18 березня 2025 року м. Дніпросправа № 160/25147/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НУМІС»
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року (суддя Царікова О.В.)
у справі №160/25147/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НУМІС»
до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області
про визнання протиправною та скасування постанови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «НУМІС звернулось до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №042055 від 11 вересня 2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків відповідача за результатами проведеної перевірки транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу, про порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.3.3. Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 через відсутність у водія оформленої тахокарти за 23 липня 2024 року або бланком підтвердження діяльності водія. У зв'язку з тим, що 22 та 23 липня 2024 року водій був вихідний, він не керував транспортним засобом у цей день, тому і не заповнював тахокарту, як це зумовлено нормами п.3.3 Інструкції №385.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд виходив з того, що в підтвердження неробочих днів водія повинен був бути бланк підтвердження діяльності, який є єдиним документом, який в даному випадку підтверджує час відпочинку водія. Внутрішні документи підприємства, такі як графіки роботи, накази про відпустку, накази про відрядження, табелі обліку робочого часу та інше, не є документами, які повинні бути у водія для пред'явлення під час перевірки.
До того ж копії документів, які додані позовної заяви, лист головного бухгалтера ТОВ «НУМІС» №649 від 10.09.2024, пояснення механіка від 11.09.2024 складені після проведення перевірки та подані до суду, і не могли бути враховані відповідачем під час прийняття постанови.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач зазначає, що в основу спірного рішення покладено норми Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), які не мали бути застосовані до спірних відносин, оскільки позивачем здійснювалось перевезення по території України без перетину будь-якого кордону.
Посилаючись на п.6.4 Положення про робочий час і час відпочину водіїв колісних транспортних засобів № 340, позивач зазначає, що графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у перевізника. У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може, але не зобов'язаний заповнювати бланк підтвердження діяльності. Також скаржник вважає, що судом неправильно встановлені обставини справи, зазначає, що лист головного бухгалтера товариства від 10.09.2024 № 649, пояснення механіка від 11.09.2024 були надані на момент прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11.09.2024, про що свідчить підпис представника відповідача Борисенко О. на письмових поясненнях механіка ТОВ «Нуміс» (а.с.12).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання позивач повідомлений судом належним чином.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 31.07.2024 о 11 год 15 хв на а/д М-29 «Харків-Красноград-Перещепино» працівником Державної служби України з безпеки на транспорті згідно направлення №НР003142 від 26.07.2024 проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) транспортного засобу марки MAN, номер знак НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , водій ОСОБА_1 , документ, що посвідчує особу водія: посвідчення водія НОМЕР_4 , видане 27.05.2004 ДАЇ ГУ УМВС України (Дніпропетровськ МРЕО-1), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «НУМІС».
За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР105632 від 31.07.2024, в якому зафіксовано порушення ст.ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», суть якого полягає в тому, що перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих актів України у сфері перевезення вантажів, а саме: під час перевезення вантажів згідно ТТН №3007/562/00506143 від 31.07.2024 перевізник не забезпечив водія ОСОБА_1 оформленою техокартою за 23.07.2024, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за які передбачена ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
В акті №АР105632 від 31.07.2024 зазначено, що транспортний засіб обладнаний аналоговим тахографом. На момент перевірки були відсутні документи, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: заповнена тахокарта за 23.07.2024 або бланк підтвердження діяльності водія.
Акт перевірки підписаний працівниками Державної служби України з безпеки на транспорті та водієм транспортного засобу Мищенком А.М.
11.09.2024 в.о начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Олегом Васильковським за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №042055 в розмірі 17000 грн за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Судом також з'ясовано, що позивач листом від 10.09.2024 № 649 (а.с.7) підтвердив, що водій транспортних засобів ОСОБА_1 22 липня 2024 року та 23 липня 2024 року не працював (був вихідний).
11.09.2024 механік ТОВ «Нуміс» надав письмові пояснення Державній службі України з безпеки на транспорті (Відділ державного контролю у Дніпропетровській області) по справі про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту АР 105632 від 31.07.2024, складеному на автомобіль МАН, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить ТОВ «Нуміс», що водій ОСОБА_1 27.07.2,24 та 23.07.2024 був вихідний, що підтверджується табелем робочого часу (а.с.13) та довідкою з бухгалтерії підприємства.
До справи додано також копії тахокарт, на яких відображено останній та початковий кілометраж автомобіля (а.с.14,15).
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
В спірному випадку, сторонами не спростовується, що позивач надавав послуги з перевезення вантажів як суб'єкт господарювання, використовуючи найману працю водія, вантажні перевезення здійснювались позивачем вантажними автомобілями в межах України. Належний позивачеві транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , обладнаний аналоговим тахографом.
Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Відповідно до ст.6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджений Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (п.4 Порядку).
Пунктом 15 Порядку №1567 встановлений виключний перелік питань, що з'ясовується під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі), серед яких зазначено: перевірка наявності визначених ст. 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Як встановлено вище, підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу стало виявлене посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті порушення, суть якого полягає у відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме: заповненої тахокарти за 23.07.2024 або бланку підтвердження діяльності водія.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Так, відповідно до ч.1, 2 ст.48 цього Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже, перелік документів згідно ст. 48 Закону № 2344-III не є вичерпним, оскільки у наведеній нормі визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.
За правилами ч.2 ст.49 Закону №2344-ІІІ водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів зобов'язаний:
мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень;
перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув'язування вантажу для його безпечного перевезення;
забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі);
дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Відповідно до ст.18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Отже, в розумінні зазначеної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів, а також від виду перевезення внутрішнього чи міжнародного.
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, який затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340.
Згідно з п.1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України (п. 7.1 Положення № 340).
Відповідно до п. 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Згідно з п. 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Відповідно до п.6.4 Положення № 340 графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.
У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Отже, чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.
Зазначені висновки відповідають застосуванню норм матеріального права у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 823/1199/17.
Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385.
Згідно п.1.1, 1.2 цієї Інструкції вона розроблена відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».
Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).
За приписами п. 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Згідно з п. 3.5 Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Відповідно до п.3.6 Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.
Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перевізник, який здійснює перевезення вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 тон, повинен обладнати автомобіль діючим та повіреним тахографом, у разі використання аналогового тахографа водій транспортного засобу використовує тахокарти, своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; має при собі заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР.
Як правильно вказано судом першої інстанції, 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Виходячи з наведеного вище правового регулювання, твердження позивача, що транспортний засіб не здійснював міжнародні перевезення, а тільки внутрішні, у зв'язку із чим відсутні підстави для застосування адміністративної відповідальності, є помилковими.
В спірному випадку позивач не заперечує відсутність у водія на момент перевірки оформленої тахокарти за 23 липня 2024 року або бланку підтвердження діяльності водія, пояснюючи, що у цей день водій не працював (був вихідний), на підтвердження чого надав довідку бухгалтерії підприємства та табель робочого часу.
Суд першої інстанції надав належну оцінку доводам позивача та поданим ним доказам, зазначивши, що внутрішні документи підприємства, такі як графіки роботи, накази про відпустку, накази про відрядження, табелі обліку робочого часу та інше, не є документами, які повинні бути у водія для пред'явлення під час перевірки.
При здійсненні перевезення водії мають надавати інспектору для контролю тахокарти за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт, а в разі відсутності тахокарт - бланк підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено відсутність у водія на момент проведення перевірки тахокарти за 23 липня 2024 року або бланку підтвердження діяльності водія, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення позивачем вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», що спричиняє наслідки у вигляді відповідальності згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НУМІС» залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №160/25147/24 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко