Іменем України
14.04.25 справа № 133/3233/22
провадження № 2-з/133/5/25
Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Пєтухова Н.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дочки - ОСОБА_2 до Козятинської міської ради, ОСОБА_3 про визнання рішення про приватизацію та свідоцтва про право власності на житло недійсними,
29.12.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним цивільним позовом.
14.04.2025 позивач подав заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 ; просить заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо відчуження кв. АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 ; просить заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб здійснювати виселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 .
Заяву мотивував тим, що в провадженні суду знаходиться цивільна справа за його позовом до Козятинської міської ради, ОСОБА_3 про визнання рішення про приватизацію та свідоцтва про право власності на житло недійсними. Вже тривалий час відповідачка проживає в Республіці Польща, а останнім часом регулярно дзвонить йому з вимогою звільнити вищевказану квартиру оскільки має на меті продати її, та здійснює пошук покупців. Вказує що зі слів відповідачки, вона має на меті продати квартиру, а якщо продаж не буде здійснено в найближчий час, хоче здати квартиру в найм і відповідно здійснити його виселення та вселення орендарів.
Наведені обставини, згідно його посилань, вказують на можливу загрозу істотного ускладнення виконання рішення суду або ефективного захисту його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд доходить до такого висновку.
Згідно ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами виник спір, та позивач звернувся до суду за захистом прав доньки ОСОБА_2 .
В обґрунтування такого способу забезпечення позову як забороною вчиняти певні дії (заборонити відчуження будь-якими особами майна; заборонити виселення позивача з квартири) та накладення арешту на майно, заявник посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення його позовних вимог.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 183/5864/17-ц.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК України).
Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням викладених норм права, вважаю, що до заяви про забезпечення позову не додано належних і допустимих доказів, у відповідності до положень статей 12, 81 ЦПК України, оскільки заявник вказує, що відповідач має намір продати квартиру або здати її в оренду, однак жодних доказів на підтвердження цього суду не надає.
Заява про забезпечення позову є необґрунтованою, до заяви не долучено доказів, що підтверджують ризики відчуження майна. Окрім цього, відповідач є власником майна з 2012 року, матеріали справи свідчать про те, що між сторонами існує триваючий спір, провадження в даній справі відкрито ще в січні 2023 року. В свою чергу з часу відкриття провадження відповідач не відчужив нерухоме майно. У заяві не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість відчуження відповідачем майна на користь третіх осіб.
Вимога щодо заборони виселення позивача з квартири не узгоджується з його позицією у цій справі як такого, що діє в інтересах дитини. Так, зміст позову вказує, що йдеться саме про захист прав спільної дочки сторін, проте вимога про заборону виселення позивача ОСОБА_1 не стосується захисту саме її прав, а тому суд вважає її безпідставною та необгрунтованою.
Крім того, суд звертає увагу, що станом на день подання заяви про забезпечення позову, ОСОБА_2 досягла повноліття, тобто набула повного обсягу дієздатності, й може сама визначати порядок і спосіб захисту своїх прав.
З огляду на те, що позивачем на даний час належним чином не доведено необхідності застосування заходу забезпечення позову, в задоволенні заяви позивача слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суддя, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту та встановлення заборони вчиняти певні дії - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Наталя ПЄТУХОВА
Дата документу 14.04.25