Справа № 157/1846/19
Провадження №2/157/69/25
08 квітня 2025 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
з участю секретаря судового засідання - Кисляка Я.С.,
представників позивача - ОСОБА_1 , адвоката Спіріної Ю.П.,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Мацея А.М.,
представника третьої особи - Решетовської Н.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом релігійної організації «Релігійна громада Благовіщення Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Камінь-Каширська міська рада Волинської області, Відділ «Служба у справах дітей» Камінь-Каширської міської ради, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття з реєстрації та виселення,
встановив:
Релігійна організація «Релігійна громада Благовіщення Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Раково-Ліська сільська рада Камінь-Каширського району Волинської області, Служба у справах дітей Камінь-Каширської районної державної адміністрації, у якій просить зняти з реєстрації та виселити з нежитлового приміщення 2Б по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Релігійна організація «Релігійна громада Благовіщення Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області» має на праві постійного користування земельну ділянку у АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки: 03.04 Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій. Згідно з розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації № 173 від 29 березня 2019 року «Про передачу культових будівель» передано у постійне безоплатне користування для релігійних потреб Релігійній громаді Благовіщення Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області культову споруду - пам'ятку архітектури місцевого значення у с. Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області. Згідно з довідкою про склад сім'ї, виданою Раково-Ліською сільською радою Камінь-Каширського району Волинської області від 16.12.2019 № 481/02-05/2-19, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані з 23.04.2015 громадяни: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, за вищевказаною адресою відсутні зареєстровані житлові об'єкти нерухомості. Отже, відсутність за адресою: АДРЕСА_1 , житлового будинку виключає законну можливість будь-якої особи зареєструвати таке місце проживання. Проживання громадян у нежитлових приміщеннях неможливе. Факт реєстрації відповідачів порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном, переданим у постійне користування державою, а тому усунення перешкод у здійсненні права користування своїм майном шляхом зняття з реєстрації та виселення з нежитлового приміщення є належним способом захисту порушених прав позивача.
Ухвалою судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області Гамули Б.С. від 22 січня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, у справі відкрито провадження, постановлено розглядати справу у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області під головуванням судді Гамули Б.С. від 7 грудня 2021 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, залучено Камінь-Каширську міську раду шляхом заміни нею Раковоліської сільської ради Камінь-Каширського району.
Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області під головуванням судді Гамули Б.С. від 17 лютого 2022 року підготовче провадження у цивільній справі закрито та призначено справу до розгляду по суті.
У письмових поясненнях щодо позовної заяви від 12.04.20222 представник відповідачів - адвокат Мацей А.М. просить у позові відмовити повністю, в обґрунтування заперечень зазначає, що спір з приводу користування житловим приміщенням виник між позивачем та відповідачами, які згідно із погосподарськими книгами проживали у спірному будинку та користувалися ним. У пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2018 року у справі «Садов'як проти України» (заява N 17365/14), пунктах 42, 43 рішення Європейського суду з прав людини від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (заява N 30856/03) зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене згідно із законом. Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції. Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється згідно із законом та не може розглядатись як необхідне в демократичному суспільстві (рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява №39948/06, пункт 47). Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції. Разом із тим, права релігійної громади, як власника житлового будинку, гарантовані статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, в якій закладено принцип мирного володіння майном. Отже, у своїй практиці Європейський суд з прав людини керується принципом пропорційності, тобто дотримання справедливого балансу. Заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірній тягар внаслідок втручання у її права. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі. Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення, й наслідками, що настають. Вирішуючи спори про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, який перебуває у приватній власності, суди з урахуванням обставин справи надають оцінку правам, гарантованим статтею 8 Конвенції та статтею І Першого протоколу до Конвенції, пропорційності втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло з метою захисту права власності. Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, в вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції. Відтак, із урахуванням принципу пропорційності, з дотриманням балансу інтересів сторін спору відносно спірного житлового приміщення, фактичне виселення всієї сім'ї разом із малолітніми дітьми із займаного будинку, яким відповідачі користувалися тривалий час, не відповідатиме потребам загальної суспільної ваги та позбавить відповідачів фундаментальних прав на збереження єдиного житла. Однак позивачем не надано належних доказів на підтвердження своїх доводів, а також обґрунтуванні такої необхідності, яка виникла на час подання позову до суду.
У письмових додаткових поясненнях щодо позовної заяви від 04.05.2022 представник відповідачів - адвокат Мацей А.М. просить у позові відмовити та в обґрунтування заперечень зазначає, що у разі тривалого проживання особи в квартирі - виселити її майже не можливо (ВС/КЦС № 754/613/18-ц від 15.01.2020). Погосподарські книги - документи первинного обліку в сільських Радах народних депутатів з 1935 року. Складаються з окремих особових рахунків на кожне господарство, що знаходиться на території сільради. В особових рахунках містяться відомості про членів сім'ї, які проживають в господарстві, а також дані щодо землі, будівель і худоби, що знаходяться в особистому користуванні. У першому розділі особового рахунку записуються поіменно всі особи, які постійно проживають в господарстві, із зазначенням дати їх народження, статі, національності, рівня освіти, місця навчання і роботи, посади або заняття, відомостей про інвалідність і пенсійне забезпечення. У цей же розділ вписуються народжені і новоприбулі, виписуються померлі і вибулі в інше постійне місце проживання, тут же робляться записи щодо осіб, тимчасово відсутніх. Погосподарські книги закладаються 1 раз на 3 роки, записи в них уточнюються щороку станом на 1 січня і 1 червня. На підставі цих записів фінансові органи обчислюють сільськогосподарський податок, органи державного страхування ведуть облік об'єктів обов'язкового страхування, органи народної освіти здійснюють облік дітей, які підлягають навчанню. За даними погосподарських книг сільради складають також щорічний звіт, в якому містяться відомості про чисельність і склад сільського населення за статтю, віком і суспільними групами. У наданій погосподарській книзі № 4 за 2016-2020 роки, головою домогосподарства зазначено ОСОБА_2 . Членами домогосподарства зазначено його дружину та їхніх дітей. Власником домогосподарства зазначено церковну громаду Свято-Благовіщенської Української православної церкви. Відомості про те, що позивач у справі Релігійна організація «Релігійна громада Благовіщення Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області» була би власником, головою чи членом домогосподарства у наявних погосподарських книгах - відсутні. Таким чином, позивач не довів порушення відповідачами його права та якого саме права. Відтак, позивач обрав неналежний спосіб судового захисту.
У письмових поясненнях щодо позовної заяви від 30.05.2022 відповідач ОСОБА_2 просить у позові відмовити та в обґрунтування заперечень зазначає, що згідно з погосподарськими книгами за 2016-2020 роки, домоволодінню, в якому проживають відповідачі і яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 присвоєно унікальний номер об'єкта погосподарського обліку 0171 1. Відповідно до наявних у матеріалах справи погосподарських книгах. Домоволодіння, у якому проживають відповідачі згруповане по АДРЕСА_1 та пронумероване за номером 2 «Б». Таким чином, відповідачі проживають у розташованому в АДРЕСА_1 домоволодінні - тобто у житловому будинку, якому присвоєний унікальний номер - 0171 1. Відтак позивачем не доведено той факт, що домоволодіння - житловий будинок АДРЕСА_1 є нежитловим приміщенням. Подана позивачем інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 15 грудня 2019 року не містить жодної інформації на предмет відсутності зареєстрованих житлових об'єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 . Із поданої позивачем в якості доказу Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон, відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 15 грудня 2019 року по будинку АДРЕСА_1 (зокрема із розділу «Відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно») чітко слідує, що «За вказаними параметрами запиту у реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості відсутні». Вказане підтверджує, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстроване за релігійною організацією «Релігійна громада Благовіщення Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області». Позивачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів набуття ним та реєстрації за ним права власності на будинок АДРЕСА_1 . За таких обставин будь-яке охоронюване законом право позивача не порушене, оскільки із позовом про виселення може звернутись виключно власник будинку, який зареєстрував право власності у встановленому законом порядку. Позивачем не надано суду жодних доказів на предмет того, що будинок АДРЕСА_1 не придатний для постійного або тимчасового проживання, чи переведений за рішенням виконавчого комітету органу місцевого самоврядування із житлового будинку в нежитловий, чи є нежитловим приміщенням. Позивачем не надано жодного належного, допустимого та достатнього доказу на підтвердження того, що йому належить на праві приватної власності або оперативного управління чи або на праві оренди нежитлове приміщення, із якого позивач просить його виселити. Таким чином позивачем не доведено порушення ним будь-яких гарантованих прав чи інтересів позивача. Повідомляє, що ні він, ні члени його сім'ї не мають на праві приватної власності, оперативного управління чи господарського відання та оренди, жодного житлового приміщення, придатного до проживання.
Постановою Верховного Суду від 25 червня 2024 року скасовано рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 16 серпня 2023 року, яким було частково задоволено позов, а також скасовано постанову Волинського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року, якою зазначене рішення суду першої інстанції було змінено та виключено з другого абзацу його резолютивної частини слово «нежитлового», а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області Антонюк О.В. від 30 липня 2024 року цивільну справу за позовом релігійної організації «Релігійна громада Благовіщення Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Камінь-Каширська міська рада Волинської області, Відділ «Служба у справах дітей» Камінь-Каширської міської ради, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття з реєстрації та виселення прийнято до свого провадження і призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 04 жовтня 2024 року у справі замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - орган опіки та піклування Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області на Відділ «Служба у справах дітей» Камінь-Каширської міської ради.
04 лютого 2025 року представник позивача - адвокат Спіріна Ю.П. подала до суду заяву, у якій просить змінити предмет позову, виклавши прохальну частину позовної заяви в такому вигляді: зняти з реєстрації та виселити з житлового приміщення 2Б по АДРЕСА_1 таких осіб: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а також судові витрати по справі стягнути з відповідача. В обґрунтування цієї заяви зазначає, що станом на 17 грудня 2019 року (на момент подачі позовної заяви) згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна тощо за адресою: АДРЕСА_1 , були відсутні зареєстровані житлові об'єкти нерухомості. 12 лютого 2024 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивач зареєстрував право власності на житловий будинок загальною площею 82,7 кв.м за вищезазначеною адресою (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2880377007040). Верховний Суд у постанові від 26 червня 2024 року дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій не встановили юридичний режим спірного приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, судами не встановлено, до якого фонду належить вказане приміщення: житловий, нежитловий, чи воно є самочинно збудованим об'єктом нерухомості. Встановлення зазначеної обставини є необхідним під час розгляду справи, оскільки зазначене впливає на правильність застосування відповідних норм матеріального права. Після 12 лютого 2024 року стало можливим встановити юридичний режим спірного приміщення як такого, що належить до житлового фонду. Таким чином, фактичні обставини справи змінилися після закінчення підготовчого засідання при первісному розгляді справи і вони є необхідними для захисту прав позивача.
У письмових поясненнях щодо заяви про зміну предмета позову представник відповідачів - адвокат Мацей А.М. просить повернути позивачу заяву про зміну предмету позову, відмовити у задоволенні даного позову, витребувати від Камінь-Каширського відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Шевченка, 62, м. Камінь-Каширський, Камінь-Каширський район, Волинська область, 44500) та дослідити у судовому засіданні матеріали виконавчого провадження ВП 73833563 та матеріали виконавчого провадження ВП 73833667. В обґрунтування заперечень зазначає, що зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. У прохальній частині своєї первісної позовної заяви (в редакції від 20 грудня 2019 року) позивач просить суд: «Зняти з реєстрації та виселити з нежитлового приміщення 2 Б по АДРЕСА_1 таких осіб…». У поданій та підписаній адвокатом Спіріною Ю.П. заяві про зміну предмета позову позивач просить суд: «Змінити предмет позову, виклавши прохальну частину позовної заяви в такому вигляді: Зняти з реєстрації та виселити з житлового приміщення 2Б по АДРЕСА_1 таких осіб….». Суд не змінює предмет позову. Право на зміну предмета позову належить виключно позивачеві. Так само суд не викладає прохальну частину позовної заяви у певному вигляді. Право викладати вимоги позовної заяви належить виключно позивачеві. У заяві про зміну предмета позову замінено одне слово прохальної частини первісної позовної заяви, а саме «нежитлового» замінено на «житлового». У позовній заяві (в редакції від 20 грудня 2019 року) підставою позову було наступне: «Згідно за даними державного реєстру речових прав на нерухоме майн та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за вищевказаною адресою відсутні зареєстровані житлові об'єкти нерухомості. Отже, відсутність за адресою АДРЕСА_1 житлового будинку виключає законну можливість будь-якої особи зареєструвати таке місце проживання.». Відтак підставою первісного позову була відсутність житлового будинку АДРЕСА_1 та відсутність реєстрації за позивачем права власності на вказаний об'єкт нерухомості. У поданій та підписаній адвокатом Спіріною Ю. П. заяві про зміну предмета позову, позивач зазначає: «12 лютого 2024 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивач зареєстрував право власності на житловий будинок загальною площею 82,7 кв. м за вищезазначеною адресою (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2880377007040). Довідка з ДРРП додається». Підставою заяви про зміну предмета позову є реєстрація за позивачем права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Таким чином, у заяві про зміну предмета позову позивач змінив підставу позову і на підтвердження такої зміни підстави позову надав суду докази (Довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 03.11.2024). У своїй заяві про зміну предмета позову представник позивача - адвокат Спіріна Ю.П. вказує: «12 лютого 2024 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивач зареєстрував право власності на житловий будинок загальною площею 82,7 кв.м за вищезазначеною адресою (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2880377007040). Після 12 лютого 2024 року стало можливим встановити юридичний режим спірного приміщення як такого, що належить до житлового фонду». Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій виснував: «Суди попередніх інстанцій не встановили юридичний режим спірного приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, судами не встановлено, до якого фонду належить вказане приміщення: житловий, нежитловий, чи воно є самочинно збудованим об'єктом нерухомості. Встановлення зазначеної обставини є необхідним під час розгляду справи, оскільки зазначене впливає на правильність застосування відповідних норм матеріального права. Колегія суддів звертає увагу на те, що від встановлення юридичного режиму спірного приміщення залежить повноваження позивача на заявлену позовну вимогу. Крім того, апеляційний суд, змінивши рішення районного суду, і виключивши слово «нежитлове» приміщення, тим не менш не звернув увагу на те, що сам термін виселення - це термін житлового права і може застосовуватися лише до житлового приміщення (постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року N 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»). При цьому апеляційний суд так і не встановив юридичний режим спірного приміщення. Системний аналіз зазначених вище норм матеріального права дає підстави вважати, що власник, а в даному випадку користувач, має право вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник чи користувач вважає прийнятним. Визначальним для захисту права є наявність у позивача належно оформленого права власності чи користування майном та встановлення судом наявності перешкод у володінні ним. Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належно оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону. З довідки комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» від 16 вересня 2020 року № 3117 встановлено, що технічна інвентаризація на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 не проводилася (том 1, а. с. 226). Така ж інформація міститься й у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (том 1, а. с. 230). Тобто, саме суду необхідно встановити при новому розгляді справи, до якого фонду відноситься спірне приміщення і чи є дане приміщення самочинно збудованим. 12 лютого 2024 року позивач зареєстрував право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Реєстрація 12 лютого 2024 року за позивачем права власності на спірне приміщення не підтверджує, до якого саме фонду відноситься це спірне приміщення: житлового, нежитлового, як і не підтверджує чи це приміщення є самочинно збудованим об'єктом нерухомості. Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій Верховний Суд України надав суду вказівку, при повторному розгляді справи встановити наступні обставини: 1. Чи спірний будинок АДРЕСА_1 відноситься до житлового фонду; 2. Чи спірний будинок АДРЕСА_1 відноситься до нежитлового фонду; 3. Чи спірний будинок АДРЕСА_1 є самочинно збудованим об'єктом нерухомості. Подана адвокатом Спіріною Ю. П. довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 03.11.2024 вказані вище обставини не підтверджує і не спростовує. 11 січня 2024 року Камінь-Каширським районним судом Волинської області було видано виконавчий лист № 157/1846/19. 16 січня 2024 року головним державним виконавцем Камінь-Каширського відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління юстиції Куциком Святославом Юрієвичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 73833563 з виконання виконавчого листа № 157/1846/19, виданого 11 січня 2024 року Камінь-Каширським районним судом Волинської області. 19 січня 2024 року головним державним виконавцем Камінь-Каширського відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління юстиції Куциком Святославом Юрієвичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 73833667 з виконання виконавчого листа № 157/1846/19, виданого 11 січня 2024 року Камінь-Каширським районним судом Волинської області. На момент реєстрації за позивачем 12 лютого 2024 року права власності на спірне приміщення, відповідачі виселились із спірного приміщення добровільно і виконавче провадження було закрите, тобто рішення Камінь-Каширського районного суду було виконане по суті, про що державним виконавцем було винесено відповідну постанову. Реєстрація за позивачем 12 лютого 2024 року права власності на спірне приміщення як на житловий будинок підтверджує той факт, що станом на момент винесення Касаційним цивільним судом 26 червня 2024 року постанови у справі № 157/1846/19 (провадження № 61-941св24) права позивача порушені не були. Таким чином станом на момент винесення 30 липня 2024 року Камінь-Каширським районним судом Волинської області ухвали про прийняття до свого провадження даної цивільної справи та призначення підготовчого судового засідання, відповідачі у спірному житловому будинку не проживали, жодних перешкод позивачу у користуванні спірним житловим приміщення не чинили. Зважаючи на обставини цієї справи, які існували на момент звернення позивача з позовом та відпали станом на момент прийняття 30 липня 2024 року ухвали про прийняття до свого провадження даної цивільної справи та призначення підготовчого засідання, для захисту порушеного права позивача не потрібно відновлювати становище, яке існувало до порушення. Відтак, жодні права чи інтереси позивача, відповідачами не порушені, а тому не потребують судового захисту. Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові і не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору. Позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження порушення певних прав (інтересів) позивача.
26 лютого 2025 року представник позивача - адвокат Спіріна Ю.П. подала до суду заяву, у якій просить закрити провадження у справі у зв'язку з відмовою від позову та стягнути з відповідачів судові витрати. В обґрунтування цієї заяви зазначає, що після відкриття провадження у справі 22 січня 2020 року, відповідачі задовольнили вимоги позивача 12 лютого 2024 року, що підтверджено поясненнями по суті заяви про зміну предмету позову представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Мацея А.М. від 26 грудня 2024 року та поясненнями відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні 04 лютого 2025 року.
У письмовій заяві від 27 лютого 2025 року представник відповідачів - адвокат Мацей А.М. зазначає, що відповідачі не задовольняли вимоги позивача після пред'явлення позову та після відкриття провадження у справі. Такі докази у матеріалах відсутні. Позивачем такі докази суду не надані. Доказом вказаного є подана представником позивача заява про зміну предмета позову. Він не заперечує проти задоволення заяви про відмову від позову. Заяву представника позивача про відмову від позову просить задовольнити. Крім того, просить стягнути на користь його довірителя витрати на надання правничої (правової) допомоги у розмірі 50 000 грн. Докази понесення його довірителем витрат на надання правничої (правової) допомоги у розмірі 50 000 грн будуть надані суду на протязі п'яти днів з моменту винесення судом рішення у справі.
Представники позивачів ОСОБА_1 та адвокат Спіріна Ю.П. у підготовчому засіданні заяву про закрити провадження у справі у зв'язку з відмовою від позову підтримали та адвокат Спіріна Ю.П. просила вирішити питання щодо стягнення судових витрат в іншому судовому засіданні.
Представник відповідачів - адвокат Мацей А.М. у підготовчому засіданні не заперечив щодо задоволення заяви про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою від позову та пояснив, що відповідачі виселилися із спірного об'єкта нерухомого майна на виконання ухваленого у цій справі рішення суду та на вимогу державного виконавця, а не добровільно після пред'явлення позовних вимог, і просив питання щодо стягнення з позивача судових витрат вирішити в іншому судовому засіданні після подання протягом встановленого законом строку доказів понесення таких витрат.
Відповідачка ОСОБА_6 , її представник - адвокат Прадищук Л.М., відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у підготовче засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.
Представник третьої особи Відділу «Служба у справах дітей» Камінь-Каширської міської ради Решетовська Н.В. у підготовчому засіданні не заперечила щодо задоволення заяви представника позивача про закриття провадження у справі.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача ОСОБА_2 та його представника, представника третьої особи, дослідивши докази, суд дійшов висновку, що належить прийняти відмову позивача від позову і провадження у справі закрити, зважаючи на таке.
Частинами 1, 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі.
Оскільки позивач відмовився від позову, про що представником позивача подано письмову заяву, тому відмову позивача від позову необхідно прийняти і провадження у справі закрити.
Згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Частиною 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Оскільки представник позивача ОСОБА_9 та представник відповідачів ОСОБА_10 питання про розподіл судових витрат просили вирішити в іншому судовому засіданні, тобто після закриття провадження у справі, суд у цій ухвалі це питання не вирішує.
Керуючись ст. ст. 13, 49, 255, 256, 260, 261, 352 - 354 ЦПК України,
Прийняти відмову від позову релігійної організації «Релігійна громада Благовіщення Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Камінь-Каширська міська рада Волинської області, Відділ «Служба у справах дітей» Камінь-Каширської міської ради, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття з реєстрації та виселення, і провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: https://km.vl.court.gov.ua/sud0304/gromadyanam/csz/.
Дата складення повного тексту ухвали - 11 квітня 2025 року.
Головуючий: О.В. Антонюк