ф
11 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 803/1200/17
адміністративне провадження № К/9901/52065/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А., судді - Юрченко В.П., Хохуляк В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 року (Суддя: Костюкевич С.Ф.),
та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 року (Судді: Сеник Р.П., Обрізко І.М., Попко Я.С.),
у справі №803/1200/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо торгового підприємства «Санрайз» ЛТД
до Головного управління ДФС у Волинській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо торгового підприємства «Санрайз» ЛТД (далі-позивач, ТОВ ВТП «Санрайз» ЛТД) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Волинській області) в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.08.2017 року № 0008251401 на суму 97 707,50 грн, з яких в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 78 166 грн та штрафні санкції в розмірі 19 541,50 грн (т. 1 а.с. 3-6).
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття податкового повідомлення-рішення в оскаржуваній позивачем частині, з огляду на правомірність формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій позивача із ПАТ «Волиньгаз» та ТзОВ «Синергія 1999» в бухгалтерському обліку, без врахування контролюючим органом під час перевірки особливостей здійснення господарської діяльності товариства з надання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом, тарифи на які регулюються в установленому законом порядку і у відповідності до п.п. 197.1.8 п. 197.1. ст. 197 ПК України звільняються від оподаткування таких операцій.
В іншій частині податкове повідомлення-рішення на суму 6 926,25 грн (збільшення суми ПДВ - 5 541 грн та штрафних санкцій -1 385,25 грн) не є предметом оскарження позивачем, оскільки позивач погодився з висновками контролюючого органу про збільшення податку на додану вартість на суму 3 103 грн за січень 2015 року, внаслідок реалізації в січні 2015 року послуг нижче собівартості, а також податку на додану вартість на суму 2 438 грн за червень 2016 року, внаслідок повторного включення в податковий кредит червня 2016 року податкових накладних за травень 2016 року (т. 1 а.с. 3-6).
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 року адміністративний позов задоволено (т. 1 а.с. 171-179, 225-234).
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 14, 188, 198, 201 Податкового кодексу України, ст. 9, 72, 242 Кодексу адміністративного судочинства України, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Зокрема, посилаючись в доводах касаційної скарги на висновки акта перевірки відповідач зазначив на неврахування судами попередніх інстанцій, що згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» підсистеми «Аналітична система» ІС «Податковий блок» існує розбіжність між задекларованими податковим кредитом ВТП «Санрайз» ЛТД та податковими зобов'язаннями ТзОВ «Синергія 1999» (37449253) за грудень 2014 року на суму 24 801 грн, а також ТОВ ВТП «Санрайз» ЛТД за податковими зобов'язаннями ПАТ «Волиньгаз» за грудень 2014 року на суму 1 563 грн, оскільки ТОВ ВТП «Санрайз» двічі включено до податкового кредиту: ПН №294 від 17.12.2014 на суму ПДВ - 12996,81 грн. та ПН №355 від 21.12.2014 на суму ПДВ 11803,82 грн, а також від 02.12.2024 року на суму ПДВ - 1066,67 грн. та ПН №2845 від 29.12.2014 на суму ПДВ 496,35 грн.
До того ж, згідно вказаної підсистеми ІС «Податковий блок, існує розбіжність між задекларованими податковим кредитом ВТП «Санрайз» ЛТД та податковими зобов'язаннями підприємства «Візор-21» (30248270) за травень 2016 року, ВТП «Санрайз» ЛТД двічі включено до податкового кредиту ПН №3 від 19.05.2016 на суму ПДВ - 8974,83 грн; між задекларованими податковим кредитом ВТП «Санрайз» ЛТД та податковими зобов'язаннями ТзОВ «Синергія 1999» (37449253) за травень 2016 року на суму 6194 грн, оскільки ВТП «Санрайз» ЛТД двічі включено до податкового кредиту ПН №537 від 24.05.2016 на суму ПДВ-6194,04 грн; між задекларованими податковим кредитом ВТП «Санрайз» ЛТД та податковими зобов'язаннями ПП ОСОБА_1 (НОМЕР_1) за травень 2016 року на суму 1692 грн, оскільки ВТП «Санрайз» ЛТД двічі включено до податкового кредиту ПН №219 від 06.05.2016 на суму ПДВ - 584 грн., ПН №255 від 17.05.2016 на суму ПДВ - 808 грн., ПН №268 від 20.05.2016 на суму ПДВ - 300 грн; між задекларованими податковим кредитом ВТП «Санрайз» ЛТД та податковими зобов'язаннями ПрАТ «Волинь-авто» (3120584) за травень 2016 року на суму 1026 грн, оскільки ВТП «Санрайз» ЛТД двічі включено до податкового кредиту ПН №635 від 25.05.2016 на суму ПДВ - 1026 грн. Також скаржник посилався на те, що судом першої інстанції не було досліджено частку використання товарів в неоподаткованих операціях позивача.
При цьому за доводами скаржника, податкових накладних чи розрахунків коригування до податкових накладних, які би пояснювали існуючі розбіжності до перевірки не надано, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту в порушення вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198. п.201.10 ст.201 розділу V Податкового кодексу України та свідчить про правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення (т. 2 а.с. 1-2).
В надісланому на адресу Суду відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, оскільки остання не спростовує правильність висновків судів попередніх інстанцій, просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції без змін (т. 2 а.с. 22-29).
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної ГУ ДФС у Волинській області у період з 29.06.2017 року по 09.08.2017 року планової виїзної документальної перевірки ВТП «Санрайз» ЛТД з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, ГУ ДФС у Волинській області складено акт перевірки від 16.08.2017 року №8261/14-01/21738684 з висновками про заниження позивачем ПДВ на загальну суму 83 708 грн., в т.ч. за грудень 2014 року на 26 364 грн., січень 2015 року на 5 299 грн., квітень 2015 року на 1 262 грн., травень 2015 року на 19 047 грн., червень 2015 року на 13 849 грн., травень 2016 року на 17 887 грн (т. 1 а.с. 7-40).
Таких висновків відповідач дійшов з огляду на відомості згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» підсистеми «Аналітична система» ІС «Податковий блок», у відповідності до якої існує розбіжність між задекларованими податковим кредитом ВТП «Санрайз» ЛТД та податковими зобов'язаннями ТзОВ «Синергія 1999» (37449253) за грудень 2014 року на суму 24 801 грн, а також ТОВ ВТП «Санрайз» ЛТД за податковими зобов'язаннями ПАТ «Волиньгаз» за грудень 2014 року на суму 1 563 грн. ТОВ ВТП «Санрайз» двічі включено до податкового кредиту: ПН №294 від 17.12.2014 на суму ПДВ - 12996,81 грн. та ПН №355 від 21.12.2014 на суму ПДВ 11803,82 грн, а також від 02.12.2024 року на суму ПДВ - 1066,67 грн. та ПН №2845 від 29.12.2014 на суму ПДВ 496,35 грн.
До того ж, згідно вказаної підсистеми ІС «Податковий блок, існує розбіжність між задекларованими податковим кредитом ВТП «Санрайз» ЛТД та податковими зобов'язаннями підприємства «Візор-21» (30248270) за травень 2016 року, ВТП «Санрайз» ЛТД двічі включено до податкового кредиту ПН №3 від 19.05.2016 на суму ПДВ - 8974,83 грн; між задекларованими податковим кредитом ВТП «Санрайз» ЛТД та податковими зобов'язаннями ТзОВ «Синергія 1999» (37449253) за травень 2016 року на суму 6194 грн, оскільки ВТП «Санрайз» ЛТД двічі включено до податкового кредиту ПН №537 від 24.05.2016 на суму ПДВ-6194,04 грн; між задекларованими податковим кредитом ВТП «Санрайз» ЛТД та податковими зобов'язаннями ПП ОСОБА_1 (НОМЕР_1) за травень 2016 року на суму 1692 грн, оскільки ВТП «Санрайз» ЛТД двічі включено до податкового кредиту ПН №219 від 06.05.2016 на суму ПДВ - 584 грн., ПН №255 від 17.05.2016 на суму ПДВ - 808 грн., ПН №268 від 20.05.2016 на суму ПДВ - 300 грн; між задекларованими податковим кредитом ВТП «Санрайз» ЛТД та податковими зобов'язаннями ПрАТ «Волинь-авто» (3120584) за травень 2016 року на суму 1026 грн, оскільки ВТП «Санрайз» ЛТД двічі включено до податкового кредиту ПН №635 від 25.05.2016 на суму ПДВ - 1026 грн.
При цьому за висновками акта перевірки, податкових накладних чи розрахунків коригування до податкових накладних, які би пояснювали існуючі розбіжності до перевірки не надано, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту в порушення вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198. п.201.10 ст.201 розділу V Податкового кодексу України (т. 1 а.с. 7-40).
На підставі висновків акта перевірки, ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 30.08.2017 року №0008251401, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 83 708 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 20 927 грн., всього 104 635 грн (т. 1 а.с. 43).
Позивач, не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині збільшення суми податку на додану вартість за податковим зобов'язанням 78 166 грн, а також штрафних санкції на суму 19 541,50 грн, звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов і скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 30.08.2017 року № 0008251401 в оскаржуваній позивачем частині на суму 97 707,50 грн, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій по взаємовідносинам з ТзОВ «Синергія 1999» та ПАТ «Волиньгаз», враховуючи уточнюючі декларації показників податкового кредиту, які виправлені позивачем за минулі періоди. До того ж, суди попередніх інстанцій відхилили висновки контролюючого органу стосовно повторності включення податкових накладних, внаслідок не врахування контролюючим органом, що Товариство повторно відобразивши господарські операції у податковому кредиті за червень 2016 року в цьому ж місяці здійснило умовний їх продаж на 86,37% (частка використання товарів в неоподатковуваних операціях), а саме на суму 92 691,30 грн. в т.ч. ПДВ в розмірі 15 448,54 грн. Отже відповідно до п. 199.1. ст.199 ПК України товариство 30.06.2016 року склало і зареєструвало зведену податкову накладну за №96 в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час придбання товарів, послуг, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях на загальну суму ПДВ в розмірі 214 743,74 грн., з яких 15 448,54 грн. сума ПДВ по вищезазначених операціях. Тоді, як за висновками судів попередніх інстанцій, жодних вимог від контролюючого органу про розмежування доходу, собівартості та їх співставлення з врахуванням особливостей податкового обліку господарської діяльності товариства під час перевірки не надходило (т. 1 а.с. 171-179, 225-234).
Надаючи оцінку таким висновкам судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).
Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг) (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).
При цьому відповідно до п.п. 197.1.8 п. 197.1. ст. 197 ПК України звільняються від оподаткування операції з: постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку.
Відповідно до п. 198.5. ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу).
Відповідно до п. 199.1. ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.
Відповідно до п. 199.2. ст.199 ПК України частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.
Розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях відображається в додатку №7 до податкової декларації з податку на додану вартість за 12 місяців календарного року.
До того ж, відповідно до п. 188.1. ст. 181 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. При цьому база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню.
Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Надаючи оцінку висновкам контролюючого органу щодо заниження позивачем податкового кредиту за грудень 2014 року на суму 26 364 грн і травень 2016 року на суму 17 887 грн по взаємовідносинам з ТзОВ «Синергія 1999», а також між позивачем та ПАТ «Волиньгаз» у грудні 2014 року на суму 1 563 грн, з огляду на встановлені контролюючим органом розбіжності між задекларованими позивачем податковим кредитом та його контрагентом податкових зобов'язань, суди попередніх інстанцій встановили наступне.
Так, за висновками акта перевірки, ТзОВ «Синергія 1999» сформовано податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинах з ВТП «Санрайз» ЛТД у грудні 2014 року на суму 108 796 грн. ВТП «Санрайз» ЛТД сформовано податкового кредиту по взаємовідносинах з ТзОВ «Синергія 1999» за грудень 2014 року в сумі 133 597 грн. ВТП «Санрайз» ЛТД двічі включено до податкового кредиту ПН №294 від 17.12.2014 року на суму ПДВ 12 996,81 грн. та ПН №355 від 21.12.2014 року на суму ПДВ 11 803,82 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.01.2015 року позивачем була подана декларація з податку на додану вартість за грудень 2014 року з додатком № 5 до неї. Згідно розділу II (податковий кредит) товариство відобразило у податковому кредиті (т. 1 а.с. 58-60):
-ряд. 7 таблиці «операції з придбання з податком на додану вартість, які надають право формування податкового кредиту, в частині, що включається до складу податкового кредиту» господарські операції з ТзОВ «Синергія 1999» на суму 77 158,74 грн. в т.ч. ПДВ 12 859,79 грн. (т. 1 а.с. 59);
-ряд. 4. таблиці «операції з придбання з податком на додану вартість, які не дають права формування податкового кредиту господарські операції з ТзОВ «Синергія 1999» на суму 426 817,34 грн. в т.ч. ПДВ 71 136,23 грн (т. 1 а.с. 59).
Загальний обсяг операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТзОВ «Синергія 1999» відображених у декларації за грудень 2014 року становить 503 976,08 грн., в т.ч. ПДВ 83 996,01 грн. по деклараціях №41 від 03.12.2014 року, №116 від 07.12.2014 року, №163 від 10.12.2014 року, №199 від 12.12.2014 року, №198 від 12.12.2014 року, №410 від 24.12.2014 року, №478 від 28.12.2014 року, №545 від 31.12.2014 року.
Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.02.2015 року товариством було подано уточнюючу декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року (уточнюючий розрахунок), до якої доданий додаток № 5 (т. 1 а.с. 74-82). Згідно розділу II (податковий кредит) товариство додатково відобразило у податковому кредиті :
-ряд. 1, 2 таблиці «операції з придбання з податком на додану вартість, які надають право формування податкового кредиту, в частині, що включається до складу податкового кредиту» господарські операції з ТзОВ «Синергія 1999» на суму 22 781,86 грн. в т.ч. ПДВ 3 796,98 (1 989,81+1 807,17) грн (т. 1 а.с. 82);
-ряд. 4. таблиці «операції з придбання з податком на додану вартість, які не дають права формування податкового кредиту господарські операції з ТзОВ «Синергія 1999» на суму 126 021,90 грн. в т.ч. ПДВ 21 003,65 (11 007 + 9 996,65) грн (т. 1 а.с. 82).
Тому загальний обсяг операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТзОВ «Синергія 1999», відображених в уточнюючій декларації за грудень 2014 року становить 148 803,00 грн. в т.ч. ПДВ 24 800,63 грн. При цьому в уточнюючій декларації за грудень 2014 року були відображені наступні податкові накладні № 294 на суму 12 996,81 грн., №355 на суму 11 803,82 грн (т. 1 а.с. 80).
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що з врахуванням первинної декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року та уточнюючої декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, загальний обсяг господарських операцій з ТзОВ «Синергія 1999» становить (503 976,08 грн., в т.ч. ПДВ 83 996,01 грн. + (148 803,00 грн. в т.ч. ПДВ 24 800,63 грн.) = 652 779,08 грн. в т.ч. ПДВ 108 796,51 грн. При цьому вказана сума ПДВ в розмірі 108 796,51 грн за висновками судів попередніх інстанцій відповідає обсягу податкового кредиту відображеного ТзОВ «Синергія 1999» у грудні 2014 року на суму 108 796 грн, про що також вказано контролюючим органом на сторінці 15 акту перевірки (т. 1 а.с. 21), та не спростовано відповідачем під час розгляду справи.
Крім того, за висновком акта перевірки, ПАТ «Волиньгаз» сформовано податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинах з ВТП «Санрайз» ЛТД у грудні 2014 року на суму 1 563 грн. ВТП «Санрайз» ЛТД сформовано податкового кредиту по взаємовідносинах з ПАТ «Волиньгаз» за грудень 2014 року в сумі 3 126 грн. ВТП «Санрайз» ЛТД двічі включено до податкового кредиту ПН №295 від 02.12.2014 року на суму ПДВ 1 066,67 грн. та ПН №2845 від 29.12.2014 року на суму ПДВ 496,35 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.01.2015 року позивачем була подана декларація з податку на додану вартість за грудень 2014 року із додатком № 5 до неї (т. 1 а.с. 54-60). Проте згідно розділу II (податковий кредит) товариство не відображало у податковому кредиті операції з ПАТ «Волиньгаз».
Однак, з матеріалів справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.02.2015 року товариством було подано уточнюючу декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року (уточнюючий розрахунок), до якої доданий додаток № 5 (т. 1 а.с. 74-85). Згідно розділу II (податковий кредит), товариство додатково відобразило у податковому кредиті:
-ряд. 4, 5 таблиці «операції з придбання з податком на додану вартість, які надають право формування податкового кредиту, в частині, що включається до складу податкового кредиту» господарські операції з ПАТ «Волиньгаз» на суму 1 435,81 грн в т.ч. ПДВ 239,30 (163,31 + 76,00) грн (т. 1 а.с. 82);
-ряд. 4,5. таблиці «операції з придбання з податком на додану вартість, які не дають права формування податкового кредиту господарські операції з ПАТ «Волиньгаз» на суму 7 942,33 грн. в т.ч. ПДВ 1323,72 (903,36 +420,37) грн (т. 1 а.с. 82).
Отже загальний обсяг господарських операцій з ПАТ «Волиньгаз» складає (1 435,81 грн. в т.ч. ПДВ 239,30 грн. + (7 942,33 грн. в т.ч. ПДВ 1 323,72 грн.) = 9 378,14 грн. в т.ч. ПДВ 1 563,02 грн і за висновками судів попередніх інстанцій, вказана сума ПДВ відповідає обсягу податкового кредиту відображеного ПАТ «Волиньгаз» у грудні 2014 року, що також зазначено контролюючим органом в акті перевірки (т. 1 а.с. 21).
Колегія суддів звертає увагу, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій в частині правомірності формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій позивача із ПАТ «Волиньгаз» та ТзОВ «Синергія 1999» в бухгалтерському обліку, враховуючи проаналізовані судами попередніх інстанцій уточнюючі дані показників минулих податкових декларацій з ПДВ, які самостійно виправлені позивачем. Доводи касаційної скарги взагалі не містять посилань на помилковість врахування судами попередніх інстанцій таких уточнюючих даних податкового кредиту, як і не містять доводів про неможливість їх оцінки судами попередніх інстанцій в межах спірних правовідносин.
До того ж, в акті перевірки контролюючий орган посилався на те, що ВТП «Санрайз» ЛТД в декларації з податку на додану вартість за червень 2016 року за №9121432938 в податковому кредиті повторно відобразило податкові накладні №3 (сформована підприємством «Візор-21» сума ПДВ 8 975 грн., №537 (сформована ТзОВ «Синергія 1999» сума ПДВ 6 194 грн.), №219 (сформована ПП Михальчук М.В. сума ПДВ 584 грн.), №255 (сформована ПП Михальчук М.В. сума ПДВ 808 грн.), №268 (сформована ПП Михальчук М.В. сума ПДВ 300 грн.), №635 (сформована ПАТ «Волиньгаз» сума ПДВ 1 026 грн.). Період складання зазначених податкових накладних - травень 2016 року. Загальна сума операцій по зазначених податкових накладних становить 107 318,85 грн., сума ПДВ відповідно становить 17 887 грн.
Однак вказані доводи контролюючого органу про завищення товариством податкового кредиту за травень 2016 року на загальну суму 17 887 грн, судами попередніх інстанцій визнані необґрунтованими із посиланням на те, що дані суми були відображені повторно в червні 2016 року, внаслідок особливостей введення обліку ТзОВ ВТП «Санрайз» ЛТД (пропорційно частки використання товарів в неоподатковуваних операціях).
Зокрема, як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання вимог п. 199.2. ст.199 ПК України позивачем згідно додатку № 7 до декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року в таблиці 1 «розрахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних/неоподатковуваних операціях» вказано, що частка використання товарів в оподатковуваних операціях (ряд. 3.1 кол. 6) становить 13,63% (т. 1 а.с. 150-153, 160), відповідно в неоподатковуваних операціях становить 86,37%.
Отже як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство повторно відобразивши господарські операції у податковому кредиті за червень 2016 року в цьому ж місяці здійснило умовний їх продаж на 86,37% (частка використання товарів в неоподатковуваних операціях), а саме на суму 92 691,30 грн в т.ч. ПДВ в розмірі 15 448,54 грн і відповідно до п. 199.1. ст.199 ПК України товариство 30.06.2016 року склало і зареєструвало зведену податкову накладну за № 96 в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час придбання товарів, послуг, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях на загальну суму ПДВ в розмірі 214 743,74 грн., з яких 15 448,54 грн. сума ПДВ по вищезазначених операціях.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що доводи касаційної скарги не містять посилань на неправомірність таких висновків судів попередніх інстанцій. Як і не місять посилань на помилковість висновків судів, що дані відносно доходу та витрат, які містяться в таблиці бухгалтерського обліку про дохід, собівартість та їх співставлення на ст. 9 акту перевірки включають в себе дохід та витрати від міських, міжміських перевезень, інші доходи та витрати. Тоді, як за висновками судів попередніх інстанцій розрахунки, згідно яких контролюючим органом встановлено факт заниження податку на додану вартість є необґрунтованими, оскільки не враховують особливості здійснення господарської діяльності товариства - надання послуг з перевезення пасажирів міським транспортом тарифи по яких підлягають державному регулюванню та встановлюються органом місцевого самоврядування, в даному випадку Луцькою міською радою, що підтверджується відповідними рішеннями міської ради (а.с. 134-137), оцінку яким було надано судами попередніх інстанцій. Дані бухгалтерського обліку про дохід, собівартість та їх співставлення, з врахуванням особливостей податкового обліку господарської діяльності товариства викладені у бухгалтерській довідці (т. 1 а.с. 86-87), що не враховано контролюючим органом під час перевірки.
При цьому за висновками судів попередніх інстанцій, жодних вимог від контролюючого органу про розмежування доходу, собівартості та їх співставлення з врахуванням особливостей податкового обліку господарської діяльності товариства під час перевірки позивачеві не надходило.
У відповідності до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. При цьому суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи, що доводами касаційної скарги не спростовані висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність збільшення позивачеві податку на додану вартість за червень 2016 року на суму 36 354 грн. + 26 364 грн. + 15 448 грн. = 78 166 грн., а також нарахування штрафних санкцій в розмірі 19 541,50 грн, колегія суддів погоджується з висновками судів про протиправність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на загальну суму 97 707,50 грн.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій за результатами розгляду справи і не містять посилань на неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, касаційна скарга контролюючого органу не підлягає задоволенню.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 року у справі №803/1200/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя І.А. Васильєва
Судді В.П. Юрченко
В.В. Хохуляк