Справа № 640/27889/21 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І.
14 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,
за участю секретаря судового засідання: Керімова К.Е., Коренко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,
У жовтні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України Департаменту патрульної поліції №530 від 06.08.2021 «Про застосування до працівника Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України Департаменту патрульної поліції № 924 о/с від 01.09.2021 «По особовому складу»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу безпеки дорожнього руху управління безпеки дорожнього руху Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 01.09.2021;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт вказує, що відповідач не мав жодної правової підстави для видачі наказу № 1038 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків» від 12.09.2021.
Також, на думку апелянта, в основу висновку службового розслідування покладено підозру про вчинення злочину, будь-якого іншого складу дисциплінарного проступку у висновку службового розслідування відносно ОСОБА_1 не встановлено, а спростування або вина позивача у конкретній ситуації може бути підтверджена тільки вироком суду у кримінальному провадженні.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Після надходження матеріалів справи до суду ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
24 серпня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Департаменту патрульної поліції, в якому відповідач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач вказує, що підставою для призначення та проведення зазначеного службового розслідування слугував факт внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31.03.2021 № 62021000000000246 відомостей про скоєння головним інспектором відділу безпеки дорожнього руху управління безпеки дорожнього руху Департаменту патрульної поліції підполковником поліції ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.
Також відповідач звертає увагу, що дисциплінарна комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення позивача, яке здійснюється в межах кримінального провадження, а лише перевірила викладені у матеріалах службового розслідування відомості на предмет дотримання вимог, що ставляться до посадових осіб органів Національної поліції та наявності в описаних позивача діях складу дисциплінарного проступку. Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ґрунтується на самостійних правових підставах.
Відповідач наполягає, що факт затримання позивача під час отримання ним неправомірної вигоди без сумніву підриває авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості, довіру суспільства до органів поліції. Відтак, така обставина є несумісною з вимогами, що пред'являються до професійних та моральних якостей поліцейського та виключає можливість подальшого проходження служби в органах поліції.
21 березня 2025 року надійшли додаткові пояснення позивача та відповідача, в яких учасники справи додатково обґрунтували власну правову позицію в межах вже заявлених доводів.
Так, представник позивача зазначив, що станом на 12.05.2021 року у відповідача були відсутні належні правові підстави щодо призначення відносно ОСОБА_1 службового розслідування, оскільки станом на вказану дату ОСОБА_1 не був підозрюваним чи обвинуваченим, а відтак у суб'єкта владних повноважень були відсутні будь-які правові підстави для винесення відповідного наказу та початку службового розслідування.
Також щодо безпідставності висновків суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 вчинив корупційне правопорушення, захисник вказав, що станом на березень 2025 року, як і станом на 12.05.2021 чи/або 01.09.2021, відсутні будь-які рішення суду, якими було б встановлено факт вчинення корупційного діяння ОСОБА_1 , а відтак у відповідача були підстави для його звільнення.
Апелянт також наголосив, що не мало місце розголошення зазначеної інформації в ЗМІ, а публікація на сайті Державного бюро розслідувань та в Facebook не є підтвердженням останнього, оскільки вони не є суб'єктами медіа.
Також захисник заперечує підготовку, подання документів та прийняття рішення ОСОБА_1 про надання ТОВ «Всеукраїнський центр державно-приватного партнерства» погодження проектної документації з організації дорожнього руху з огляду на перебування ОСОБА_1 у відпустці з 19.04.2021 по 05.05.2021.
До додаткових пояснень захисник долучив копії адвокатських запитів та відповідей на них, зокрема: 1) відповідь Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення про відсутність станом на дату надання відповіді відомостей про суб'єктів у сфері медіа, таких як Telegram FZ LLC, Telegram Messenger Inc., «Державне бюро розслідувань» та з доменними іменами https://web.telegram.org та https://www.facebook.com/, 2) відповідь Національного агентства з питань запобігання корупції про відсутність в Єдиному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення відомостей про ОСОБА_1 , 3) відповідь Солом'янського районного суду міста Києва про те, що судовий розгляд у кримінальному провадженні № 62021000000000246 від 31.03.2021 відносно ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, триває, вирок не ухвалений, ухвали про оголошення в розшук не постановлялось, запобіжний захід не застосовувався.
Крім іншого, представником позивача було надано письмові пояснення щодо розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період часу з 02.09.2021 до 31.03.2025 року включно, згідно з яким просив суд у випадку задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 02.09.2021 до 31.03.2025 року включно у розмірі 729 580,47 грн (сімсот двадцять дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят гривень сорок сім копійок), інші вимоги теж задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у своїх додаткових поясненнях наголосив, що безпідставними є посилання позивача на відсутність підстав для видачі наказу ДПП від 12.05.2021 № 1038 «Про призначення та проведення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків» з тієї причини, що підозра була вручена 13.05.2021, оскільки повідомлення поліцейському про підозру є окремою підставою для призначення службового розслідування. Внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення та вручення підозри є різними процесуальними діями. Службове розслідування призначено саме за фактом внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31.03.2021 № 62021000000000246 відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення.
Щодо тверджень позивача про його перебування у відпустці на момент розгляду документів та його неучасті у розгляді зазначених документів, то як вбачається з аркушу 12 висновку службового розслідування затвердженого 26.07.2021 року, дисциплінарна комісія врахувала що відповідно до наказу ДПП «Про відпустки» від 22.03.2021 №235 о/с позивачу надавалася відпустка з 19.04.2021 по 05.05.2021. Разом з тим, Дисциплінарною комісією було досліджено матеріали щодо розгляду та подальшого погодження проєкту організації дорожнього руху які надійшли 18.03.2021 за №№ 29727, 29728, 29729, 29730 до ДПП з ТОВ «Всеукраїнський центр державно-приватного партнерства», і, як вбачається з резолюцій (приєднані до матеріалів справи за клопотанням позивача від 11.06.2024) заступника начальника ВБДР УБДР ДПП ОСОБА_9 від 23.03.2021 до вказаних вхідних листів ТОВ «Всеукраїнський центр державно-приватного партнерства», головним виконавцем документу зазначено ОСОБА_1 та співвиконавцем ОСОБА_2 . Також, як вбачається з вихідних листів ДПП від 06.05.2021 №№ 9777, 9778, 9779, 9780 (містяться в матеріалах службового розслідування), за наслідками розгляду та погодження проєкту організації дорожнього руху, які надійшли 18.03.2021 за №№ 29727, 29728, 29729, 29730 до ДПП з ТОВ «Всеукраїнський центр державно-приватного партнерства», в нижньому кутку зазначено власне ім'я та прізвище працівника, який створив документ - ОСОБА_1 . Отже, той факт, що виконавцем документу був позивач, підтверджено належними та достатніми доказами. Відповідач вказав, що перебування позивача з 19.04.2021 по 05.05.2021 у відпустці не спростовує факту його неучасті у розгляді зазначених документів, оскільки йому вони надійшли 23.03.2021 та перебували на виконанні протягом 19 робочих днів.
Щодо посилання Позивача на тривання досудового розслідування № 62021000000000246, не доведеності вини вироком суду та покладення в зміст службового розслідування підозри про вчинення злочину, відповідач наголосив, що позивача звільнено зі службі в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Тобто Дисциплінарною комісією не досліджувалось питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення кримінального правопорушення, а досліджувались обставини наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.
Факт затримання позивача під час отримання ним неправомірної вигоди без сумніву підриває авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості, довіру суспільства до органів поліції. Відтак, така обставина є несумісною з вимогами, що пред'являються до професійних та моральних якостей поліцейського та виключає можливість подальшого проходження служби в органах поліції.
До додаткових пояснень відповідач долучив фотознімки на підтвердження факту публікації Державним бюро розслідувань на веб-сайті, офіційній сторінці в Фейсбук та телеграм-каналі факту затримання позивача і фотографій з місця події.
04 квітня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, в яких останній навів доводи щодо невідповідності дій суб'єкта владних повноважень та відсутності підстав для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 у контексті п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки станом на час розгляду справи, апелянт - ОСОБА_1 , вважається невинуватим у вчиненні злочину та не може бути на цій підставі звільнений зі служби.
Захисник звертав увагу суду на те, що відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення. Відтак, суб'єкт владних повноважень, приймаючи рішення про звільнення Апелянта, діяв всупереч п.10 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», і правових підстав для звільнення ОСОБА_1 з лав Національної поліції України з підстав, визначених законом, на момент звільнення не було. Також представник позивача вказав, що суд першої інстанції не міг брати до уваги будь-які докази, надані Відповідачем, що здобуті ним з матеріалів кримінального провадження №62021000000000246 від 31.03.2021 року, оскільки такі докази не були легалізовані в установленому законом порядку (відсутній процесуальний документ, прийнятий у порядку ст. 222 КПК України).
Також представник апелянта наполягав на доводах щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, а службове розслідування не можна вважати таким, що проведено при повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. Щодо поданих відповідачем фотознімків публікації події, захисник вказав, що з останніх не вбачається за можливе ідентифікувати, що на них зображений саме Апелянт - ОСОБА_1 з огляду на те, що фотознімки містять «заблюрені» обличчя, тому стверджувати протилежне безпідставно.
08 квітня 2025 року представником позивача подано клопотання про долучення доказів, а саме доказів нагородження ОСОБА_1 медаллю та відзнакою.
Крім вказаного, 08 квітня 2025 року представник позивача подав додаткові письмові пояснення, в яких посилався на приписи КПК України та Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затверджене Наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 року №298, зазначаючи, що станом на 12.05.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань не було внесено відомостей про дату та час повідомлення про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність у рамках кримінального провадження №62021000000000246 від 31.03.2021 року.
У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили вимоги останньої задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов. Представники відповідача наполягали на правомірності звільнення позивача із займаної посади, погоджувались з рішенням суду першої інстанції та просили залишити останнє без змін, залишивши апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, додаткових пояснень учасників, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 25.12.2001 року перебував на службі в органах внутрішніх справ та Національної поліції України.
Згідно з Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №659 о/с від 27.08.2019 ОСОБА_1 було призначено головним інспектором відділу безпеки дорожнього руху управління безпеки дорожнього руху Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 12.05.2021 № 1038 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків», призначено службове розслідування за фактом унесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31.03.2021 № 62021000000000246 відомостей про скоєння головним інспектором відділу безпеки дорожнього руху управління безпеки дорожнього руху Департаменту патрульної поліції підполковником поліції ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Батрин О.В. від 20.05.2021 (справа № 757/26521/21-к) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсторонено від посади головного інспектора відділу безпеки дорожнього руху управління безпеки дорожнього руху Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до 13.07.2021 включно.
Наказом ДПП від 10.06.2021 № 1277 «Про продовження строку проведення службового розслідування» у відповідності з частиною другої статті 16 Статуту продовжено термін проведення службового розслідування на один місяць.
Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №530 від 06.08.2021 «Про застосування до працівника Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення», за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», абзаців першого, другого та п'ятого пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179. згідно з пунктом 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до головного інспектора відділу безпеки дорожнього руху управління безпеки дорожнього руху Департаменту патрульної поліції підполковника поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
01.09.2021 ОСОБА_1 було вручено наказ начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Є.Жукова «По особовому складу» №924 о/с, згідно з яким підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі наказу Департаменту патрульної поліції від 06.08.2021 №530.
Вважаючи накази про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення позивача з посади протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що як встановлено службовим розслідуванням ОСОБА_1 порушено службову дисципліну, вимоги якої передбачені ст. 1 Статуту, поліцейський допустив поведінку, яка сприйнята як підстава підозрювати його у корупційному правопорушенні, причинами та умовами, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку стали нехтування ним особистою відповідальністю перед державою та суспільством.
З посиланням на висновки Верховного Суду, суд вказав, що факт непритягнення особи до відповідальності одного виду ніяким чином не ототожнюється з відсутністю в діях такої особи порушення службової дисципліни. Дисциплінарна відповідальність відрізняється від відповідальності та є самостійним видом відповідальності особи, і в ході розгляду цієї справи позивач не спростовував наявність встановленого в ході службового розслідування дисциплінарного проступку, порушення позивачем службової дисципліни. Щодо посилання на відсутність доведення факту вини в кримінальному правопорушенні вироком суду, зміну кваліфікації вчиненого проступку за КК України, суд зазначив, що наявність вироку чи постанови суду про встановлення чи спростування доведення факту вини у вчиненому позивачем кримінальному правопорушенні, корупційного діяння, не нівелює від обов'язку доведення поліцейським в ході службового розслідування чи суду відсутності в його діях дисциплінарного проступку, виходячи із застереження законодавства щодо ототожнювання вини в кримінальному правопорушенні із виною у вчинені дисциплінарного проступку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що службовим розслідуванням встановлено та доведено вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та спірними наказами № 530 від 06.08.2021 та №924 о/с від 01.09.2021 правомірно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут), Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 (далі - Порядок №893), Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179 (далі - Правила етичної поведінки), тощо.
Відповідно до статті 3 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. На працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
Згідно із частиною першою статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Так, згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 з 25.12.2001 року перебував на службі в органах внутрішніх справ та Національної поліції України. Згідно з Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №659 о/с від 27.08.2019 ОСОБА_1 було призначено головним інспектором відділу безпеки дорожнього руху управління безпеки дорожнього руху Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Частиною першою статті 18 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до частин першої і другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до преамбули Дисциплінарного статуту, цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Згідно із частинами першою-третьою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Поліцейський перебуває під захистом держави. Права поліцейського та порядок їх реалізації з урахуванням особливостей служби в поліції визначаються Конституцією та законами України. Обмеження прав поліцейського не допускається, крім випадків, визначених законом (частини п'ята, шоста статті 2 Дисциплінарного статуту).
Розділ III Дисциплінарного статуту (статті 11-24) врегульовує питання щодо дисциплінарних стягнень поліцейських.
Так, відповідно до частин першої і третьої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських, як визначено частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту, можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії (частина перша статті 15 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до частин дев'ятої, п'ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту Уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право: 1) одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; 2) одержувати в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи; 3) отримувати консультації спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
Засади забезпечення поліцейському права на захист визначені статтею 18 Дисциплінарного статуту, відповідно до частини першої якої під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Відповідно до частин першої, другої, одинадцятої статті 18 Дисциплінарного статуту поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
Отримання пояснень від поліцейського, який перебуває під вартою, здійснюється через адміністрацію місця ув'язнення шляхом його повідомлення про необхідність надіслати пояснення на зазначену дисциплінарною комісією адресу.
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначений статтею 19 Дисциплінарного статуту, відповідно до частини першої якої у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Відповідно до частин третьої-п'ятої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Суд також зазначає, що відповідно до частини десятої статті 14, частини сьомої статті 15 Дисциплінарного статуту, з метою належної організації заходів, спрямованих на зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів Національної поліції України, запобігання надзвичайним подіям за участю поліцейських, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань за фактами порушення поліцейськими службової дисципліни, було затверджено, зокрема, Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (Порядок №893).
Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку №893 цей Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку; недотримання підстав та порядку застосування або використання вогнепальної зброї, спеціальних засобів або заходів фізичного впливу; втрату поліцейським службового посвідчення та спеціального нагрудного знака (жетона), табельної, добровільно зданої чи вилученої зброї або боєприпасів, нагородної зброї, якщо вона зберігалася в територіальному органі поліції чи його територіальному (відокремленому) підрозділі, а також закладі, установі Національної поліції України, що належать до її управління (далі - органі (підрозділ, заклад, установа) поліції), а також втрату спеціальних засобів поліцейським чи відсутність їх в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку та справ про адміністративні правопорушення, речових доказів, а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження; тощо.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення та повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення є двома окремими підставами для початку службового розслідування, які є самостійними і жодним чином не взаємопов'язаними між собою.
Однією з таких підстав, як вже зазначено, є саме внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 12.05.2021 № 1038 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків», призначено службове розслідування за фактом внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31.03.2021 № 62021000000000246 відомостей про скоєння головним інспектором відділу безпеки дорожнього руху управління безпеки дорожнього руху Департаменту патрульної поліції підполковником поліції ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.
Таким чином, в межах спірних правовідносин підставою призначення службового розслідування щодо позивача стало саме внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31.03.2021 № 62021000000000246 відомостей про скоєння головним інспектором відділу безпеки дорожнього руху управління безпеки дорожнього руху Департаменту патрульної поліції підполковником поліції ОСОБА_1 кримінального правопорушення.
Вищевикладене спростовує доводи апелянта про відсутність станом на 12.05.2021 року у відповідача належних правових підстав щодо призначення відносно ОСОБА_1 службового розслідування, оскільки станом на вказану дату ОСОБА_1 не був підозрюваним чи обвинуваченим, а відтак у суб'єкта владних повноважень були відсутні будь-які правові підстави для винесення відповідного наказу та початку службового розслідування.
Такі доводи спростовуються вищенаведеним нормативним обґрунтування про те, що внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння кримінального правопорушення є самостійною підставою для призначення службового розслідування, оскільки як вже суд наголосив, вказана підстава початку розслідування є окремою, вона не потребує додатково повідомлення про підозру відповідної особи, позаяк факт повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення є іншою підставою для початку розслідування, передбаченою Порядком № 893.
Так, згідно з висновком службового розслідування, 12.05.2021 слідчі Державного бюро розслідувань спільно з ДВБ НП України затримали працівника ДПП під час отримання неправомірної вигоди, встановлено, що вказана службова особа - головний інспектор відділу безпеки дорожнього руху управління безпеки дорожнього руху Департаменту патрульної поліції підполковник поліції ОСОБА_1 , якого затримано 12.05.2021 в порядку ст. 208 КПК України.
Тобто, матеріалами справи підтверджується, що ще станом на 31.03.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне провадження № 62021000000000246. В подальшому, саме в день затримання позивача під час отримання неправомірної вигоди в порядку ст. 208 КПК України у межах кримінального провадження № 62021000000000246, внесеного до ЄРДР від 31.03.2021, відповідачем було розпочато службове розслідування з підстав, передбачених абзацом першим пункту 2 розділу ІІ Порядку № 893 - внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення, що повністю відповідає приписам законодавства.
Саме в межах вказаного провадження в подальшому відбувались всі процесуальні дії щодо ОСОБА_1 , в тому числі і вручення повідомлення про підозру, досудове розслідування та судове провадження.
Враховуючи вищевикладені обставини щодо внесення 31.03.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне провадження №62021000000000246, в межах якого в подальшому 12.05.2021 відбулось затримання позивача та 13.05.2021 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, колегія суддів вважає правомірним винесення наказу Департаменту патрульної поліції від 12.05.2021 № 1038 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків», яким призначено службове розслідування за фактом унесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31.03.2021 №62021000000000246 відомостей про скоєння головним інспектором відділу безпеки дорожнього руху управління безпеки дорожнього руху Департаменту патрульної поліції підполковником поліції ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.
При цьому, апеляційний суд відхиляє посилання захисника позивача у додаткових поясненнях 08 квітня 2025 року на приписи КПК України та Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затверджене Наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 року №298, де останній вказав, що станом на 12.05.2021 року до ЄРДР не було внесено певних відомостей, зокрема, про дату та час повідомлення про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність у рамках кримінального провадження №62021000000000246 від 31.03.2021 року, оскільки останні ґрунтуються на нормах кримінального процесуального права та стосуються недотримання правоохоронним органом, на думку захисника, порядку внесення відомостей в ЄРДР, що, в свою чергу, підлягає доказуванню в рамках кримінального провадження.
Згідно з пунктами 1, 4 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до пунктів 2-5 розділу VI Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості: дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для проведення службового розслідування; форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження). У разі залучення до проведення службового розслідування фахівців та представника поліцейського також зазначаються їх прізвища, ініціали та статуси у службовому розслідуванні.
В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення. В описовій частині зазначаються також відомості про залучення фахівців та результати їх участі в службовому розслідуванні. При проведенні службових розслідувань за фактами витоку секретної інформації зазначаються форма допуску до робіт, пов'язаних з державною таємницею, поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, або осіб, дані яких зазначаються у висновку службового розслідування, а також номер, дата наказу про надання доступу до секретної інформації та найменування органу і посадової особи, який(а) видав(ла) цей наказ.
У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено. У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
Абзацами 1, 2, 5, 12 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки визначено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Із вказаних правових норм вбачається, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського у зв'язку із особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Зі змісту апеляційної скарги та численних додаткових пояснень, поданих в межах апеляційного розгляду, вбачається, що основним доводом протиправності звільнення ОСОБА_1 з посади є те, що станом на березень 2025 року, як і станом на 12.05.2021 чи/або 01.09.2021, відсутні будь-які рішення суду, якими було б встановлено факт вчинення корупційного діяння ОСОБА_1 , а відтак у відповідача були відсутні підстави для його звільнення.
Зокрема, в додаткових поясненнях представник позивача виклав доводи та наголошував на невідповідності дій суб'єкта владних повноважень і відсутності підстав для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 у контексті п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки станом на час розгляду справи, апелянт - ОСОБА_1 , вважається невинуватим у вчиненні злочину та не може бути на цій підставі звільнений зі служби.
Захисник звертав увагу суду на те, що відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення. Відтак, суб'єкт владних повноважень, приймаючи рішення про звільнення апелянта, діяв всупереч п.10 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», і правових підстав для звільнення ОСОБА_1 з лав Національної поліції України з підстав, визначених законом, на момент звільнення не було.
Досліджуючи правове регулювання спірних правовідносин у контексті фактичних обставин справи та наведених апелянтом доводів, суд враховує такі приписи.
Так, на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Пункт 10 частини першої статті 77 Закону №580-VIII визначає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
Колегія суддів наголошує, що з аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов'язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ).
Акцентуючи увагу на тому, що Закон №580-VІІІ виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі № 804/4096/17 у постанові від 02.10.2019 мав на меті звернути увагу, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності, що помилково здійснює апелянт.
Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 07.02.2020 у справі №260/1118/18, від 26.11.2020 у справі № 580/1415/19, від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі №320/1206/21, від 03.04.2024 у справі № 420/9503/22, від 15.08.2024 у справі №420/5700/23, та багатьох інших.
У межах цієї справи апеляційний суд також враховує, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.
Адміністративний суд у силу вимог статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.
Слід враховувати, що звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов'язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.
Так, суд звертає увагу, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява №34964/97). Відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 28.02.2020 у справі № 825/1398/17, від 06.03.2020 у справі № 804/1758/18 та від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19, а також від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21, тощо.
Апеляційний суд в контексті викладеного звертає увагу на помилковість вищенаведених доводів апелянта про те, що відсутні будь-які рішення суду, якими було б встановлено факт вчинення корупційного діяння ОСОБА_1 , і позивач вважається невинуватим у вчиненні злочину та не може бути на цій підставі звільнений зі служби, а суб'єкт владних повноважень, приймаючи рішення про звільнення апелянта, діяв всупереч пункту 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Суд наголошує, що звільнення позивача було реалізовано саме на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII, згідно з яким поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відтак, посилання апелянта на приписи пункту 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», які стосуються абсолютно іншої підстави для звільнення поліцейського - набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, є безпідставним.
В контексті спірних правовідносин щодо звільнення ОСОБА_1 на підставі саме пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII суд наголошує, що відсутність вироку суду про визнання позивача винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні не є і не може бути підставою для скасування наказів, якими його звільнено зі служби у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення, адже позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.
Тому суд відхиляє посилання апелянта як на докази відсутності підстав для звільнення позивача відповідь Національного агентства з питань запобігання корупції про відсутність в Єдиному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення відомостей про ОСОБА_1 та відповідь Солом'янського районного суду міста Києва про те, що судовий розгляд у кримінальному провадженні № 62021000000000246 від 31.03.2021 відносно ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, триває, вирок не ухвалений, ухвали про оголошення в розшук не постановлялось, запобіжний захід не застосовувався, оскільки, як вже було зазначено вище, позивача не було звільнено за вчинення злочину.
Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.
Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.
Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону № 580-VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується Законом.
Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
Відтак, суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду, а наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №1.380.2019.002223, від 03.08.2023 у справі №160/7157/19, а також від 31.08.2023 у справі №160/3330/19, від 19.07.2024 у справі №480/7443/22, тощо.
Разом з тим, критично важливим є те, що з'ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (внесення відомостей про кримінальне провадження), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування (письмовому повідомленні про підозру), що свідчить про необхідність дослідження матеріалів службового розслідування та встановлених останнім обставин.
Згідно з висновком службового розслідування, 12.05.2021 слідчі Державного бюро розслідувань спільно з ДВБ НП України затримали працівника ДПП під час отримання неправомірної вигоди 2,000 доларів США. Встановлено, що вказана службова особа головний інспектор відділу безпеки дорожнього руху управління безпеки дорожнього руху Департаменту патрульної поліції (далі - ВБДР УБДР ДПП) підполковник поліції ОСОБА_1 , якого затримано 12.05.2021 в порядку статті 208 КПК України та повідомлено 13.05.2021 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
З отриманої 16.07.2021 в ході службового розслідування пред'явленої 13.05.2021 ОСОБА_1. підозри вбачається, що 18.03.2021 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи уповноваженою особою ТОВ «Всеукраїнський центр державно-приватного партнерства», згідно довіреності № 1 від 18.03.2021, діючи в інтересах вказаного підприємства подав до Департаменту патрульної поліції для розгляду та погодження проекти щодо організації дорожнього руху по об'єктам: - «Реконструкція автомобільної дороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин (на м. Люблін) на ділянці км 457+500-км 461+000»; «Реконструкція автомобільної дороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин (на м. Люблін) на ділянці км 461+000 км 464+400»; «Реконструкція автомобільної дороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин (на м. Люблін) на ділянці 464+400-км 468+000»; «Реконструкція автомобільної дороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин (на м. Люблін) на ділянці км 468+000 км 471+000».
За результатами розгляду вказаної проектної документації, у невстановлений слідством час та місці, але не пізніше 30.03.2021, невстановлена службова особа Департаменту патрульної поліції повідомила представника ТОВ «Всеукраїнський центр державно-приватного партнерства» про виявлені ним недоліки при розгляді проектної документації. З метою з'ясування переліку виявлених недоліків при розгляді проектної документації, ОСОБА_5 30.03.2021 приблизно о 14 год прибув до міста Біла Церква Київської області, де зустрівся із ОСОБА_1 . Під час зустрічі, ОСОБА_1 , посилаючись на відомості отримані від невстановленої в ході досудового розслідування службової особи ДПП, повідомив про наявність недоліків при складанні проектної документації в частині відсутності дорожньої розмітки на ділянках автомобільних доріг, де планується виконання робіт.
У цей час, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди від представника ТОВ «Всеукраїнський центр державно- приватного партнерства» ОСОБА_5., за вчинення в інтересах останнього дій з використанням наданого йому службового становища.
З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_1 будучи службовою особою, наділеною владними повноваженнями з розгляду та погодження проектної документації щодо організації дорожнього руху, діючи з корисливих мотивів, та з метою особистого збагачення протиправним шляхом, використовуючи свою службове становище, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на особисте збагачення та отримання неправомірної вигоди, з корисливих мотивів, зловживаючи службовим становищем, під час вказаної зустрічі з ОСОБА_5 , висловив прохання про надання йому неправомірної вигоди за позитивне рішення під час розгляду поданої ним проектної документації та подальшого їх погодження, у вигляді грошових коштів в розмірі 2000 доларів США, тобто по 500 доларів США за погодження кожного проекту. 14.04.2021 ОСОБА_5 перебуваючи біля супермаркету «Новус» за адресою: М. Київ, вул. Івана Пулюя, 8А, вдруге зустрівся з ОСОБА_1 . Під час вказаної зустрічі, ОСОБА_1. посилаючись на невстановлених в ході досудового розслідування осіб, повідомив ОСОБА_5 про необхідність внесення коригування до поданої ним проектної документації та щодо необхідності надання раніше визначеної ним неправомірної вигоди.
В подальшому, у період часу з 14.04.2021 по 06.05.2021, представниками ТОВ «Всеукраїнський центр державно-приватного партнерства» за вказівкою та ініціативою невстановлених у ході досудового розслідування службових осіб ДПП, внесені коригування до поданої 18.03.2021 ОСОБА_5 проектної документації.
У вказаний період часу, тобто з 14.04 2021 по 06.05.202, більш точний час у ході досудового розслідування невстановлений, ОСОБА_1. будучи службовою особою відділу безпеки дорожнього руху управління безпеки дорожнього руху ДПП та відповідальною особою з розгляду проектної документації щодо погодження проектів з організації дорожнього руху по об'єктам: «Реконструкція автомобільної дороги М-07 Київ Ковель-Ягодин (на м. Люблін) на ділянці км 457+500 км 461+000»; «Реконструкція автомобільної дороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин (на м. Люблін) на ділянці км 461-000 км 464+400»; «Реконструкція автомобільної дороги М-07 Київ- Ковель-Ягодин (на м. Люблін) на ділянці км 464+400-км 468+000»; «Реконструкція автомобільної дороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин (на м. Люблін) на ділянці км 468- 000 км 471+000», позитивно розглянув та подав невстановленим у ході досудового розслідування службовим особам ДПП для погодження вищевказані проекти.
06.05.2021 за результатами розгляду ОСОБА_1 та невстановленими у ході досудового розслідування службовими особами ДПП, які діяли за попередньою змовою групою осіб, начальником управління безпеки дорожнього руху ДПП підполковником поліції ОСОБА_7 погоджено проекти щодо організації дорожнього руху, які подані ОСОБА_5 18.03.2021.
У подальшому, ОСОБА_1 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з невстановленими у ході досудового розслідування особами, з корисливих мотивів та з метою отримання неправомірної вигоди, повідомив ОСОБА_5 про позитивне рішення за результатами розгляду поданої ним проектної документації щодо організації дорожнього руху та необхідності прибуття до міста Києва.
12.05.2021, близько 11 год 30 хв, під час особистої зустрічі біля супермаркету «Новус» за адресою: м. Київ, вул. Івана Пулюя, 8А, ОСОБА_1 маючи злочинний умисел направлений на одержання службовою особою неправомірної вигоди, запевнив ОСОБА_5 про позитивне рішення за результатами розгляду поданої останнім проектної документації та їх погодження ДПП, а також повідомив про необхідність надання неправомірної вигоди за вказані дії особисто дому. Після цього, 12.05.2021 приблизно о 11 год 50 хв, ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою групою осіб, діючи за заздалегідь розробленим планом, будучи пов'язаним спільним злочинним умислом направленого на одержання службовою особою неправомірної вигоди, перебуваючи біля супермаркету «Новус» за адресою: м. Київ, вул. Івана Пулюя, 8А, одержав від ОСОБА_5 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в розмірі 2000 доларів США за позитивне рішення під час розгляду поданої останнім проектної документації та їх фактичного погодження.
Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у проханні службовою особою, надати неправомірну вигоду для себе та третіх осіб за вчинення в інтересах особи, яка надає неправомірну вигоду, будь- якої дії з використанням службового становища, та в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вчинення в інтересах особи, яка надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Також безпосередньо в ході службового розслідування комісією було досліджено матеріали проектної документації, яка надійшла до ДПП: 18.03.2021 за № 29727 до ДПП з ТОВ «Всеукраїнський центр державно- приватного партнерства» надійшли матеріали щодо розгляду та подальшого погодження проєкту організації дорожнього руху по об'єкту: «Реконструкція автомобільної дороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин (на м. Люблін) на ділянці км 464+400-км 468+000». 06.05.2021 за вих. № 9778/41/27/02-2021 за результатами розгляду ТОВ «Всеукраїнський центр державно-приватного партнерства» та управлінню патрульної поліції в Волинській області Департаменту патрульної поліції ДПП направлено лист щодо погодження проєкту організації дорожнього руху по вказаному об'єкту. Виконавцем зазначеного листа вказано ОСОБА_1 , разом з тим, 06.05.2021 вказаний матеріал для подальшої передачі невстановленій особі, яка оригінал листа та проєкта отримала 12.05.2021, нарочно отримано старшим інспектором з особливих доручень ВБДР УБДР ДПП капітаном поліції ОСОБА_6. Проєкт листа погоджував начальник УБДР ДПП полковник поліції ОСОБА_7. та заступник начальника управління начальник відділу безпеки дорожнього руху управління безпеки дорожнього руху ДПП майор поліції ОСОБА_8. Також, вивчено матеріали, які надійшли до ДПП 18.05.2021 за №№ 29728, 29729, 29730 з ТОВ «Всеукраїнський центр державно-приватного партнерства» щодо розгляду та подальшого погодження проєктів організації дорожнього руху по об'єктам: «Реконструкція автомобільної дороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин (на м. Люблін) на ділянці км 461+000 км 464+400», «Реконструкція автомобільної дороги М-07 Київ Ковель-Ягодин (на м. Люблін) на діляці км 45+500 км 461+000», «Реконструкція автомобільної дороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин (на м. Люблін) на ділянці км 468-000 км 471+000». 06.05.2021 за вих. №№ 9777/41/27/02-2021, 9779/41/27/02-2021, 9780/41/27/02- 2021 за результатами розгляду направлено листи ДПП до ТОВ «Всеукраїнський центр державно-приватного партнерства» та управлінню патрульної поліції в Волинській області Департаменту патрульної поліції щодо погодження проєктів організації дорожнього руху по вказаним об'єктам.
Виконавцем вказаних матеріалів також зазначено ОСОБА_1 , проєкти листів погоджено полковником поліції ОСОБА_7 та майором поліції ОСОБА_8., після чого капітаном поліції ОСОБА_6 нарочно отримано матеріали 06.05.2021 для подальшої передачі невстановленій особі, яка оригінал листа та проєкта отримала 12.05.2021, що підтверджується наявними копіями матеріалів.
Також в ході службового розслідування було проведено допити осіб-учасників спірних правовідносин, що спростовує доводи апелянта про використання в межах службового розслідування виключно інформації з матеріалів кримінального правопорушення.
Так, ОСОБА_1 в ході службового розслідування покликався на ст. 63 Конституції України, від надання пояснень відмовився.
Допитані головний інспектор відділу безпеки дорожнього руху управління безпеки дорожнього руху ДПП підполковник ОСОБА_9 пояснив, що листи ТОВ «ВЦДПП» до ДПП 18.05.2021 за №№ 29728, 29729, 29730 на погодження проектної документації були розписані на ОСОБА_1 та старшого інспектора з особливих доручень ВБДР УБДР ДПП капітана поліції ОСОБА_2 , та проекти відповідей із ним ніхто не погоджував. Про вказівки ОСОБА_1 щодо проектної документації, та як потрапили відкориговані проєкти до ДПП, нічого не відомо.
Старший інспектор з особливих доручень відділу безпеки дорожнього руху управління безпеки дорожнього руху ДПП капітан поліції ОСОБА_6. зазначив, що спірні матеріали були ним передані до УДЗ ДПП за власною ініціативою, хоча проекти мають його підписи, доопрацюванням займався останніх ОСОБА_1 .
Заступник начальника управління начальник відділу безпеки дорожнього руху управління безпеки дорожнього руху ДПП майор поліції ОСОБА_8. , вказав, що проекти відповідей на листи №№ 29728, 29729, 29730 зносились виконавцем на візування та погоджені проєкти розглядались відповідно до ст. 52-3 Закону України «Про дорожній рух». Щодо вказівок ТОВ на внесення до проєктів коригувань йому нічого не відомо та матеріали отримані із підписом керівництва передаються на подальше опрацювання діловодом.
Начальник управління безпеки дорожнього руху управління безпеки дорожнього руху ДПП полковник поліції ОСОБА_7 пояснив, що відповідно до його резолюції розгляд листів від товариства №№ 29728, 29729, 29730 було доручено ОСОБА_9 , оскільки ОСОБА_8. перебував у відпустці. Проекти відповідей на дані листи ніхто із ним не погоджував, їх розглядав виконавець та подавав на перевірку керівнику. Після погодження з ОСОБА_8. дані проєкти відповідей, в робочому порядку надані йому діловодом для візування та погодження. Щодо надання вказівок ОСОБА_1 про внесення коригувань товариством та яким шляхом вони вносились йому не відомо. З приводу отримання ОСОБА_6 в управлінні документального забезпечення ДПП нарочно оригіналів листів, ОСОБА_7 також не відомо.
Дисциплінарною комісією встановлено, що головний інспектор ВБДР УБДР ДПП підполковник поліції ОСОБА_1 , допустив поведінку, яка була сприйнята як підстава підозрювати його у корупційному правопорушенні, шо ганьбить високе звання поліцейського та підриває авторитет поліції. Таку поведінку неможливо вважати гідною посади поліцейського та такою, що сприяє посиленню довіри громадян до Національної поліції України.
Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу та повинен стверджувати і відстоювати честь та гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою та суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції.
Підполковник поліції ОСОБА_1 порушив службову дисципліну, вимоги, якої передбачені частиною першою статті 1 Статуту.
Причинами та умовами, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку зазначеним працівником дисциплінарна комісія вважає нехтування ним особистою відповідальністю перед державою та суспільством.
Обставин, які пом'якшували або обтяжували б відповідальність зазначеного працівника дисциплінарною комісією у ході проведення службового розслідування не встановлено.
У висновку службового розслідування вказано також про те, що кримінальне провадження від 31.03.2021 за № 62021000000000246, триває, та як встановлено в ході розгляду даної справи, за вказаним кримінальним провадженням вирок суду чи постанова не винесено.
У висновку враховано, що відповідно до наказу ДПП «Про відпустки» від 22.03.2021 № 235 о/с підполковнику поліції ОСОБА_1 надано частину основної відпустки за 2020 рік тривалістю 15 діб з 19 квітня до 05 травня 2021 року. Також, згідно з наказом ДПП «Про відпустки» від 19.05.2021 № 407 o/c ОСОБА_1 надано додаткову відпустку зі збереженням грошового забезпечення окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності (як учаснику бойових дій) за 2021 рік тривалістю 14 діб, з 20 травня до 02 червня 2021 року. Відповідно до наказу ДПП «Про відпустки» від 12.07.2021 № 603 o/c ОСОБА_1 надано частину основної відпустки за 2020 рік тривалістю 15 діб (використана частина 15 днів), з 12 до 26 липня 2021 року.
Принагідно щодо доводів позивача про його перебування у відпустці на момент розгляду документів та його неучасті у розгляді зазначених документів, суд звертає увагу, що як вбачається з вищенаведеного (аркуш 12 висновку службового розслідування) дисциплінарна комісія врахувала відпустку позивача з 19.04.2021 по 05.05.2021. Разом з тим, Дисциплінарною комісією було досліджено матеріали щодо розгляду та подальшого погодження проєкту організації дорожнього руху, які надійшли 18.03.2021 за №№ 29727, 29728, 29729, 29730 до ДПП з ТОВ «Всеукраїнський центр державно-приватного партнерства», і, як вбачається з резолюцій заступника начальника ВБДР УБДР ДПП ОСОБА_9 від 23.03.2021 до вказаних вхідних листів ТОВ «Всеукраїнський центр державно-приватного партнерства», головним виконавцем документу зазначено ОСОБА_1 та співвиконавцем ОСОБА_2 . Також, як вбачається з вихідних листів ДПП від 06.05.2021 №№ 9777, 9778, 9779, 9780 (містяться в матеріалах службового розслідування), за наслідками розгляду та погодження проєкту організації дорожнього руху, які надійшли 18.03.2021 за №№ 29727, 29728, 29729, 29730 до ДПП з ТОВ «Всеукраїнський центр державно-приватного партнерства», в нижньому кутку зазначено власне ім'я та прізвище працівника, який створив документ - ОСОБА_1 . Отже, той факт, що виконавцем документу був позивач, підтверджено належними та достатніми доказами.
До того ж, як вірно звернув увагу відповідач, перебування позивача з 19.04.2021 по 05.05.2021 у відпустці не спростовує факту його неучасті у розгляді зазначених документів, оскільки йому вони надійшли 23.03.2021 та перебували на виконанні протягом 19 робочих днів.
Також у висновку зазначено, що інформація з приводу затримання працівника ДПП, який вимагав 2000 доларів у директора приватного підприємства, яке спеціалізується на влаштуванні засобів для безпеки дорожнього руху, розміщена на офіційному веб-сайті Державного бюро розслідувань в соціальній мережі Facebook. Аналогічна інформація, з уточненнями, що за вказані гроші поліцейський обіцяв погодити проектну документацію з організації дорожнього руху на трасі міжнародного значення розміщена на офіційному веб-сайті Державного бюро розслідувань.
Відповідач наголошував, що факт затримання позивача під час отримання ним неправомірної вигоди без сумніву підриває авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості, довіру суспільства до органів поліції. Відтак, така обставина є несумісною з вимогами, що пред'являються до професійних та моральних якостей поліцейського та виключає можливість подальшого проходження служби в органах поліції.
До додаткових пояснень відповідач долучив фотознімки на підтвердження факту публікації Державним бюро розслідувань на веб-сайті, офіційній сторінці в Фейсбук та телеграм-каналі факту затримання позивача і фотографій з місця події.
В свою чергу, апелянт, заперечуючи вказані доводи, зазначив, що не мало місце розголошення зазначеної інформації в ЗМІ, а публікація на сайті Державного бюро розслідувань та в Facebook не є підтвердженням останнього, оскільки вони не є суб'єктами медіа. До додаткових пояснень захисник долучив копії адвокатських запитів та відповідей на них, зокрема, відповідь Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення про відсутність станом на дату надання відповіді відомостей про суб'єктів у сфері медіа, таких як Telegram FZ LLC, Telegram Messenger Inc., «Державне бюро розслідувань» та з доменними іменами https://web.telegram.org та https://www.facebook.com/.
Колегія суддів зазначає, що враховує вказані вище докази, надані представником позивача, і погоджується з тим, що офіційні сторінки Державного бюро розслідувань не є суб'єктами медіа. Разом з тим, вказані докази жодним чином не спростовують наданих відповідачем фотознімків на підтвердження публікації Державним бюро розслідувань на веб-сайті, офіційній сторінці в Фейсбук та телеграм-каналі факту затримання позивача і фотографій з місця події, як і не спростовують того, що відповідна інформація набула розголосу в мережі Інтернет, де була поширена для широкого загалу суспільства.
Так, у вказаному кримінальному провадженні позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченому частиною третьою статті 368 КК України. Інформація щодо затримання позивача як працівника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України набула розголосу у мережі Інтернет з огляду поширення її на суспільство, що свідчить про дискредитацію в очах суспільства правоохоронного органу. Згідно зі статтею 1 Закону № 580-VIII саме на Національну поліцію України покладено обов'язок служити суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
У цьому аспекті варто зауважити, що вчинки, які дискредитують працівників поліції та, власне, органи Національної поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Колегія суддів наголошує, що як встановлено судом першої інстанції головного інспектора відділу безпеки дорожнього руху управління безпеки дорожнього руху Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_1. було затримано безпосередньо після отримання неправомірної вигоди у розмірі 2000 доларів США у порядку статті 208 КПК України та в подальшому повідомлено про підозру за частиною третьою статті 368 КК України.
Така обставина беззаперечно свідчить про поведінку, що дискредитує працівника поліції навіть за відсутності вироку суду.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15 серпня 2024 року у справі № 420/5700/23.
У додаткових поясненнях, щодо поданих відповідачем фотознімків публікації події з фото затримання позивача, захисник вказував, що з останніх не вбачається за можливе ідентифікувати, що на них зображений саме апелянт - ОСОБА_1 з огляду на те, що фотознімки містять «заблюрені» обличчя, тому стверджувати протилежне безпідставно. Також позивач посилався на відсутність відомостей про нього у вказаних публікаціях (прізвища та імені).
Колегія суддів такі доводи відхиляє як необґрунтовані, позаяк відсутність в мережі Інтернет у публікаціях з приводу цієї події прізвища та ім'я позивача, його чіткого фото - жодним чином не спростовують тверджень про вчинення дисциплінарного проступку, оскільки у даному випадку йдеться про відношення суспільства до поліції, як правоохоронного органу, та її працівників в цілому, а не до будь-якого конкретного працівника. Така позиція також підтримана Верховним Судом у постанові від 03 квітня 2024 року у справі № 420/9503/22.
Отже, в контексті встановлених обставин у справі, відповідач вбачав склад дисциплінарного проступку позивача у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських, зазначивши, що він допустив поведінку, яка була сприйнята як підстава підозрювати його у корупційному правопорушенні, шо ганьбить високе звання поліцейського та підриває авторитет поліції, враховуючи також затримання позивача безпосередньо після отримання неправомірної вигоди в порядку ст. 208 КПК України.
Апеляційний суд наголошує, що вчинки, які дискредитують працівників поліції та, власне, органи Національної поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З тексту Присяги поліцейського, на яку відповідач також посилався у висновку службового розслідування, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Апеляційний суд наголошує, що позивач, перебуваючи на службі у Національній поліції України, повинен бути взірцем та прикладом для громадян як в робочий так і позаробочий час, та в силу своїх службових обов'язків, зобов'язаний не допускати будь-яких зв'язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.
В контексті встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що факт пред'явлення підозри поліцейському, його можливе притягнення до кримінальної відповідальності за отримання коштів, які в подальшому можуть кваліфікуватися як хабар, та висвітлення цієї події у мережі Інтернет призводить до підриву авторитету та довіри громадян до поліції. А те, що підозрюваним у цьому кримінальному провадженні є саме ОСОБА_1 , свідчить про порушення ним Правил етичної поведінки поліцейських, Дисциплінарного статуту та вимог Закону № 580-VIII.
Відсутність ж вироку суду про визнання позивача винним у інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування спірних наказів, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №420/9503/22, від 15.08.2024 у справі №420/5700/23, які підлягають врахуванню під час розгляду справи в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
Враховуючи тяжкість дисциплінарного проступку, його наслідки, які фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції України, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок полягає у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов'язана із діями, які були виявлені, зокрема, під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження.
Апеляційний суд враховує, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, хоч і прийнято, в тому числі, на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно позивача за ознаками кримінального правопорушення, та наданого Дисциплінарній комісії відповідним правоохоронним органом, однак таке рішення ґрунтується на самостійних правових підставах (подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 11 липня 2023 у справі №1.380.2019.002223, від 03.08.2023 у справі №160/7157/19, від 14.09.2023 у справі №200/1018/21-а, від 19.07.2024 у справі №480/7443/22, тощо).
Таким чином, позивача звільнено не за підозру у вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.
При цьому, в контексті наведеного, а саме отримання відомостей з кримінального провадження, колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що суд першої інстанції не міг брати до уваги будь-які докази, надані відповідачем, що здобуті ним з матеріалів кримінального провадження №62021000000000246 від 31.03.2021 року, оскільки такі докази не були легалізовані в установленому законом порядку (відсутній процесуальний документ, прийнятий у порядку ст. 222 КПК України).
Так, матеріалами справи підтверджується, що листом від 06.07.2021 № 14985/41/2/03-2021 за підписом т.в.о. заступника начальника А. Біленької, Департамент патрульної поліції звернувся до Державного бюро розслідувань з проханням надати копії матеріалів, що перебувають в кримінальному провадженні та підтверджують скоєння ОСОБА_1 дисциплінарного проступку з огляду на триваюче службове розслідування та необхідність всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин події.
На вищевказаний лист, ДБР надіслали відповідь, яка була зареєстрована відповідачем 16.07.2021 за вх. № 73804, за змістом якої згідно з ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора, і в тому обсязі, в якому вони визнають можливими. У зв'язку з цим, ДБР направляє на адресу ДПП НП України виключно повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 13.05.2021 у кримінальному провадженні № 62021000000000246 від 31.03.2021.
Вищевикладене свідчить про відсутність підстав у суду першої інстанції для неприйняття вказаних доказів з матеріалів кримінального провадження, оскільки вони були надані безпосередньо органом досудового розслідування з дотриманням процесуальних приписів.
Підсумовуючи наведене, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не допустив неправильного застосування норм матеріального права та дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, доводи апеляційної скарги вказаного висновку не спростовують.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, додаткових пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст виготовлено 14 квітня 2025 року.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В. О. Аліменко,
А.Ю. Кучма