14 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/18608/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року (суддя Врона О.В.)
у справі № 160/18608/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ»
до Дніпровської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпровської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці № UA110150/2024/000010/2 від 29.02.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до митного органу надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням митної вартості за ціною договору, що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ'єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Суд першої інстанції виходив з того, що надані митному органу документи є достатніми для підтвердження митної вартості товару, а наведені відповідачем обставини щодо змісту платіжного свіфта від 12.02.2024 не свідчать про неможливість його врахування при визначенні числового значення митної вартості, яка зазначена декларантом для митного оформлення товару. Суд врахував, що вартість завантаження і розвантаження товару не увійшла до транспортних витрат. Термін FCA передбачає, що доставляється товар, який пройшов митне очищення, отже ці витрати також не входили до транспортних витрат.
Також, суд зазначив, що той факт, що в довідці про транспортні витрати від 19.02.2024 № ЄФ000017376 зазначено інший розмір експедиційних послуг по України ніж у рахунку від 19.02.2024 №2203, жодним чином не перешкоджає визначенню розміру транспортних витрат, оскільки транспортні витрати по території України не включаються до митної вартості товару.
Суд визнав, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності або явні ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Також, суд встановив, що витрати позивача на правничу допомогу можуть бути зменшені та підлягають частковому відшкодуванню, а саме: в сумі 3500,00 грн, що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скаржник зазначає, що плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на комерційних умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги по всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, є частиною загальних витрат на транспортування, тому є обов'язковою для включення до бази оподаткування таких товарів. Відповідач звертає увагу, що витрати на навантаження, вивантаження оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, відносяться до складових митної вартості товару. Вважає, що у спірному випадку у митниці наявні обґрунтовані сумніви для витребування додаткових документів, а спірне рішення від 29.02.2024 є правомірним.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 07.02.2020 між позивачем - ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (Покупець) і «KUCUKLER TEKSTIL SANAYI VE TICARET A.S.», Туреччина (Продавець) укладено контракт №АК0702, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує трикотажні тканини, згідно з асортиментом і за цінами визначеними в наступних проформа-інвойсах або інвойсах до цього контракту.
Найменування і кількість кожної окремої партії товару визначаються на підставі проформи-інвойсу, виставленого Продавцем Покупцеві на кожну окрему партію товару. (п.1.3 контракту).
За п. 2.1 контракту ціни товарів вказуються у проформа-інвойсах або інвойсах і включають в себе вартість товарів, упаковки, тари, маркування, товаросупровідних документів, зазначених в п. 4.9 цього контракту, навантаження на транспортний засіб, доставки до вказаного місця призначення згідно Інкотермс 2010, а також витрати по митному оформленню товарів в країні Продавця.
Відповідно до п. 4.2. контракту товар повинен бути поставлений на умовах зазначених у проформа-інвойсах і /або інвойсах відповідно до Інкотермс-2010 на кожну окрему поставку товару.
На виконання умов контракту було виставлено проформу-інвойс від 04.01.2024 на загальну суму 32775 дол. США, в якій заявлено попередню кількість товару 28500 метрів з умовою поставки ЕХW.
Визначені умови оплати: 50% перед замовленням, 50% на протязі 30 днів після доставки.
У подальшому продавцем було виставлено покупцю комерційний інвойс КСК2024000000232 від 16.02.2024, у якому було погоджено остаточну кількість товару 34581,67 метрів (14400 кг) вартістю 39419,33 дол. США за умовами поставки FCA KAYSERI, Туреччина.
Умови поставки: 50% передзамовлення, 50% після доставки.
На виконання умов контракту покупцем згідно свіфта від 12.02.2024 сплачено 2571034 доларів США.
На виконання контракту продавцем поставлений товар «текстильний матеріал виготовлений з двох шарів поперечнов'язаного трикотажного полотна, являє собою поперечнов'язане трикотажне полотно, що складається з двох шарів, з'єднаних між собою в процесі в'язання, виготовлене з синтетичних поліефірних ниток на 100%, невибілене, без просочення та покриття, які б сприймались неозброєним оком «ST 3159», арт 97888 -ширина 220 см.
З метою митного оформлення товару декларантом до Дніпровської митниці подано електронну митну декларацію (ЕМД) від 29.02.2024 №24UA110150002765U5.001. Митна вартість товару була визначена декларантом за ціною договору .
На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД:
контракт АК0702 від 07.02.2020, додаткова угода №1 від 01.06.2020, додаткова угода №2 від 25.02.2021, проформа-інвойс від 04.01.2024, переклад проформи-інвойса від 04.01.2024, комерційна пропозиція від 16.02.2024, комерційний інвойс КСК2024000000232 від 16.02.2024, переклад комерційного інвойсу інвойс КСК2024000000232 від 16.02.2024, пакувальний лист від 16.02.2024, свифт від 12.02.2024, ЦМР 659730 від 16.02.2024, рахунок-фактура №2203 від 19.02.2024, довідка про транспортні витрати №ЄФ000017376 від 19.02.2024, договір перевезення №02012 від 02.01.2023, договір перевезення ЕА090123 від 09.01.2023, договір перевезення САМ 140224 від 14.02.2024, інформацію про продукт від 01.03.2023, лист від 14.11.2022, сертифікат про походження товару А1035692 від 16.02.2024, супровідний документ 24ТК06060000044956 від 16.02.2024, митна декларація країни відправлення 24060600ЕХ00005715 від 16.02.2024.
На підставі ч. 3 ст. 53 МК України митним органом повідомлено про необхідність надання декларантом протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Листом від 29.02.2024 декларантом повідомлено, що всі необхідні для митного оформлення документи надано, додаткових документів у 10-ти денний термін надати немає можливості.
29.02.2024 Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110150/2024/000010/2, яким визначено митну вартість товару в розмірі 4.31 дол. США за ящик. Митним органом при коригуванні митної вартості товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості (резервний) - 2r.
Додатково митним органом прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110150/2024/000052.
У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA №UA110150/2024/000010/2 від 29.02.2024 зазначено про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та вказані розбіжності, що слугували підставою для невизнання митної вартості товарів та її коригування.
Не погодившись з означеним рішенням митниці про коригування митної вартості, позивач звернувся з цим позовом до суду.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ст.53 Митного кодексу України У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, міститься в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові, зазначені в цій частині, документи.
За правилами ч.6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Виходячи з аналізу наведених норм, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, суть повноважень митного органу щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів полягає у перевірці правильності визначення саме числових значень, які стосуються складових митної вартості товару і які зазначені у документах, що відповідно до статті 53 Митного кодексу України підтверджують цю митну вартість.
Тобто виявлені митним органом розбіжності (ознаки підробки, недостатність відомостей, невідповідність) повинні бути наявними саме у тих документах, що підтверджують митну вартість товарів.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 Митного кодексу України).
Згідно з пп.1-4 ч.2 ст.55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, наведені у статті 57 Митного кодексу України.
Згідно даної статті такими методами є 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ст.64 Митного кодексу України резервний метод визначення митної вартості товарів полягає в наступному.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
При цьому, суд зазначає, що митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, зокрема, ч.6 ст.54 Митного кодексу України, яка, як вказано вище, визначає підстави, за наявності яких митний орган відмовляє декларанту у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, а відомості, які містяться в ЄАІС ДМСУ, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
За визначенням, наведеним у статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається декларантом відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи (ч.ч.2, 3 ст.58 Митного кодексу України).
У відповідності до частини 4 вказаної статті митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
В свою чергу, за визначенням, наведеним у ч.5 ст.58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно ч.ч.6, 8, 9 ст.58 Митного кодексу України платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.
Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Відповідно до ч. 10 статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Відповідно до п.2 ч.11 ст. 58 МК України витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.
10 квітня 2008 року Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України №250-VI ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим держава взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).
Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.
Пунктом 2(b) статті VII ГААТ 1947 встановлено, що від «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.
Отже, митний орган наділений повноваженнями щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, а також щодо перевірки достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутності законодавчо встановлених обмежень для визначення митної вартості за ціною договору.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (постанова Верховного Суду від 02.06.2015 у справі 21-498а15).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, виходив з того, що подані позивачем документи в повній мірі давали змогу відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту).
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості.
Стосовно доводів скаржника щодо понесених позивачем транспортних витрат.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Наведеною нормою не встановлено певних вимог чи документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, які подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості.
В той же час, згідно Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Мінфіну України №599 від 24.05.2012, до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, можуть належати:
рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Суд апеляційної інстанції також враховує висновок Верховного Суду у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, що оскільки Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Як правильно з'ясував суд першої інстанції, на підтвердження транспортних витрат позивачем надано: договір перевезення 02.01.2023 року №02012; договір перевезення від 09.01.2023 №EF090123; договір перевезення від 14022024 САМ140224; рахунок-фактуру від 19.03.2024 №2203, довідку про транспортні витрати від 19.02.2024; ЦМР від 16.02.2024 №659730.
Рахунок-фактура від 19.02.2024 №2203 містить такі витрати на транспортування оцінюваної партії товарів: транспортні послуги по маршруту: м. Кайсері, Туреччина - кордон України м/п Рені - 92806 грн; транспортні послуги по маршруту: м/п Рені, Україна - м. Дніпро Україна - 48434,00 грн; експедиційні послуги по території України - 500,00 грн. Загальна сума витрат (з ПДВ) - 141 840,00 грн.
В свою чергу, згідно довідки про транспортні витрати від 19.02.2024 № ЄФ000017376 транспортні витрати складають:
-м. Кайсері, Туреччина - кордон України м/п Рені - 92806,0 грн, які були заявлені при митному оформлені;
-м/п Рені, Україна - м. Дніпро Україна -48434,00 грн;
- транспортно-експедиційні послуги по території України 600,00 грн.
Виходячи з вказаних документів, вбачається, що витрати на транспортно-експедиційні послуги позивач мав лише після перетину товару митного кордону України, а отже є правильним висновок суду першої інстанції, що зазначення в довідці від 19.02.2024 № ЄФ000017376 іншого розміру вартості експедиційних послуг по України, ніж у рахунку від 19.02.2024 №2203, жодним чином не перешкоджає визначенню розміру транспортних витрат, оскільки транспортні витрати по території України не включаються до митної вартості товару.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що термін FСА «франко-перевізник» відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС 2010 означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов'язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці. Якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.
Як правильно встановив суд першої інстанції, у даному випадку завантаження товару здійснювалося безпосередньо продавцем згідно терміну FСА, а розвантаження товару здійснювалося силами декларанта на його складі, при прибутті товару.
Отже, суд першої інстанції вірно вказав про відсутність підстав для включення позивачем витрат на завантаження та розвантаження до транспортних витрат.
Застосовуючи висновки в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, суд апеляційної інстанції зауважує, що митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
В даному випадку встановлені у справі обставин дають підстави для висновку, що подані позивачем митному органу документи про транспортні витрати в своїй сукупності є допустимими та достатніми доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів. Доводи скаржника стосовно понесених позивачем транспортних витрат є безпідставними.
Стосовно решти доводів митниці, покладених в основу рішення про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції встановив і наявні матеріали справи цього не спростовують, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Апеляційна скарга митного органу не містить жодних аргументів на спростування висновків суду першої інстанції з приводу з'ясованих інших обставин, які скаржник у спірному рішенні визначив підставою для коригування митної вартості товарів.
Таким чином, за встановлених у справі обставин, є правильним висновок суду першої інстанції, що рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UA110150/2024/000010/2 від 29.02.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно витрат позивача на правничу допомогу суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зважаючи на предмет спору, складність та обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений на надання послуг, значення справи для сторони, враховуючи такі принципи як співмірність та пропорційність, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 3500,00 грн. Доводи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпровської митниці залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі № 160/18608/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко