11 квітня 2025 року
м. Київ
справа №815/4618/17
адміністративне провадження № К/9901/54462/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Хохуляк В.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Ренесанс»
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року (Судді: Кравець О.О., Домусчі С.Д., Сторчак О.О.),
у справі № 815/4618/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Ренесанс»
до Головного управління ДФС в Одеській області (правонаступник Головне управління ДПС в Одеській області)
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Ренесанс» (далі - позивач, ТОВ «Еко-Ренесанс») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ДФС в Одеській області, правонаступник - ГУ ДПС в Одеській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2017 року №0027161407, №0027131407 (т. 1 а.с. 4-5).
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено (т. 1 а.с. 189-195).
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову (т. 1 а.с. 249-268).
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив на неправомірності висновків суду апеляційної інстанції про те, що укладений між ТОВ «Еко-Ренесанс» та ПП «Промтехсервіс» усний договір суперечив вимогам статей 206, 208 ЦК України, оскільки відповідач не звертався до суду з позовом про визнання недійсним правочину між ТОВ «Еко-Ренесанс» та ПП «Промтехсервіс». Крім цього, за доводами скаржника, ТОВ «Еко-Ренесанс» та ПП «Промтехсервіс» своїми діями підтвердили виконання усного договору та спір з цього приводу між товариствами відсутній. До того ж, за міркуванням скаржника, з постанови суду апеляційної інстанції взагалі не вбачається, які саме порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судом першої інстанції, призвели до неправильного вирішення справи, тоді, як апеляційна скарга контролюючого органу за доводами скаржника взагалі не містила обґрунтування порушення норм процесуального права.
Також, позивач посилався на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки, після з'ясування у відповідача інформації про відсутність зустрічної перевірки у контрагентів, у зв'язку з неможливістю її провести, суд апеляційної інстанції з власної ініціативи запропонував ТОВ «Еко-Ренесанс» надати докази реальних змін у майновому стані контрагента. При цьому на питання представника позивача, що саме головуючий по справі має на увазі, суддя Кравець О.О. не зміг пояснити. Отже порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції, яке за доводами скаржника повністю відповідає вимогам закону. Враховуючи викладене, скаржник просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції (т. 2 а.с. 1-3).
Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі, закінчено підготовку справи до розгляду, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
В надісланому на адресу Суду відзиві на касаційну скаргу, відповідач просив Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін (т. 2 а.с. 38-42).
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної відповідачем у період з 28.07.2017 р. по 03.08.2017 р. документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Еко-Ренесанс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з платниками податків: ПП «Промтехсервіс» за грудень 2016 року та МПП «Еталон» за січень 2017 року, складено акт перевірки №1001/15-32-14-07/32088992 від 10.08.2017 р., з висновками про порушення ТОВ «Еко-Ренесанс» вимог:
- п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 34 259 грн, в тому числі грудень 2016 року - 13 410 грн, січень 2017 року - 20 849 грн;
- п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2017 року у розмірі 9 151 грн (т. 1 а.с.85-98).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що зафіксовані актом перевірки порушення обґрунтовані відповідачем тим, що ТОВ «Еко-Ренесанс» та ПП «Промтехсервіс» всупереч вимог ст.206 та ст.208 Цивільного кодексу України було укладено усний договір на отримання послуг по ремонту контейнерів та при проведенні аналізу податкової інформації щодо ПП «Промтехсервіс» встановлено відсутність придбання послуг, що продані за грудень 2016 року, а тому походження послуг, які були придбані ТОВ «Еко-Ренесанс» встановити неможливо. Також, у вказаному акті перевірки зазначено, що під час проведення аналізу трудових ресурсів ПП «Промтехсервіс» встановлена незначна кількість працюючих, а саме 1 особа; відсутність власних або орендованих транспортних засобів для транспортування контейнерів для сміття, які підлягали ремонту до місця виконання робіт; відсутність інформації щодо залучення сторонніх підприємств для забезпечення здійснення послуг по ремонту контейнерів для ТОВ «Еко-Ренесанс» та придбання коліс, що підлягали заміні. Також, в акті перевірки зазначено, що у зв'язку з відсутністю документального підтвердження щодо рівня освіти, кваліфікації, професійних знань, чисельності та фахової належності робітників ПП «Промтехсервіс», неможливо встановити та підтвердити відповідність наявних трудових ресурсів виконанню оформлених господарських операцій за грудень 2016 року. Отже за результатами перевірки відповідачем не встановлено факту отримання робіт (послуг) ТОВ «Еко-Ренесанс» від ПП «Промтехсервіс», внаслідок неможливості підтвердження реальності отримання робіт (послуг) по ланцюгу від виконавця на адресу ТОВ «Еко-Ренесанс» за грудень 2016 року.
Крім цього, актом перевірки зафіксовано, що 04.01.2017 р. між ТОВ «Еко-Ренесанс» та МПП «Еталон» укладено договір №04/01/17 на сервісне обслуговування і ремонт обладнання та при проведенні аналізу податкової інформації щодо МПП «Еталон» встановлено відсутність придбання послуг, що надані контрагентом за січу січні 2017 року. Згідно отриманої контролюючим органом податкової інформації чисельність працюючих у МПП «Еталон» складала 11 осіб, згідно фінансового звіту МПП «Еталон» за 2016 рік залишкова вартість основних фондів на 31.12.2016р. складала 0 тис. грн. Із отриманих послуг у податковому кредиті МПП «Еталон» протягом січня 2017 року значаться транспортні послуги отримані від ПП «Промтехсервіс».
Однак за висновками відповідача в акті перевірки, проведений аналіз наявних трудових ресурсів передбачає значно більшого обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу із відповідними фаховими знаннями (майстрів, електрозварників, водіїв, вантажників). При цьому, в акті перевірки зазначено про відсутність власних транспортних засобів або отримання послуг оренди для транспортування контейнерів для сміття, які підлягали ремонту до місця виконання робіт, відсутність інформації щодо залучення сторонніх підприємств для забезпечення здійснення послуг по ремонту контейнерів для ТОВ «Еко-Ренесанс» та придбання коліс, що підлягали заміні. У зв'язку з відсутністю документальних підтверджень щодо рівня освіти, кваліфікації, професійних знань, чисельності та фахової належності робітників МПП «Еталон» за висновками відповідача неможливо встановити та підтвердити відповідність наявних трудових ресурсів виконанню оформлених господарських операцій за січень 2017 року.
Отже, за результатами перевірки не встановлено факту отримання робіт (послуг) ТОВ «Еко-Ренесанс» від МПП «Еталон», що свідчить про неможливість підтвердження реальності отримання робіт (послуг) по ланцюгу від виконавця на адресу ТОВ «Еко-Ренесанс» за січень 2017 року, а тому ТОВ «Еко-Ренесанс» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентом - постачальником, їх вид, обсяг та якість за перевіряємий період січень 2017 року.
Фактично за результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що ПП «Промтехсервіс» та МПП «Еталон» не могли надавати послуги, у зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та професійного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів тощо, що в свою чергу підтверджується дефектністю первинних документів, наданих до перевірки.
На підставі зазначених висновків акта перевірки, ГУ ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.08.2017 року:
- №0027161407, яким збільшено ТОВ «Еко-Ренесанс» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 34 259,00 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 130,00 грн (т. 1 а.с.99);
- № 0027131407, яким ТОВ «Еко-Ренесанс» визначено суму завишення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 9 151,00 грн (т. 1 а.с.100).
Незгода з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні у позивача первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій із МПП «Еталон» і ПП «Промтехсервіс» (рахунки-фактури, акти про прийняття-передачі виконання робіт, протокол погодження вартості робіт по поточному ремонту обладнання (контейнерів) та податкові накладні), правомірність та обґрунтованість їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку та, з урахуванням виду діяльності позивача, пов'язані з його господарською діяльністю. При цьому за висновком суду першої інстанції, висновок про результати відпрацювання ризикового платника податків, доповідна записка та узагальнена податкова інформація не є актом перевірки, яким встановлені порушення податкового законодавства щодо здійснення вищезазначених господарських операцій та не є належним доказом порушень податкового законодавства з боку позивача, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності. До того ж, суд першої інстанції відхилив посилання представника відповідача в обґрунтування наявності порушень з боку ТОВ «Еко-Ренесанс» щодо формування податкового кредиту за рахунок господарських операцій з ПП «Промтехсервіс» на підставі усної угоди, оскільки, відповідно до ч.1 ст.218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом (т. 1 а.с. 189-195).
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи вищенаведене рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про відмову в задоволенні позову дійшов висновку, що ПП «Промтехсервіс» та МПП «Еталон», які відповідно до умов договорів були зобов'язані виконати поточний ремонт обладнання (контейнерів) та придбати для цього колеса для заміни пошкоджених - відповідно до відомостей Єдиного реєстру податкових накладних за вищевказаний період та декларування ПДВ за період з 01.12.2016-31.03.2017 р. - колеса не придбавали (ПП «Промтехсервіс» у грудні 2016 року та МПП «Еталон» у січні 2017 року). За висновком суду апеляційної інстанції, а ні до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції, навіть, після вимог суду апеляційної інстанції, позивачем не надано достатніх, допустимих, достовірних та належних доказів щодо наявності у контрагентів умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, наявності управлінського та професійного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів чи їх залучення на договірних засадах, стану контейнерів, належних ТОВ «Еко-Ренесанс» до та після проведення ремонтних робіт (у тому числі у ПП «Промтехсервіс» - споруд для розташування більш ніж 700 контейнерів, а у МПП «Еталон» споруд для розташування 436 контейнерів для зварювальних робіт, 391 контейнерів -для заміни коліс, 655 контейнерів для паки корпусу баку контейнера контейнерів; придбання коліс, що підлягали заміні на контейнерах), місценаходження контрагентів взагалі невідомо ані позивачу, ані відповідачу; укладений між ТОВ «Еко-Ренесанс» та ПП «Промтехсервіс» усний договір суперечив вимогам ст.206 та 208 ЦК України, а наявність підстав для призначення штрафної санкції доведено відповідачем (т. 2 а.с. 249-268).
Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з абз. 1, 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податку в результаті придбання товарів/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому операція з придбання товарів/послуг у постачальника повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції. Податковий кредит з податку на додану вартість має бути обов'язково підтверджений податковою накладною, виданою платником податку на додану вартість та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, що випливає з положень статті 201 Податкового кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі №805/2514/15-а (адміністративне провадження №К/9901/26520/18), але не виключно.
Оцінюючі спірні правовідносини, судами встановлено, що між ТОВ «Еко-Ренесанс» та ПП «Промтехсервіс» було укладено усний договір на отримання послуг по ремонту контейнерів, на підтвердження виконання якого було надано: рахунок - фактуру №СФ-0005 від 15.12.2016 р (т. 1 а.с. 56), акт надання послуг №3513 від 16.12.2016р. (т. 1 а.с.60), податкову накладну №46 від 15.12.2016 р. (т. 1 а.с.61).
04.01.2017р. між ТОВ "Еко-Ренесанс" та МПП "Еталон" укладено договір на сервісне обслуговування та ремонт обладнання №04/01/17, відповідно до п.п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання поточного ремонту обладнання (контейнерів), відповідно рахунку, акту виконаних робіт (т. 1 а.с.67-68).
На підтвердження виконання договору на сервісне обслуговування та ремонт обладнання №04/01/17 від 04.01.2017 р. ТОВ "Еко-Ренесанс" було надано: рахунок-фактуру №13 від 19.11.2017р. (т. 1 а.с.65), акт про прийняття-передачі виконання робіт від 26.01.2017р.(т. 1 а.с.66), протокол погодження вартості робіт по поточному ремонту обладнання (контейнерів) від 19.01.2017р. (т. 1 а.с.69), податкову накладну №3 від 19.01.2017р. (т. 1 а.с.70).
На підтвердження реальності використання отриманих послуг згідно укладених з МПП «Еталон» та ПП «Промтехсервіс» договорів щодо ремонту контейнерів, а саме необхідності використання ТОВ «Еко-Ренесанс» вказаних послуг у своїй господарській діяльності, ТОВ «Еко-Ренесанс» було надано :
-договір №1/16 від 15.02.2016 р. про закупівлю послуг за державні послуги, укладений між КП "ЖКС "Пересипський" та ТОВ "Еко-Ренесанс", предметом якого є надання послуг зі збирання безпечних відходів, непридатних для вторинного використання (т. 1 а.с.118-113). Разом із договором №1/16 від 15.02.2016 р. про закупівлю послуг за державні послуги надано додаток №1до договору №1/16 від 15.02.2016р. "акт прийому-передачі, дислокація, кількість контейнерів, графік вивозу ТПВ на території КП "ЖКС "Пересипський" (т. 1 а.с.114-121) та додаток №2 до договору №1/16 від 15.02.2016р. "Правила експлуатації контейнерів"(т. 1 а.с.122);
-додаткова угода № 1 до договору №1/16 від 15.02.2015 р., укладена 29.12.2016 р. між КП "ЖКС "Пересипський" та ТОВ "Еко-Ренесанс" (т. 1 а.с.123);
-договір №2/16 від 01.02.2016 р., укладений між КП "ЖКС "Північний" та ТОВ "Еко-Ренесанс" про закупівлю послуг за державні кошти, предметом якого є надання послуг зі збирання безпечних відходів, непридатних для вторинного використання (т. 1 а.с.124-129). Разом із договором №2/16 від 01.02.2016р. про закупівлю послуг надано до суду додаток №1 до договору №2/16 від 01.02.2016р. "акт прийому-передачи, дислокація, кількість контейнерів, графік вивозу ТПВ на території КП "ЖКС "Північний" (т. 1 а.с.130-136) та додаток №2 до договору №2/16 від 01.02.2016р. "Правила експлуатації контейнерів" (т. 1 а.с.137); додаткову угоду №13 до договору №2/16 від 01.02.2017р., укладену 01.01.2017р. між КП "ЖКС "Північний" та ТОВ "Еко-Ренесанс" (т. 1 а.с.138).
Але, як встановлено судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи, на підтвердження встановлених під час проведення перевірки порушень ТОВ "Еко-Ренесанс" податкового законодавства, податковим органом надано до суду першої інстанції податкову інформацію, зокрема, висновок про результати відпрацювання ризикового платника податків МПП "Еталон", складений ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 25.04.2017р. №4943/8/15-53-21-04 (т. 1 а.с. 146-148), доповідну записку заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області №153/15-32-14-07 від 07.07.2017р. щодо ПП "Промтехсервіс" та МПП "Еталон" (т. 1 а.с.149-153), узагальнену податкову інформацію ГУ ДФС в Одеській області від 23.05.2017р. №63/7/15-32-14-07-08 щодо ПП "Промтехсервіс" за періоди з 01.12.2016р. по 31.03.2017р. (т. 1 а.с.154-163), узагальнену податкову інформацію ГУ ДФС в Одеській області від 11.05.2017р. №52/15-32-14-07/21013722 щодо МПП "Еталон" за періоди грудень 2016 року-березень 2017 року (т. 1 а.с.164-173).
Оцінивши вищенаведені докази в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ПП «Промтехсервіс» та МПП «Еталон», які відповідно до умов договорів були зобов'язані виконати поточний ремонт обладнання (контейнерів) та придбати для цього колеса для заміни пошкоджених, відповідно до відомостей Єдиного реєстру податкових накладних за вищевказаний період та декларування ПДВ за період з 01.12.2016-31.03.2017 р. - колеса не придбавали, відповідно ПП «Промтехсервіс» у грудні 2016 року та МПП «Еталон» у січні 2017 року; ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції, навіть, після вимог суду апеляційної інстанції, позивачем не надано достатніх, допустимих, достовірних та належних доказів щодо наявності у контрагентів умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, наявності управлінського та професійного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів чи їх залучення на договірних засадах, стану контейнерів, належних ТОВ "Еко-Ренесанс" до та після проведення ремонтних робіт. Отже суд дійшов висновку про відсутність змін в структурі активів та майновому стані ТОВ «Еко-Ренесанс», у зв'язку з господарськими операціями з ПП «Промтехсервіс» та МПП «Еталон».
Дійшовши вказаного висновку, суд апеляційної інстанції врахував правові позиції Верховного Суду України, викладені в постановах від 27 жовтня 2015 року № 21-1555а15 та від 22 вересня 2015 року № 21-1526а15, а також Верховного Суду, викладені в постановах від 16.01.2018 у справі № 820/4648/13-а, від 20.02.2018 року у справі № 814/328/15, в яких наголошено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Отже за результатами апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, так як здійснення господарських операцій із ПП «Промтехсервіс» та МПП «Еталон», та спричинення ними реальних змін у майновому стані платника податків не доведено наявними у справі належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами, при дослідженні судом апеляційної інстанції можливості залучення виконавцями робіт ПП «Промтехсервіс» та МПП «Еталон» матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період надання послуг було з'ясовано, що у позивача відсутні достатні, допустимі, достовірні та належні докази щодо наявності у контрагентів умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, наявності управлінського та професійного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів чи їх залучення на договірних засадах (у тому числі, у ПП «Промтехсервіс» - споруд для розташування більш ніж 700 контейнерів, а у МПП «Еталон» споруд для розташування 436 контейнерів для зварювальних робіт, 391 контейнерів -для заміни коліс ,655 контейнерів для паки корпусу баку контейнера контейнерів ; придбання коліс , що підлягали заміні на контейнерах), місцезнаходження контрагентів взагалі невідомо ані позивачу, ані відповідачу.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій у вищенаведеній частині, які в свою чергу відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15 листопада 2022 року у справі №440/2831/19, в якій наголошено на тому, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв'язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність документів обліку.
В касаційній скарзі скаржник посилається лише на неправомірність висновків суду апеляційної інстанції (який в свою чергу підтримав доводи контролюючого органу) про те, що укладений між ТОВ «Еко-Ренесанс» та ПП «Промтехсервіс» усний договір суперечив вимогам статей 206, 208 ЦК України, оскільки за доводами скаржника, відповідач не звертався до суду з позовом про визнання недійсним правочину між ТОВ «Еко-Ренесанс» та ПП «Промтехсервіс».
Колегія суддів звертає увагу, що дійсно, визнання під час перевірки податковим органом нікчемними правочинів знаходиться за межами здійснення ним контролю дотримання податкового законодавства. За наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 805/10886/13-а (адміністративне провадження № К/9901/1424/18), але не виключно.
При цьому у відповідності до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 29 лютого 2024 року у справі № 580/4531/23 (провадження № 11-176апп23), спір за позовом контролюючого органу до суб'єктів господарювання про визнання недійсним правочину (договору) через невідповідність інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та застосування наслідків недійсності правочину відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Однак суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що суд апеляційної інстанції не посилався на недійсність правочину, а висновки суду апеляційної інстанції були побудовані на тому, що укладений між ТОВ «Еко-Ренесанс» та ПП «Промтехсервіс» усний договір суперечив вимогам статей 206, 208 ЦК України, оскільки вчинений між юридичними особами та повинен укладатись в письмовій формі, що не спростовано доводами касаційної скарги.
При цьому основною підставою для відмови в задоволенні позову стали висновки суду апеляційної інстанції, прийняті за результатами оцінки в сукупності доказів у справі про те, що здійснення господарських операцій із ПП «Промтехсервіс» та МПП «Еталон» та спричинення реальних змін у майновому стані платника податків не доведено наявними у справі належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами. До того ж, під час дослідження судом апеляційної інстанції можливості залучення виконавцями робіт ПП «Промтехсервіс» та МПП «Еталон» матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період надання послуг було з'ясовано, що у позивача відсутні достатні, допустимі, достовірні та належні докази щодо наявності у контрагентів умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, наявності управлінського та професійного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів чи їх залучення на договірних засадах (у тому числі, у ПП «Промтехсервіс» - споруд для розташування більш ніж 700 контейнерів, а у МПП «Еталон» споруд для розташування 436 контейнерів для зварювальних робіт, 391 контейнерів -для заміни коліс, 655 контейнерів для паки корпусу баку контейнера контейнерів; придбання коліс, що підлягали заміні на контейнерах), місцезнаходження контрагентів взагалі невідомо ані позивачу, ані відповідачу, що не спростовано доводами касаційної скарги в процесуальний спосіб.
Тоді, як за приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (вимог частини 2 статті 77 КАС України) у зв'язку із самостійним витребуванням судом доказів реальних змін у майновому стані контрагента колегія суддів відхиляє, оскільки у відповідності до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Разом з тим, у відповідності до вимог частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи, а суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Крім цього, Суд касаційної інстанції звертає увагу, що судами попередніх інстанцій в судових рішеннях помилково вказано суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 91 541 грн, замість вірної 9 151 грн, як зафіксовано актом перевірки, що не є спірним за доводами касаційної скарги, а також не є процесуальним порушенням, яке в розумінні вимог КАС України може бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції (т. 1 а.с.85-98).
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Отже доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду справи, як і не містять обґрунтованих посилань в чому саме полягає неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права під час прийняття судового рішення. Отже касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Ренесанс», залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі № 815/4618/17, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя: І.А. Васильєва
Судді: В.П. Юрченко
В.В. Хохуляк