14 квітня 2025 року
м. Київ
справа №420/30751/24
адміністративне провадження № К/990/13470/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі №420/30751/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління служби безпеки України в Одеській області, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління служби безпеки України в Одеській області, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії управління СБУ України в Одеській області в наданні оновлених довідок №90 станом на 01.04.2019 року та №№1075, 1076, 1077, 1078 виданих станом на 29.01.2020 року, на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року за відповідною (аналогічною) посадою (на день звільнення з служби) без урахування додаткових видів грошового забезпечення: надбавки за інформаційно-аналітичне забезпечення 17%, 169 ДСП-73,66%, за знання та використання в роботі іноземних мов (перська, англійська) 30,83% у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язати управління СБУ України в Одеській області надати до ГУ ПФУ в Одеській області та особисто ОСОБА_1 оновлені довідки №90 станом на 01.04.2019 року та №№1075, 1076, 1077, 1078 виданих станом на 29.01.2020 року, на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року про розмір грошового забезпечення встановлених за відповідною (аналогічною) посадою щодо тієї посади, яку займав на день звільнення з військової служби з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, які було враховано в попередніх розмірах пенсії в тому числі: надбавки за інформаційно-аналітичне забезпечення 17%, 169 ДСП -73,66% за знання та використання в роботі іноземних мов (перська, англійська) 30,83 %.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, позивач отримав оновлені довідки №90 станом на 01.04.2019 року та №№1075, 1076, 1077, 1078 виданих станом на 29.01.2020 року, на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року про розмір грошового забезпечення встановлених за відповідною (аналогічною) посадою щодо тієї посади, яку займав на день звільнення з військової служби з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, які було враховано в попередніх розмірах пенсії, однак без надбавки за інформаційно-аналітичне забезпечення 17%, 169 ДСП -73,66% за знання та використання в роботі іноземних мов (перська, англійська) 30,83 %.
Суд першої інстанції (рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції) відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що оскільки надбавка за інформаційне аналітичне забезпечення, 169-ДСП (надбавка у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавка за вислугу років)) та за знання та використання в роботі іноземних мов Наказом ЦУ СБУ №515/ДСК та Постановою КМУ №704 не передбачені взагалі, то для перерахунку пенсії не враховуються.
Також суди зазначили, що відповідач, станом на час виникнення у позивача права на перерахунок пенсії, був зобов'язаний видати довідку про грошове забезпечення, виходячи із його встановленого розміру за відповідною посадою (саме на час виникнення права на перерахунок пенсії), а не виходячи із розмірів видів грошового забезпечення (у їх відсотковому значенні), які приймалися до уваги при призначенні позивачу пенсії.
При цьому, відповідач повинен вказати у довідці лише ті види грошового забезпечення, які на час виникнення у позивача права на перерахунок пенсії були передбачені нормативно-правовими актами та які фактично виплачувалися військовослужбовцям за відповідною посадою.
Не погодившись з судовими рішенням першої та апеляційної інстанцій, позивач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі №420/30751/24, справу направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Частиною першою статті 13 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У вказаній справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Як підставу касаційного оскарження скаржник вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Крім того, в обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.
Втім, зміст доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Стосовно доводів касаційної скарги в частині посилань на підпункт «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника є необґрунтованим, оскільки такі посилання з означеним у скарзі предметом спору не містять обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії суспільно або винятково значимих.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише детальний виклад фактичних обставин справи, цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини та посилання на підстави непогодження з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та застосування нормативно-правових актів.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Крім того слід зауважити, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 вересня 2018 року у справі № 806/1472/16, від 01 червня 2022 року у справі № 814/659/18, від 24 січня 2024 року у справі № 200/613/23, від 28 березня 2024 року у справі № 160/3235/23, від 04 квітня 2024 року у справі № 380/859/23, від 14 грудня 2023 року у справі № 160/3142/21, у постанові від 26.03.2024 року у справі №460/11381/21.
Таким чином, оскільки оскаржуване судове рішення прийняте у справі незначної складності, а передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні і належні обґрунтування щодо їх наявності не наведено, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
Суд не бере до уваги посилання скаржника на висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 09 червня 2022 року у справі №520/2098/19, оскільки він не є релевантним до спірних правовідносин.
У цій справі спірним було питання протиправної бездіяльності обласного військового комісаріату щодо невиготовлення та ненаправлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нової довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій. Водночас у межах спірних правовідносин було складено та надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення позивача (між сторонами немає спору щодо відсоткового розміру основних та додаткових видів грошового забезпечення, що зазначені у вказаних довідках). Однак, ОСОБА_1 не згоден виключно з тим, що у цих довідках відповідачем не зазначено надбавку за інформаційно-аналітичне забезпечення, за знання та використання в роботі іноземних мов (перська, англійська).
Також, суд не бере до уваги посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 січня 2021 року у зразковій справі №440/2722/20 (предмет спору стосувався питання про розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), оскільки вони не є релевантними до спірних правовідносин.
Крім того, суд не бере до уваги посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 07 березня 2024 року у справі № 540/318/21, від 12 лютого 2024 року у справі № 380/13404/23, від 11 грудня 2024 року у справі № 400/3715/23, оскільки заявник не зазначає конкретно яку саме норму права судами попередніх інстанції застосовано неправильно, не вказує який саме висновок Верховним Судом щодо застосування цієї ж норми сформовано у зазначених постановах, а також не вказує в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, а виключних підстав для касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, передбачених частиною п'ятою статті 328 КАС України скаржником у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі №420/30751/24.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій