14 квітня 2025 року
м. Київ
справа №260/4914/24
адміністративне провадження №К/990/14384/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі №260/4914/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області про визнання дії та бездіяльності протиправними,
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, в якому просив:
- визнати дії в частині ухвалення рішення від 09.07.2024 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, застосувавши дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на десять місяців - протиправними;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 09.07.2024.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.09.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025, у задоволенні позовної заяви відмовлено.
11.02.2025 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі №260/4914/24, яка надійшла до Суду 20.02.2025.
Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2025 зазначену касаційну скаргу повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
31.03.2025 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку вдруге направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі №260/4914/24, яка надійшла до Суду 07.04.2025.
Встановлено, що у касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Судом встановлено, що згідно з відомостями "КП Діловодство спеціалізованого суду" копія ухвали Верховного Суду від 04.03.2025 про повернення касаційної скарги у справі №260/4914/24, провадження №К/990/7110/25 отримана ОСОБА_1 11.03.2025. Повторно касаційну скаргу подано позивачем до Верховного Суду 31.03.2025.
З огляду на доводи, наведені позивачем в обґрунтування клопотання про поновлення строку, враховуючи те, що повторно касаційну скаргу подано без суттєвих затримок та зайвих зволікань, наявні підстави для задоволення клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, у тексті касаційної скарги заявник вказує, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі №260/4914/24 є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України).
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Тобто, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник зазначає про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду щодо застосування , які викладені у постановах від 17.10.2018 у справі №362/44/17, від 12.09.2019 у справі №9901/120/19, від 16.06.2021 у справі №554/4741/19, від 21.08.2018 у справі №288/1361/15-ц, від 09.12.2020 у справі №932/3458/20, від 16.06.2021 у справі №675/1437/19, від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц.
Проте, Верховний Суд наголошує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду.
Всупереч вищенаведеному, скаржником чітко не зазначено конкретну норму права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.
Окрім цього, Верховний Суд зазначає, що цитування уривків з постанов Верховного Суду, не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також варто зазначити, що недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови від 27.03.2018 у справі №10/17999/16, від 25.04.2018 у справі №910/24257/16).
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, від 19.05.2020 у справі №910/719/19).
Так, у справах №362/44/17 та №369/6892/15-ц спір стосувався витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.
У справі №9901/120/19 предметом розгляду була бездіяльність Вищої ради правосуддя щодо невирішення питання про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді.
Предметом спору у справі №554/4741/19 було питання правомірності дій державної нотаріальної контори та встановлення факту, що має юридичне значення.
Справа №288/1361/15-ц стосувалась стягнення заборгованості за договором позики.
Предметом розгляду справи №932/3458/20 була правомірність ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Спір у справі №675/1437/19 стосувався визнання незаконним наказу, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації речового права.
У цій справі спір виник щодо правомірності рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, яке, на переконання позивача, прийняте з порушенням встановленої процедури. Крім того, позивач зазначав, що таке рішення ухвалене за межами строку, встановленого статтею 40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка вимагає, щоб дисциплінарна справа стосовно адвоката розглядалась дисциплінарною палатою протягом тридцяти днів з дня її порушення.
З огляду на наведене, колегія суддів Верховного Суду констатує, що правовідносини у цій справі та у справах №362/44/17, №9901/120/19, №554/4741/19, №288/1361/15-ц, №932/3458/20, №675/1437/19, №369/6892/15-ц не є подібними.
Суд зазначає, що таке формальне посилання на постанови Верховного Суду (зокрема, і цитування окремих абзаців зазначених постанов), не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником не сформовано чіткого переліку норм права, висновку Верховного Суду щодо застосування яких не ураховано судом апеляційної інстанції, та не обґрунтовано подібності правовідносин у справах, на які він посилається.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстави касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Таким чином, відповідно до частин 1 та 2 статті 169 та частини 2 статті 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги, а також її копії відповідно до кількості учасників справи, в якій навести належним чином передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Керуючись статтями 329, 330, 332 КАС України,
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі №260/4914/24.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі №260/4914/24 - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк ,
Судді Верховного Суду