14 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/14462/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Дяченка Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року в адміністративній справі №160/14462/24 (головуючий суддя першої інстанції - Ніколайчук С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності противоправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 07.05.2024 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.09.2017 року по 18.01.2023 року включно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.09.2017 року по 18.01.2023 року включно у сумі 690320 гривень 89 копійок.
В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що відповідач на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023 року у справі №440/10020/21 виплатив на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 29.04.2016 року по 04.09.2017 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року, у зв'язку з чим затримав розрахунок з позивачем з 05.09.2017 року з порушенням строків їх виплати, а тому на думку позивача, така бездіяльність є протиправною.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.09.2017 року по 02.05.2024 включно.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.09.2017 року по день фактичного розрахунку 02.05.2024, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення, за несвоєчасність виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права при прийнятті рішення в частині визначення строку, за який необхідно стягнути середній заробіток, а також розрахунку суми грошових коштів, які належать стягнути на користь позивача. Скаржник вказує, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги правові позиції Верховного Суду щодо аналогічних правовідносин та проігнорував доводи позивача щодо протиправності дій відповідача, які вплинули на його матеріальний стан та рівень життя. Вважає, що строк, за який має бути стягнуто середній заробіток, не повинен обмежуватися шести місяцями, а також навів розрахунок заборгованості, згідно якого на користь позивача належить стягнути кошти у сумі 157232,96 грн..
Відповідач також не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідач зазначає, що у правовідносинах щодо проходження військової служби остаточний розрахунок з військовослужбовцем пов'язується з фактом звільнення його з військової служби. В даному випадку, позивач зарахований на денну форму навчання до Національного університету оборони України, згідно наказу Міністра оборони України від 16.08.2017 №545, тобто фактично продовжив військову службу в державному вищому військовому навчальному закладі. Відповідач вважає, що підстави для застосування положень статті 117 КЗпП у спірних правовідносинах відсутні. Проте, навіть у разі задоволення позовних вимог, період нарахування середнього заробітку має бути обмежений 6 місяцями.
Сторони відзиви на апеляційні скарги один одного не подавали, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , у період з 29.04.2016 року по 04.09.2017 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 та був зарахований на грошове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 .
Під час проходження військової служби позивачу стало відомо, що йому не в повному обсязі виплачувалось грошове забезпечення, у зв'язку з чим він звернувся до суду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023 року у справі №440/10020/21, зокрема, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29 квітня 2016 року по 4 вересня 2017 року включно із застосуванням місяця підвищення доходу («базового місяця») для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 50.039,93 грн із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
03.05.2024 року відповідач на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023 року у справі № 440/10020/21 виплатив на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 29.04.2016 року по 04.09.2017 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року включно у сумі 49289,33 грн. з урахуванням військового збору 1,5%, що підтверджується випискою з банківських рахунків позивача. (а.с.20)
Відповідно до п.9 витягу з наказу від 04.09.2017 року №191 підполковника ОСОБА_1 , старшого офіцера автомобільної служби озброєння, зарахованого наказом Міністерства оборони України (по особовому складу) від 16.08.2017 року №545 слухачем денної форми навчання Національного університету оборони України, вважати таким, що справи та посаду здав та вибув до нового місця служби - м.Київ.
Позивач вважає, що його було виключено зі списків особового складу 04.09.2017 року, а останню виплату відповідач здійснив 03.05.2024 року, у зв'язку з чим відповідач затримав розрахунок з 05.09.2017 року по 02.05.2024 року.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з посиланням на статтю 117 КЗпП, положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 та наказ Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, дійшов висновку, що позивача звільнено з військової служби 04.09.2017 року, виплата спірної суми за рішеннями суду здійснена лише 02.05.2024 року, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки при звільненні за період з 05.09.2017 року по 02.05.2024 року.
Щодо визначення конкретного розміру суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає виплаті, суд першої інстанції зазначає, що не має права визначити конкретну суму виплати, оскільки таке визначення є дискреційними повноваженнями відповідача.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до внесених змін до статті 117 Кодексу законів про працю України, апеляційний суд зазначає наступне.
Редакція статті 117 Кодексу законів про працю України зазнала змін в зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року №2352-IX (набрання чинності відбулось 19.07.2022 року).
Текст вказаної статті викладено в наступній редакції:
«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».
До 19.07.2022 року Кодекс законів про працю України не встановлював періоду виплатити працівникові його середнього заробітку за час затримки при його звільненні. Після цієї дати період, за який повинно бути проведено нарахування та виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби не може перевищувати шість місяців.
Частина перша, друга статті 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 року №2352-IX поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача було звільнено зі служби у військовій частині та виключено зі списків особового складу з 04.09.2017 року.
Відповідач вважає, що позивача не було звільнено з військової служби, оскільки ОСОБА_1 зараховано слухачем денної форми навчання до Національного університету оборони України, тобто фактично позивач продовжив нести служби.
Такі доводи апеляційний суд до уваги не приймає та зазначає, що в даному випадку позивач припинив нести військову службу саме у військовій частині, яка виступала роботодавцем позивача, а тому положення статті 117 КЗпП підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Також з матеріалів справи встановлено, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023 року у справі № 440/10020/21 Військову частину НОМЕР_1 зобов'язано нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29 квітня 2016 року по 4 вересня 2017 року включно із застосуванням місяця підвищення доходу («базового місяця») для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 50.039,93 грн із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Вказані кошти, з урахування податків, були виплачені 03.05.2024 року, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Отже, спірні правовідносини виникли з підстав несвоєчасної виплати належних позивачу сум грошового забезпечення, право на отримання якого встановлено постановою апеляційного суду від 20.09.2023 року, тобто вже під час дії нової редакції статті 117 Кодексу законів про працю України, а тому висновок суду першої інстанції про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.09.2017 року по день фактичного розрахунку 02.05.2024 року є помилковим, оскільки період розрахунку середнього заробітку має складати 6 місяців.
З цього приводу апеляційний суд також зазначає наступне.
Частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом.
Колегія суддів знов таки звертає увагу, що позивач після отримання 02.05.2024 року коштів на виконання рішення суду звернувся із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у вересні 2017 року (індексація грошового забезпечення).
Апеляційний суд вважає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб'єктом.
Відповідний висновок ґрунтується на положеннях статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, оскільки на час звернення позивача до суду із цим позовом норми статті 117 Кодексу законів про працю України в редакції до 19.07.2022 року вже не діяли, то застосуванню належать норми права, які чинні на момент звернення до суду.
Щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку.
До матеріалів справи долучено довідку щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та його складових від 16.06.2021 року №331/3, яка видана Військовою частиною НОМЕР_1 , згідно якої за два повних місяці служби перед звільненням позивача (липень, серпень 2017 року) грошове забезпечення, яке враховується для обчислення середньоденного заробітку, складало за липень 2017 року - 14885,20, серпень 2017 року - 14194,54 грн.
Середньоденне грошове забезпечення позивача становить 469,03 грн. (14885,20+14194,54/62=469,03).
З огляду на зазначене, середній заробіток за час затримки розрахунку у відповідності до вимог статті 117 КЗпП України за шість місяців буде складати 84894,43 грн. (469,03 грн. х 181 дн.).
Зазначена позивачем як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі сума середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 690320,89 грн. є необґрунтованою та не відповідає приписам ст.117 КЗпП, положенням Порядку №100 та принципу співмірності.
Посилання суду першої інстанції на те, що суд не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок розміру пенсії позивача, оскільки це є дискреційні повноваження відповідача, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки спірні правовідносини стосуються грошового забезпечення військовослужбовця, а не пенсії, як зазначив суд першої інстанції, а визначення конкретного розміру виплати, право позивача на яку підтверджено та розраховано відповідно до вимог чинного законодавства не є втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.
Крім того, в резолютивній частині рішення суду першої інстанції зазначено про те, що середній заробіток має бути нарахований позивачу за несвоєчасність виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Разом з тим, предметом спору у справі №440/10020/21, по якій прийнято постанову від 20.09.2023 року, було нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача в повному обсязі, яку і виплати відповідач 03.05.2024 року.
Вказане свідчить про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, що призвело до неправильних висновків суду.
З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідно до статті 317 КАС України існують підстави для зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року в адміністративній справі №160/14462/24 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Дяченка Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року в адміністративній справі №160/14462/24 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року в адміністративній справі №160/14462/24 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі 84894,43 (вісімдесят чотири тисячі вісімсот дев'яносто чотири) гривні 43 копійки.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко