П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 квітня 2025 р.м.ОдесаСправа № 420/28730/24
Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П.
Суддя П'ятого апеляційного адміністративного суду Осіпов Ю.В., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати позивачу грошового забезпечення у період з 10.03.2022р. по 31.12.2022р., а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, інших щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, допомоги на оздоровлення), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022р. Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2481 грн). Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу за період з 10.03.2022р. по 31.12.2022р. включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, інших щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, допомоги на оздоровлення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022р. Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2481 грн) на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають у обчислені та виплаті позивачу грошового забезпечення у період з 01.01.2023р. по 19.05.2023р., а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, інших щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, допомоги на оздоровлення), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023р. Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684 грн.). Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2023р. по 19.05.2023р., а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, інших щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, допомоги на оздоровлення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023р. Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684 грн.) на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, та провести виплату з урахуванням раніше сплачених коштів.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 01.04.2025р. подав апеляційну скаргу, у якій, зокрема, заявила клопотання про відстрочення сплати судового збору. Необхідність відстрочення сплати судового збору апелянт обґрунтовує відсутністю фінансування на оплату судового збору.
Ознайомившись із даною апеляційною скаргою, вважаю, що вона не відповідає вимогам ст.296 КАС України, у зв'язку із чим така скарга підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Так, всупереч вимог п.1 ч.5 ст.296 КАС України, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
У той же час, за приписами ч.1 ст.133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено пільги щодо сплати судового збору, та ч.1 цієї ж статті визначені особи, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору та перелік суб'єктів, до яких таке звільнення застосовується, обумовлені ст.8 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч.1 цієї статті, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити, звільнити від сплати або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або; 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною 2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» закріплено те, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч.1 цієї статті.
Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Втім, конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не «обов'язком» суду, а саме його «повноваженням» як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
Більше того, щодо сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря тих судових витрат, яких зазнає сторона. Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини стосовно її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат щодо сплати судового збору, якого зазнає сторона. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
Суд, що розв'язує питання про відкриття провадження (взяття до провадження заяви або скарги), встановивши за результатами розгляду відповідного клопотання наявність встановленої законом підстави для зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, та дійшовши висновку про потребу реалізації такого свого повноваження, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є прерогативою відповідного суду.
Разом із тим, підстави для задоволення клопотання апелянта, у даному випадку, відсутні, оскільки наведені ним обставини не є поважними підставами для відстрочення сплати судового збору, а також не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 18.03.2020р. у справі №420/3173/19 та ухвалі від 30.12.2020р. у справі №560/3049/20.
При прийнятті таких висновків, суд враховує положення ст.129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Таким чином, обставини пов'язані з внутрішньою процедурою виділення та погодження коштів на сплату судового збору, а також обставини щодо фінансування суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для цієї мети, не можуть вважатися достатніми для відстрочення такої сплати.
Обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно. Застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Щодо суми судового збору, слід зазначити наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
У відповідності до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання фізичною особою до суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору складає - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання апеляційної скарги розмір судового збору становить - 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (п.3 ч.2 цієї статті).
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).
Станом на 01.01.2024р. розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складав - 3028 грн.
Отже, враховуючи немайновий характер заявлених позовних вимог, за подання цього позову до суду 1-ї інстанції позивач повинен був сплатити судовий збір у сумі - 1211,20 грн. (3028 грн. х 0,4). А відтак, належною сумою сплати судового збору за подання апеляційної скарги, у даному випадку, є сума у розмірі - 1453,44 грн. (1211,20 грн. х 1,5 х 0,8).
Виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання до суду доказів сплати судового збору за подання цієї апеляційної скарги у розмірі - 1453,44 грн. за належними реквізитами щодо його сплати:
отримувач коштів: ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101;
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО): 899998;
рахунок отримувача: UA678999980313101206081015758;
код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Окрім того, відповідно до п.2 ч.5 ст.296 КАС України, до апеляційної скарги додаються копії апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст.44 цього Кодексу.
Згідно з ч.9 ст.44 КАС України, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.
Вищевказані документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга сформована та подана через підсистему «Електронний суд», однак апелянтом не надані докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи, а ні на електронний кабінет підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», а ні в паперовій формі листом з описом вкладення поштового відправлення. У той же час, слід звернути увагу на те, що надання до суду доказів надсилання копій апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів представнику позивача не може вважатися належним виконання зазначених вимог процесуального законодавства.
За правилами ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.296 вищезазначеного Кодексу, застосовуються положення ст.169 КАС України.
Оскільки особою, яка оскаржує рішення суду в апеляційному порядку, не сплачено судовий збір та не надано докази надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих до неї матеріалів позивачу, подана апеляційна скарга, на підставі ст.298 КАС України, підлягає залишенню без руху.
Разом із тим, відповідно до ст.297 КАС України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно з пп.15.5 п.15 ч.1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до визначення Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) ЄСІТС такі дії вчиняються в такому порядку: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
В інших випадках, до суду апеляційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності суд апеляційної інстанції може витребувати також копії інших матеріалів справи.
Беручи до уваги відсутність матеріалів справи в суді апеляційної інстанції, суд вважає за необхідне витребувати справу №420/28730/24 з Одеського окружного адміністративного суду.
Керуючись ст.ст.169,296,297,298 КАС України,
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без руху.
Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надати апелянту 5-денний строк з моменту отримання копії ухвали.
Витребувати з Одеського окружного адміністративного суду матеріали справи №420/28730/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Осіпов Ю.В.