Справа № 139/241/25
Провадження № 3/139/70/25
14 квітня 2025 року селище Муровані Курилівці
Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Тучинська Н.В., з участю:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який надійшов з Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
02 квітня 2025 року до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення з іншими доказами щодо ОСОБА_1 . Так, відповідно до викладеного у протоколі обвинувачення, ОСОБА_1 21 березня 2025 року о 21-ій годині 50 хвилин керував автомобілем «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Незалежності біля будівлі № 52 в селищі Муровані Курилівці Могилів-Подільського району Вінницької області з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей; від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився. ОСОБА_1 вмінено порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в суді пояснив: Біля 22-ої години 21 березня 2025 року він зі своєю дівчиною їхав своїм автомобілем у напрямку лікарні. Біля інкубаторної станції його зупинили працівники поліції, заявивши, що він та пасажир не були пристебнуті паском безпеки, і що це стало причиною зупинки ТЗ. Він заперечив таке твердження. Після цього поліцейський висловився, що він чує від нього запах алкоголю, і запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Він проходити огляд відмовився, оскільки поліцейський відмовляв йому у пред'явленні доказів порушення ним ПДР. Вважає, що вимога поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння не ґрунтується на законі.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, про відсутність належних доказів складу правопорушення, яке вмінено ОСОБА_1 та яке кваліфіковане як ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема, у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю ( ст. 252 КУпАП).
Для визнання адміністративного правопорушення таким, що містить ознаки події правопорушення, діяльність особи має бути такою, що може розцінюватись як правопорушення, передбачене тією чи іншою статтею.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Так, на ствердження факту вчинення ОСОБА_1 вміненого правопорушення суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 278043 від 21 березня 2025 року, довідку про відсутність притягнень до адмінвідповідальності за ст. 130 КУпАП та про отримання посвідчення водія, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, копія постанови про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, чотири DVD-диска із записом події.
Стаття 251 КУпАП визначає, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками
Частиною 1 ст. 254 КУпАП передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол. За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
При відтворенні відеозаписів події із доданих до матеріалів DVD-дисків було встановлено, що на ньому зафіксовано: поліцейські підходять до автомобіля «Volkswagen Golf», який уже здійснює стоянку обабіч дороги; водій ОСОБА_1 сидить за кермом автомобіля; поліцейський представився, заявив, що причиною зупинки є непристебнуті паском безпеки водій і пасажир, і попросив у водія документи; ОСОБА_1 заявив, що він після зупинки ТЗ відстебнув пасок безпеки, а посвідчення водія із собою не має, в застосунку «Дія» показати не може, оскільки пошкоджений екран телефону; під час спілкування поліцейський висловлюється, що чує запах алкоголю від ОСОБА_1 і пропонує пройти йому огляд на стан сп'яніння; ОСОБА_1 відмовляється пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки ТЗ оскільки не вбачає для цього законних підстав (законних підстав для його запинки не було); поліцейський роз'ясняє право пройти огляд у медичному закладі, але ОСОБА_1 погоджується на такий огляд лише у м. Вінниця. Також на відео зафіксовано, що після тривалої суперечки ОСОБА_1 залишив місце зупинки ТЗ.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 16 зазначеного Закону України "Про дорожній рух" визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, прізвище і посаду цієї особи (абзац 5 ч. 1 ст. 16), а також водій має обов'язок виконувати передбачені законом вимоги поліцейського (абзац 3 ч. 2 ст. 16).
В той же час, поліцейські також зобов'язані діяти законно. Так, ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено вичерпний перелік випадків, коли поліцейський має право чи обов'язок здійснити зупинку транспортного засобу, частиною 3 цієї норми поліцейського зобов'язано поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Відеозапис події містить фіксацію неодноразових тверджень ОСОБА_1 про те, що він за кермом був пристебнутий паском безпеки і зняв його, коли на вимогу поліцейських здійснив стоянку, а також його вимогу показати фіксацію його правопорушення.
Досліджені судом під час розгляду справи відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не містять фіксації події руху ТЗ під керуванням ОСОБА_1 . Також є сумнівним твердження поліцейського про можливість виявити таке правопорушення у темну пору доби.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 2.5. ПДР України встановлено, що на вимогу поліцейського водій повинен пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного.
Відповідно до розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).
Так, відповідно до п. 2 Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Так, пунктом 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, встановлено, що огляд проводиться або поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, або лікарем закладу охорони здоров'я.
Пунктом 6 цього Порядку встановлено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав (п. 7 Порядку).
Частиною 3 ст. 266 КУпАП встановлено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п. 8 Порядку).
Пунктом 6 розділу X Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху встановлено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Із доданого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису події, а також із пояснень в суді ОСОБА_1 слідує, що він від самого початку заперечував факт порушення ним ПДР (щодо паска безпеки) і вимагав надати йому наявні у поліцейських докази про порушення ним ПДР, однак його законна вимога поліцейськими була проігнорована. За таких обставин, приходжу до висновку, що пропозиція поліцейських ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, не стосувалася їх повноважень у сфері із забезпечення безпеки дорожнього руху, а являла собою надуманий привід.
Крім того, висловлена на відеозаписі підозра поліцейського у перебуванні водія у стані алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини), сама по собі не є належним чином зафіксованим фактом протиправної поведінки водія та наявності у нього ознак алкогольного сп'яніння. Адже, з оглянутого в суді відеозапису вбачається, що під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, висловлював свої заперечення і побажання, його поведінка цілком відповідала обстановці.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За наведених вище обставин, направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини).
Завданням кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Встановлені під час розгляду справи обставини не підтверджують достовірність викладених у протоколі даних про склад вміненого ОСОБА_1 правопорушення.
Так, відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Цей порядок в Україні встановлено Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103. Відповідно до пункту 8 Порядку, лише у разі відмови водія ТЗ від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Так само, п. 2.5. ПДР зобов'язує водія пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
У протоколі серії ЕПР1 № 278043 зазначено, що ОСОБА_1 відмовився пройти медичний огляд на стан сп'яніння на місці зупинки ТЗ.
Отже, діючим законодавством не передбачено відповідальності особи, яка керує транспортним засобом, за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням поліцейським спеціальних технічних засобів.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ. У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. В рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998, ЄСПЛ визнав кримінально - правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом. ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення. Так, в рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Враховуючи принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, приходжу до висновку, що поданими до суду матеріалами не доведено належними доказами склад вміненого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
Керуючись п. 1 ст. 247, ст.ст. 130, 221, 284, 294 КУпАП, суддя
Закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Мурованокуриловецький районний суд протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Суддя : _____________