02 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 280/10331/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року (суддя суду першої інстанції Мінаєва К.В.), прийняте в порядку спрощеного провадження в м. Запоріжжі, в адміністративній справі №280/10331/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 23.08.2024 № 052630004588;
- зобов'язати відповідача:
- зарахувати до страхового стажу позивача для призначення дострокової пенсії за віком: періоди роботи, відображені у трудовій книжці НОМЕР_1 : з 11.01.1993 по 11.09.1994, з 06.10.1994 по 17.12.1999, з 21.07.2000 по 06.12.2000;
період виплати допомоги по безробіттю з 21.07.2000 по 06.12.2000;
період проходження строкової військової служби у Збройних Силах з 25.11.1987 по 11.12.1989;
- повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 16.08.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 16.08.2024 він звернувся до територіального органу ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі п. 4 частини першої ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області було відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому відповідачем не зараховані певні періоди трудової діяльності позивача. З прийнятим відповідачем рішенням, через що вважає його протиправним, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23.08.2024 № 0526300004588 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його трудової діяльності з 11.01.1993 по 11.09.1994, з 06.10.1994 по 17.12.1999, з 21.07.2000 по 06.12.2000 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.08.1987 та періоди проходження військової служби з 25.11.1987 по 16.05.1988 та з 20.05.1988 по 12.12.1989 відповідно до записів військового квитка серії НОМЕР_2 від 12.11.1987, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.08.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В задоволені решти позовних вимог було відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області було подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що з огляду на відсутність у позивача достатнього страхового стажу останнім було правомірно відмовлено в призначенні пенсії відповідно до ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 04.05.2020.
16.08.2024 позивач звернувся через вебпортал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та прийнято рішення від 23.08.2024 № 0526300004588 про відмову в призначенні пенсії. Згідно з наданими документами страховий стаж становить 19 років 11 місяців 25 днів.
За результатами розгляд документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки ( НОМЕР_1 ): з 11.01.1993 по 11.09.1994 робота на території Російської Федерації; з 06.10.1994 по 17.12.1999, оскільки дату наказу на прийняття виправлено; з 21.07.2000 по 06.12.2000, оскільки дату наказу та наказ на припинення виплати допомоги по безробіттю не зазначено. Крім того, до страхового стажу не враховано період проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 , оскільки в імені заявника міститься виправлення, яке не завірене належним чином.
Не погодившись з вказаними висновками пенсійного органу, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно не зарахував позивачу до його страхового стажу періоди роботи, записи про які містяться у трудовій книжці, а також періоди проходження військової служби, а тому оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначені Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637).
Так, відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для відмови відповідачем у призначенні позивачу пенсії за віком за вказаним вище пунктом була відсутність необхідного страхового стажу. Так, пенсійним органом не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки: з 11.01.1993 року по 11.09.1994 року робота на території Російської Федерації; з 06.10.1994 по 17.12.1999, оскільки дату наказу на прийняття виправлено; з 21.07.2000 по 06.12.2000, оскільки дату наказу та наказ на припинення виплати допомоги по безробіттю не зазначено. Крім того, до страхового стажу не враховано період проходження військової служби згідно військового квитка, оскільки в імені заявника міститься виправлення, яке не завірене належним чином.
З матеріалів справи видно, що з трудової книжки позивача встановлено, що у період з 11.01.1993 по 11.09.1994 він працював у польовій організації Червоносількупської нафтогазопровідної експедиції глибокого буріння «Крайня Північ», зокрема: 11.01.1993 - прийнятий вишкомонтажником у 2 розряду тимчасово ( наказ 2-к від 10.01.1993); 11.03.1993 - переведений постійно вишкомонтажником 3 розряду (наказ 14-к від 18.03.1993); 01.02.1994 - переведений вишкомонтажником 3 розряду (наказ 12-к від 21.03.1994); 11.09.1994 - звільнений за власним бажанням (наказ 182-к від 28.06.1994).
Так, частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
13 березня 1992 року в місті Москва підписано Азербайджаном, Російською Федерацією, Білоруссю, Таджикистаном, Вірменією, Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Україною та Молдовою Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка базується на територіальному принципі.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі Угода від 13 березня 1992 року) визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Згідно зі статтею 6 Угоди від 13 березня 1992 року призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії (пункт 3 статті 6 вказаної Угоди).
Крім того, відповідно до положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року (далі Угода від 14 січня 1993 року), а саме статті 6, працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов'язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Статтею 7 Угоди від 14 січня 1993 року встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Статтею 11 цієї ж Угоди встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до частини третьої статті 6 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України № 290/95-ВР від 11 липня 1995 року, працівники користуються правами і виконують обов'язки, встановлені трудовим законодавством сторони працевлаштування.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав N 01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Отже, наведенні положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.
Згідно з частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Разом з тим, не зарахований відповідачем до страхового стажу період роботи в Російській Федерації відноситься до періоду, коли приведені вище угоди були чинними для України, тому зазначені періоди мають бути зараховані до страхового стажу позивача.
Щодо доводів відповідача про відсутність інформації щодо сплати страхових внесків до пенсійного фонду Російської Федерації, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність у виді позбавлення права на включення періодів роботи до страхового стажу, позаяк відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Таким чином, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що пенсійним органом неправомірно відмовлено у включені до страхового стажу періодів роботи позивача на підприємствах, розташованих на території російської федерації з 11.01.1993 року по 11.09.1994 року.
Що стосується посилань пенсійного органу на правомірність незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 06.10.1994 року по 17.12.1999 року, оскільки дату наказу на прийняття виправлено та періоду з 21.07.2000 по 06.12.2000, оскільки дату наказу та наказ на припинення виплати допомоги по безробіттю в трудовій книжці не зазначено, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Вказані правові висновки також відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в постановах від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 та від 21.02.2018 у справі №687/975/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Що стосується посилань пенсійного органу на правомірність незарахування до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби, оскільки в імені заявника містяться виправлення, яке не завірено належним чином, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Згідно п. 6 Порядку № 637, для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.
Статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Як видно з військового квитка позивача серії НОМЕР_2 від 12.11.1987, в останньому наявні записи про проходження ним військової служби у період з 25.11.1987 по 16.05.1988, а також у період з 20.05.1988 по 12.12.1989. При цьому на титульній сторінці міститься виправлення в імені, а саме дописано букву («Геннадий»), проте вказаний запис є достатньою мірою розбірливим та однозначним для розуміння.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Більш того, записи та відмітки у військовому квитку роблять посадові особи військових комісаріатів, які відповідають за його видачу і заповнення, а тому невірне заповнення військового квитка позивача не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у зарахуванні періоду проходження служби до страхового стажу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Отже, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначена помилка (виправлення імені) не є підставою для неврахування стажу, а тому періоди проходження позивачем військової служби з 25.11.1987 по 16.05.1988 та з 20.05.1988 по 12.12.1989 мають бути зараховані до його стажу.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції про правомірність зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу періоди роботи та проходження служби відповідно до записів у трудовій книжці та військовому квитку, та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 16.08.2024.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року в адміністративній справі №280/10331/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Н.П. Баранник
суддя А.В. Шлай