14 квітня 2025 року
м. Київ
справа №420/31024/23
адміністративне провадження № К/990/49365/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року
у справі № 420/31024/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, у якому позивач просив:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області №115 від 18.06.2021 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області прийняти рішення відносно громадянина Нігерії ОСОБА_1 про оформлення документів для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - повернуто без розгляду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду 11 березня 2024 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року скасовано.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачеві.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подачі виправленої касаційної скарги із зазначенням вимог у відповідності до статті 349 КАС України, а також касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням.
Копія ухвали Верховного Суду від 14 січня 2025 року направлялася скаржнику поштовим відправленням зі штрихкодовим ідентифікатором 0610224252415 на адресу, указану у тексті касаційної скарги, а саме: АДРЕСА_1 . Однак, на адресу Суду повернувся конверт із відміткою «адресат відсутній».
28 лютого 2025 року копія ухвали Верховного Суду від 14 січня 2025 року була направлена скаржнику повторно, штрихкодовий ідентифікатор 0610236512242, проте конверт також повернувся з відміткою «адресат відсутній».
Окрім того, уповноважена особа Верховного Суду 14, 15 лютого та 03 березня 2025 року намагалася зв'язатися засобами мобільного зв'язку за номером, указаним у тексті касаційної скарги, однак відповідне не вдалося, оскільки абонент перебував поза зоною, що підтверджується телефонограмою, наявною у матеріалах справи.
Одночасно, на вебсторінці призначеної для пошуку та перегляду документів Єдиного державного реєстру судових рішень, 16 січня 2024 року оприлюднено ухвалу Верховного Суду від 14 січня 2025 про залишення касаційної скарги без руху.
З огляду на викладене Судом вжито необхідні заходи щодо повідомлення скаржника про залишення касаційної скарги без руху.
Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Частиною одинадцятою статті 126 КАС України передбачено, що в разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
При цьому, частиною 1 ст. 131 КАС України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
З огляду на те, що станом на дату постановлення цієї ухвали скаржником не надано до Суду доказів неможливості учинення конкретної процесуальної дії у визначений строк, а тому у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга підлягає поверненню.
За приписами частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику у зв'язку із неусуненням недоліків касаційної скарги, визначених в ухвалі Верховного Суду від 14 січня 2025 року, у встановлений судом строк.
Керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 420/31024/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Н. М. Мартинюк
Ж. М. Мельник-Томенко