14 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/20961/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року (суддя Голобутовський Р.З.)
у справі № 160/20961/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення позивача з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» - протиправною;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 . Позивачем подано до Міністерства оборони України рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, а саме: у зв'язку з перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років згідно із Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу». Разом із рапортом позивачем подавалися усі необхідні документи в засвідчених копіях. Однак рапорт на звільнення командуванням розглянуто належним чином не було. Позивач вважає вказану бездіяльність протиправною.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з відсутності доказів того, що позивач звертався безпосередньо до командира Військової частини НОМЕР_1 з відповідним рапортом про звільнення та документами, які підтверджують підстави звільнення. У ході розгляду справи суд не встановив порушень прав позивача з боку відповідача у межах спірних правовідносин, пов'язаних зі звільненням позивача з військової служби.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Скаржник вказує, що законодавство передбачає право військовослужбовця на подання рапортів з питань, що виникають під час проходження військової служби, а також обов'язок відповідальних осіб військової частини прийняти рапорт та зареєструвати його. Зазначає, що отримавши рапорт позивача, відповідач не надав суду доказів щодо його розгляду, а отже це свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності. Вважає, що суд наділений правом зобов'язати відповідача вчинити дії та прийняти відповідне рішення. Позивач звертає увагу, що маючи законні підстави, він направив рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 через Міністерство оборони, в якому висловив небажання продовжувати військову службу. Вважає, що у відповідача наявні всі документи, які свідчать про право позивача на звільнення з військової служби, адже саме відповідач зобов'язаний вести особові справи військовослужбовців, які проходять службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 09.02.2024 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 через Міністерство оборони України з рапортом про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами, а саме: у зв'язку з перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років згідно із Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу».
08.04.2024 командувачем Десантно-штурмових військ Збройних Сил України розглянуто рапорт позивача та зазначено, що останній у встановленому законодавством порядку з рапортом до Військової частини НОМЕР_1 не звертався, у зв'язку з чим запропоновано позивачу звернутись з рапортом безпосередньо до Військової частини НОМЕР_1 .
Отримавши таку відповідь, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.92 № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV.
Пунктом 14 Статуту встановлено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником (п. 31 Статуту).
Відповідно до абзацу 2 п.127 Статуту солдат підпорядковується командирові відділення.
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно з абзацом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зокрема:
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Розділом Х Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 15 вересня 2022 року № 280, визначено, що накази по особовому складу є основними документами, які встановлюють, змінюють або припиняють правові відносини військовослужбовців. Накази по особовому складу видаються посадовими особами, визначеними Положенням № 1153/2008.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 1.5 вказаної Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Згідно з пунктом 14.10 розділу XIV Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Виходячи з наведених правових норм, розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.
У разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, рапорт військовослужбовця подається напряму, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
В спірному випадку з матеріалів справи вбачається, що рапорт позивача про звільнення подано (надіслано) до Міністерства оборони України, а не прямому командиру.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачу було перенаправлено та/або отримано відповідачем означений рапорт позивача.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недотримання позивачем процедури звільнення з військової служби і погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем у спірних правовідносинах не допущено протиправної бездіяльності, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у справі № 160/20961/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко