Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/1754/21
Провадження № 2/945/108/25
Рішення
Іменем України
24 лютого 2025 року
Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю секретаря судового засідання Карабут В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -
встановив:
07 вересня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про зменшення розміру аліментів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з 04 серпня 2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі з відповідачем у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2013 року з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання їхньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) позивача, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
На підставі вказаного вище рішення, 16 жовтня 2013 року Миколаївським районним судом Миколаївської області видано виконавчий лист.
Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 11 червня 2019 року шлюб між сторонами розірвано.
Позивач зазначив, що з 09 вересня 2013 року він регулярно сплачує аліменти на утримання своєї дочки ОСОБА_3 , оскільки належним чином дбає про її матеріальне становище.
З 2019 року позивач ОСОБА_1 спільно проживав з ОСОБА_4 , без реєстрації шлюбу. За час співмешкання з ОСОБА_4 у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання, якого рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 13 липня 2021 року з відповідача на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти у розмірі однієї шостої заробітку (доходу) позивача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 квітня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття.
Позивач вказував на те, що його малолітній син ОСОБА_5 потребує додаткових матеріальних витрат на медичне обслуговування та лікування, оскільки в цьому ранньому віці дитині необхідно проводити різні профілактичні щеплення, відповідно до графіку та купувати вакцини. У 2021 році дитина була двічі госпіталізована до КНП “Дитяча міська лікарня № 3».
У лютому місяці 2021 року позивач був госпіталізований та знаходився на стаціонарному лікуванні в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова.
Також позивач зазначив, що він змушений допомагати та утримувати своїх непрацездатних батьків, оскільки вони потребують матеріальної допомоги. Водночас, позивач вказував, що в нього відсутнє власне житло, він винаймає квартиру. У зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, позивач вимушений проживати разом зі своїм братом та його сім'єю.
Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд зменшити розмір аліментів, що визначений рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2013 року та стягувати з нього на користь відповідача аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї шостої заробітку (доходу) позивача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 вересня 2021 року, цивільна справа № 945/1754/21 розподілена головуючому судді Шароновій Н.О.
З метою вирішення питання подальшого розгляду цивільної справи № 945/1754/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, щодо з'ясування даних про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), судом 09 вересня 2021 року направлено запит до Веснянської сільської ТГ.
17 вересня 2021 року на адресу суду з Надбузько - Кир'яківського старостинського округу Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, на запит суду від 09 вересня 2021 року, надійшло повідомлення про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на території сільської ради.
Оскільки позовна заява не відповідала вимогам п. п. 8), 9) ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), ухвалою суду від 20 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, та позивачу надано десятидений строк для усунення недоліків, який рахувався з дня отримання позивачем копії вказаної ухвали.
04 жовтня 2021 року позивач ОСОБА_1 подав на адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області новий текст позовної заяви, згідно з ухвалою суду від 20 вересня 2021 року про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2021 року вказану позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні.
18 листопада 2021 року на електронну адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 22 листопада 2021 року постановлено задовольнити клопотання позивача ОСОБА_1 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
11 липня 2022 року на адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області від відповідача ОСОБА_2 надійшли заперечення проти позову, у яких відповідач вказувала на те, що вважає позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим, позивач просила відмовити повністю у задоволенні позову. До заперечення проти позову відповідачем додано докази.
04 серпня 2022 року позивач ОСОБА_1 подав на адресу суду відповідь на відзив, у якій виклав свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень, просив суд відхилити наведені відповідачем у відзиві заперечення та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. До відповіді на відзив позивачем додано докази.
11 серпня 2022 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду клопотання про витребування від Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України довідки про розмір отриманної ОСОБА_1 заробітної плати.
Крім цього, 11 серпня 2022 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду письмові заперечення (пояснення), у яких виклала свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів; відповідач просила суд відхилити наведені позивачем у відповіді на відзив заперечення проти позову та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 серпня 2022 року постановлено задовольнити клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів.
Від Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України витребувано довідку про доходи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період 2021 - 2022 років.
05 вересня 2022 року від відповідача ОСОБА_2 на електронну адресу суду надійшли заперечення на клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів, у яких відповідач просила відмовити позивачу у задоволенні цього клопотання та не приймати докази до розгляду.
06 вересня 2022 року від позивача ОСОБА_1 на адресу суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів. До клопотання позивачем додано докази.
14 вересня 2022 року на електронну адресу суду від Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, на виконання ухвали суду від 12 серпня 2022 року про витребування доказів, надійшла довідка про доходи ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2021 року до 15 лютого 2021 року.
Така сама довідка надійшла на адресу суду від Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції 26 вересня 2022 року.
06 жовтня 2022 року відповідач ОСОБА_2 подала на електронну адресу суду клопотання про витребування від: Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області інформації про доходи позивача ОСОБА_1 (отримані за договором оренди) та про наявність у позивача ОСОБА_1 банківських рахунків, як відкритих так і закритих, за період з 01 вересня 2021 року (рахунок фізичної особи та/або фізичної особи - підприємця); Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області інформації про наявність зареєстрованих транспортних засобів за позивачем ОСОБА_1 .
07 жовтня 2022 року відповідач ОСОБА_2 подала на електронну адресу суду клопотання про витребування від Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області довідки про доходи позивача ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2021 року по 01 жовтня 2022 року.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 29 травня 2023 року постановлено задовольнити клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів від: 06 жовтня 2022 року; 07 жовтня 2022 року.
Від Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області витребувано: інформацію про доходи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримані за договором оренди; інформацію про наявність у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , банківських рахунків, як відкритих так і закритих, за період з 01 вересня 2021 року (рахунок фізичної особи та/або фізичної особи - підприємця); довідку про доходи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період з 01 січня 2021 року по 01 жовтня 2022 року.
Від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області витребувано інформацію про наявність зареєстрованих транспортних засобів за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
26 липня 2023 року на адресу суду від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області, на виконання ухвали суду від 29 травня 2023 року про витребування доказів, надійшло повідомлення про те, що станом на 07 липня 2023 року у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутня інформація щодо реєстрації за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
31 липня 2023 року від позивача ОСОБА_1 на адресу суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів. До клопотання позивачем додано докази.
07 серпня 2023 року відповідач ОСОБА_2 подала на електронну адресу суду клопотання пропоновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву. До клопотання відповідачем додано відзив на позовну заяву, у якому позивач заперечувала проти позову та просила відмовити повністю у задоволенні позову.
08 серпня 2023 року позивач ОСОБА_1 подав на електронну адресу суду письмові пояснення, у яких навів свої доводи щодо розгляду справи. Посилався на погіршення свого матеріального стану та просив суд прийняти та долучити надані ним письмові пояснення в справі.
16 серпня 2023 року позивач ОСОБА_1 подав на електронну адресу суду заперечення проти клопотання відповідача про пропоновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.
13 травня 2024 року відповідач ОСОБА_2 подала на електронну адресу суду клопотання про витребування від: Ради адвокатів Одеської області відомостей щодо здійснення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адвокатської діяльності, на підставі свідоцтва № 005148 від 22 грудня 2023 року, виданого Радою адвокатів Одеської області; Головного управління державної податкової служби в Одеській області інформації про суму отриманих ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , підприємцем та фізичною особою, за період з 01 січня 2024 року по теперішній час.
Позивач ОСОБА_1 14 травня 2024 року в системі “Електронний суд» сформував до Миколаївського районного суду Миколаївської області заперечення проти клопотання відповідача про витребування доказів, вказуючи на те, що відповідачем заявлено клопотання про витребування доказів з пропуском строку, встановленого ч. 3 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України. Також позивач зазначив, що інформація, яку відповідач просить суд витребувати від Ради адвокатів Одеської області щодо здійснення позивачем адвокатської діяльності може містити адвокатську таємницю, і не є предметом розгляду справи про зменшення розміру аліментів, і не підтверджує поліпшення матеріального стану позивача.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 20 травня 2024 року постановлено залишити без задоволення клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів.
16 серпня 2024 року відповідач ОСОБА_2 подала на електронну адресу суду клопотання про поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів, у якому просила витребувати від Головного управління Державної податкової служби в Одеській області інформацію про суму отриманих доходів підприємцем та фізичною особою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період з 01 січня 2024 року по теперішній час.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 26 листопада 2024 року постановлено розглядати справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, за правилами загального позовного провадження.
Засідання для розгляду справи по суті замінено підготовчим засіданням.
Задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів.
Від Головного управління Державної податкової служби в Одеській області витребувано інформацію про суму отриманих доходів підприємцем та фізичною особою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період з 01 січня 2024 року по теперішній час.
11 грудня 2024 року від Головного управління Державної податкової служби в Одеській області Державної податкової служби України, на виконання ухвали суду від 29 травня 2023 року про витребування доказів, надійшло повідомлення від 05 грудня 2024 року про те, що станом на дату надання відповіді, згідно з даними інформаційно - комунікаційних систем ДПС, ОСОБА_1 не перебуває на податковому обліку, як фізична особа - підприємець в Головному управлінні ДПС в Одеській області, у зв'язку з чим Головне управління ДПС в Одеській області не володіє інформацією про рахунки у фінансових установах зазначеного громадянина. До повідомлення Головним управлінням ДПС в Одеській області долучено відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 1 кварталу 2021 року по 3 квартал 2022 року.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 15 січня 2025 року постановлено закрити підготовче провадження у цивільній справі № 945/1754/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, призначити справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, при цьому 24 лютого 2025 року в системі “Електронний суд» сформував до Миколаївського районного суду Миколаївської області клопотання про розгляд справи без його участі, за наявними у справі матеріалами. Раніше у судових засіданнях 21.06.2022, 12.08.2022, 26.11.2024 позивач підтримував позов у повному обсязі та просив його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з'явилася; про причини своєї неявки суду не повідомила. В матеріалах справи міститься одинадцять клопотань від відповідача про відкладення розгляду справи (Т. 1, а. с. 106, 115, 124, 139, 144, 180, 214- 215, 245, Т. 2, а. с. 1, 10, 29).
Суд дослідив наявні у справі письмові докази, заслухав у судових засіданнях 21.06.2022, 12.08.2022, 26.11.2024 року позивача, і встановив таке:
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року за № 789-XII (далі - Конвенція) та ч. ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) усі дії щодо дітей та регулювання сімейних відносин мають здійснюватися з урахуванням інтересів дитини.
Згідно з положеннями ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі «6» проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Статтею 51 Конституції України закріплений обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття. Також вказаною статтею Конституції України встановлено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України “Про охорону дитинства»).
Згідно з положеннями ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною третьою статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 11 червня 2019 року, яке набрало законної сили 12 липня 2019 року, шлюб між сторонами розірвано (Т. 1, а. с. 14 - 15).
У шлюбі у подружжя ОСОБА_6 народилася дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач і позивач є батьками малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (Т. 1, а. с. 13).
Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили 28 жовтня 2013 року, з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті всіх видів заробітку доходу позивача, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09 вересня 2013 року, до досягнення дитиною повноліття (Т. 1, а. с. 16).
В матеріалах справи міститься довідка № 3.1/1984 від 06 серпня 2021 року, завірена підписом голови комісії з реорганізації та закріплена печаткою Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, з якої слідує, що загальна сума аліментів, в розмірі 1/4 частки усіх видів доходів ОСОБА_1 , щомісячно, за період з 01 липня 2020 року по 15 лютого 2021 року, становить 44685 грн.42 коп. (Т. 1, а. с. 17).
До позовної заяви позивач також додав довідку № 9/1-66 від 19 липня 2021 року, завірену підписами начальника Департаменту підполковника внутрішньої служби та начальника управління (керівника служби) головного бухгалтера Бухгалтерської служби (на правах управління) та закріплена печаткою Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, яка видана ОСОБА_1 , про те, що він дійсно працює в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань з 16 лютого 2021 року по теперішній час та сплачував аліменти в розмірі 25 % ОСОБА_9 у період з 16 лютого 2021 року по 30 червня 2021 року (Т.1, а. с. 18).
З Інформації з Єдиного реєстру боржників від 27 серпня 2021 року, доданої позивачем до позовної заяви, слідує, що в Єдиному реєстрі боржників відсутня інформація про ОСОБА_1 (Т.1, а. с. 19).
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 265524956 від 12 липня 2021 року, права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження за ОСОБА_1 невизначено (Т.1, а. с. 43, 44).
З 2019 року позивач ОСОБА_1 спільно проживав з ОСОБА_4 , без реєстрації шлюбу.
За час співмешкання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (Т. 1, а. с. 20).
Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 13 липня 2021 року, яке набрало законної сили 12 серпня 2021 року, з позивача на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти у розмірі однієї шостої заробітку (доходу) позивача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 квітня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття (Т. 1, а. с. 21 - 22).
На підставі вказаного вище рішення суду, 18 серпня 2021 року Іванівським районним судом Одеської області видано виконавчий лист.
До позовної заяви позивач додав відомості від 28 липня 2021 року з Державного реєстру фізичних осіб - платників ДПС України про суми виплачених доходів на ім'я ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також довідки за № № 1275, 1276 від 30 липня 2021 року, які видані виконавчим комітетом Балтської міської ради Одеської області ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про те, що вони по теперішній час (на момент видачі довідки) не працюють (Т. 1, а. с. 39, 40, 41, 42).
При цьому доказів, що підверджують факт родинних відносин позивача ОСОБА_1 з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , позивач у позовній заяві не зазначає та до позовної заяви не додає.
У зв'язку з викладеним вище, суд відхиляє доводи позивача про те, що на утриманні позивача знаходяться його батьки.
Також на обгрунтування позовних вимог позивачем подано до суду копії: Договору Оренди квартири № 1 від 25 травня 2020 року та Акта прийому - передачі квартири від 25 серпня 2020 року до Договору Оренди квартири № 1 від 25 травня 2020 року, укладених між ОСОБА_12 та ОСОБА_1 ; Додаткової угоди до Договору Оренди квартири № 1 від 30 травня 2023 року, укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_12 (Т. 1, а. с. 156, 157, 158, Т. 2 а. с. 41).
При цьому, укладені позивачем договори про оренду житла не можуть свідчити про неможливість сплати позивачем аліментів у визначеному рішенням суду розмірі на утримання своєї неповнолітньої дочки.
З довідки, яка надійшла 14 вересня 2022 року на електронну адресу суду від Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, на виконання ухвали суду від 12 серпня 2022 року про витребування доказів слідує, що дохід ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2021 року до 15 лютого 2021 року, становить 67795 грн. 78 коп. (Т. 1, а. с. 217).
Крім цього, з довідки, яка надійшла 12 грудня 2024 року на електронну адресу суду від Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, на виконання ухвали суду від 12 серпня 2022 року про витребування доказів слідує, що дохід ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2021 року до 15 лютого 2021 року, становить 67795 грн. 78 коп., а також, що Наказом Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 12 лютого 2021 року № 30/ОС ОСОБА_1 , завідувача сектору з дотримання прав засуджених та осіб, узятих під варту Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, звільнено відповідно до пункту 2 (переведення державних службовців на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі, в іншій місцевості (в іншому населеному пункті) частини першої статті 41 Закону україни "Про держдавну службу" 15 лютого 2021 року за переведенням до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (Т. 2, а. с. 150).
Згідно з повідомленням, яке надійшло на адресу суду 11 грудня 2024 року від Головного управління Державної податкової служби в Одеській області Державної податкової служби України, на виконання ухвали суду від 29 травня 2023 року про витребування доказів, станом на дату надання відповіді (05 грудня 2024 року), згідно з даними інформаційно - комунікаційних систем ДПС, ОСОБА_1 не перебуває на податковому обліку, як фізична особа - підприємець в Головному управлінні ДПС в Одеській області, у зв'язку з чим Головне управління ДПС в Одеській області не володіє інформацією про рахунки у фінансових установах зазначеного громадянина.
З долучених до вказаного вище повідомлення Головним управлінням ДПС в Одеській області відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 1 кварталу 2021 року по 3 квартал 2022 року, слідує, що станом на вересень 2022 року ОСОБА_1 отримував заробітну плату з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (Т. 2, а. с. 144, 145, 146, 147, 148).
Актуальної інформації про дохід ОСОБА_1 , станом на день розгляду справи, позивачем суду не представлено.
Згідно з повідомленням, яке надійшло на адресу суду 26 липня 2023 року від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області, на виконання ухвали суду від 29 травня 2023 року про витребування доказів, станом на 07 липня 2023 року у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутня інформація щодо реєстрації за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (Т. 2, а. с. 37).
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів позивач, зокрема, посилається на те, що рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 13 липня 2021 року, з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_4 на уримання їхнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї шостої заробітку (доходу) позивача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, та зазначає, що загальна сума стягнутих з нього аліментів перевищує допустиму норму, згідно з чинним законодавством. Доказів на підвердження того, що позивач добровільно або в примусовому порядку виконує рішення суду, позивач до позовної заяви не додає.
При цьому, дві квитанції, додані позивачем про сплату аліментів на користь ОСОБА_13 , не свідчать про систематичне, щомісячне, виконання позивачем рішення Іванівського районного суду Одеської області від 13 липня 2021 року.
Разом з цим, сама по собі обставина, що позивач є платником аліментів на утримання ще однієї дитини не може впливати на розмір аліментів, що стягуються з позивача на користь відповідача, а лише може бути стимулюючою обставиною для позивача вживати заходів щодо збільшення власних доходів.
Суд відхиляє посилання позивача про те, що загальна сума аліментів, яка з нього стягується за двома виконавчими документами перевищує допустиму норму, згідно з чинним законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Згідно з положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 128 Кодексу законів про працю України при відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п'ятдесят процентів заробітку.
Обмеження, встановлені частинами першою і другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.
Отже, при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей допускається загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника до 70 відсотків. Обмеження, встановлені статтею 128 Кодексу законів про працю України та ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», передбачені при відрахуванні з заробітної плати при виконанні судових рішень, визначають межі стягнення державним виконавцем аліментного платежу під час кожної виплати заробітної плати платнику аліментів і не є обставиною, що зумовлює зменшення розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, вказав на те, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Крім цього, належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення майнового стану позивача після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів на спільну дитину сторін.
Позивачем, як вже зазначалося вище, не подано суду доказів про його доходи, на дату розгляду справи, а відтак і доказів про погіршення матеріального стану позивача, у зв'язку з наявністю обставин, на які позивач посилається у позові.
Разом з цим, рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 13 липня 2021 року було встановлено, що ОСОБА_1 працює в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань на посаді головного спеціаліста Відділу з питань дотримання прав засуджених та осіб, узятих під варту, і має на утриманні ще іншу дитину, зокрема, від першого шлюбу, на утримання якої, сплачує аліменти, згідно з рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської обалсті від 28 жовтня 2013 року.
Отже, вказані вище обставини вже існували і були враховані під час ухвалення Іванівським районним судом Одеської області рішення про стягнення з позивача на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання їхнього сина ОСОБА_5 .
З досліджених у судовому засіданні доказів, слідує, що визначений судом розмір аліментів на дочку сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідає вимогам сімейного законодавства, не є надмірним, відповідає вимогам виваженості, розумності, справедливості та інтересам дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення.
При цьому, зменшення розміру аліментів, у зв'язку з тим, що позивач сплачує аліменти на утримання дитини, яка народилася, за час спільного проживання позивача з ОСОБА_4 , без реєстрації шлюбу, без доведення погіршення майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з відповідачем, та суперечитиме інтересам дитини.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду викладеного у постанові від 16 вересня 2024 року у справі № 591/6388/22.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що його малолітній син ОСОБА_5 потребує додаткових матеріальних витрат на медичне обслуговування та лікування, оскільки в цьому ранньому віці дитині необхідно проводити різні профілактичні щеплення, відповідно до графіку та купувати вакцини, з огляду на те, що до 16 років кожна людина повинна пройти курс імунізації проти десяти найпоширеніших інфекцій. Усі щеплення надаються безоплатно у медичних центрах, які укладають договір з Національною службою здоров'я України.
Суд відхиляє доводи позивача, що він за станом здоров'я не спроможний сплачувати аліменти на користь відповідача на утримання їхньої дочки, у розмірі, що визначений рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2013 року, оскільки таких обставин у судовому засіданні не встановлено, при цьому, медичні документи, надані позивачем (Т. 1, а. с. 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38) не свідчать про погіршення стану здоров'я позивача, в тій мірі, що унеможливлює подальшу сплату аліментів, у визначеному рішенням суду розмірі, і є підставою для зменшення розміру аліментів.
Будь - яких обставин, які б перешкоджали відповідачу сплачувати аліменти позивачу на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі, визначеному рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2013 року, з інших причин, судом не встановлено та відповідачем суду не повідомлено та не доведено.
Таким чином, позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів на малолітню дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , або які свідчать про неможливість надавати матеріальну допомогу дочці; народження другої дитини не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Тобто, позивачем не доведено підстав позову про зменшення розміру аліментів на утримання дитини сторін, визначеного рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2013 року.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , слід відмовити.
Згідно з положеннями п. 2) ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати понесені позивачем та документально підтверджені на його рахунок.
Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, п. 2) ч. 2 ст. 141, ст. ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Суддя Н. О. Шаронова