ніж зазначено у клопотанні, а саме у розмірі 100 розмірів прожитого мінімуму для працездатних осіб.
Слідчий суддя, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Стаття 177 КПК України, передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 183 КПК України, передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Відповідно до вимог ст. 184 КПК України під час досудового розслідування слідством встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
При цьому, слід звернути увагу, що згідно положень чинного КПК України, на стадії досудового розслідування оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті їх оцінки з точки зору достатності й допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи.
На цій стадії слідчий суддя, враховуючи правову позицію ЄСПЛ, оцінює оголошену підозру лише з точки зору її обґрунтованості.
Так, згідно позиції, що висловлена у рішеннях ЄСПЛ і яку використовують слідчі судді, зокрема «Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» № 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Тобто, обґрунтованою є підозра яка побудована на фактах, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність і стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Щодо рівня імовірності, за якого підозра вважається обґрунтованою, то цей стандарт доказування не передбачає, що уповноважені особи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, які необхідні на наступних етапах кримінального провадження.
За наявності обґрунтованих даних, які спростовують усі чи деякі обставини вчинення кримінального правопорушення, прокурор має право змінити раніше повідомлену підозру чи, за наявності для цього підстав, прийняти рішення про закриття провадження.
В даному випадку, з'ясовані під час розгляду клопотання обставини свідчать про те, що повідомлення про підозру було здійснено за наявності фактичних даних, які давали прокурору можливість дійти висновку, що ОСОБА_4 може бути причетним до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, а додані до клопотання документи містять фактичні дані, які дають підстави слідчому судді на даній стадії процесу вважати, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінують органи досудового розслідування, є імовірною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Отже, у даному випадку оголошена ОСОБА_4 підозра з огляду на практику ЄСПЛ відповідає критеріям обґрунтованості.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором наведені, відповідно до ст.ст. 177-178 КПК України, мета та підстави застосування запобіжного заходу, а також враховані обставини, які повинні враховуватися при обранні запобіжного заходу.
Разом з тим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також, відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Зокрема слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 раніше судимий, офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, підозрюється у вчинення тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Разом із тим, органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, слідчий суддя під час розгляду клопотання дійшов висновку, що підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
При цьому, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_4 слідчий суддя не вбачає.
За приписами ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ дійшов висновку про порушення статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказавши, що заявник перебував під вартою протягом майже 12 місяців після прийняття рішення про звільнення під заставу, свідчить про те, що національні суди не вжили необхідних заходів для визначення належного розміру застави.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, особи підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку, що з метою надання підозрюваному права на альтернативний вид запобіжного заходу, з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, підозрюваному ОСОБА_4 необхідно визначити заставу, яка буде достатньою мірою гарантувати виконання покладених на нього обов'язків.
Враховуючи те, що стороною обвинувачення в клопотанні та в судовому засіданні доведено виключний випадок того, що розмір застави за тяжке кримінальне правопорушення не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, тому слідчий суддя вважає за необхідне, відповідно до ч. 5 ст. 182 КК України, визначити розмір застави, який перевищує встановлений КПК України розмір для тяжкого кримінального правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 400 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Затримати підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в залі суду, відразу після проголошення даної ухвали слідчого судді.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , тобто до 09 червня 2025 року (час рахувати відповідно до протоколу затримання) в межах строку досудового розслідування.
Строк дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 09 червня 2025 року.
Одночасно визначити ОСОБА_4 , заставу в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 200, 00 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого та/або прокурора за першою вимогою;
- не відлучатись з населеного пункту, де він проживає ( АДРЕСА_1 ), без дозволу слідчого, прокурора;
- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні.
Якщо ОСОБА_4 не виконає покладені на нього обов'язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
У разі внесення застави та покладення обов'язків на підозрюваного ОСОБА_4 - визначити термін їх дії відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України, тобто в межах строку досудового розслідування на час покладення обов'язків.
Організацію затримання ОСОБА_4 та складання протоколу затримання покласти на старшого слідчого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя