14 квітня 2025 року
м. Київ
справа №160/16274/24
адміністративне провадження № К/990/12537/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Гімона М.М., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «АВІ ТРЕЙД ІМПЕКС» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі №160/16274/24 за позовом Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «АВІ ТРЕЙД ІМПЕКС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
До Верховного Суду 24.03.2025 надійшла касаційна скарга Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «АВІ ТРЕЙД ІМПЕКС» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі №160/16274/24.
Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 задоволено позов Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «АВІ ТРЕЙД ІМПЕКС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 25.04.2024 №UA500500/2024/000272/2. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі №160/16274/24 апеляційну скаргу Одеської митниці задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 в адміністративній справі №160/16274/24 скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «АВІ ТРЕЙД ІМПЕКС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд приходить до висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною 6 статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним. Відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 4 частини 4 статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження. Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами статті 257 КАС України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї статті.
Суд першої інстанції, врахувавши вимоги статей 12, 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
За таких обставин, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Скаржником вказано, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки в теперішній час, з урахуванням частоти випадків підняття митної вартості тільки щодо частини товарів, єдиним способом встановлення того, яким чином повинні тлумачитись норми права, є висловлення позиції найвищого судового органу держави з даного питання шляхом формування висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, яке буде мати значення для невизначеного кола суб'єктів правовідносин. Також позивач вважає, що має бути висловлена позиція найвищого судового органу в державі щодо обов'язку суду витребування у митного органу інформації щодо митних оформлень ідентичних та аналогічних товарів, адже тільки митний орган володіє цією інформацією і може приховати дійсну інформацію від суду, що мало місце в даній справі. Позивачі, як особи, у відношенні яких приймаються рішення митними органами, мають право знати не тільки ту інформацію, яка використана митним органом, але і ту, яка була в розпорядженні митного органу та переглядалась при прийнятті рішення. Вирішення даного питання правозастосування має значення для великого невизначеного кола осіб, які є імпортерами в теперішній час і набудуть статус імпортера в майбутньому.
Також приватним підприємством з іноземними інвестиціями «АВІ ТРЕЙД ІМПЕКС» вказано, що дана справа має для позивача виняткове значення з огляду на розмір податків, які були доплачені за наслідками відмови митного органу у звільненні від оподаткування податком на додану вартість та ввізним митом, адже за наслідками коригування митної вартості розмір податків і зборів збільшився для позивача на 575141,13 грн, що є суттєвою сумою. На думку скаржника, визнання дій відповідача з незазначення в рішенні про коригування митної вартості відомостей про ті митні декларації, які були використані для коригування митної вартості товарів імпортерів, призводить до того, що вже під час провадження в суді відповідач, ознайомившись із позицією імпортера в позові, коригує свою позицію та штучно підбирає для подання до суду ті митні декларації, які є вигідними для відповідача, а не ті, які фактично використовувались, адже неможливо встановити факт їх використання. Визнання судом таких дій митних органів законними є надання їм переваги перед іншими учасниками справи
Верховний Суд зауважує, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися, щонайменше, новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджуванні питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Верховний Суд, оцінивши доводи скаржника, дійшов висновку, що, враховуючи критерії, визначені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі №922/6554/15, аргументи та мотиви, викладені у касаційній скарзі, не є переконливими, доречними і достатніми для висновку, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики і її розгляд Верховним Судом є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Оцінивши доводи скаржника, колегія суддів вважає, що вони мають загальний характер та не містять достатніх обґрунтувань, тому не можуть сприйматись судом, як виключний випадок, а ухвалені у цій справі судові рішення на поточний день не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Верховний Суд зауважує, що стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
З тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції доводи відповідача не аналізував, документи, які надані сторонами, не досліджував, обмежившись констатацією того, що останні підтверджують заявлену позивачем, як декларантом, митну вартість. Натомість, у довідці про транспортні витрати від 19.04.2024 №13757 відсутнє посилання на договір перевезення, не вказано даної інформації і в рахунку перевезення та в акті про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.04.2024 №TG190424011. В акті вказаний договір №14.03.2023/1106-2 від 14.03.2023, що укладений з ТОВ «ТАНІТ ГРУП», проте він до митного оформлення не надавався та в матеріалах справи відсутній. В рахунку на оплату відсутнє зазначення договору перевезення та інформація щодо того, який саме товар перевозився (зазначення договору та специфікації).
Наведене скаржником обґрунтування можливості подання касаційної скарги у даній справі не може вважатися винятковим випадком. Доводи скаржника щодо виняткового значення справи по суті стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі перегляду суду касаційної інстанції відповідно до приписів статті 341 КАС України.
Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23.10.1996, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19.12.1997, заява №26737/95).
Відтак, скаржником не обґрунтовано наявність обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 355, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «АВІ ТРЕЙД ІМПЕКС» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі №160/16274/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва М.М. Гімон В.П. Юрченко